Рішення

від 26.08.2024 по справі 921/359/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/359/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРТКІВСЬКЕ АТП 16142", вул. Степана Бандери, 60, м. м. Чортків, Тернопільська область

до відповідачів:

1. Чортківської міської ради, вул. Шевченка, 21, м. Чортків Тернопільська область

2. Управління соціального захисту та охорони здоров"я Чортківської міської ради, вул. Шевченка, 21, м. Чортків Тернопільська область

про стягнення заборгованості у розмірі 182 400,00 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Квятковський Д.В. адвокат (участь в режимі відеоконференції),

від відповідача 1: Польний А.В. - представник (участь в режимі відеоконференції).

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧОРТКІВСЬКЕ АТП 16142" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідачів Чортківської міської ради та Управління соціального захисту та охорони здоров"я Чортківської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 182 400,00 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024, для розгляду справи №921/359/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2024 відкрито провадження у справі №921/359/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.07.2024.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 02.07.2024.

Ухвалою суду від 02.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/359/24 до судового розгляду по суті на 12.08.2024.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 12.08.2024 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 12.08.2024 судове засідання відкладено на 26.08.2024.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення представника відповідача 1, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 26.08.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Чортківською міською радою своїх зобов`язань за договором № 1 від 18.01.2021 на перевезення та компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян Чотківської міської територіальної громади автомобільним транспортом загального користування на регулярних автобусних маршрутах, які працюють в звичайному режимі руху на маршрутній мережі та за договором №10/21 від 09.09.2021 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міських автобусних маршрутах в звичайному режимі руху.

В якості правових підстав позову позивач зазначає зокрема статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 26.08.2024 просить суд позов задоволити.

Також, 17.06.2024 позивачем надіслано додаткові пояснення по суті спору (вх. № 4786).

Заперечення відповідача 1.

Представник відповідача - Чортківської міської ради в судове засідання 26.08.2024 з"явився, заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №5115 від 27.06.2024). Просить суд в позові відмовити.

Заперечення відповідача 2.

Представник відповідача - Управління соціального захисту та охорони здоров"я Чортківської міської ради в судове засідання 26.08.2024 не з"явився, однак надіслав відзив на позов (вх. №5116 від 27.06.2024 ) , в якому заперечує щодо позову з підстав, викладених в ньому , просить суд в позові відмовити.

Також, в поданому відзиві просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача 2.

Відповідь на відзив.

02.07.2024 позивачем подано відповідь на відзив (вх. №5247) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якої доводи відповідача Управління соціального захисту та охорони здоров"я Чортківської міської ради вважає безпідставними.

Фактичні обставини, встановлені судом.

18 січня 2021 року між Чортківською міською радою, Управлінням соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради (як, Замовники) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чортківське АТП-16142" (як, Перевізник) укладено Договір №1 на перевезення та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян Чортківської міської територіальної громади автомобільним транспортом загального користування на регулярних автобусних маршрутах, які працюють в звичайному режимі руху на маршрутній мережі (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Сторони за даним Договором зобов`язуються шляхом спільного рішення регулювати безоплатний проїзд окремих категорій громадян Чортківської міської територіальної громади в громадському транспорті на маршрутах, які працюють у звичайному режимі руху

Підпунктом 2.2.1. п.2.2. Договору визначено, що Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд на підставі поданих Перевізником документів, перелік яких затверджений рішенням виконавчого комітету.

Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради припиняє компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі закінчення терміну дії договору про перевезення пасажирів, а також закінчення терміну дії або позбавлення Перевізника ліцензії на здійснення пасажирських перевезень (пп. 2.2.2. п.2.2. Договору).

В п. 3.1. Договору визначено термін його дії: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п.3.3. Договору, останній вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд.

09 вересня 2021 року між Чортківською міською радою (як, Організатор), в особі Чортківського міського голови Шматька Володимира Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чортківське АТП 16142" (Перевізник), в особі керівника Ворончака Володимира Васильовича, у відповідності до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" зі змінами, рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради від 27.08.2021 №405 "Про затвердження протоколу засідання конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу автомобільного перевізника на маршрутах, що проходять в межах Чортківської міської територіальної громади", інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок перевезення пасажирів, укладено Договір №10/21 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міських автобусних маршрутах в звичайному режимі руху.

