Рішення

від 01.10.2024 по справі 915/531/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 915/531/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД» (57421, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Комісарівка, вул. Слави, буд. 28 А; ідентифікаційний код 44656671)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Михайлівка, Степівська ТГ, вул. Кошового Олега, буд. 1А; ідентифікаційний код 38075250)

про: стягнення 2 208 333,18 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

10.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1 від 18.04.2024 (з додатками), в якій просить суд прийняти позовну заяву до розгляду та ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» на нашу користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД» 1 362 883,84 грн боргу, пені 435 693,45 грн, річних 409 755,89 грн, а також судового збору в сумі 33 125,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 19 від 01.06.2023, з додатком № 1 від 01.06.2023; рахунку-фактури № СФ-0000052 від 01.06.2023; видаткової накладної № РН-0000068 від 01.06.2023; платіжної інструкції № 350 від 17.11.2023; застосування норм статей 625, 692 Цивільного кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 10.06.2024 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/531/24 за правилами загального позовного провадження.

26.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН-ЛТД» надійшов відзив б/н від 25.06.2024 (вх. № 7569/24) на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД».

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, тим, що аналізуючи зміст положень Договору та Специфікації №1 до нього можна дійти висновку, що товар не міг бути поставлений раніше, ніж буде проведена його оплата. При цьому а ні Договором, а ні Специфікацією не встановлені граничні строки розрахунку за товар. Відповідач наголошує, що поставка товару позивачем була здійснена в день укладення договору та складання Специфікації, що унеможливлює проведення передплати за нього у розмірі 100% відсотків його вартості. Таким чином позивачем власними діями було змінено умови договору та передчасно здійснено поставку товару.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що рахунок-фактура від 01.06.20023 року №СФ0000052 був своєчасно та належним чином вручений відповідачу(особисто або факсимільним зв`язком), як цього вимагають пункти 9.7-9.9 Договору.

Наведені обставини, на переконання відповідача, вказують на те, що за відсутності належним чином виставленого рахунку-фактури та не зазначення в умовах Договору та додатках до нього граничного терміну проведення розрахунків, у позивача відсутні підстави вимагати проведення оплати за договором, в тому числі проводити нарахування штрафних санкцій, що передбачені пунктами 7.3 та 7.4 Договору.

Ухвалою суду від 09.07.2024 було відкладено підготовче засідання у даній справі на 06 серпня 2024 року об 11:00.

10.07.2024 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- клопотання № 6 від 04.07.2024 про розгляд справи за наявними матеріалами без участі позивача;

- відповідь на відзив № 4 від 04.07.2024, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.08.2024 було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 01 жовтня 2024 року о 10:45.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

01.10.2024 учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 01.10.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного загального провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД», постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД», як покупцем, було укладено Договір № 19 (далі Договір), відповідно до предмета якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- кількість, номенклатура, ціна, терміни умови оплати та поставки кожної партії Товару, що постачається за даним Договором, визначається у Специфікації до Договору і становить його невід`ємну частину (в подальшому «Специфікація») (п. 1.2);

- постачальник бере на себе зобов`язання після підписання Договору в строк, не пізніше вказаного в Специфікації, передати покупцю Товар (п. 2.1);

- покупець бере на себе зобов`язання прийняти Товар від Постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, зазначеному в цьому договорі та у Специфікації (п. 2.2);

- умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію Товару визначаються даним Договором та Специфікаціями до нього, які є його невід`ємною частиною (п. 3.1);

- оплата вартості партії Товару проводиться Покупцем шляхом перерахування безготівкових кошів на розрахунковий/поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої специфікації до цього Договору (п. 3.2);

- зобов`язання з оплати вважаються виконаними з моменту надходження коштів в повному обсязі на рахунок Постачальника в строк, визначений Сторонами у Специфікації (п. 3.3);

- у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більш ніж на 5%, рахунок-фактура виписаний Постачальником та неоплачений Покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду (п. 3.4);

- у випадку несплати в обумовлений термін, без узгодження з Продавцем, рахунок-фактура втрачає силу і підлягає перегляду (п. 3.5);

- ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у Специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін (п. 4.1);

- у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і, крім того, винна сторона компенсує іншій стороні усі виниклі по її провині збитки, якщо величина і причина їх виникнення буде підтверджена відповідними документами (п. 7.1);

- Сторона не несе відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з її вини (п. 7.2);

- за несвоєчасну оплату або неповну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню а розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення терміну оплати Товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України (п. 7.3);

- у разі порушення Покупцем строків оплати поставленого товару, визначених згідно пунктів 2.2, 3.3 Договору, у відповідності до статті 625 ЦК України Сторони встановили, що Покупець за кожний день прострочки зобов`язаний сплатити Постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,1 % від суми загальної вартості своєчасно неоплаченого товару (п. 7.4);

- Сторони приймуть усі міри для вирішення суперечок і розбіжностей, що виникають з Договору або в зв`язку з ним шляхом переговорів уповноважених представників Сторін (п. 8.1);

- якщо Сторони не зможуть дійти згоди шляхом переговорів, то суперечки будуть розглядатися у органах господарського суду України відповідно до чинного законодавства України (п. 8.2);

- Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх закінчення (п. 9.1).

Додатком № 1 до Договору № 19 від 01.06.2023 виступила Специфікація № 1, відповідно до змісту якої сторони погодили поставку товару покупцю на загальну суму 1 562 883,84 грн.

Умовами сказаної Специфікації сторони також погодили, що оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 100 % від загальної вартості товару попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку фактури (п. 2).

Вищенаведений Договір з Специфікацією до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені та процентів річних, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунків із позивачем за поставлений товар за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір № 19 від 01.06.2023, з додатком № 1 від 01.06.2023;

- рахунок-фактура № СФ-0000052 від 01.06.2023;

- видаткова накладна № РН-0000068 від 01.06.2023;

- довіреність на отримання цінностей № 21 від 01.06.2023;

- товарно-транспортна накладна № 0206 від 01.06.2023;

- платіжна інструкція № 350 від 17.11.2023.

Відповідач доказів на підтвердження власної правової позиції по суті спірних правовідносин суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД», а останнє прийняло у власність товар на загальну суму 1 562 883,84 грн, що вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи:

- підписаної та скріпленої печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень видаткової накладної № РН-0000068 від 01.06.2023 на суму 1 562 883,84 грн;

- підписаної та скріпленої печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень товарно-транспортної накладної № 0206 від 01.06.2023, з довіреністю на отримання цінностей № 21 від 01.06.2023.

Для здійснення оплати за поставлений товар постачальником було виставлено покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000052 від 01.06.2023 на суму 1 562 883,84 грн.

За даними позивача, не спростованими відповідачем, покупець оплату за поставлений товар здійснив лише частково на суму 200 000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжну інструкцію № 350 від 17.11.2023.

Решта суми у розмірі 1 362 883,84 грн залишилася непогашеною, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не спростував.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача передчасність здійснення поставки товару та відсутність у позивача підстав вимагати проведення оплати за договором, в тому числі проводити нарахування штрафних санкцій, за відсутності належним чином виставленого рахунку-фактури та не зазначення в умовах Договору та додатках до нього граничного терміну проведення розрахунків.

Так, суд зауважує, що умовами Договору та специфікації до нього, сторони погодили порядок та строки здійснення оплати а поставлений товар у вигляді 100 % передоплати, а, отже, слід вважати, що оплата за товар має бути здійснена не пізніше дати поставки товару.

Що ж до посилання відповідача на передчасність поставки, суд звертає увагу товариства на те, що матеріали справи не містять доказів наявності у покупця заперечень щодо отримання товару у відповідну дату, або подальшого його повернення у зв`язку із передчасністю поставки. З матеріалів справи вбачається, що поставлений товар було прийнято покупцем без будь-яких зауважень та заперечень, а питання повернення відповідного товару відповідачем не ініціювалося. Докази іншого матеріалах справи відсутні.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар на суму 1 362 883,84 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 1 362 883,84 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наведених у позовній заяві розрахунків):

1. Пеню на загальну суму 436 693,45 грн, у тому числі:

- щодо порушення грошового зобов`язання у розмірі 1 562 883,84 грн нараховано пеню за період з 01.06.2023 по 17.11.2023 на суму 313 519,32 грн;

- щодо порушення грошового зобов`язання у розмірі 1 362 883,84 грн нараховано пеню за період з 18.11.2023 по 05.04.2024 на суму 122 173,83 грн.

