Рішення

від 11.10.2024 по справі 904/4178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2024м. ДніпроСправа № 904/4178/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТИС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ КВАРТАЛ"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 146 626,55 грн. - основного боргу, 2 836,39 грн. - 3 % річних, 25 972,16 грн. - пені,6 550,67 грн. - індексу інфляції, 3 028,00 грн. - судового збору, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договором купівлі - продажу №15-01/24 від 01.01.2024.

08.10.2024 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ "ОФІСНИЙ КВАРТАЛ" визнає в повному обсязі позовні вимоги.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2024 сторони уклали Договір купівлі-продажу № 15-01/24 (далі Договір), за п.1.1. якого Продавець (Позивач) продає, а Покупець (Відповідач) купує наступні будівельні товари господарського призначення (надалі Товар): Фарба інтер`єрна акрилова AQUAMARINE Ultra White мат білий 14 кг 68 шт. 435,00 грн. за одиницю сума 29 580,00 грн.; Ламінована ДСП Аляска 2750х1830 6,442 м3 9 158,40 грн. за одиницю сума 58 998,41 грн.; плити теплоізоляційні з мінеральної вати на синтетичному зв`з IZOVAT 30(30, 1000х600х50) 150 м2 63,60 грн. за одиницю сума 9 540,00 грн.; плити теплоізоляційні з мінеральної вати на синтетичному зв`зу IZOVAT 30(30, 1000х600х100) 150 м2 126,96 грн. за одиницю сума 19 044,00 грн.; мінеральна вата Izovat 30 (1000*600*100) 3м2 126 м2 143,49 грн. за одиницю сума 18 079,74 грн.; панель ASKO NEO J графіт 3.8м 53 шт. 214,80 грн. за одиницю 11 384,40 грн.; загальна ціна 146 626,55 грн.

Загальна ціна товару за цим Договором складає 146 626,55 грн. без ПДВ. За домовленістю сторін, вартість товару є остаточною та змінам не підлягає (п. 2.1. Договору).

Оплата вартості товару, за домовленістю сторін, повинна бути здійснена Покупцем у повному обсязі на користь Продавця до 31 січня 2024 року включно (п. 2.2. Договору).

При затримці оплати вартості товару Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю відносно несплаченої суми пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов`язань до дня фактичної оплати.

Крім того, Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару, збільшену на індекс інфляції за весь час прострочення та сплатити 3 % річних від несвоєчасно сплаченої суми (п. 7.2. Договору).

Цей Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. Договору).

Позивач поставив Відповідачеві товар на суму 146 626,55 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17-01/24 від 17.01.2024, підписаною сторонами без зауважень.

Позивач вистави Відповідачеві рахунок на оплату № 18-01/24 від 18.01.2024 на суму 146 626,55 грн.

19.09.2024 сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 19.09.2024, відповідно до якого борг Відповідача перед Позивачем становить 146 626,55 грн.

На прострочений борг Відповідача Позивач, з посиланням на п. 7.2. Договору, нарахував 2 836,39 грн. 3 % річних за період з 01.02.2024 по 23.09.2024, 25 972,16 грн. пені за період з 01.02.2024 по 23.09.2024, 6 500,67 грн. індексу інфляції за період з лютого 2024 по серпень 2024.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачем товару Відповідачеві, настання/ненастання строку оплати, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов визнав.

У суду відсутні підстави сумніватися в добровільному визнанні Відповідачем позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив на позовну заяву, який по суті є заявою про визнання позову підписано керівником Відповідача - Токарем О.С., дослідивши виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та додані до матеріалів справи докази, судом встановлено, що обмежень у ОСОБА_1 , як керівника підприємства немає, при цьому, ОСОБА_1 є єдиний учасник ТОВ "ОФІСНИЙ КВАРТАЛ". Поставка Позивачем товару Відповідачеві підтверджується Договором, видатковою накладною, підписаною сторонами без зауважень, рахунком на оплату та Актом звірки взаємних розрахунків. Визнання позову Відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 146 626,55 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції та 3 % річних проведено правильно, нарахування пені проведено неправильно.

Щодо нарахування пені, то вона нарахована за період з 01.02.2024 по 23.09.2024, однак ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Що ж до формулювання умов нарахування пені "за кожен день прострочення виконання зобов`язань до дня фактичної оплати", як те погоджено в п. 7.2 Договору, то такі умови не можуть сприйматися, як зміна строку нарахування пені, оскільки не визначено певний період протягом якого нараховується пеня.

Виходячи з наведеного, суд не приймає визнання позовних вимог в частині нарахування пені за період, що перевищує нормативно встановлений.

За перерахунком суду, за період з 01.02.2024 по 31.07.2024 пеня з простроченої суми становить 20 331,41 грн.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи, що визнання позову відповідачем мало місце до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути Позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Решти витрат зі сплати судового збору, покладається на Відповідача, згідно зі ст. 129 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, 08.10.2024 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги.

З огляду на те, що відзив на позовну заяву Відповідач подав на стадії підготовчого провадження, суд вважає за необхідне, повернути Позивачеві з держаного бюджету 50% судового збору 1 514,00 грн., а решту судового збору, згідно зі ст. 129 ГПК України покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний квартал" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, прим. 242, код 45398104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортис" (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9. код 42355618) 146 626,55 грн. основного боргу, 2 836,38 грн. 3 % річних, 20 331,41 грн. пені, 6 550,67 грн. індексу інфляції, 1 420,15 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортис" (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9. код 42355618) 1 514,00 грн. судового збору з Державного бюджету України, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 687 від 19.09.2024, про що видати ухвалу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков