Рішення

від 09.09.2024 по справі 921/278/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/278/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46002 в інтересах держави в особі Іване - Пустенської сільської ради, вул. Шевченка, 65, с. Іване-Пусте, Чортківського району Тернопільської області, 48748

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 в особі філії Чортківське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільської області, 48500

про стягнення 235 603 грн 47 коп. шкоди, завданої внаслідок порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

За участі представників сторін та їх учасників:

Прокурорa: Куліковська Лілія Богданівна, службове посвідчення №071051 від 01.03.2023; довіреність №12-12ВИХ-24 від 05.01.2024 (дійсна до 31.12.2024), (присутня до виходу суду в нарадчу кімнату);

Позивача: не з`явився;

Відповідача: адвокат Мартищук Людмила Петрівна, посвідчення адвоката України №519 від 03.10.2008; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1070424 від 28.05.2024, представник філії Чортківське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, (присутній до виходу суду в нарадчу кімнату).

Суть справи.

Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Іване-Пустенської сільської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Чортківське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про стягнення 235 603 грн 47 коп. шкоди, завданої внаслідок порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою суду від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У призначене судове засідання 27.08.2024 з`явилися представники прокуратури та філії Чортківське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України. Суд дослідив докази у справі.

У судовому засіданні 27.08.2024 по розгляду справи по суті, в порядку частини 6 статті 216 ГПК України, оголошувалась перерва, із призначенням стадії судових дебатів, до 09.09.2024 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні, прокурор підтримала позовні вимоги, просила про задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання 09.09.2024 не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.

Судом, у судовому засіданні 09.09.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументи прокурора.

В обгрунтування позовних вимог заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури зазначає, що у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42023210000000081 від 19.05.2023 встановлено, що філією «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» видано лісорубний квиток серії ТЕ ЛРК № 006409 від 25.01.2023 № 39 на проведення у кварталі 12 виділ 7 Гермаківського лісництва рубки формування і оздоровлення лісів вибіркової санітарної рубки на строк закінчення заготівлі 31.12.2023.

За інформацією постійного лісокористувача, лісова ділянка, на якій зафіксовано незаконну порубку перебуває у межах земельної ділянки із кадастровим номером 6120882100:01:01:0010, на яку у відповідності до вимог законодавства 21.11.2022 оформлено право постійного користування за ДСПГ «Ліси України».

Старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області 13.12.2023 винесено постанову про залучення спеціаліста департаменту безпеки ДП «Ліси України» для проведення розрахунку шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісових насаджень у кварталі 12 виділі 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Згідно розрахунку, розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою становить: за 9 сухостійних дерев 5 844, 25грн; за 59 сироростучих дерев 229 759,22грн.

Оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави, має понести постійний лісокористувач ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство».

У відповіді на відзив на позовну заяву від 04.06.2023 (вх.№ 4481 від 05.06.2024) заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури зазначено, що складання Акту службового розслідування від 27.04.2023 працівниками філії «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України» не свідчить про вжиття такого комплексу заходів, що б забезпечило збереження лісів від незаконних рубок, як це передбачено нормами Лісового кодексу України, Статутом та посадовими обов`язками лісника.

Посилання відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, жодним чином не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

При цьому, звернув увагу на те, що згідно акту перевірки Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 12.04.2023 факт незаконної порубки дерев кварталі 12 виділ 7 виявленого інспекторами сектору № 6 відділу контролю за використанням лісового та мисливського господарства Департаменту безпеки ДП «Ліси України», а не уповноваженими особами постійного лісокористувача, які є відповідальними за вказаний квартал (лісником, старшим майстром лісу).

На думку прокурора, відповідачем не вжито будь-яких необхідних та достатніх заходів для забезпечення охорони лісових насаджень від незаконних рубок, що в свою чергу підтверджує протиправність поведінки працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

2.2. Аргументи відповідача.

Філія «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України» у відзиві на позовну заяву від 29.05.2024 (вх. № 4315 від 30.05.2024) проти заявлених заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури позовних вимог заперечує, так як вважає, що правоохоронними органами не вжито достатніх заходів для встановлення порушника, для забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, а також запобігання кримінальним правопорушенням, як цього вимагає Кримінальний кодекс України, а не вчинено для цього жодної дії.

При цьому зазначає, що серед доказів позовної заяви є пояснення лісника Гермаківського лісництва Зуляка П.М. в якому він визнає свою вину та його посадова інструкція, що встановлює головним завданням лісника охорону ліси в закріпленому за ним обході та його матеріальну відповідальність.

Вважає, що оскільки незаконна порубка лісу була здійснена в обході лісника Зуляка П.М., що підтверджується і матеріалами службового розслідування, то саме він повинен нести відповідальність за спричинені збитки державі.

