Рішення

від 02.10.2024 по справі 910/7475/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2024Справа № 910/7475/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/7475/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (Україна, 03062, м. Київ, вул. Велика Нивська, буд. 4-Г, прим. 2М; ідентифікаційний код: 38871512)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код ВП: 20915546)

про стягнення 4 308 557,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 4 283 351,27 грн, з яких 4 093 399,20 грн заборгованості, 107 556,11 грн інфляційних втрат та 82 395,96 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на постачання товару № 53-123-01-23-08059 від 09.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7475/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2024.

09.07.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 10.07.2024 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

10.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 10.07.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

17.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка 17.07.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 4 308 557,00 грн.

У підготовче засідання 24.07.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, від позивача 08.07.2024 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У підготовчому засіданні 24.07.2024 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7475/23 призначено на 11.09.2024.

09.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зменшення розміру 3% річних, яке 09.08.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 11.09.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 11.09.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/7475/24 призначено на 02.10.2024.

У судове засідання 02.10.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 02.10.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) було укладено Договір на постачання товару № 53-123-01-23-08059 (далі - Договір).

06.02.2023 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 2896-IX, який визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації (далі - товариство), управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.

Статтею першою цього Закону визначено, що утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК "Енергоатом") за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - засновник). Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. НАЕК "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відтак Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а отже відбулося універсальне правонаступництво, в тому числі й за Договором.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CVP 19510000-4 Гумові вироби (Кільця гумові) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (додаток до Договору №1).

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, складає 3 411 166,00 грн, крім того ПДВ - 682 233,20 грн.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що оплата відбувається протягом 120 днів після постачання товару згідно Специфікації №1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 Договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в ЄРПН у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат, тощо).

Згідно з пунктом 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до пункту 6.1 Договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/copmany_standards-82).

До вказаного Договору сторонами підписано специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 4 093 399,20 грн, а саме: згідно видаткової накладної № 9 від 20.04.2023 на суму 3275119,20 грн, у т.ч. 545853,20 грн ПДВ; згідно видаткової накладної № 12 від 05.05.2023 на суму 737407,20 грн, у т.ч. 122901,20 грн ПДВ; згідно видаткової накладної № 14 від 10.05.2023 на суму 80872,80 грн, у т.ч. 13478,80 грн ПДВ.

Позивачем було зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні, а саме: №14 від 20.04.2023 на суму 3275119,20 грн, дата реєстрації - 03.05.2023; № 21 від 05.05.2023 на суму 737407,20 грн, дата реєстрації - 22.05.2023; № 22 від 10.05.2023 на суму 80872,80 грн, дата реєстрації - 22.05.2023.

Відповідно до пункту 9.1 Договору всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у разі незадоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

У зв`язку з неотриманням оплати за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з листом № 24_021 від 02.02.2024. У своїй відповіді №01-2685_50-вих від 13.02.2024 відповідач зазначив про неможливість прийняття пропозиції позивача щодо розрахунків.

Позивач також звертався до відповідача з листами №24_030 від 13.02.2024 та №24_062 від 26.03.2024, однак відповіді на них не отримав.

За наслідками розгляду претензії позивача №24_037 від 21.02.2024, відповідач надав відповідь №23-2100/6009-вих від 20.03.2024, в якій визнав наявність заборгованості за Договором та повідомив, що наразі відсутня можливість здійснення оплати за поставлений товар.

З огляду на те, що відповідач не оплатив поставлену продукцію за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 4093399,20 грн заборгованості, 132761,84 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та 82 395,96 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 4093399,20 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні № 9 від 20.04.2023 на суму 3275119,20 грн, № 12 від 05.05.2023 на суму 737407,20 грн та № 14 від 10.05.2023 на суму 80872,80 грн.

Вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в пункті 2.2 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 120 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 та виконання позивачем пунктів 3.2 та 6.1 Договору.

Так, судом встановлено, що кінцевою датою поставки товару слід вважати саме дату реєстрації податкових накладних постачальником в ЄРПН, оскільки всі інші умови Договору в частині поставки товару були виконані позивачем раніше.

