Рішення

від 07.10.2024 по справі 908/1458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/99/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 справа № 908/1458/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1458/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Твій газзбут (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010)

до відповідача науково-виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Диана-92 (пр. Соборний, буд. 189, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 37374,49 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Твій газзбут звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до науково-виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Диана-92 про стягнення 37374,49 грн., які складаються з: 32479,27 грн. основного боргу по оплаті за поставлений природний газ на підставі договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-87101-22 від 20.06.2022, 1994,42 грн. пені, 2417,82 грн. штрафу, 206,17 грн. 3% річних та 276,81 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу № 41АР200-87101-22 від 20.06.2022 щодо сплати вартості поставленого у період з січня по березень 2024 року природного газу у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення зобов`язання пені та компенсаційних сум. Позивач в підтвердження заявлених позовних вимог зазначив, що згідно даних Інформаційної платформи за січень-березень 2024 року НВК ТОВ «ДИАНА-92», ЕІС код 56ХО0000DНК9R003 спожито 2304,75 куб. м. природного газу. Відповідно до вимог п. 2.5.2 та п.п. 9.1, 9.2.2 Договору позивач 12.04.2024 направив на адресу відповідача через систему «М.Е.Dос» електронний документ - акт приймання-передачі природного газу за березень 2024 року, але в порушення вимог договору акт ним не повернутий, мотивованої відмови від підписання акту споживач постачальнику не надав. Відповідач за поставлений природний газ в січні-березні 2024 року оплату здійснював несвоєчасно та сплатив лише 22981,98 грн., чим порушив умови господарського зобов`язання. Крім того, за доводами позивача, в порушення п. 5.5.1 Договору та Правил постачання природного газу відповідачем допущено відхилення підтверджених обсягів природного газу відносно планових обсягів в період січень-березень 2024 року, що відповідно до умов договору тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 693 ЦК України ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 справу № 908/1458/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1458/24, присвоєно справі номер провадження 18/99/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/1458/24; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 11.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Оскільки у позивача та відповідача зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача через підсистему Електронний суд 19.08.2024 надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив укладення з позивачем договору постачання природного газу № 41АР200-87101-22 від 20.06.2022 та поставку газу у спірному періоді в обсягах, зазначених позивачем, але вказав, що при розрахунку штрафних та компенсаційних санкцій слід враховувати дати підписання актів Споживачем. За твердженням відповідача, з огляду на ці дати, зобов`язання по оплаті спожитого природного газу у відповідача виникло: за актом від 31.01.2024 з 16.02.2024, за актом від 29.02.2024 з 21.03.2024, за актом від 31.03.2024 з 01.05.2024. Також відповідач вказав, що загальний розмір санкцій 4895,22 грн. є занадто високим у порівнянні з реальними втратами позивача, що дає підстави стверджувати про можливість його необґрунтованого збагачення за їх рахунок і не відповідає компенсаторній функції неустойки. Крім того, на думку відповідача, якщо перевищені обсяги споживання природного газу в січні 455,04 куб. м, лютому 269,83 куб. м, березні 279,88 куб. м, не охоплені умовами договору, то відповідно на їх вартість не може нараховуватись пеня, враховуючи її договірний характер. Відповідач просив: поновити процесуальний строк на надання відзиву та доказів, у випадку не поновлення строку, вважати даний відзив - письмовими поясненнями; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені за прострочення оплати перевищених розмірів споживання газу в січні 455,04 куб. м, лютому 269,83 куб. м, березні 279,88 куб. м; в іншій частині зменшити розмір пені до 1 гривні; зменшити розмір штрафу за перевищення підтвердженого обсягу природного газу за січень-березень 2024 року до 500,00 грн.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на введення воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відзиву на позов судом поновлений.

