Рішення

від 10.10.2024 по справі 911/434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/434/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» (09136, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Скребиші, вулиця Набережна, будинок 3, код: 20580703)

до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )

про стягнення 95000 гривень,

До Господарського суду Київської області 19.02.2024 надійшла позовна заява Приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» (надалі по тексту позивач/ПП «Еталон») про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту відповідачка/ФОП ОСОБА_2 ) безпідставно набутих коштів у розмірі 95000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка, маючи доступ до рахунків позивача, без будь-яких правових підстав здійснила безпідставне перерахування грошових коштів на власний рахунок, а тому отримані відповідачкою грошові кошти підлягають поверненню позивачу на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/434/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідачки, ухвалу про відкриття провадження у справі, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про невручення відповідачу поштового відправлення та його повернення у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу підприємця, зокрема місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи судом, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористалася.

Враховуючи те, що відповідачка не скористалася наданими їй процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП «Еталон» (далі також замовник) та ФОП ОСОБА_2 (далі також виконавець) 01.12.2022 укладено договір про надання послуг (бухгалтерський облік) № 22-1 (далі договір), за змістом п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню наступних послуг:

а) забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві (в установі, організації) замовника з дотриманням єдиних методологічних основ, установлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства замовника і технології обробки облікових даних;

б) організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємства замовника;

в) забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення і надання до обліку первинних документів усіма підрозділами, службами і працівниками підприємства замовника;

г) вжиття всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому і непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку; збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну;

д) забезпечення складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства Замовника, її підписання та надання у встановлений термін користувачам;

е) вжиття заходів для надання повної, достовірної й об`єктивної інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства замовника;

ж) участь у підготовці і поданні інших видів періодичної звітності, що передбачають підпис головного бухгалтера, в державні органи відповідно до нормативних актів за затвердженими формами та інструкціями;

з) забезпечення, за погодженням замовника сплати/перерахування податків і зборів, передбачених чинним в Україні законодавством;

и) проведення розрахунків з кредиторами замовника відповідно до договірних зобов`язань останнього;

к) здійснення контролю за веденням касових операцій, раціональним і ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства замовника;

л) участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві замовника, оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею і відшкодуванням збитків від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

м) забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях і інших відособлених підрозділах підприємства замовника;

н) організація роботи із підготовки пропозицій для замовника щодо: визначення облікової політики підприємства замовника, її коригування; вибору форми бухгалтерського обліку з урахуванням діяльності підприємства замовника і технології обробки облікових даних; розробки системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку і правил документообігу, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій підприємства замовника; поліпшення системи інформаційного забезпечення керування і шляхів проходження обробленої інформації до виконавців; впровадження автоматизованої системи обробки даних бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства чи удосконалення діючої; забезпечення схоронності майна, раціонального й ефективного використання матеріальних трудових і фінансових ресурсів.

Згідно пункту 2.1.1. договору замовник зобов`язаний протягом 3 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором надати виконавцю всю бухгалтерську документацію, первинну документацію, документацію, пов`язану зі звітністю по розрахунках з бюджетами і державними цільовими фондами, а також іншу повну і достовірну інформацію, необхідну виконавцю для виконання ним своїх обов`язків за даним договором.

Замовник зобов`язується надавати виконавцю всі необхідні документи, інформацію та довіреності та (або) ЕЦП (електронно-цифровий підпис), а також ключі, паролі, доступи до програмного забезпечення, електронних кабінетів, тощо для належного виконання покладених на виконавця обов`язків (пункт 2.1.4. договору).

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що виконавець зобов`язується відшкодувати збитки замовника, понесені останнім внаслідок неякісного виконання виконавцем своїх обов`язків за цим договором, як-то: сплачені замовником штрафи, пеню; інші матеріальні збитки, що виникли з вини виконавця.

За умовами п. 5.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом 4 (чотирьох) місяців.

Згідно платіжної інструкції від 13.12.2022 № 460 платником ПП «Еталон» на рахунок ФОП ОСОБА_2 здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 22000,00 гривень, а згідно платіжної інструкції від 09.01.2023 № 11 у розмірі 73000,00 гривень, перерахування яких здійснено із призначенням платежу: «Сплата за послуги згідно договору 12/12/22 від 12.12.2022».

З викладених у позові обставин слідує, що задля належного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором позивач надав останній всі необхідні документи, інформацію та довіреності, ЕЦП (електронно-цифровий підпис), а також ключі, паролі, доступи до програмного забезпечення, електронних кабінетів.

Однак, як стало відомо позивачу, відповідачка з рахунку позивача здійснила безпідставне перерахування грошових коштів у загальному розмірі 95000 гривень на власний рахунок, при цьому погодження на здійснення вказаної операції позивачем відповідачці не надавалось.

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом позивач зазначає, що відповідачка набула грошові кошти у загальному розмірі 95000 гривень без достатньої правової підстави, а тому просить суд стягнути з відповідачка вказану суму грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/1762/19, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судом встановлено, що за умовами п. 2.1.4. договору на позивача покладено обов`язок надавати відповідачці всі необхідні документи, інформацію та довіреності та (або) ЕЦП (електронно-цифровий підпис), а також ключі, паролі, доступи до програмного забезпечення, електронних кабінетів, тощо для належного виконання покладених на виконавця обов`язків.

Так, згідно ч. 2, 3 ст. 8 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Як слідує з викладених у позові обставин, позивач вказує на те, що на підставі укладеного з відповідачкою договору надав останній усю необхідну документацію, інформацію та довіреності, ЕЦП (електронно-цифровий підпис), а також ключі, паролі, доступи до програмного забезпечення, електронних кабінетів.

Проте, будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини позивачем до суду надано не було, що позбавляє суд можливості дійти висновку про незаконне використання відповідачкою доступу до відкритих рахунків позивача та як наслідок неправомірне перерахування відповідачкою грошових коштів Підприємства на власний рахунок.

Так само у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про звернення позивача до відповідачки із вимогами про повернення грошових коштів, які позивач вважає безпідставно набутими останньою.

До того ж, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до правоохоронних органів із заявами про вчинення відповідачкою кримінального правопорушення щодо незаконного та протиправного заволодіння грошовими коштами позивача, які знаходилися на його поточних рахунках, адже характер викладених у позові обставин свідчить, що позивач вбачає у діях відповідачки кримінальне діяння (незаконне заволодіння майном позивача), що згідно вимог ст. 190 Кримінального кодексу України кваліфікується як шахрайство, а також обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні ухвалений стосовно відповідачки за ознаками складу кримінального правопорушення, який набрав законної сили є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 ГПК України),

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Як вже вказувалось судом позивачем не надано доказів щодо надання відповідачці доступу, зокрема до документації та надання у розпорядження електронно-цифрового підпису, чим спростовуються твердження позивача про те, що безпосередньо відповідачка здійснила безпідставне перерахування коштів з рахунку позивача на власний рахунок у загальному розмірі 95000,00 гривень. До того, ж укладений сторонами договір передбачає проведення оплати послуг, що надаються відповідачкою, отже проведені платежі могли цілком правомірно бути перераховані на користь відповідачки на виконання умов зазначеного договору.

Наведене виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, а надані позивачем докази позбавляють суд можливості застосувати інший спосіб захисту порушеного права, адже фактично, позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що унеможливлює задоволення позову керуючись як положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України так і іншими правовими підставами.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про те, що грошові кошти у загальному розмірі 95000,00 гривень є безпідставно набутими відповідачкою в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2024.

Суддя Р.М. Колесник