Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/1421/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 910/1421/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - Курдюмов М.М.,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/1421/24 (суддя Бойко Р.В., повний текст складено 17.05.2024) за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" про стягнення заборгованості у розмірі 1 082 750, 32 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" про стягнення 1 082 750,32 грн., з яких: 326 783,60 грн. основного боргу, 95 629,83 грн інфляційних втрат, 18 300,94 грн 3% річних, 261 609,10 грн пені, 357 552,00 грн штрафу за призупинення продажу електричної енергії та 22 874,85 грн штрафу за прострочення оплати купленої електричної енергії на строк понад 30 календарних днів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору в частині своєчасної оплати відпущеної позивачем електроенергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/1421/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 326 783 (триста двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят три) грн 60 коп., штраф у розмірі 22 874 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 85 коп., пеню у розмірі 181 834 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн 93 коп., 3% річних у розмірі 18 300 (вісімнадцять тисяч триста) грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 95 629 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 83 коп. та судовий збір у розмірі 15 180 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят) грн 27 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати електричної енергії.

При цьому, враховуючи, що загальний розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій (без врахування 3% річних та інфляційних втрат) сягає майже 175% від суми боргу, а також з огляду на характер спірних правових відносин, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру неустойки на розмір неустойки, який був нарахований Товариству з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" за порушення грошових та негрошових зобов`язань, добпущених у березні-квітні 2022 року (на розмір пені, нарахованої за порушення грошових зобов`язань у березні-квітні 2022 року, та на розмір штрафу, нарахований згідно п. 6.4 Договору).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 9 041, 95 грн. та штрафу в сумі 357 552 грн. та прийняти нове, яким задовольнити вказані вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений.

Так, поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за адресою його офіційного місцезнаходження, проте була повернута органом поштового зв`язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

22.02.2022 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" (покупець) укладено Договір №382/03/22 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (гарантованого походження електричної енергії з альтернативних джерел енергії) (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого за цим договором продавець зобов`язаний продати електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціонів на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо продажу продавцем та купівлі покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору періодом купівлі-продажу електричної енергії є календарні дати вказані в Додатковій угоді, форма якої наведена в додатку до цього договору.

У пункті 3.2 Договору вказано, що обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді до цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що зазначається у Додатковій угоді до цього договору (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді до цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

У пункті 4.2 Договору зазначено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціпу за 1 (один) МВт*год., що зазначається у Додатковій угоді до цього договору.

Відповідно п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату продавцю повної вартості електричної енергії за цим договором відповідно до порядку, визначеному у Додатковій угоді до цього договору. Сума гарантійного внеску, внесена покупцем для участі в аукціоні, після його фактичного надходження від організатора аукціону на банківський рахунок продавця зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у Додатковій угоді до цього договору. Покупець не пізніше 2 робочих днів з дати отримання продавцем гарантійного внеску додатково забезпечує перерахування продавцю суми податку на додану вартість за ставкою 20% від вартості електричної енергії, яка дорівнює сплаченому гарантійному внеску. Зарахування суми податку на додану вартість здійснюється продавцем з урахуванням порядку оплати, визначеного у Додатковій угоді до цього договору.

У пункті 4.8 Договору сторонами погоджено, що продавець не пізніше 2-го робочого дня місяця, наступного за місяцем у якому здійснено купівлю-продаж електричної енергії, направляє покупцю в електронному вигляді акт купівлі-продажу електричної енергії з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи). До 5-го робочого дня (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому здійснено купівлю-продаж електричної енергії, продавець направляє покупцю поштою або передає через уповноваженого представника покупця два примірника підписаних зі своєї сторони оригіналів акта купівлі продажу.

Покупець протягом 2 робочих днів з дня отримання акта купівлі-продажу в електронному вигляді підписує його зі свого боку шляхом накладення КЕП керівника (уповноваженої особи), та направляє продавцю. Протягом 2 робочих днів після отримання від продавця оригіналу акта купівлі-продажу, покупець підписує їх зі своєї сторони та направляє на поштову адресу продавця або передає уповноваженому представнику продавця один примірник (п. 4.9 Договору).

У пункті 5.1 Договору вказано, що продавець має право призупинити продаж електричної енергії покупцю та звільняється від виконання зобов`язань за цим договором на час призупинення у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин:

5.1.1 якщо покупець порушив строк оплати будь-якого етапу Періоду купівлі-продажу на 1 робочий день;

5.1.2 якщо покупець не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП або реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП;

5.1.3 якщо реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання продавцем Правил ринку.

Про призупинення продажу електричної енергії продавець невідкладно, але не пізніше ніж до 11:00 годин за один день до торгового дня (календарного дня місяця), в якому буде здійснено призупинення, а в разі призупинення відповідно до п.п. 5.1.2 не пізніше ніж до 13:00 годин за один день до торгового дня (календарного дня місяця), в якому буде здійснено призупинення, повідомляє покупця електронним листом на електронну адресу, вказану покупцем у Розділі 11 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи). У повідомленні, що направляється продавцем покупцю, має бути зазначено причину призупинення продажу електричної енергії та пункт договору відповідно до якого було здійснено призупинення (п. 5.2 Договору).

Неотримання покупцем електронного листа від продавця не впливає на право продавця на призупинення продажу електричної енергії покупцю (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 5.4 Договору про поновлення продажу електричної енергії відповідно до укладеної Додаткової угоди до цього договору продавець інформує покупця шляхом направлення покупцю повідомлення про поновлення продажу в електронному вигляді на електронну адресу, вказану покупцем у Розділі 11 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи).

Згідно п. 6.2 Договору у випадку оплати покупцем за електричну енергію з порушенням строку оплати передбаченого у Додатковій угоді цього договору, покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення.

За прострочення оплати покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку призупинення продажу електричної енергії, відповідно до п. 5.1 цього договору, крім п.п. 5.1.3, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі, що дорівнює вартості обсягу електричної енергії з ПДВ, продаж якого призупинено продавцем. При цьому в призначені платежу покупець зазначає: "Сплата штрафу, відповідно до п. 6.4 Договору від __.__.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 30 червня 2022 року включно. В частині виконання фінансових зобов`язань Договір діє до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

У пункті 11.7 Договору сторони визнали, що документи, передбачені умовами цього договору, які відправляються засобами електронного зв`язку з накладанням електронного підпису та печатки (КЕП), мають юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів, якщо вони були відправлені уповноваженими особами сторін за адресами/з адрес, зазначеними в реквізитах до договору.

22.02.2022 за результатами електронного аукціону від 22.02.2022 №ЕР-220222-10, аукціонного свідоцтва від 22.02.2022 №03-ЕР-220222-10-5-2 та Договору Державним підприємством "Гарантований покупець" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" (покупець) укладено Додаткову угоду №383/03/22 (надалі - Додаткова угода), у відповідності до п. 1 якої покупець купує у продавця електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, не менше, ніж 90% якої вироблено з використанням гідроенергії, що вироблена лише мікро-, міні- тa малими гідроелектростанціями.

Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що періодом купівлі-продажу електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин 01 березня 2022 року по 24:00 годин 31 березня 2022 року (надалі - Період купівлі-продажу). Продавець продає, а покупець купує електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії в торговій зоні "ОЕС України", за графіком, що додається до цієї додаткової угоди.

Відповідно п. 3 Додаткової угоди обсяг електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що підлягає продажу у Періоді купівлі-продажу відповідно до умов цієї додаткової угоди становить 743 МВт*год. згідно з графіком, наведеним у додатку до цієї додаткової угоди.

У пункті 4 Додаткової угоди вказано, що ціна електричної енергії становить 2 483,00 грн без ПДВ за 1 МВт*год.

Покупець забезпечує оплату авансового платежу за електричну енергію продавцю за 2 дні (у терміни, визначені п. 7 цієї додаткової угоди) до початку відповідного етапу періоду купівлі-продажу у розмірі не меншому 100 відсотків вартості електричної енергії, що підлягає купівлі-продажу в цілому за такий етап (п. 6 Додаткової угоди).

За умовами п. 7 Додаткової угоди у календарному місяці Період купівлі-продажу складається з таких етапів:

I етап: 01-05 число календарного місяця;

II етап: 06-10 число календарного місяця;

III етап: 11-15 число календарного місяця;

IV етап: 16-20 число календарного місяця;

V етап: 21-25 число календарного місяця;

VI етап: з 26 по останнє число календарного місяця.