Позивач 03.09.2024 надав письмові пояснення, в яких доводи відповідача заперечив та зазначив, що, з огляду на умови п. 4.2 договору щодо визначення строку остаточного розрахунку до десятого числа, наступного за звітним, підписання актів приймання-передачі поставленого природного газу не впливає на строки остаточних розрахунків та на нарахування штрафних та компенсаційних санкцій. Відносно доводів відповідача про нарахування штрафу за перевищення обсягів газу позивач вказав на відповідність наданого ним розрахунку умовам п. 6.2.2 договору, яким визначено формулу нарахування штрафу. Щодо клопотання відповідача про зменшення пені позивач заперечив та вказав, що неналежне виконання відповідачем договору тягне за собою відповідні наслідки у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також звернув увагу, що на ринку природного газу наростає кризова ситуація, пов`язана із систематичними неплатежами суб`єктів ринку природного газу, яка може призвести до загальної кризової ситуації у країні. Позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1458/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення 07.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Твій газзбут здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затвердженої Постановою НКРЕКП від 03.03.2021 № 334.

На виконання Закону України № 329-VIII від 09.04.2015 НКРЕКП своєю постановою від 30.09.2015 №2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824.

Кодекс газорозподільних систем регулює взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу (надалі - Кодекс ГРС).

Порядок комерційного обліку природного газу по об`єкту споживача визначений в розділах ІХ-ХІ цього Кодексу (абз.6 п.2 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРС).

Відповідно до п. 6 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРС визначені Оператором ГРМ в акті приймання - передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Згідно із абз.2 п. 6 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРС Споживач зобов`язується поінформувати постачальника про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) своєю постановою від 30.09.2015 № 2496 затвердила Правила постачання природного газу, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (надалі - Правила).

Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Товариством з обмеженою відповідальністю Твій газзбут (Постачальником, позивачем у справі) та науково-виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю Диана-92 (Споживачем, відповідачем у справі) 20.06.2022 укладений договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-87101-22 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 06.11.2023) Постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу у 2024 році природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 800 куб. м. Річний плановий обсяг постачання газу в 2024 році 2500 куб. м. (п. 1.2 Договору в редакції додаткової угоди від 06.11.2023).

Відповідно до п. 2.3 Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.5.1 Договору).

Згідно із п. 2.5.2 Договору, на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Відповідно до п. 2.5.3 Договору Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Пунктом 2.5.4 Договору визначено, що у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.

Додатковою угодою від 31.08.2023 сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.09.2023: Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 19,91666667 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 20,05324267 грн. Податок на додану вартість становить 4,01064583 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 24,06389120 грн.

За умовами п. 3.3 Договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.п. 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 31.08.2023) розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно із п. 6.2.1 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 06.11.2023) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ ТВІЙ ГАЗЗБУТ в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Сторонами до Договору підписано додаток № 1 Планові обсяги постачання природного газу по місяцях, куб.м. на 2022 рік, додаток № 2 Перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку Споживача.

Додатковою угодою від 06.11.2023 сторони домовились доповнити з 01.01.2024 Додаток № 1 плановими обсягами на 2024 рік по місяцях.

На виконання умов Договору, позивач за період січень-березень 2024 року передав у власність відповідача природний газ в обсязі 2304,75 куб. м. на загальну суму 55461,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2024 на суму 22981,98 грн. з ПДВ;

- від 29.02.2024 на суму 18525,11 грн. з ПДВ;

- від 31.03.2024 на суму 13954,16 грн. з ПДВ.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та в не повному обсязі, чим порушив умови Договору.

Згідно платіжної інструкції № 528 від 28.03.2024 відповідачем перераховано позивачу оплату за природний газ у сумі 22981,98 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості природного газу у повному обсязі та у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем у період січень-березень 2024 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 2304,75 куб. м. на загальну суму 55461,25 грн., вартість якого відповідачем сплачено частково на суму 22981,98 грн. Заборгованість за поставлений газ становить 32479,27 грн.

Також, інформацією з інформаційної платформи ТОВ Оператор ГТС, підтверджується: за січень-березень 2024 року НВК ТОВ «ДИАНА-92», ЕІС код 56ХО0000DНК9R003 спожито 2304,75 куб. м. природного газу.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням є визначення строку настання зобов`язання по оплаті за актам у спірному періоді.

Позивач при визначенні дати прострочення виконання грошового зобов`язання за спірними актами виходить з умов п. 4.2 Договору оплата в розмірі 100% за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

При цьому позивач зазначив, що ним 12.04.2024 на адресу відповідача через систему « ОСОБА_1 » направлено електронний документ акт приймання-передачі природного газу за березень 2024 року, але в порушення вимог договору акт ним не повернутий, мотивованої відмови від підписання акту споживач постачальнику не надав.

Наведені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження. З наданої позивачем роздруківки повідомлення про доставку документа вбачається направлення 12.04.2024 з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача документу Акту А1, без визначення ідентифікаційних ознак (дати, суми).

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи надані докази отримання актів приймання-передачі природного газу у спірному періоді через систему « ОСОБА_1 »:

- електронний документ акт приймання-передачі ПГ від 31.01.2024 підписано позивачем з використанням кваліфікованого електронного підпису 12.02.2024, з боку відповідача акт підписаний 15.02.2024;

- електронний документ акт приймання-передачі ПГ від 29.02.2024 підписано позивачем з використанням кваліфікованого електронного підпису 11.03.2024, з боку відповідача акт підписаний 20.03.2024;

- електронний документ акт приймання-передачі ПГ від 31.03.2024 підписано позивачем з використанням кваліфікованого електронного підпису 10.04.2024, з боку відповідача акт підписаний 30.04.2024.

За твердженням відповідача, при розрахунку штрафних та компенсаційних санкцій слід враховувати дати підписання актів Споживачем, відповідно, зобов`язання по оплаті спожитого природного газу у відповідача виникло: за актом від 31.01.2024 з 16.02.2024, за актом від 29.02.2024 з 21.03.2024, за актом від 31.03.2024 з 01.05.2024.

Суд визнає, що при визначенні дати настання зобов`язання по оплаті природного газу слід виходи з дати отримання відповідного акту Споживачем. При цьому, оскільки станом на 10 число місяця, наступного за звітним, відповідний акт відповідачем не отриманий, відсутні підстави для визначення оплати у відповідному періоді до цієї дати.

Виходячи з умов п. 2.5.3 та п. 2.5.4 Договору акт приймання-передачі ПГ у відповідному місяці вважається узгодженим протягом 2 календарних днів з дати отримання.

Отже, судом приймається період прострочення відповідачем грошового зобов`язання за актом від 31.01.2024 з 15.02.2024 (дата підписання акта 12.02.2024 + 2 календарних дні), за актом від 29.02.2024 з 14.03.2024 (дата підписання акта 11.03.2024 + 2 календарних дні), за актом від 31.03.2024 з 13.04.2024 (дата підписання акта 10.04.2024 + 2 календарних дні).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач здійснював оплату за природний газ невчасно та не в повному обсязі.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості природного газу є доведеним.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості 32479,27 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 1994,42 грн. пені, 2417,82 грн. штрафу, 206,17 грн. 3% річних та 276,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

Позивачем вимога про стягнення пені заявлена за на підставі п. 6.2.1 Договору, яким встановлено розмір пені у разі порушення Споживачем строків оплати - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.

Позивачем надано розрахунок пені за загальний період прострочення з 11.02.2024 по 07.05.2024. Період нарахування пені за кожним актом позивач зазначає з наступного дня після спливу встановленого п. 4.2 Договору 10 денного терміну.

Однак, як вже зазначалась вище, оскільки станом на 10 число місяця, наступного за звітним, відповідний акт відповідачем не отриманий, при визначенні дати настання зобов`язання по оплаті природного газу слід виходи з дати отримання відповідного акту Споживачем.

Таким чином суд визнав, що правильним періодом нарахування пені є: за актом за січень 2024 року з 15.02.2024 (наступний день після спливу 2 календарних днів з дати отримання акту Споживачем) по 27.03.2024 (дати сплати заборгованості), за актом за лютий 2024 року з 14.03.2024 (наступний день після спливу 2 календарних днів з дати отримання акту Споживачем) по 07.05.2024 (визначено позивачем), за актом за березень 2024 року з 13.04.2024 (наступний день після спливу 2 календарних днів з дати отримання акту Споживачем) по 07.05.2024 (визначено позивачем).

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням правильних періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у спірному періоді і виходячи із прострочених сум заборгованості за кожним актом, суд встановив, що до стягнення підлягає 1845,95 грн., в цій сумі вимога про стягнення пені є обґрунтованою. У решті вимоги про стягнення 148,47 грн. пені слід відмовити через необґрунтованість.

