Рішення

від 11.10.2024 по справі 910/8567/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2024Справа № 910/8567/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіклум"

про стягнення 49 640,69 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Фізична особа-підприємець Коротецький Володимир Ігорович (далі - ФОП Коротецький В.І., позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіклум" (далі - ТОВ "Сіклум", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 49 640,69 грн. за договором про надання послуг від 05.08.2015.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості послуг, наданих за січень-лютий 2022, внаслідок чого у ТОВ "Сіклум" виникла заборгованість. У позові ФОП Коротецький В.І. просить cтягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 45 901, 98 грн. та пеню в сумі 3 738, 71 грн., що разом складає 49 640,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк подав відзив на позов, в якому заявлені вимоги не визнав, зазначив, що ТОВ "Сіклум" у повному обсязі сплатило вартість наданих ФОП Коротецьким В.І. послуг за договором, на підтвердження чого додав копії первинних бухгалтерських документів, а саме - платіжних доручень на суму 47 379,84 грн, що свідчить про переплату наданих послуг та було виявлено бухгалтерією за результатами внутрішньої перевірки після отримання позову, а тому вважав, що позовні вимоги є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Зі свого боку представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав, що надані відповідачем докази про сплату заборгованості засвідчені неналежним чином, платіжні квитанції, а також ордер адвоката відповідача містять ознаки фальсифікації та підробки, у зв`язку з чим позивач заявив клопотання про визнання таких доказів недопустимими та недостовірними, що не можуть бути взяті судом до уваги при розгляді даного спору.

У свою чергу представник відповідача подав заперечення на вказані доводи позивача, в яких зазначив про безпідставність тверджень ФОП Коротецького В.І. про наявність ознак фальсифікації наданих ТОВ "Сіклум" доказів, у зв`язку з чим, на спростування таких доводів, подав довідку АТ «Укрсиббанк» № 54-2-01/9297 від 19.08.2024 про здійснення відповідачем належної оплати послуг за договором, де отримувачем значиться ФОП Коротецький В.І. Крім того представник відповідача зазначив, що позивач не спростував факту отримання перерахованих йому коштів, при цьому сплачені кошти назад відповідачу не були повернуті. Просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши заяви позивача про визнання доказів неналежними, недопустимими та недостовірними, а також про виключення їх з числа доказів у даній господарській справі, суд вирішив відмовити у задоволенні цих заяв, виходячи з наступного.

Належність доказів є предметом регулювання ст. 76 ГПК України, де у частині першій визначено, що належними є ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з положеннями ч. 1, 2, 4 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Розглянувши доводи позивача про наявність сумнівів у достовірності доказів відповідача (зокрема, щодо розмитості дати та печатки банку на платіжних дорученнях, відмінності цих платіжних документів із зразками, що знаходяться в загальному доступі мережі Інтернет, надання банківських довідок на платній основі, що виключає достовірність інформації у таких довідках, відсутність табличних полів та підписів сторін на всіх сторінках договору та інші), суд прийшов до висновку, що такі твердження позивача є надуманими та такими, що не відповідають встановленим у справі обставинам у сукупності з наданими сторонами доказами.

У той же час згідно з ч. 6 ст. 91 ГПК України у разі, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тобто за змістом наведеної норми доказ не береться судом до уваги лише тоді, якщо оригінал письмового доказу не був поданий стороною та якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії доказу.

Разом з тим позивач, посилаючись на неналежність та недостовірність поданих відповідачем доказів, не заявив клопотання про витребування оригіналів цих доказів, не надав суду належних та допустимих доказів підробки наданих відповідачем документів, а отже, у суду відсутні сумніви щодо належності та достовірності наданих відповідачем доказів.

Щодо доводів позивача про фальсифікацію ордера адвоката ТОВ «Сіклум» Дзери Ю.М., оскільки цей документ містить обрізану печатку на правому краї та порушену геометрію, то суд їх також відхиляє.

Так, повноваження адвоката відповідача у даній справі підтверджуються копією свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю та копією ордера, який був згенерований через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціацій адвокатів України з використанням кваліфікованого електронного підпису, в якому вказано, що повноваження адвоката не обмежуються договором про надання правничої допомоги. При цьому клопотання про витребування оригіналу вказаного документу для огляду суду позивач не заявляв, а тому відсутні підстави для визнання їх недостовірними, відтак, твердження позивача в цій частині також є безпідставними та необґрунтованими.

До початку розгляду справи по суті відповідачем була подана заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розглянувши вказану заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, наявні в ній докази та доводи сторін свідчать про наявність спору між сторонами, а відтак, підстави для закриття провадження у справі згідно із п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - відсутні.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Установлено, що 05.08.2015 між ТОВ "Сіклум" (замовник) та ФОП Коротецький В.І. (виконавець) було укладено договір про надання послуг (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, приймає та оплачує виконане замовлення, а виконавець бере на себе виконання та здачу замовлення, зміст і обсяг якого в цілому та по етапах визначається сторонами в технічному завданні (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за виконання замовлення на умовах договору, замовник сплачує виконавцеві винагороду, загальний розмір якої визначається в технічному завданні по кожному конкретному замовленню та відображається сторонами в акті здачі-приймання виконаного замовлення.