2. Проценти за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 409 755,89 грн, у тому числі:

- щодо порушення грошового зобов`язання у розмірі 1 562 883,84 грн нараховано пеню за період з 01.06.2023 по 17.11.2023 на суму 262 564,44 грн;

- щодо порушення грошового зобов`язання у розмірі 1 362 883,84 грн нараховано пеню за період з 18.11.2023 по 05.04.2024 на суму 147 191,45 грн.

Щодо нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату або неповну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню а розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення терміну оплати Товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені не були враховані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже, з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені має припинитися 01.12.2023. Крім того, позивачем допущено помилки у визначені періодів нарахування, з огляду на дату здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми iPlex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період 01.06.2023 по 16.11.2023 є 315 060,26 грн (виходячи із суми простроченого зобов`язання 1 562 883,84 грн), за період з 17.11.2023 по 01.12.2023 є 17 922,86 грн (виходячи із суми простроченого зобов`язання 1 362 883,84 грн).

Таким чином, загальною обґрунтованою сумою пені у спірних правовідносинах є 332 983,12 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 102 710,33 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

При цьому, суд зауважує, що зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що останні погодили між собою, що у разі порушення Покупцем строків оплати поставленого товару, визначених згідно пунктів 2.2, 3.3 Договору, у відповідності до статті 625 ЦК України Сторони встановили, що Покупець за кожний день прострочки зобов`язаний сплатити Постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,1 % від суми загальної вартості своєчасно неоплаченого товару (п. 7.4).

Правила ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у цьому випадку у п. 7.4 Договору сторони погодили інший розмір процентів річних (0,1 %), що узгоджуються з приписами ст. 625 ЦК України та є фактичною реалізацією принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Водночас, перевіривши розрахунки наведені у позовній заяві, судом встановлено, що при нарахуванні процентів річних позивачем відповідні нарахування здійснені із розрахунку множення наявної суми заборгованості, щодо якої відповідачем допущено прострочення на 0,1 % та подальшого множення отриманої суми на кількість днів прострочення.

При цьому, розрахунок процентів річних від простроченого грошового зобов`язання здійснюється за наступною формулою: Сума х (n % [ 3 %, або погоджений сторонами у договорі інший розмір процентів річних] / 100%) х ( Період / Рік), де:

(Cума) сума заборгованості;

(Період) кількість днів прострочення виконання грошового зобов`язання;

(Рік) - кількість днів у році (365 або 366).

Суд наголошує, що погодження сторонами у договорі зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не змінює правової природи відповідних нарахувань, та відповідний розрахунок мав бути здійснений позивачем за правилами, передбаченими для нарахування процентів річних (оскільки саме проценти річні позивач просить стягнути з відповідача).

Крім того, позивачем допущено помилки у визначені періодів нарахування, з огляду на дату здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар.

Судом здійснено перерахунок розміру процентів річних (з урахуванням погодження сторонами розміру процентів річних на рівні 0,1 %) за допомогою програми iPlex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування за період 01.06.2023 по 16.11.2023 є 723,64 грн (виходячи із суми простроченого зобов`язання 1 562 883,84 грн), за період з 17.11.2023 по 05.04.2024 є 525,51 грн (виходячи із суми простроченого зобов`язання 1 362 883,84 грн).

Таким чином, загальною обґрунтованою сумою процентів річних у спірних правовідносинах є 1 249,15 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача процентів річних в сумі 408 506,74 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 25 456,74 грн ((1 697 116,11 / 2 208 333,18) * 33 125,00 = 25 456,74) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Михайлівка, Степівська ТГ, вул. Кошового Олега, буд. 1А; ідентифікаційний код 38075250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД» (57421, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Комісарівка, вул. Слави, буд. 28 А; ідентифікаційний код 44656671) суму боргу в розмірі 1 362 883,84 грн, пеню в розмірі 332 983,12 грн, проценти річні в розмірі 1 249,15 грн, а також 25 456,74 судового збору.

В задоволенні решти позовних вимов в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 102 710,33 грн та процентів річних в розмірі 408 506,74 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОПРАЙД» (57421, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Комісарівка, вул. Слави, буд. 28 А; ідентифікаційний код 44656671).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Михайлівка, Степівська ТГ, вул. Кошового Олега, буд. 1А; ідентифікаційний код 38075250).

Повне рішення складено та підписано судом 11.10.2024.

Суддя О.Г. Смородінова