Рішення

від 08.10.2024 по справі 914/3764/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 Справа № 914/3764/23

За позовом: Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, м.Київ,

В інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, м.Київ,

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант», м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м.Київ,

про: визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині сплати ПДВ та стягнення коштів в розмірі сплаченого ПДВ у сумі 87 833,34 грн.

Суддя І. Б. Козак

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Плотицький О.М.

Від позивача: Бондаренко О.В.представник.

Від відповідача: Сеньків А.І.-представник.

Від третьої особи: не з`явився.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» про визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині сплати ПДВ та стягнення коштів в розмірі сплаченого ПДВ у сумі 87 833,34 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.01.2024, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України. Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань. Ухвалою суду від 10.09.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.10.2024. У судовому засіданні 01.10.2024 оголошено перерву до 08.10.2024.

Правова позиція прокурора.

Прокурор у судове засідання 08.10.2024 з`явився, позовні вимоги підтримав, просить:

1- Визнати недійсним пункт 3.1. договору від 21.11.2022 №783 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 87833,34 грн, що укладений між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Підприємством об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант».

2- Стягнути з Підприємства об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; ідентифікаційний код - 44622857) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 9-А, ідентифікаційний код 08803498) грошові кошти в розмірі загальної вартості ПДВ у сумі 87833,34 грн за договором від 21.11.2022 №783.

Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами. Між Центральною базою ВГК та ПОГ (РОП) «ВЦ «МАРКИТАНТ» укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти (далі - Договір), а саме: договір від 21.11.2022 № 783 на суму 527 000,00 грн. (у тому числі ГІДВ (20%) 87 833,34 грн.), предмет закупівлі: дровокол гідравлічний Compact 8t Scheppach у кількості 10 шт. Загальна вартість ПДВ за вказаним Договором складає 87 833,34 (вісімдесят сім тисяч вісімсот тридцять три гривні 34 копійки). Договір виконаний у повному обсязі (у тому числі зобов`язання Покупця оплатити поставлений товар). Листом від 20.07.2023 № 8127/6/13-01-04-07 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило Північний офіс Держаудитслужби, що ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» з 24.10.2022 перебуває на спрощеній системі оподаткування по теперішній час (на дату видачі листа - 20.07.2023) та останньому призупинено реєстрацію ПДВ для платників єдиного податку З групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану. Тобто, при укладанні Договору, Продавець не повідомив Покупця про те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ на момент укладання Договору, за що несе відповідальність згідно з пунктом 3.4. Договору. Центральна база ВТК звернулася з претензією від 01.09.2023 № 83/1395 до ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» з вимогою перерахувати на рахунок Покупця суму безпідставно сплачених у рахунок ГІДВ грошових коштів у розмірі 87 833,34 грн. за Договором від 21.11.2022 № 783. Відповідачем кошти з ПДВ не повернуто, що і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Попередній розрахунок судових витрат:

·5368,0000 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача (Головного управління Національної гвардії України).

У судове засідання 08.10.2024 представник позивача не прибув, пояснення щодо позову не подавав.

Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 08.10.2024 прибув, у відзиві на позов (вх.№3699/24 від 07.02.2024) проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що у справі - неналежний склад сторін, оскільки прокурор не міг подавати позов в інтересах Головного управління Національної гвардії України, бо договір підприємство укладало з Центральною базою ВГК.

Правова позиція третьої особи (Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України).

У судове засідання 08.10.2024 представник третьої особи не прибув, пояснення щодо позову виклав у заяві (вх.№1177/24 від 15.01.2024), просив позов прокурора задовольнити.

Обставини справи.

Між Центральною базою ВГК та ПОГ (РОП) «ВЦ «МАРКИТАНТ» укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти від 21.11.2022 № 783 на суму 527 000,00 грн. (у тому числі ГІДВ (20%) 87 833,34 грн.), предмет закупівлі: дровокол гідравлічний Compact 8t Scheppach у кількості 10 шт.

Загальна вартість ПДВ за вказаним Договором складає 87 833,34. Договір виконаний у повному обсязі (у тому числі зобов`язання Покупця оплатити поставлений товар).

У преамбулі Договору зазначено, що він укладається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.1 1.2022 № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».

Відповідно до пункту 3.4. Договору відповідальність за правильність розрахунку ціни товару несе Продавець.

Продавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, платник ІІДВ (п.11.8 договору).

Відповідачем поставлено покупцю (Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) обумовлений договором товар, що підтверджується видатковою накладною №13 від 25.11.2022 на суму 263500,00 грн та видатковою накладною №12 від 25.11.2022 на суму 263500,00 грн.

Представниками Північного офісу Державної аудиторської служби 25.08.2023 складено Акт № 31-30/367 20 дек ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України за період з 01.01.2020 по 31.03.2023.

Під час ревізії встановлено, що Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «МАРКИТАНТ» (далі - ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ», Відповідач) у період із 15.03.2022 по 31.03.2023 призупинило реєстрацію податку на додану вартість для платників єдиного податку 3 групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану.

Північним офісом Держаудитслужби направлено лист від 10.07.2023 № 262631-14/4999-2023 до Головного управління ДПС у Київській області. За результатом опрацювання вищевказаного листа його скеровано до Головного управління ДПС у Львівській області.

Листом від 20.07.2023 № 8127/6/13-01-04-07 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило Північний офіс Держаудитслужби, що ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» з 24.10.2022 перебуває на спрощеній системі оподаткування по теперішній час (на дату видачі листа - 20.07.2023) та останньому призупинено реєстрацію ПДВ для платників єдиного податку З групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану.

Тобто, при укладанні Договору, Продавець не повідомив Покупця про те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ на момент укладання Договору, за що несе відповідальність згідно з пунктом 3.4. Договору.

Центральна база ВТК звернулася з претензією від 01.09.2023 № 83/1395 до ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» з вимогою перерахувати на рахунок Покупця суму безпідставно сплачених у рахунок ГІДВ грошових коштів у розмірі 87 833,34 грн. за Договором від 21.11.2022 № 783.

ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» надано відповідь від 10.10.2023 № 10/10, у якій зазначено, що на дату укладання Договору у контрагента не було інформації, що останній перейшов на спрощену систему оподаткування. Продавець 14.12.2022 отримав інформацію, що перейшов на спрощену систему оподаткування з 24.10.2022 згідно із витягом № 83515.

ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» у порушення підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX « Перехідні положення» Податкового кодексу України у період з 03.11.2022 по 31.12.2022 під час перебування на спрощеній системі оподаткування 3 група 2 % при укладанні Договору від 21.11.2022 № 783 про закупівлю товару враховувало суму ПДВ, внаслідок чого завищило його вартість на суму еквівалентну ПДВ у розмірі 87 833,34 грн., чим завдано (матеріальної шкоди) збитків Державному бюджету України на сплачену суму ПДВ.

Оплату завищеної вартості товарів на суму 87 833,34 грн. здійснено у 2022 році за кошти державного бюджету за бюджетною програмою 1003020 «Забезпечення виконання завдань, функцій та підготовки кадрів Національної гвардії України» за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування».

Відповідно до Витягу № 2126534500763 з Реєстру платників податку на додану вартість індивідуальний податковий номер підприємства - 445228526533, дата реєстрації від 01.10.2021. Дата формування витягу - 03.11.2021.

Згідно з Витягом № 83515 з Реєстру платників єдиного податку (дата формування 13.12.2022) дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 24.10.2022. Дата застосування ставки та трупи 3, ставка у відсотках до доходу 2% без реєстрації ПДВ - 24.10.2022.

Повідомлення про зміну системи оподаткування від ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» Центральній базі ВК не направлялося та за даними книги обліку вхідної кореспонденції не реєструвалось.

Оцінка суду.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Суд враховує пояснення прокурора щодо порушення інтересів держави та підстав представництва прокурором такого інтересу щляхом подання цього позову і зазначає таке. Прокурором достатньо обгрунтовано, що звернення з цим позовом до суду спрямоване на захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, включаючи контроль за цільовим використанням, зайвим витраченням чи заволодінням бюджетними коштами. Щодо подання позову в інтересах Головного управління Національної гвардії України, а не Центральної бази ВГК, то суд враховує пояснення прокурора з цього приводу, оскільки Центральна база хоч і укладала договір про закупівлю товару, однак Головне управління НГУ є розпорядником коштів, які перераховувалися за договором.

Листом від 10.11.2023 №2739вих-23 прокурор повідомив позивача про звернення з цим позовом до суду в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру».

Щодо заявлених позовних вимог.

Прокурор зазначає, що беручи до уваги положення пунктів 3.4. та 11.8. Договору, положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335, а також те, що на момент укладання спірного Договору ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» перейшло на спрощену систему оподаткування (із 24.10.2022), грошові кошти сплачені в рахунок ПДВ за Договором у сумі 87 833,34 грн. є набутими безпідставно та підлягають поверненню.

Пункт 3.1 Договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 87 833,34 грн. має бути визнаний судом недійсним, указані кошти повернуті позивачу-2 із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ підрозділ 8 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 9 такого змісту:

"9. Установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

9.1. Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.

При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.

9.2. Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень.

До таких осіб не застосовується обмеження щодо кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

9.3. Платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути:

1) суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

обмін іноземної валюти;

виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);

видобуток, реалізацію корисних копалин;

2) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

3) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

4) фізичні та юридичні особи - нерезиденти.

9.4. Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу.

9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

9.6. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, є квартал.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал із зазначенням суми помісячного доходу у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Такі платники єдиного податку щомісяця до 15 числа сплачують авансовий внесок єдиного податку за підсумками попереднього календарного місяця.

9.7. Платники єдиного податку третьої групи розраховують суму податку за звітний квартал та здійснюють сплату задекларованих сум з урахуванням авансових внесків єдиного податку, сплачених протягом звітного кварталу.

9.8. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання до останнього числа місяця, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

9.9. Після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.

Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Новоутворені суб`єкти господарювання, які бажають обрати спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, подають заяву за загальною процедурою, передбаченою цим Кодексом.

9.10. Надати право Кабінету Міністрів України визначати особливості нарахування та сплати єдиного податку".

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 №308 «Про затвердження форм заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунку доходу за попередній календарний рік, запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та витягу з реєстру платників єдиного податку».

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відсотки доходу суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за вибором у паперовій формі або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотримання вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Суб`єкт господарювання, у разі не можливості подання заяви до контролюючого органу за місцем податкового обліку, може подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у паперовій формі до будь-якого найближчого контролюючого органу.

Також, суб`єкт господарювання має можливість подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки через Електронний кабінет.

Для новостворених зареєстрованих в установленому законом порядку суб`єктів господарювання термін для подання заяви становить 10 днів з дня державної реєстрації. Такі суб`єкти господарювання вважатимуться платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

Для діючих суб`єктів господарювання, які скористаються правом перейти на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 2 відсотки доходу, змінено граничні терміни для подання заяви.

Згідно з підпунктом 9.5. та 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (чинного на період спірних правовідносин), установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

9.8. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:

з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.

Абзацом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (у редакції чинній на момент укладання Договору) встановлено, що державні контракти (договори) укладаються державними замовниками з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 335 Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1419).

Абзацом 9 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335 встановлено, що відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору, відповідальність за правильність розрахунку ціни товару несе продавець.

Згідно з Витягом №83515 від 13.12.2022 з Реєстру платників єдиного податку щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 24.10.2022. Дата застосування ставки та групи 3, ставка у відсотках до доходу 2% без реєстрації ПДВ - 24.10.2022. Це також вбачається з листа від 20.07.2023 № 8127/6/13-01-04-07 Головного управління ДПС у Львівській області надісланого на адресу Північного офісу Держаудитслужби.

У відзиві на позов ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» зазначає, що дізнався про те, що перебуває на системі оподаткування 3 групи зі ставкою у відсотках до доходу 2 без реєстрації ПДВ, лише 13.12.2022, сформувавши Витяг №83151. До того ж, відповідач у період з 15.10.2022 до 13.12.2022 міг реєструвати податкові накладні, що суперечить умовам перебування юридичної особи на спрощеній системі оподаткування на період воєнного стану. Так відповідач міг зареєструвати ряд податкових накладних у спірний період без обмежень.

Варто зауважити, що податкові накладні по господарській операції згідно договору № 783 від 21.11.2022 про закупівлю товарів зареєстровані не була, про що відповідач не заперечив у судовому засіданні.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 викладено правовий висновок, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто, у договірному порядку.

Так, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Зі змісту правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідач на дату укладення договору був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки, що виключає право для нарахування та включення ПДВ до вартості товару, наявні підстави для визнання недійсною умови п. 3.1 договору в частині включення до ціни товару ПДВ, оскільки це суперечить положенням податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а також інтересам держави і суспільства, зокрема оскільки закупівля товару здійснювалась за бюджетні кошти.

Тобто зміст оспорюваного пункту 3.1. Договору у цій частині суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання пункту 3.1 Договору недійсним у частині включення ПДВ до вартості товару.

При цьому у даному випадку можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Частинами 2 та 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Оскільки відповідач отримав від Центральної база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України суму ПДВ за відсутності правових підстав для його нарахування та включення до вартості товару, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 87833,34 грн. Неповернення відповідачем зазначеної суми, отриманої ним за відсутності правової підстави, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача.

Підсумовуючи наведене вище, заявлені позовні вимоги Дарницької спеціалізованої прокуратури є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 3.1. договору від 21.11.2022 №783 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 87833,34 грн, що укладений між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Підприємством об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант».

3. Стягнути з Підприємства об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; ідентифікаційний код 44622857) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 9-А, ідентифікаційний код 08803498) грошові кошти в розмірі загальної вартості ПДВ у сумі 87833,34 грн за договором від 21.11.2022 №783.4.

4. Стягнути з Підприємства об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; ідентифікаційний код 44622857) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, будинок 8, ідентифікаційний код 38347014) 5386,00,00 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

7. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2024.

СуддяКозак І.Б.