Згідно з п. 3.2 договору замовник здійснює сплату винагороди виконавцеві протягом 10 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаного замовлення. За домовленістю сторін замовник може здійснювати передоплату виконавцеві. З огляду на строки завершення надання окремих обсягів (етапів) замовлення сторони можуть встановлювати інший порядок сплати винагороди, особливості якої визначаються за взаємною домовленістю в письмовій формі.

Пунктом 3.3 договору сторони домовились про такий порядок сплати винагороди: сплата винагороди за надані послуги згідно умов договору здійснюється у безготівковому порядку, шляхом перерахування замовником належної до сплати суми, на поточний банківський рахунок виконавця, якщо інше не погоджено сторонами. Розрахунки між сторонами здійснюються виключно в національній валюті України (п. 3.3.1 - 3.3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору замовник зобов`язаний сплатити винагороду за належним чином виконане виконавцем замовлення в розмірі, визначеному у відповідному технічному завданні та акті здачі-приймання виконаного замовлення (або іншим узгодженим сторонами документом). Прийняттю та оплаті підлягають лише ті замовлення, які виконані виконавцем належним чином та в повному обсязі у відповідності до технічного завдання.

Згідно з п. 9.1 - 9.2 договору строк дії цього договору встановлюється до 31.12.2015 року. Строк дії договору може бути продовжений на наступний календарний рік, якщо жодна сторона не виявила побажання про закінчення умов договору, повідомивши іншу сторону за 30 календарних днів до спливу терміну дії договору.

Угодою від 07.09.2016 про внесення змін та Додатковою угодою № 1 від 15.02.2021 до договору про надання послуг від 05.08.2015 сторони домовились внести зміни до договору в частині банківських реквізитів замовника та умов дострокового розірвання договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторони підписали технічне завдання від 01.01.2022 щодо надання послуг з розробки, модифікації проектування та підтримки програмного забезпечення; оптимізації, тестування та покращення програмного забезпечення, виявлення помилок та їх усунення, аналізу можливостей для впровадження нових версій програмного забезпечення; налагодження та супроводження програмних комплексів для обробки даних, загальною вартістю послуг у сумі 22 299,37 грн із розрахунку 74 години роботи, вартістю години роботи - 300 грн; а також технічне завдання від 01.02.2022 загальною вартістю послуг у сумі 23 602,61 грн, із розрахунку 79 години роботи, вартістю години роботи - 300 грн.

За результатами виконання зазначених технічних завдань сторонами були складені акти здачі-приймання виконаного замовлення, зокрема, акти виконаних робіт за січень 2022 та лютий 2022 на суму загальну суму 45 901,98 грн. (22 299,37 + 23 602,61).

При цьому судом встановлено, що вказані акти виконаних робіт були оплачені відповідачем на суму 47 379,84 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 0860796 від 11.01.2022 на суму 4 094,00 грн, № 0867189 від 31.01.2022 на суму 20 898,96 грн, № 0871149 від 11.02.2022 на суму 3 183,78 грн, № 0873330 від 11.02.2022 на суму 24,00 грн, № 0873766 від 17.02.2022 на суму 2 368,99 грн, № 0873739 від 17.02.2022 на суму 2 860,00 грн, № 0873709 від 17.02.2022 на суму 13 950,11 грн.

Також про факт сплати наданих послуг свідчить надана відповідачем довідка АТ «Укрсиббанку» № 54-2-01/9297 від 19.08.2024, в якій зазначені суми, дати, призначення, отримувач платежів, які здійснило ТОВ "Сіклум" за період з 11.01.2022 по 17.02.2022 на користь Коротецького В.І. за договором від 05.08.2015.

За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГК України, які кореспондуються з положеннями ст. 599 ЦК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином оплатив надані позивачем послуги (навіть в більшому розмірі - на суму 47 379,84 грн), то у нього відсутня заборгованість за вищевказаним договором, а відтак, позов в частині стягнення 45 901,98 грн. задоволенню не підлягає.

При цьому матеріали справи свідчать, що сплата відповідачем вартості наданих послуг відбулась до звернення позивача з даним позовом до суду, у зв`язку з чим порушення прав позивача не відбулося, що є окремою підставою для відмови у позові.

Також за висновком суду не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені), нарахованих позивачем за порушення ТОВ "Сіклум" зобов`язання, оскільки вже встановлено, що прострочення оплати за договором з боку відповідача не сталося.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ФОП Коротецького В.І. до ТОВ "Сіклум".

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Коротецького Володимира Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіклум" про стягнення 49 640,69 грн.

Повний текст рішення підписаний 11 жовтня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.