За змістом п.1.1. Договору №10/21, Організатор надає Перевізнику право на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, який працює у звичайному режимі руху, а Перевізник бере на себе зобов`язання надати транспортні послуги по перевезенню населення в умовах, передбачених даним Договором та у відповідності з Правилами надання послуг пасажирського транспорту загального користування та іншими нормативними документами, по маршруту №1 СЕ Борднетце смт. Заводське, на період з 09.09.2021 по 09.09.2026.

Пунктом 2.15 Договору №10/21 передбачено, що Перевізник здійснює перевезення пільгових категорій громадян, які користуються правом безкоштовного проїзду, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", постанови Кабінету Міністрів України "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354" від 16 серпня 1994 року № 555, постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства", постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виділених бюджетних коштів, умов Договору на перевезення та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах загального користування в межах маршрутної мережі громади.

В пункті 9.1 Договору №10/21 також визначено, що Договір діє з 09.09.2021 до 09.09.2026 і набирає чинності з дня його підписання Сторонами.

На виконання умов Договорів, Перевізником надано послуги у 2024 році, про що свідчать реєстри погашення чеків на безоплатний проїзд на міських маршрутах за березень 2024 року та за квітень 2024 року.

Факт виконання умов договорів Перевізником свідчать Акти звіряння розрахунків за дані населенню послуги, на які надаються пільги за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на суму 88 890,00 грн та з 01.04.2024 по 30.04.2024 на суму 93 510,00 грн, які сформовані та підписані позивачем.

Як вказує позивач, що 08.11.2023 Чортківська міська рада звернулась до ТОВ "Чортківське АТП 16142" з листом №01-17-1979, у якому, керуючись правом, визначеним у п.3.3 Договору №1 від 18.01.2021, повідомила про те, що з 01.01.2024 Чортківська міська рада та Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради не мають наміру продовжувати строк дії договору №1 від 18.01.2021 на перевезення та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян Чортківської міської територіальної громади автомобільним транспортом загального користування на регулярних автобусних маршрутах, які працюють в звичайному режимі руху на маршрутній мережі, та заявила про відмову від даного договору.

При цьому, свою відмову міська рада обґрунтувала тим, що термін дії даного Договору закінчується 31.12.2023, що відповідно до умов Договору, є підставою для його припинення у випадку заяви однієї із сторін за місяць до закінчення строку його дії про відмову від Договору або його перегляд. А відповідно до пп. 2.2.1. п.2.2. Договору №1, Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради припиняє компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі закінчення терміну дії договору про перевезення пасажирів, а також закінчення терміну дії або позбавлення Перевізника ліцензії на здійснення пасажирських перевезень.

Не погодившись із повідомленням Чортківської міської ради, позивач направив Чортківській міській раді лист №94 від 24.11.2023 про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку договору №1 від 18.01.2021, так як це призведе до порушення виконання умов договору від 09.09.2021 №10/21 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міських автобусних маршрутах в звичайному режимі руху, а в подальшому до його розірвання.

Також, позивач у листі також просив внести зміни в п.3.1 "Термін дії договору" договору №1 від 18.01.2021, виклавши його в новій редакції, а саме: "Термін дії договору: з 01 січня 2021 року по 09 червня 2026 року", шляхом укладення додаткової угоди до вище зазначеного договору.

Як вказує позивач, станом на дату подання даного позову 08.12.2023, відповіді від Чортківської міської ради на лист ТОВ "Чортківське АТП 16142" від 24.11.2023 року ним не отримано, у зв`язку з чим звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання недійсним правочину, оскільки вважає, що одностороння відмова відповідача від Договору №1 від 18.01.2021 не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору №10/21 від 09.09.2021.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2024 у справі №921/818/23 у задоволенні позову, відмовлено.