Сума гарантійного внеску, перерахована Організатором аукціону на балансовий рахунок продавця, зараховується продавцем у такому порядку: 1) сплата заборгованості за поставлену електричну енергію за договором (у разі наявності); 2) оплата електричної енергії за останній етап Періоду купівлі-продажу. Сума податку на додану вартість, сплаченого відповідно до пункту 4.3 договору, зараховується продавцем як оплата за електричну енергію в порядку, визначеному для зарахування гарантійного внеску.

10.03.2022 Державним підприємством "Гарантований покупець" було направлено на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер", вказану в Розділі 11 Договору - llc.clearpower@gmail.com, повідомлення про призупинення продажу електричної енергії за Договором починаючи з 11.03.2022 у зв`язку з порушенням покупцем строку оплати ІІІ-го етапу березня 2022 року більше ніж на 1 робочий день.

16.03.2024 Державне підприємство "Гарантований покупець" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" про поновлення продажу електричної енергії за Договором починаючи з 16.03.2022.

Гарантійним листом вих. №25-03 від 25.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" гарантувало, що погасить всю наявну заборгованість перед Державним підприємством "Гарантований покупець".

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 326 783,60 грн, інфляційних втрат у розмірі 95 629,83 грн, 3% річних у розмірі 18 300,94 грн, пені у розмірі 261 609,10 грн, штрафу у розмірі 357 552,00 грн за призупинення продажу електричної енергії та штрафу у розмірі 22 874,85 грн за прострочення оплати купленої електричної енергії на строк понад 30 календарних днів.

Як вже вказувалося, суд першої інстанції задовольнив вказані позовні вимоги частково.

Так, зокрема, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Кліар Пауер" пені на прострочений борг у розмірі 190 876,88 грн.

Крім цього, здійснивши перерахунок 7% штрафу від суми боргу, оплата якого була прострочена більш як на 30 календарних днів, - у розмірі 326 783,60 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 22 874,85 грн за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за спірним договором є правомірною.

Окрім наведеного, місцевий господарський суд встановив, що оскільки позивачем було призупинено продаж електричної енергії вартістю 357 552,00 грн, то відповідно нарахування штрафу за призупинення продажу у розмірі 357 552,00 грн відповідає п. 6.4 Договору.

Одночасно, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача (на розмір пені, нарахованої за порушення грошових зобов`язань у березні-квітні 2022 року, та на розмір штрафу, нарахованого згідно п. 6.4 Договору).

Вказане рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині зменшення неустойки, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно непогодження апелянта зі зменшенням наведених нарахувань, колегія суддів вказує наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження №12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження №14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (п. 7.43. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суд від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22).

Враховуючи наведені висновки щодо підстав та умов зменшення судом неустойки, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов`язання за правилами статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої неустойки у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення пені та штрафу у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення неустойки, а також з огляду на:

те, що сума боргу, який прострочений з березня 2022 року, складає 326 783,60 грн, тоді як загальний розмір правомірно нарахованої неустойки відповідачу, становить 571 303,73 грн. (357 552,00 грн штрафу згідно п. 6.4 Договору + 22 874,85 грн штрафу згідно п. 6.3 Договору +190 876,88 грн пені), тобто розмір штрафних санкцій становить майже 175% від суми самого боргу. Водночас, якщо враховувати присуджені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, то загальний розмір присудженої до стягнення суми нарахувань становить майже 210% від суми такого боргу;

допущення відповідачем прострочення своїх зобов`язань з внесення оплати за електричну енергію в березні 2022 року - після початку повномасштабної агресії проти України;

відсутність понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;

стягнення пені та штрафу не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність;

пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

необхідність реального виконання судового рішення;

Суд погоджується з висновками та мотивами суду в оскаржуваному рішенні про зменшення розміру заявлених до стягнення пені до 181 834, 93 грн. та штрафу до 22 874,85 грн.

Так, з огляду на встановлені обставини справи щодо майнового стану сторін, відсутності доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу до вказаних вище сум.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України), а тому доводи скаржника про незаконність цього висновку не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, через що відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Стосовно доводів скаржника про зазначення місцевим господарським судом в резолютивній частині оскаржуваного рішення суми пені (181 834, 93 грн.), що підлягає стягненню у меншому розмірі, аніж визначений в мотивувальній частині (190 876,88 грн.), колегія суддів вказує, що сума пені у розмірі 181 834, 93 грн. присуджена до стягнення з урахуванням її зменшення судом.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/1421/24 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 11.10.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко