Рішення

від 11.09.2024 по справі 908/333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/33/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 Справа № 908/333/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/333/24

за позовом Приватного підприємства "Жупанов В.С." (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 36199182)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Далар Мега" (69011, м.Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, кабінет 219а, код ЄДРПОУ 44501814)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Авто" (69019, м. Запоріжжя, вул.Рекордана, 26-А, офіс 219, код ЄДРПОУ 39030100)

про стягнення 261746,62 грн

за участю представників:

від позивача: Козар М.В., ордер № 1142639 від 01.02.2024

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Жупанов В.С." про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далар Мега" заборгованості в розмірі 261746,62 грн, що складається з 255000,00грн суми основного боргу, 2580,98 грн суми інфляційних втрат, 4165,64 грн суми 3 % річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.02.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/333/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати у повному обсязі поставленого товару за договором поставки від 17.07.2023 № 160. На електронну адресу відповідача 26.09.2023 направлено претензію із вимогою зокрема про сплату поставленого товару за договором від 17.07.2023 протягом 10 днів з моменту отримання претензії. Однак, відповідач здійснив часткову оплату за договором на підставі рахунок-фактури від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 на суму 26044 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.10.2023 № 400. В подальшому, відповідач частково оплатив рахунок-фактуру від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 на суму 5000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.11.2023 № 428. Таким чином, враховуючи здійснені оплати, заборгованість відповідача перед позивачем складає 255000 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 2580,98 грн інфляції за період серпень 2023 року - грудень 2023 року та 4165,64 грн 3% річних за період з 25.07.2023 по 29.01.2024. Просить суд, на підставі ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 626, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 230, 343 ГК України, позов задовольнити. Також просить суд стягнути з відповідача 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/333/24, присвоєний номер провадження 24/33/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного. Судове засідання призначеного на 25.03.2024.

Ухвалою суду від 21.03.2024 задоволено заяву Приватного підприємства "Жупанов В.С.". Всі судові засідання у справі №908/333/24 призначено в режимі відеоконференції у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Ухвалою суду від 25.03.2024 відкладено розгляд справи на 22.04.2024.

Ухвалою суду від 22.04.2024 вирішено справу № 908/333/24 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 16.05.2024. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Авто" (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордана, 26-А, офіс 219, код ЄДРПОУ 39030100)

Ухвалою суду від 16.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 24.06.2024.

Ухвалою суду від 24.06.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.07.2024, яке перенесено на 12.08.2024.

Ухвалою суду від 12.08.2024 розгляд справи відкладено на 11.09.2024.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 11.09.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові . Просить суд позов задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Ухвала суду від 21.02.2024 про відкриття провадження у справі № 908/333/24 та ухвали суду про відкладення розгляду справи направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю "Далар Мега" на його електронну адресу та доставлено до електронної скриньки, про що свідчать довідки Господарського суду Запорізької області.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

В засіданні 11.09.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

УСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивач зазначає, що в липні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Далар Мега» виявило бажання придбати у приватного підприємства «Жупанов В.С.» товар - сіль для промислового використання таблетована 25 кг мішок з кількості 22 тони.

За умовами Договору поставки від 17.07.2023 № 160 Постачальник (приватне підприємство «Жупанов В.С.» зобов`язується, передати покупцю у власність Покупця товариство з обмеженою відповідальністю «Далар Мега» (поставити) товари згідно узгодженими заявками Постачальником заявок Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Договору).

Найменування ціна, кількість та асортимент товару вказується в товарних (видаткових, транспортних) накладних та/або в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 2.2 договору Покупець зобов`язаний сплатити грошові кошти за товар у порядку та строки, зазначені у п. 3.2 цього Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку 100% оплати через сім днів після поставки відповідної партії товару або на інших умовах, вказаних у специфікації на відповідну поставку (п. 3.2.)

Часткове виконання боржником зобов`язання по відповідній поставці свідчить про визнання боргу в цілому по такій поставці (п. 3.3).

Право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім Товару, якщо інше не визначено у відповідній специфікації. Моментом отримання товару вважається відмітка Покупця отримання товару на видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній постачальника (п. 4.2)

У разі залучення Покупцем для здійснення поставки товару перевізника, Товар вважається отриманим в момент отримання перевізником Товару у вказаному Постачальником місці (п. 4.3).

Відповідачем було залучено перевізника ТОВ «Інтербуд-Авто», що підтверджується товарно-транспортною накладною № ЖУ-0000217 від 17.07.2023, згідно якої:

Перевізник: ТОВ «Інтербуд-Авто»;

Пункт навантаження: м. Вінниця вул. Привокзальна 5-Б;

Пункт Розвантаження: Запоріжжя, вул. Діагональна, 3;

Найменування Вантажу «Сіль для промислового використання таблетована 25 кг мішок в кількості 22 тони.

Супровідні документи: видаткова накладна № ЖУ-0001379 від 17.07.2023.

На адвокатський запит перевізник ТОВ «Інтербуд-Авто» листом від 30.01.2024 підтвердив наявність замовлення від ТОВ «Далар Мега» перевезення вантажу солі із м. Вінниця в м. Запоріжжя та подальшу оплату ТОВ «Далар Мега» послуг із перевезення вантажу, надавши договір-заявку від 16.07.2023 № 16/07, рахунок на оплату від 17.07.2023 № 525, повідомлення про зарахування коштів від 18.07.2023 № 295.

Відповідач транспортні послуги перевізника прийняв, сплативши 23000,00 грн з ПДВ, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів від 18.07.2023 № 295.

Таким чином 17.07.2023, залучивши перевізника відповідач отримав товар за договором.

Разом із перевізником відповідачу було передано, договір поставки від 17.07.2023, рахунок на оплату № ЖУ-0000958 від 17.07.2023 на суму 286044,00 грн підстава договір № 160 від 17.07.2023), видаткову накладну № ЖУ-0001379 від 17.07.202, товарно-транспортну накладну № ЖУ-0000217 від 17.07.2023.

Однак, підписані документи Покупець не повернув Постачальнику.

Також, відповідно до п. 201.7 ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний з установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрована податкова накладна від 17.07.2023 № 130 щодо здійсненої операції із поставки товару відповідачу, що підтверджується самою податковою накладною та копією квитанції про її реєстрацію від 28.07.2023.

Подані позивачем докази підтверджують відображення у податковому обліку господарської операції з поставки товару протягом липня 2022 року на підставі видаткових накладних.

Оплата товару у строки передбачені 3.2. Договору відповідачем не була здійснена.

26.09.2023 на електронну адресу відповідача (dіmіor@ukr.nеt) направлено претензію із вимогою, зокрема, про сплату поставленого товару за договором від 17.07.2023 протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

Відповідач не скористався правом відповіді на претензію.

Однак, відповідач, в 10-денний строк здійснив часткову оплату за договором, частково оплативши рахунок-фактуру від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 на суму 26044,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.10.2023 № 400 з призначенням платежу «за сіль зг. рахунок-фактуру від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 у т.ч. ПДВ 20% - 4340,67 грн».

В подальшому, відповідач здійснив додатково часткову оплату за договором, частково оплативши рахунок-фактуру від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 на суму 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.11.2023 № 428 з призначенням платежу «за сіль зг. рахунок-фактуру від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн».

Здійснивши двічі частково оплату за договором на підставі виставленого рахунку відповідач додатково підтвердив отримання ним поставленого позивачем товару.

Таким чином, враховуючи здійснені оплати заборгованість відповідача перед позивачем складає (286044 грн - 26044 грн - 5000грн) = 255000 грн.

Також, відповідачу на електрону пошту dіmіor@ukr.nеt було направлено акт-звірки взаємних розрахунків від 17.01.2024, який відповідач залишив не підписаним.

Жодних претензій від відповідача, на адресу позивача щодо неналежного виконання останнім умов договору від 17.07.2023 в частині поставки Товару не надходило.

Порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 11 ЦК України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 17.07.2023 № 160 зі сторони ТОВ «Далар Мега» не підписаний, однак із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що між позивачем та відповідачем в силу ст. ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки.

Найменування, кількість та ціна поставленого Товару були узгоджені сторонами в силу того, що позивач передав, а відповідач прийняв Товар за кількістю, ціною та найменуванням, що були вказані у супровідних документах (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах).

Відповідач не відмовився від прийняття Товару, претензій щодо його якості та порушення строку поставки позивачеві не заявляв.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання зобов`язань з боку позивача, а саме передачі товару підтверджується зазначеними вище документами.

З положень статей 662, 663 ЦК України слідує, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивач 26.09.2023 спрямував на електронну адресу відповідача претензію з вимогою про сплату поставленого протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

Претензія відповідачем задоволена частково, а саме рахунок-фактура від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 на суму 286044,00 грн оплачено частково у розмірі 26044,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.10.2023 № 400 (призначення платежу «за сіль зг. рахунок-фактуру від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 у т.ч. ПДВ 20% - 4340,67 грн) та у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.11.2023 № 428 (призначення платежу «за сіль зг. рахунок-фактуру від 17.07.2023 № ЖУ-0000958 у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн).