За допущене відповідачем відхилення підтверджених обсягів природного газу відносно планових обсягів в період січень-березень 2024 року позивачем нараховано та заявлено на підставі п. 5.5.1 Договору до стягнення 2417,82 грн. штрафу.

Відповідно до п. 5.5.1 Договору Споживач зобов`язується дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 Договору, а також Правилами постачання природного газу.

Пунктом 10 Розділу І Правил постачання природного газу закріплено, що Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Пунктом 3 Додаткової угоди від 06.11.2023 сторонами узгоджено планові обсяги постачання природного газу у 2024 році, зокрема визначено відповідні обсяги у І кварталі: січень 500 куб. м, лютий 500 куб. м, березень 300 куб. м.

Згідно даних інформаційної платформи - НВК ТОВ «ДИАНА-92», ЕІС код 56ХО0000DНК9R003, спожито: в січні 2024 року - 955,04 м. куб природного газу; в лютому 2024 року - 769,83 м. куб природного газу, березні 2024 року - 579,88 м. куб природного газу.

Таким чином, відповідачем допущено відхилення підтверджених обсягів природного газу відносно планових обсягів в січні 2024 року на 455,04 куб. м, в лютому 2024 року на 269,83 куб. м, в березні 2024 року на 279,88 куб. м.

В пункті 6.2.2 Договору сторонами узгоджено, що, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vn) * Ц * К

Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта Споживача, у результаті чого Постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах Споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу Споживачу, або коли Споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу Постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд визнав його правильним, 2417,92 грн. заявлено позивачем обґрунтовано.

Доводи відповідача про помилковість визначення розміру штрафу з урахуванням вартості перевищених обсягів споживання природного газу, оскільки вони не охоплені умовами договору, суд відхиляє як необґрунтовані. Умовами укладеного сторонами Договору визначено розрахунок штрафу саме виходячи з обсягу фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних позивачем виконаний аналогічно розрахунку пені, за загальний період прострочення з 11.02.2024 по 07.05.2024, виходячи з періоду прострочення за кожним актом з наступного дня після спливу встановленого п. 4.2 Договору 10 денного терміну.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням правильних періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у спірному періоді (наведений при розрахунку пені), суд встановив, що до стягнення підлягає 191,22 грн. 3% річних, в цій сумі вимога по стягнення 3% судом задовольняється. У решті вимоги про стягнення 14,95 грн. 3% річних слід відмовити через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з 11.02.2024 по 07.05.2024, виходячи із сум простроченого зобов`язання у спірному періоді, суд встановив, що до стягнення підлягає 341,97 грн. Зважаючи на відсутність повноважень суду виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється у визначеному позивачем розмірі 276,81 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті природного газу в повному обсязі та у визначений договором строк, або звільнення його від відповідальності за допущене порушення, не надав.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1,00 грн. та штрафу до 500,00 грн., суд не вбачає підстав для його задоволення та зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Слід відзначити, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Посилаючись у відзиві на позов на норми ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК, відповідач не навів жодного пояснення та не надав жодного доказу в обґрунтування наявності виняткових обставин для зменшення нарахованої пені та штрафу.

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та умов Договору встановлений, тому нараховані позивачем пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на його користь. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 32479,27 грн. основного боргу, 1845,95 грн. пені, 2417,82 грн. штрафу, 191,22грн. 3% річних та 276,81 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (148,47 грн. пені та 14,95 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3014,76 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з науково-виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Диана-92 (пр. Соборний, буд. 189, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 13632351) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Твій газзбут (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 43965848) 32479,27 грн. (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять грн. 27 коп.) основного боргу, 1845,95 грн. (одну тисячу вісімсот сорок п`ять грн. 95 коп.) пені, 2417,82 грн. (дві тисячі чотириста сімнадцять грн. 82 коп.) штрафу, 191,22 грн. (сто дев`яносто оду грн. 22 коп.) 3% річних, 276,81 грн. (двісті сімдесят шість грн. 81 коп.) інфляційних втрат та 3014,76 грн. (три тисячі чотирнадцять грн. 76 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 11.10.2024.

Суддя В.В. Левкут