Таким чином, вважає позовну заяву заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури про стягнення школи внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища недоведеною та необґрунтованою, відтак просить у задоволенні позову відмовити.

3. Щодо підстав для звернення прокурора з позовом у суд.

Із змісту статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 4, 5 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов`язковим.

Згідно з вказаним рішенням КСУ інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття «інтереси держави» є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. Порушенням інтересів держави у вказаному випадку є те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги є одним із пріоритетних напрямків діяльності як державних органів, гак і суб`єктів господарювання, адже охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних завдань, життєво важливих для всього людства, тому актуальним є охорона земель природно-заповідного фонду від нецільового використання та втрат територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до положень частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) браги участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (частина 6 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При відкритті провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018 та ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

У випадках, коли правопорушення стосується інтересів великої кількості громадян або потрібно захистити інтереси держави, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, є виправданою (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Менчинська проти Російської Федерації», «Бацаніна проти Росії»).

Також і Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК У країни), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України) (п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617 /16).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Україна, є об`єктами права власності українського нараду від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно статей 1,5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13,142,145 Конституції України; статей 15,19,47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Статтею 15 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеві ради в межах в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , статті 29 частина 3 пункт 7 та стаття 69-1 частина 1 пункт 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

При цьому встановлено, що територія кварталу 12 виділи 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДГСП «Ліси України» (у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-териоріальних межах Іване-Пустенської сільської ради Чортківського району.

Таким чином, в даному випадку Іване-Пустенська сільська рада є органом місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища з якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.

Враховуючи викладене, шкода заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини,завдана місцевому бюджету Іване-Пустенської сільської ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.

В свою чергу, Іване-Пустенською сільською радою належних доказів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.

Зокрема, Тернопільською обласною прокуратурою листами від 20.03.2024 № 12-258вих-24 від 08.04.2024 № 12-326вих-24 повідомлено Іване-Пустенську сільську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, у відповідь на вказаний лист Іване-Пустенська сільська рада листами від 29.03.2024 листами від 29.03.2024 № 248/1 від 16.04.2014 № 286 повідомила обласну прокуратуру, що органом місцевого самоврядування заходи щодо стягнення шкоди за фактом незаконної порубки дерев не вживались та не вживатимуться , окрім цього рада надає реквізити для відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Іване-Пустенської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, а факт невідшкодування призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.

Вказане у сукупності свідчить, що зазначений орган місцевого самоврядування є таким уповноваженим органом, який має право звернутися до суду з метою стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу. При цьому основоположним є те, що шкода навколишньому природному середовищу заподіяна на території, що перебуває у адміністративно-територіальних межах Іване-Пустенської сільської ради.

Враховуючи викладене, за листами від 29.03.2024 № 248/1 та від 16.04.2014 № 286 № 411 від 05.07.2023 Іване-Пустенської сільської ради не є належним доказом відсутності повноважень органу місцевого самоврядування на звернення до суду із вказаним позовом, а відтак і жодним чином не спростовує можливість звернення прокурора в інтересах держави в особі Іване-Пустенської сільської ради.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт на звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те. що указаний орган неважно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає, нормам національного законодавства на практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва судом для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення , він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, які міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи з повідомлення прокурора про факти заподіяння шкоди, Іване-Пустенською сільською радою при наявності відповідних повноважень не вжито заходів щодо стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

З огляду на викладене, у даному випадку наявні підстави для представництва Тернопільською обласною прокуратурою інтересів держави в особі Іване-Пустенської сільської ради у зв`язку з нездійсненням нею захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, Тернопільською обласною прокуратурою під час здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства.

Як слідує з матеріалів справи, Державним спеціалізованим господарським товариством «Ліси України» в особі «Чортківське лісове господарство» порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме, не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок.

Зокрема, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42023210000000081 від 19.05.2023 встановлено, що філією «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» видано лісорубний квиток серії ТЕ ЛРК № 006409 від 25.01.2023 № 39 на проведенні у кварталі 12 виділ 7 Гермаківського лісництва рубки формування і оздоровлення лісів вибіркової санітарної рубки на строк закінчення заготівлі 31.12.2023. Вказаний захід передбачений матеріалами лісовпорядкування.

Згідно з даними геопорталу «Ліси України» квартал 12 виділ 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» знаходиться території Іване-Пустенської сільської ради.

За інформацією постійного лісокористувача лісова ділянка, на якій зафіксовано незаконну порубку перебуває у межах земельної ділянки із кадастровим номером 6120882100:01:001:0010, на яку у відповідності до вимог законодавства 21.11.2022 оформлено право постійного користування за ДСГП «Ліси України».