Як стверджує позивач, відповідач 2 порушив умови договорів, у зв"язку з чим у відповідача 2 перед позивачем виник борг у розмірі 182 400,00 грн (на момент звернення з даним позовом до суду).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачами, суд дійшов висновку, що обставини даного спору виникли з договору, згідно якого здійснювалось перевезення пільгових категорій громадян на маршрутах, суд зазначає, що на спірні правовідносини сторін поширюються положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про автомобільний транспорт", Бюджетний кодекс України та інші нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання, які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із Договору, який по своїй правовій природі є договором перевезення та які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Так, укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до положень статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 статті 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

У відповідності до статті 915 Цивільного Кодексу України перевезення, що здійснюється юридичною особою, є перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно - правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено , що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), і міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (частина 1 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").

За змістом статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (стаття 42 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики, зокрема виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору №1 на перевезення та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян Чортківської міської територіальної громади автомобільним транспортом загального користування на регулярних автобусних маршрутах, які працюють в звичайному режимі руху на маршрутній мережі від 18 січня 2021 року укладеного між Чортківською міською радою, Управлінням соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради (як, Замовники) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чортківське АТП-16142" (як, Перевізник) , відповідно до п.1.1 Договору, Сторони за даним Договором зобов`язуються шляхом спільного рішення регулювати безоплатний проїзд окремих категорій громадян Чортківської міської територіальної громади в громадському транспорті на маршрутах, які працюють у звичайному режимі руху та Договору №10/21 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міських автобусних маршрутах в звичайному режимі руху від 09 вересня 2021 року укладеного між Чортківською міською радою (як, Організатор), в особі Чортківського міського голови Шматька Володимира Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чортківське АТП 16142" (Перевізник), в особі керівника Ворончака Володимира Васильовича, у відповідності до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" зі змінами, рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради від 27.08.2021 №405 "Про затвердження протоколу засідання конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу автомобільного перевізника на маршрутах, що проходять в межах Чортківської міської територіальної громади", інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок перевезення пасажирів, відповідно до умов якого, а саме за змістом п.1.1. , Організатор надає Перевізнику право на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, який працює у звичайному режимі руху, а Перевізник бере на себе зобов`язання надати транспортні послуги по перевезенню населення в умовах, передбачених даним Договором та у відповідності з Правилами надання послуг пасажирського транспорту загального користування та іншими нормативними документами, по маршруту №1 СЕ Борднетце смт. Заводське, на період з 09.09.2021 по 09.09.2026.

Пунктом 2.15 Договору №10/21 передбачено, що Перевізник здійснює перевезення пільгових категорій громадян, які користуються правом безкоштовного проїзду, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", постанови Кабінету Міністрів України "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354" від 16 серпня 1994 року № 555, постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства", постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виділених бюджетних коштів, умов Договору на перевезення та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах загального користування в межах маршрутної мережі громади.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договорів, Перевізником надано послуги у 2024 році, про що свідчать реєстри погашення чеків на безоплатний проїзд на міських маршрутах за березень 2024 року та за квітень 2024 року.

Факт виконання умов договорів Перевізником свідчать Акти звіряння розрахунків за дані населенню послуги, на які надаються пільги за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на суму 88 890,00 грн та з 01.04.2024 по 30.04.2024 на суму 93 510,00 грн, які сформовані та підписані позивачем.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно п. ґ) статті 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

За змістом статті 142 Конституції України, держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Судом встановлено, що головним розпорядником коштів є Управлінням соціального захисту та охорони здоров"я Чортківської міської ради.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені автомобільним транспортом.

Підпунктом 2.2.1. п.2.2. Договору №1 визначено, що Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд на підставі поданих Перевізником документів, перелік яких затверджений рішенням виконавчого комітету.

Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради припиняє компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі закінчення терміну дії договору про перевезення пасажирів, а також закінчення терміну дії або позбавлення Перевізника ліцензії на здійснення пасажирських перевезень (пп. 2.2.2. п.2.2. Договору №1).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Відповідно до статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

В матеріалах справи наявна копія листа Управління соціального захисту та охорони здоров`я №03-05/963 від 09.06.2023, адресованого голові Чортківської міської ради, у якому повідомлено про неможливість подальшого виконання умов Договору №1 на перевезення та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян Чортківської міської територіальної громади автомобільним транспортом загального користування на регулярних автобусних маршрутах, які працюють в звичайному режимі руху на маршрутній мережі від 18 січня 2021 року, укладеного з ТОВ "Чортківське АТП 16142" через відсутність планових призначень. А згідно з п.2.2.3 Договору оплата за пільговий проїзд перевізнику здійснюється в межах коштів, виділених з міського бюджету на відповідний період.

Також у листі вказано, що відповідно до "Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян Чортківської міської територіальної громади автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування на 2021-2023 роки" кошторисні призначення на 2023 рік забезпечать фінансування таких видатків тільки включно по травень поточного року. Станом на 01.06.2023 фактична заборгованість перед ТОВ "Чортківське АТП 16142" становить 362 940 грн, яка буде погашатися протягом червня 2023 року. Визначення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та їх оплата за червень 2023 року буде відбуватися по закінченні звітного місяця. Враховуючи зазначене, запропоновано розірвати вищезазначений договір з ТОВ "Чортківське АТП 16142" з 01.07.2023 за взаємного згодою сторін.

На виконання своїх повноважень, визначених законом, Чортківська міська рада 03.11.2023 прийняла рішення №1694 "Про затвердження Цільової програми соціальної підтримки громадян Чортківської міської територіальної громади "Турбота" на 2024-2026 роки".

Як вказує відповідач 2, рішенням Чортківської міської ради від 08 грудня 2023 року №1763 "Про внесення змін до Цільової програми соціальної підтримки громадян Чортківської міської територіальної громади "Турбота" на 2024-2026 роки" закладено кошти на відшкодування компенсаційних виплат перевізнику, який здійснює пільгові перевезення окремих категорій громадян: інвалідів війни, учасників бойових дій, чорнобильців 1, 2 категорій, дітей-інвалідів, дітей, інвалідність яких пов`язана із наслідками катастрофи на ЧАЕС, інвалідів 1 та 2 групи загального захворювання, пенсіонерів віком 65 років і більше та реабілітованих осіб, а також почесних громадян міста на безкоштовний проїзд автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування в сумі 750,0 тис. грн на 2024-2026 роки, по 250,0 тис. грн на рік.

Компенсація за пільгове перевезення буде здійснюватись пропорційно між всіма перевізниками, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на території Чортківської міської територіальної громади.

Отже, закінчення строку дії Договору №1 від 18.01.2021 не звільняє відповідачів від обов`язку здійснювати компенсацію за пільгове перевезення.

Враховуючи положення Закону України "Про автомобільний транспорт", а також те, що позивач є перевізником пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування, його відносини з Чортківською міською радою (відповідачем органом місцевого самоврядування) регулюються частиною першою статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", а звідси, договором №10/21 від 09.09.2021 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міських автобусних маршрутах в звичайному режимі руху.

При цьому, ч.1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" (що передбачає наявність договору про організацію перевезень пасажирів) не передбачає обов`язкової наявності окремого договору на перевезення пільгових категорій громадян.

Тобто, Закон України "Про автомобільний транспорт" не встановлює прямого обов`язку на укладення окремого (окрім основного договору на перевезення) договору щодо відшкодування перевезень пільгових категорій громадян для перевізників.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2024 у справі №921/818/23, яке набрало законної сили відповідно до вимог ГПК України.

Як визначено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 916/495/21.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Як визначено статтею 129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Судове рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тому обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Тернопільського області від 15.02.2024 у справі №921/818/23 повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді даної справи.

Таким чином, основний борг відповідача 2 перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 182 400,00 грн.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем 2, своїх договірних зобов`язань в частині не відшкодування з компенсації витрат за пільгові перевезення пасажирів.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 182 400,00 грн, який неоплачений станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неспростовані відповідачами.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 3028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача 2.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3028,00 грн покласти на відповідача 2.

3. Стягнути з Управління соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради, вул. Шевченка, 21, м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38743174 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРТКІВСЬКЕ АТП 16142", вул. Степана Бандери, буд. 60, м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 03118877 - 182 400,00 грн заборгованості з компенсації витрат за пільгові перевезення пасажирів, 3028,00 грн судового збору .

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "11" жовтня 2024 року ( у зв"язку з навчанням судді Боровця Я.Я. в період з 23.09.2024 по 27.09.2024 на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2024 за №27-н "Про участь у онлайн-підготовці") .

Суддя Я.Я. Боровець