У свою чергу суд відхиляє доводи відповідача щодо взаємозв`язку між фактом поставки товару та оформленням ярликів на придатну продукцію у відповідності до Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.

Оскільки положення п. 6.1 Договору не містять переліку дій, виконання яких вимагалось би від постачальника (а містять лише вказівку на нормативи, за якими відбувається приймання товару покупцем), суд дійшов висновку, що за умовами Договору покупець зобов`язаний був оплатити товар протягом 120 робочих днів після поставки товару та виконання постачальником умов п. 3.2 Договору, яким у свою чергу передбачалося надання зареєстрованої електронної податкової накладної.

Факт надання позивачем передбачених п. 3.2 Договору документів відповідач у своєму відзиві не заперечив. Також відповідачем не надано жодних заперечень щодо кількості та якості поставленого товару.

Згідно наданих позивачем копій податкових накладних №14 від 20.04.2023 на суму 3275119,20 грн, № 21 від 05.05.2023 на суму 737407,20 грн, № 22 від 10.05.2023 на суму 80872,80 грн, останні були зареєстровані в ЄРПН 03.05.2023, 22.05.2023 та 22.05.2023 відповідно.

Зважаючи, що податкові накладні були зареєстровані у вказані дати, то відповідно з дати реєстрації кожної податкової накладної починає свій перебіг строк на оплату товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений позивачем товар на суму 818 280,00 грн (737 407,20 + 80 872,80) у строк до 06.11.2023 включно та на суму 3 275 119,20 грн у строк до 18.10.2023 включно.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов`язання за Договором не виконав.

У відзиві відповідач вказує на відсутність його вини у невиконанні своїх грошових зобов`язань за Договором, оскільки його дохід більше ніж на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється атомними електростанціями, однак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, а місто Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС з 04.03.2022 захоплені військовими формуваннями російської федерації та перебувають в тимчасовій окупації. У зв`язку з зазначеним, відповідачем втрачено виробничі потужності, що негативно вплинуло на його фінансовий стан.

Суд відзначає, що Договір було укладено 09.03.2023, тобто через рік після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та захоплення деяких виробничих потужностей відповідача.

Відповідно до п. 10.1 істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, до яких віднесено в тому числі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.

Будучи обізнаним про своє фінансове становище та можливість виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач мав право зменшити обсяги закупівлі товару у межах реальних видатків, або не укладати Договір взагалі. Однак відповідачем було укладено Договір та, як наслідок, прийнято відповідні грошові зобов`язання.

Належних та допустимих доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідачем також не надано.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошових зобов`язань відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 093 399,20 грн визнається судом обґрунтованою.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 132 761,84 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та 82 395,96 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктами 8.1 - 8.3 Договору сторони звільняються від зобов`язань за Договором унаслідок настання форс-мажорних обставин, наявність яких засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документа.

Відповідно до п. 8.4 Договору наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за договором.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

В свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначає про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання ним зобов`язань за Договором, а також не надає належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання таких обставин в порядку, передбаченому Договором та чинним законодавством.

Факт наявності у відповідача важкого фінансового становища у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та окупацією його деяких виробничих потужностей, про які зазначено у відзиві, не є достатньою підставою для невиконання обов`язків за Договором.

Відповідачем також не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не доведено суду причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнаються судом обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними, оскільки невірно визначено дати початку прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором. При цьому, заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, встановленого судом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема, зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначив, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 ЦК України), отже, в даному випадку, оцінюючи наявні матеріали справи, суд не знаходить підстав для зменшення розміру 3% річних.

Відтак стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 132 761,84 грн та 3% річних у розмірі 77 638,43 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 4093399,20 грн, інфляційні втрати в розмірі 132761,84 грн та 3% річних у розмірі 77638,43 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 67 203,98 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 74,29 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код ВП: 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (Україна, 03062, м. Київ, вул. Велика Нивська, буд. 4-Г, прим. 2М; ідентифікаційний код: 38871512) заборгованість у розмірі 4 093 399 (чотири мільйони дев`яносто три тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 132 761 (сто тридцять дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 77 638 (сімдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 67 203 (шістдесят сім тисяч двісті три) грн 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 74,29 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.10.2024.

Суддя О.В. Нечай