Так, у рубку відведено 433 дерева різних діаметрів та порід, а саме: 262 дерева породи граб, 113 дерев породи дуб, 27 дерев породи бук, 23 дерева породи сосна, 3 дерева породи клен, 2 дерева породи осика та по одному дереву породи ялина, черешня та липа, що підтверджується польовою переліковою відомістю дерев відведених у рубку від 21.12.2022.

28.02.2023 лісничим, лісником обходу та старшим майстром лісу філії складено Акт огляду місць заготівлі деревини, в якому зафіксовано, що фактично заготовлено 92,277 куб. м. деревини. Згідно з карткою руху деревини обліковано 85,891 куб. м. зрубаної деревини.

Водночас, в кварталі 12 виділу 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» дубової ділянки площею 5,0 га виявлено незаконну рубку 68 дерев різних діаметрів, з яких 9 - сухостійних. Вказане зафіксовано в Акті перевірки від 12.04.2023, проведеної працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України».

Старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області 13.12.2023 винесено постанову про залучення спеціаліста департаменту безпеки ДП «Ліси України» для проведення розрахунку шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісових насаджень у кварталі 12 виділ 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство`ДСГП «Ліси України»

Згідно з розрахунком розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою становить:

- за 9 сухостійних дерев 5 844, 25грн;

- за 59 сироростучих дерев 229 759, 22грн.

Загальний розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев становить - 235 603,47грн.

Водночас, наказом директора філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 14.04.2023 за № 101 створено комісію з проведення службового розслідування за фактами, виявленими Департаментом безпеки ДП «Ліси України», у тому числі щодо незаконної порубки у кварталі 12 виділу 7 Гермаківського лісництва.

За результатами службового розслідування складено довідку від 25.04.2024, у якій відображено, що в кварталі 12 виділу 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» дубової ділянки площею 5.0га здійснено незаконну рубку 67 дерев різних діаметрів, з яких 9- сухостійних. Аналогічна інформація міститься і в Акті службового розслідування від 27.04.2023.

У протоколі виробничої наради філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 28.04.2023 зафіксовано, що виявлені Департаментом внутрішньої безпеки ДСГП «Ліси України» порушення підтверджуються та рекомендовано директору вирішити питання про притягнення винних працівників до дисциплінарної відповідальності.

Наділі, наказами від 28.04.2023 № 110 та від 16.05.2024 № 124 встановлено винних у допущених порушеннях осіб та вирішено питання щодо їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За наявною інформацією шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою.

З огляду на наведене слідує, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89,90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 12 виділ 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», який знаходиться на території Івано-Пустенської сільської ради, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Прокурор зазначив, що оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство» має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

4. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України (надалі ЛК України), усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 2 ЛК України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЛК України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Приписами статей 16, 17 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями статті 63 та пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 ЛК України).

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 ЛК України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Згідно з пунктом "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Так, ДСГП «Ліси України» ЄДРПОУ 44768034 зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа.

Відомості про філію «Чортківське лісове господарство» «Ліси України» 26.10.2022 органами державної реєстрації внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 45150708).

Згідно Статуту ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08.03.2024 № 8, ДСГП «Ліси України» засноване на державній власності та належить до сфери управління державного агентства лісових ресурсів України.

Пунктами 3.1, 3.2.2 вказаного Статуту передбачено, що Підприємство створено зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів. Одним із основних завдань Підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно п. 11 Статуту, утворені Підприємством філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них, затверджених Генеральним директором Підприємства, та мають поточний рахунок, печатку та штамп із своїм найменуванням, вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані визначені законом.

Відповідно до положення про філію «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 26.12.2023 № 2108, філія «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України», діяльність якого спрямовується, координується та контролюється Подільським лісовим фондом.

Згідно з 2.1. Положення, Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту. Раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави або територіальних громад на промисловій чи комерційній основі.

Предметом діяльності Філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості грунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; вжиття заходів у порятунку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п.п. 2.2.1 2.2.4 Положення).

До обов`язків ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство» відносяться, зокрема, виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (п.6.2. Статуту).

Отже, ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство» є таким спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке уповноважене на реалізацію правомочностей щодо володіння та користування спірними об`єктами права державної власності з метою забезпечення у процесі лісокористування збереження життєздатності лісового середовища та його біологічного різноманіття, збереження лісів, що становлять природоохоронну цінність, постійне, невиснажливе лісокористування, раціональне та ефективне використання лісових ресурсів.

