Рішення

від 09.10.2024 по справі 910/7103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2024Справа № 910/7103/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп»

про стягнення 705 020, 40 грн

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» (далі - відповідач, ТОВ «Іст Лоуд Груп») про стягнення штрафу у розмірі 705 020, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежаним виконанням відповідачем умов Договору поставки № Л/НХ - 2397НЮ від 27.01.2023 в частині порушення строків поставки товару, у зв`язку з чим відповідачу нараховано штраф.

Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03.07.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд зменшити розмір штрафу за порушення строків постачання на 70% від загального розміру штрафу, враховуючи виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, військову агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану.

Крім того, відповідач посилався на те, що відповідно до Специфікації виробником продукції є ТОВ «Торгівельно - промислова фінансова компанія «Теркон» (Виробник), зазначена продукція виготовлялась під замовлення та була відсутня у вільному продажі, а тому відповідач не зміг вчасно поставити товар позивачу.

Також, відповідач зазначив, що договір було укладено за результатами публічної закупівлі в системі Prozorro, де позивач є замовником у розрізі Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно сторони мають нерівне становище у договорі в частині права на неустойку за порушення іншою стороною свого зобов`язання. Договір укладався за шаблоном, розробленим позивачем та включеним як обов`язкова умова закупівлі до тендерної документації, змінити його відповідач не мав можливості, тому що це не передбачено умовами тендерної документації, отже, штрафні санкції передбачені позивачем у договорі зменшити неможливо.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності.

03.07.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» про розгляд справи № 910/7103/24 в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

15.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав, що доказів об`єктивної неможливості своєчасної поставки відповідачем не надано, заперечив проти доводів відповідача про застосування строків позовної давності.

31.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав, що, укладаючи договір із позивачем не міг передбачити затримку запчастин необхідних для виготовлення товару та відповідну затримку поставки готової продукції позивачу. Затримка виготовлення партії товару, була зумовлена рядом вагомих обставин наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач повідомляв позивача відповідними листами про проблеми із закупівлею запчастин для виготовлення товару та звертався з проханням продовжити строк поставки товарів, проте, позивач не надав жодної відповіді.

Крім того, відповідач у своїх листах позивачу звертався з проханням зменшити розмір штрафних санкцій, при цьому не заперечував щодо сплати нарахованої пені, зазначене підтверджується листом вих.№ 10/08-2 від 10.08.2023 року та листом Вих. №26/06-1 від 26.06.2023 року.

Відповідач зазначив, що нарахований позивачем у даному випадку розмір штрафних санкцій є великим, зменшення штрафних санкцій не порушить баланс інтересів та є справедливим враховуючи обставини справи.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (номер оголошення № UA-2022-12-29-010755-а) між АТ «Українська залізниця» (далі - Покупець) та ТОВ «Іст Лоуд Груп» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № Л/НХ-2397/НЮ від 27.01.2023 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору.

Найменування Товару: Верстат рейкорізний ВРРТ. Код ДК 021:2015 - 42630000 - 1. Металообробні верстати. Кількість, найменування, технічний опис, рік виготовлення, код УКТЗЕД, виробник та країна виробника Товару зазначено у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору (п. 1.2. та п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, Постачальник здійснює поставку товару на умовах DАP відповідно до «ІНКОТЕРМС» у ред. 2020 р.

Умовами п. 4.2. Договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару.

Строк поставки товару - протягом не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.

Місце поставки: (НХ) Служба організації та проведення закупівель, 79025, м. Львів, вул. Широка, 2

Відповідно до п. 4.5. Договору, Сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених у п. 4.3 Договору направляється Постачальнику з електронної адреси Покупця nh-mtz@rail.lviv.uaна електронну адресу Постачальника info@elg.com.ua. Рознарядка на товар вважається отриманою Постачальником з дати її направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.

Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі товару (п. 4.6. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що загальна ціна Договору становить усього з ПДВ 3 157 800, 00 грн.

Умовами п. 7.7. Договору передбачено, що у разі прострочення Постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний

день прострочення поставки товару на 1 (один) банківський день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття Товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього Договору та датою фактичної поставки товару.

Згідно з пп. 8.3.1. п. 8.3. Договору, Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.

Підпунктом 9.3.1 п. 9.3. Договору передбачено, що Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність: при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмо Покупець.

Відповідно до п. 10.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.

Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками Сторін і скріплена печатками.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно з п. 10.3. та п. 10.4. Договору, якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання Договору, то умови Договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що Сторони укладають додаткову угоду. Якщо строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 (шістдесят) календарних днів, кожна зі Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.

Строк дії цього Договору встановлюється з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2023. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторін від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов`язань щодо поставки та оплати Товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього Договору (п. 15.1. Договору).

Згідно з п. 16.2. Договору, Сторони підтверджують, що вони розуміють усі ризики, які можуть виникнути у зв`язку з воєнним станом на території України, введеним (Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Пунктом 16.4. Договору передбачено, що зміни та доповнення вступають у силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками Сторін у письмовій формі та вчинені відповідно до умов цього Договору та законодавства України.

Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною (п. 16.5. Договору).

Умовами п. 17 Договору передбачено, що Додатками до Договору є: Додаток № 1 - Специфікація № 1 (невід`ємна частина); Додаток № 2 Зразок акту приймання - передачі.

Згідно з розділом 18 Договору, електронною адресою Постачальника зазначена: e-mail: info@elg.com.ua.

Сторонами було підписано Додаток №1 - Специфікація № 1 до Договору, згідно умов якої загальна ціна Договору становить усього з ПДВ становить 3 157 800, 00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» було поставлено АТ «Українська залізниця» товар на загальну суму 3 157 800, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 256 від 04.05.2023 на суму 747 900, 00 грн та №570 від 27.07.2023 на суму 2 409 900, 00 грн, актами приймання - передачі від 17.05.2023 та 08.08.2023, які підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток.

12.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» звернулось до АТ «Українська залізниця» з листом вих. № 12/04-197, в якому повідомило про можливу затримку в термінах постачання верстатів відповідно до умов Договору №Л/НХ - 2357/НЮ від 27.01.2023 року та просило розглянути можливість продовження строку поставки товару, встановленого п. 4.2 Договору до 90 (дев`яносто) календарних днів, шляхом підписання додаткової угоди.

26.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» звернулось до відповідача з відповіддю вих. №26/06-1 на претензію за № НХЛьв - 1/7334 від 02.06.2023, в якій просило відстрочити звернення до суду з позовною заявою та розглянути можливість віднесення обставин, які склались до обставин непереборної сили.

Також, 10.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» звернулось до АТ «Українська залізниця» з листом вих. №10/08 -2, в якому просило зменшити штрафні санкції за Договором, оскільки останнім було виконано у повному обсязі зобов`язання з поставки товару, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання - передачі.

Відповідачем не було здійснено оплату штрафних санкцій за прострочення поставки товару, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як було встановлено, за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (номер оголошення № UA-2022-12-29-010755-а) між сторонами було укладено Договір поставки № Л/НХ-2397/НЮ від 27.01.2023.

Згідно зі ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.2. Договору передбачено, що строк поставки Товару - протягом не більше 30-ти календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем. Рознарядка Покупця на Товар з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених у п. 4.3 Договору направляється Постачальнику з електронної адреси Покупця nh-mtz@rail.lviv.uaна електронну адресу Постачальника info@elg.com.ua. Рознарядка на товар вважається отриманою Постачальником з дати її направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.

Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару (п. 4.6. Договору).

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи міститься рознарядка щодо поставки товару від 21.03.2023 року.

Як зазначає позивач, поставку товару за актом приймання - передачі б/н від 17.05.2023 на суму 747 900, 00 грн, видатковою накладною № 256 від 04.05.2023 було здійснено з порушенням строку поставки, встановленого п. 4.2. Договору на 12 днів, а за актом приймання - передачі б/н від 08.08.2023 на суму 2 409 900, 00 грн, видатковою накладною № 570 від 27.07.2023 здійснено з порушенням строку поставки, встановленого п. 4.2. Договору на 96 днів, у зв`язку з чим відповідачу, згідно пп. 9.3.1. п. 9.3. Договору, було нараховано штрафні санкції у розмірі 705 020, 40 грн.

Факт порушення строків поставки товару, передбаченого Договором, підтверджується самим відповідачем у відзиві на позов, де останній зазначав, що ним було здійснено все від нього залежне для своєчасної поставки товару, проте модернізація виробником рейкорізного верстата під іншу марку бензоріза у короткі строки була неможлива, що призвело б до зміни технічних характеристик, зазначених у Специфікації № 1 до Договору та відповідно до зміни предмету договору.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, відповідач, відповідно умов п. 4.2. Договору, мав поставити товар протягом 30 - ти календарних днів з моменту надання письмової рознарядки позивачем, яка, згідно умов п. 4.5. Договору, була надана ТОВ «Іст Лоуд Груп» шляхом направлення на його електронну адресу - info@elg.com.ua листа № НЗІ/НГ - 40/301 від 21.03.2023 щодо постачання товару на загальну суму 3 157 800, 00 грн з ПДВ, отриманого відповідачем 23.03.2023, що підтверджується самим відповідачем у відзиві на позив.

Тобто, товар мав бути поставлений відповідачем у строк до 22.04.2023 включно, однак поставка товару за актом приймання - передачі б/н від 17.05.2023 на суму 747 900, 00 грн, видатковою накладною № 256 від 04.05.2023 та за актом приймання - передачі б/н від 08.08.2023 на суму 2 409 900, 00 грн, видатковою накладною № 570 від 27.07.2023 була здійснена з порушенням встановлених термінів, а саме: на 10 днів та на 94 дні відповідно (з урахуванням того, що кінцева дата поставки припадає на вихідний день 22.04.2023 (субота), то початок періоду прострочення з поставки товару слід вважати 25.04.2023), оскільки, відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Приймаючи до уваги викладене, матеріалами справи та самим відповідачем підтверджується порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» строків поставки товару.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша ст. 612 ЦК України).

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною четвертою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста ст. 232 ГК України).

Підпунктом 9.3.1 п. 9.3. Договору передбачено, що Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність: при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмо Покупець.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суд зазначає, що з урахуванням допущених помилок у визначенні дня з якого слід рахувати початок періоду прострочення зобов`язання з поставки товару ( 22.04.2023 - вихідний, субота, слід перенести на перший робочий день 24.04.2023), то початок періоду прострочення з поставки товару слід вважати 25.04.2023, пеню нараховано за 94 дні на суму 226 530, 60 грн, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 700 200, 60 грн.

Заперечуючи проти розміру заявлених позовних вимог, відповідач зазначав, що вважає їх надмірними, а також посилався на наявність нерівного становища у договорі в частині права на неустойку за порушення іншою стороною свого зобов`язання, оскільки договір було укладено за результатами публічної закупівлі у розрізі Закону України «Про публічні закупівлі» де договір укладався за шаблоном, розробленим позивачем та включеним як обов`язкова умова закупівлі до тендерної документації, змінити його відповідач не мав можливості, тому що це не передбачено умовами тендерної документації, отже, штрафні санкції передбачені позивачем у договорі зменшити неможливо, у зв`язку з чим просив суд зменшити розмір штрафу за порушення строків постачання на 70% від загального розміру штрафу, враховуючи виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, військову агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану.

Також в обґрунтування клопотання про зменшення позовних вимог відповідач посилався на те, що за умовами укладеного договору останній мав здійснити поставку верстатів рейкорізних ВРРТ виробництва ТОВ Торгівельно промислова Фінансова компанія «Теркон» (код ЄДРПОУ 21866643) у кількості 38 штук, на загальну суму 3 157 800,00 грн. з ПДВ. Зазначена продукція, в таких великих обсягах, виготовляється під замовлення, була відсутня у вільному продажу та на складських залишках виробника, враховуючи це, відповідач попередньо (до отримання відповідної заявки від позивача) здійснив замовлення всього обсягу товару згідно укладеного договору.

В подальшому, між ТОВ «Іст Лоуд Груп» та ТОВ Торгівельно промислова Фінансова компанія «Теркон» 09.02.2023 року було підписано Специфікацію № 2 до Договору поставки № 1910-21 від 19.10.2021 року, згідно якої ТОВ Торгівельно промислова Фінансова компанія «Теркон» взяла на себе зобов`язання виготовити та поставити 38 штук верстатів рейкорізних ВРРТ протягом 20 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати.

Так, 10.02.2023 року ТОВ «Іст Лоуд Груп» на виконання умов Договору поставки № 1910-21 від 19.10.2021 року здійснив попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості продукції згідно Специфікації № 2; що підтверджується платіжною інструкцією № 256 від 10.02.2023 року (копія надається) та мав би отримати товар від виробника в строк до 10.03.2023 року.

Відповідач зазначив, що у зв`язку з непередбачуваними обставинами, товар не було виготовлено та поставлено у строки, у зв`язку на наступним.

Товар, який є предметом договору - верстат рейкорізний є вузькоспеціалізованою продукцією, що використовується виключно у сфері залізничного транспорту та призначений для різання об`ємно - загартованих та незагартованих рейок типу Р50, Р65, Р75 спеціальними абразивними кругами при всіх видах ремонту та реконструкції залізничної колії.

Верстат рейкорізний для зручності перенесення виконаний з двох основних частин: абразивно-відрізного пристрою та спрямовуючої рами. У абразивно - відрізному пристрій входять двигун (з ремінною передачею) в зборі з фланцем кріплення направляючої рами, відрізним кругом та захисним кожухом. В якості двигуна у виробі використовується одноциліндровий двотактний бензодвигун «STIHL» з примусовим повітряним охолодженням і відцентровоною фрикційної муфтою. Двотактний двигун працює на горючій суміші бензину та моторного масла.

Як зазначає позивач, одна з основних складових рейкорізного верстата ВРРТ - бензоріз TS800 STIHL виготовляється в Європі виробником переносного бензо - та електроінструменту ANDREAS STIHL AG Со. KG. Єдиним підприємством якому належить ексклюзивне право здійснювати імпорт продукції STIHL в Україну є дочірня фірма транснаціональної холдингової компанії ANDREAS STIHL AG Со. KG - ТОВ «АНДРЕАС Штіль», яке в свою чергу здійснює реалізацію продукції STIHL на території України виключно через дилерську мережу (один із таких дилерів є ТОВ «Виробниче підприємство «Резон»).

Виробником для виготовлення товару згідно специфікації №2 до Договору поставки № 1910- 21 від 19.10.2021р. було замовлено у ТОВ «Виробниче підприємство «Резон», що є офіційним дилером з продажу продукції торгової марки STIHL в Україні, 38 штук бензорізів TS800 STIHL, що є основною запчастиною рейкорізного верстата, без якої виготовлення продукції неможливе.

В свою чергу, ТОВ «Виробниче підприємство «Резон», надіслав лист Вих. № 6/04 23 від 06.04.2023 року, що постачання товару -бензорізи TS800 STIHL в Україну з технічних причин призупинено не раніше аж до кінця червня 2023 року та повідомило про відсутність залишків на складах, у тому числі у єдиного імпортера ТОВ «АНДРЕАС ШТІЛЬ».

При цьому, відповідач листом вих №12/04 - 197 від 12.04.2023 повідомив позивача про ряд обставин, які ускладнюють вчасне виконання зобов`язань за Договором поставки №Л/НХ-2397/НЮ від 27.01.2023.

Відповідно до п. 10.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.

Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками Сторін і скріплена печатками.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що: - ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідного Сертифікату ТПП України, який би посвідчував виникнення обставин форс-мажору саме за Договором поставки № Л/НХ-2397/НЮ від 27.01.2023 відповідачем суду не надано.

Водночас суд зазначає, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення обставин форс-мажору при виконанні Договору поставки № Л/НХ-2397/НЮ від 27.01.2023 відповідачем суду не надано.

При цьому, судом враховано, що договір поставки було укладено між сторонами вже під час війни, а тому відповідач повинен був усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин ведення господарської діяльності у воєнний стан.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Як зазначив відповідач, обставинами, які мають істотне значення у цій справі є дії інших суб`єктів господарювання за договором поставки № 1910-21 від 19.10.2021, які у свою чергу стали перешкодою у повноцінній господарській діяльності відповідача. Ці обставини не залежали від волі відповідача, і він абсолютно позбавлений можливості вилинути на їх усунення.

За таких обставин, відповідач звернув увагу, що здійснив всі можливі дії, щоб належним чином виконати умови укладеного Договору поставки № Л/НХ-2397/НЮ від 27.01.2023 з позивачем.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи обізнаність відповідача про запровадження воєнного стану на території України, укладення Договору з позивачем та розуміння пов`язаних з цим всіх негативних ризиків, суд дійшов висновку, що даний випадок не є винятковим, а присуджена до стягнення сума штрафних санкцій не перевищує суму товарів, за якими допущено прострочення, не є надмірною та не виходить за межі компенсаційного характеру враховуючи наявність прострочення зобов`язання, визначеного Договором.

Відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що позивачами було пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми штрафу та пені, нарахованої з 05.06.2023 по 28.07.2023, оскільки позивач звернувся до суду із даною вимогою у червні 2024 року.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та відповідний карантин був продовженим до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Окрім того, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені було також продовжено згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, нарахованої з

25.04.2023 по 27.07.2023, станом на дату подання позову (06.06.2024) було продовжено в силу пунктів 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та відповідно не було пропущено позивачем.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного спірного питання і суд, у свою чергу, не повинен чинити правових чи практичних перешкод для реалізації цього права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» про стягнення 705 020, 40 грн штрафних санкцій задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» (адреса: вул. Олександра Мишуги, буд. 2, оф. 416, м. Київ, 02141; ідентифікаційний код юридичної особи: 37017486) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) штрафні санкції у розмірі 700 200, 60 грн, з яких штраф у розмірі 473 670 (чотириста сімдесят три тисячі шістсот сімдесят) грн 00 коп, пеню у розмірі 226 530 (двісті двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять) грн 60 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 503 (десять тисяч п`ятсот три) грн 01 коп

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складно та підписано: 09.10.2024.

Суддя М.Є.Літвінова