Решта вартість товару у розмірі 255000,00 грн відповідачем не сплачена, внаслідок чого сума основного боргу становить 255000,00 грн.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо оплати товару в розмірі 255000,00 грн не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 255000,00 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 4165,64 за загальний період прострочення з 25.07.2023 по 29.01.2024 та інфляційні втрати у розмірі 2580,98 грн за період серпень 2023 року - грудень 2023 року.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Тому у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних, їх нарахування здійснено позивачем з 25.07.2023 до 29.01.2024 на загальну суму 4165,64 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних (з урахуванням направлення позивачем 26.09.2023 претензії відповідачу та виникнення зобов`язання зі сплати коштів протягом 10 днів з моменту отримання претензії), звідси 3% річних склали 2383,07 грн, а саме за період з 08.10.2023 по 17.11.2023 - 854,79 грн, що нараховано на суму боргу у розмірі 260000,00 грн та за період з 18.11.2023 по 29.01.2024, що нараховано на суму боргу у розмірі 255000,00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 2383,07 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за загальний період прострочення, суд зазначає наступне.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

Суд, з урахуванням наведеної позиції Верховного Суду України та з урахуванням направлення позивачем 26.09.2023 претензії відповідачу, здійснив перерахунок інфляційних втрат за період прострочення, починаю жовтня 2023 року і по січень 2024 року, та визначив, що розмір інфляційних втрат за вказаний період є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Приймаючи до уваги, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою ніж встановлено судом, суд не виходячи за межі позовних вимог (визначеного позивачем максимального розміру відповідного нарахування) дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, а саме - у розмірі 2580,98 грн.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються судом частково.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 7500,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс у зв`язку з розглядом справи витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження стягнення суми 7500,00 грн правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги від 17.05.2023, укладеного між адвокатським бюро «Адвокатська контора Козаря» та приватним підприємством «Жупанов В.С.» (Клієнт) предметом якого (п 1.1) є зокрема, складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову тощо та інших документів, необхідних для виконання даного Договору, представництва та захисту інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій підчас здійснення, господарського судочинства тощо.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. цього договору, гонорар - винагорода Адвокатського бюро за надання ним правової допомоги за цим договором. Вид та розмір гонорару (погодинна або фіксована оплата) за надання Адвокатським бюро певних видів правової допомоги, порядок визначається в Додатку (додатках) до цього Договору, який (які) є його невід`ємною частиною.

Додатком № 2 від 05.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 17.05.2023 визначено, що гонорару Адвокатського бюро із надання правової допомоги Клієнту у судовій справі про стягненню заборгованості з ТОВ «Далар Мега» ЄДРПОУ 44501814 у Господарському суді Запорізької області складає 7500,00 грн (правовий аналіз наданих документів, підготовка позовної заяви, складання інших процесуальних документів, представництво в суді тощо). Гонорар сплачується в повному обсязі на підставі виставленого рахунку.

Розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.

Згідно з підписаним між сторонами актом № 2 про надання правової допомоги від 30.01.2024 гонорар Адвоката за надання правничої допомоги, перелік якої наведений у даному Акті, складає 7500,00 грн. Надана правнича допомога підлягає оплаті у розмірі 7500,00 грн. ПП «Жупанов В.С.» жодних претензій до АБ «Адвокатська контора Козаря» не має.

У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АР № 1142639, виданого 01.02.2024 за договором від 17.05.2023 адвокату Козар М.В. на надання правничої (правової) допомоги ПП «Жупанов В.С.», копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 793 від 04.06.2010, виданого Козар М.В.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідачем клопотання щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зазначає, що сторонами визначено розмір гонорару в фіксованій сумі - 7500,00 грн.

Адвокатом надані позивачу послуги, про які зазначено в акті про надання правничої допомоги. Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов`язання щодо сплати отриманого товару, що стало підставою для звернення до суду.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 7448,92 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далар Мега" (69011, м.Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, кабінет 219а, код ЄДРПОУ 44501814) на користь Приватного підприємства "Жупанов В.С." (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 36199182) - 255000 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 2580 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят) грн 98 коп. інфляції, 2383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн 07 коп. 3% річних, 3899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 46 коп. судового збору та 7448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн 92 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.10.2024.

Суддя Т.А. Азізбекян