Здійснюючи вищевказану діяльність з охорони та захисту лісів, ДСГП «Ліси України», не лише повинно забезпечувати попередження погіршення стану та виникнення небезпеки для здоров`я людей, а й сприяти реалізації прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля, закріплених у статті 50 Конституції України.

Згідно з даними геопорталу «Ліси України» квартал 12 виділ 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» знаходиться на території Іване-Пустенської сільської ради.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 320330977 від 17.01.2023, земельна ділянка, кадастровий № 6120882100:01:001:0010 площею 252,0918 га; перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» .

25.01.2023 філією «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Гермаківському лісництву на підставі переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів на 2023 рік, видано лісорубний квиток № 39. У якому зазначено, про те, що Гермаківському лісництву дозволяється рубати в рахунок заходів з формування і оздоровлення лісів до завдань 2023 року.

Як слідує з матеріалів справи, 28.02.2023 лісничим, лісником обходу та старшим майстром лісу філії складено Акт огляду місць заготівлі деревини. В якому зафіксовано, що фактично заготовлено 92,277 куб.м. деревини. Згідно з карткою руху деревини обліковано 85,891 куб.м. зрубаної деревини.

В кварталі 12 виділу 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» дубової ділянки площею 5,0 га виявлено незаконну рубку 68 дерев різних діаметрів, з яких 9- сухостійних. Вказане зафіксоване в акті перевірки від 12.04.2023, проведеної працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України».

Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Чортківське лісове господарство ДСГП Ліси України, як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.

Як встановлено судом, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснює ДП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство», яке у розумінні статті 17 ЛК України є постійним лісокористувачем.

Факт незаконної порубки 68 дерев різних порід у кварталі 12 виділу 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України» свідчить, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено.

Старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області 13.12.2023 винесено постанову про залучення спеціаліста департаменту безпеки ДП «Ліси України» для проведення розрахунку шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісових насаджень у кварталі 12 виділ 7 Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»

Згідно з розрахунком розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою становить: за 9 сухостійних дерев 5 844, 25грн; за 59 сироростучих дерев 229 759, 22грн. Загальний розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев становить 235 603,47грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Суд приймає також до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмічені у постанові від 24.02.2021 в справі № 906/366/20, де Верховний Суд зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що філія «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене підприємство.

Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що відповідач як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну вирубку лісу, та заподіявши цим самим шкоду лісовому фонду України в розмірі 235 603,47 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

В контексті наведених вище висновків суду, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно. Розмір збитків встановлено Актами, Відомостями нарахування збитків завданих лісовому господарству, самовільним рубанням ядер, Розрахунком школи проведеним відповідно до Додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», приймається судом в повному обсязі та визнається беззаперечним доказом обсягу нанесених державі збитків через недотримання положень законодавства України у природоохоронній сфері.

Щодо заперечення відповідача щодо покладення відповідальності за спричинені незаконною порубкою 68 дерев різних порід на території Гермаківського лісництва філії «Чортківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», на лісника Зуляк П.М., то, як зазначено прокурором, у позовній заяві, що оскільки особу, яка здійснювала незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави має понести ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство».

Суд погоджується із таким твердження прокурора, з огляду на те ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство» є постійним лісокористувачем лісової ділянка, на якій зафіксовано незаконну порубку, а особу, яка здійснювала незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, відтак, відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави має понести ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чортківське лісове господарство».

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

5. Щодо судового збору.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявником при зверненні до суду із позовною заявою сплачено платіжною інструкцією № 629 від 19.04.2024 в сумі 3 534,05грн.судового збору.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то судові витрати покладаються судом на відповідача. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь Тернопільської обласної прокуратури.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліcи України в особі філії Чортківське лісове господарство ДСГП Ліси України на користь держави в особі Іване - Пустенської сільської ради 253 603 (двісті п`ятдесят три тисячі шістсот три) грн 47коп. шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які перерахувати на наступний рахунок: UA 768999980334159848000019755, отримувач коштів 37977599, банк отримувача 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.

3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

4. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Чортківське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, на користь Тернопільської обласної прокуратури, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800 3 534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 05 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Прокуратура: Тернопільська обласна прокуратура, 46000, м. Тернопіль, бульвар Листопадова, буд.4 (код ЄДРПОУ 02910098);

Позивач: Іване - Пустенська сільська рада, вул. Шевченка, 65, с. Іване-Пусте, Чортківського району Тернопільської області, 48748, (код ЄДРПОУ 04395403) ;

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, ЄДРПОУ 44768034, вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 в особі філії Чортківське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільської області, 48500, код ЄДРПОУ 45150708.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повне рішення складено 11.10.2024.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або в паперовій формі рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко