Ухвала

від 09.10.2024 по справі 921/369/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

09 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/369/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участі секретаря судового засідання Дикої Л.Б.

Розглянувши в підготовчому засіданні справу

за позовом: Керівника Теребовлянської окружної прокуратури, 48100, вул. 22 Січня, 14, м. Теребовля, Тернопільська область, ідентифікаційний код 02910098;

в інтересах держави

в особі: Західного офісу Держаудитслужби, 79007, вул. Костюшка, 8, м. Львів, ідентифікаційний код 40479801;

в особі: Збаразької міської ради, 47302, майдан І.Франка, 1, м. Збараж, Тернопільська область, ідентифікаційний код 04058404;

в особі: Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, 47302, майдан І.Франка, 1, м. Збараж, Тернопільська область, ідентифікаційний код 43930548;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ", 79039, вул. Шевченка, 111А, м. Львів, ідентифікаційний код 39594527;

про: визнання недійсними додаткових угод, стягнення грошових коштів в сумі 264 413,89 грн. та 28 190,21 грн. судового збору.

За участю представників, які були присутні до виходу суду в нарадчу кімнату:

- прокуратури: Фігель Ольга Тадеївна, прокурор відділу, довіреність №24-45вих-24 від 23.01.24;

-позивача-1: Мартинович Світлана Богданівна, головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору, наказ №438 від 11.10.2018, посадова інструкція державного службовця, Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.09.2023, №581929560094;

-позивача-2: не з`явився;

-позивача-3: не з`явився;

- відповідача: не з`явився.

Суть справи.

Ухвалою від 06.08.2024 відкладено підготовче засідання на 09.10.2024 на 14 год. 00 хв. Учасники справи про дату та час судового засіданні повідомлені ухвалою суду надісланою до електронного кабінету у системі «Електронний суд».

08.10.2024 відповідач подав Клопотання № без номера, документ сформований в системі Електронний суд 08.10.2024 (вх.№7705 від 08.10.2024)) про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Верховного Суду справи №924/698/23 у подібних правовідносинах. Таке клопотання мотивоване тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 26.06.2024 передав справу №924/698/23 за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41420,73 грн на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження суд прийшов до наступного висновку.

Позовні вимоги у справі №924/698/23 обґрунтовані тим, що внесення змін до договору, з урахуванням вказаних сторонами процентних величин збільшення ціни товару, суперечить законодавству, відповідно до якого збільшення ціни товару до 10 % повинно відбуватися пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку. Отже, укладення спірних додаткових угод здійснено з порушенням чинного законодавства, що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Рішенням від 26.02.2024 у справі №924/698/23 Господарський суд Хмельницької області задовольнив позов у повному обсязі. Мотивував тим, що укладені між сторонами додаткові угоди не відповідають вимогам частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Оскільки додаткові угоди є недійсними, то розрахунок за поставлену електричну енергію мав би здійснюватися за ціною, вказаною в договорі від 17.02.2022 №43. Натомість позивач-1 необґрунтовано сплатив відповідачу кошти в сумі 41420,73 грн. Вказав на те, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, на підставі яких укладені спірні додаткові угоди №2 та №3 до договору, не містять інформацію про коливання ціни електричної енергії на ринку, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для підвищення ціни за одиницю товару на ринку. Суд наголосив на тому, що не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Врахував також те, що в залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Виснував, що оспорювані прокурором додаткові угоди не відповідають приписам Закону України "Про публічні закупівлі". Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними, відповідач зобов`язаний повернути позивачеві надміру сплачені кошти за електричну енергію.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2024 у справі №924/698/23 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження у справі №924/698/23, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив про те, що спір вирішили з порушенням правил територіальної підсудності.

У справі №924/698/23 господарські суди попередніх інстанцій визначили територіальну підсудність справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41 420,73 грн за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України з огляду на те, що умовами укладеного сторонами договору місцем поставки визначені населені пункти, які знаходяться у Хмельницькій області.

Під час касаційного перегляду колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 з`ясувала, що Верховний Суд здійснював касаційний перегляд справи №924/674/21 за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення.

У постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду визнав безпідставними доводи товариства про те, що справа №924/674/21 була розглянута з порушенням територіальної підсудності, оскільки відповідно до умов договору місце поставки товару здійснюється за місцезнаходженням АЗС учасника на території Хмельницької області.

Також у постанові від 30.01.2024 у справі №924/564/22 Верховний Суд відхилив доводи скаржника про те, що суд першої інстанції рішення ухвалив з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) з огляду на частину п`яту статті 29 ГПК України, оскільки умовами договору було погоджено місце поставки товару.

Проте, колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 не погодилась з цими висновками.

Верховним Судом у справі №924/698/23 зазначено, що спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір. Тому, на думку колегії суддів Верховного Суду, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Верховним Судом у справі №924/698/23 зазначено, що позовна вимога про визнання недійсним правочину не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.

Отже, на переконання Верховного Суду у справі №924/698/23, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23, пропонуючи відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, передала справу №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Надалі, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2021 у справі № 924/698/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.

З огляду на вказане, вбачається подібність суб`єктного складу правовідносин у даній справі та справі №924/698/23.

Крім того, аналогічними є предмети позовів в межах вказаних справ, а саме визнання недійсними додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов до договору постачання, укладеного за результатами проведених відкритих торгів у сфері публічних закупівель, зокрема, щодо збільшення ціни за одиницю товару та відповідно зменшення загальних обсягів постачання товару в порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Cуд також зауважує, що у справі №921/369/24 окремою позовною Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради безпідставно набуте (отримане) майно - надміру сплачені кошти у розмірі 264 413,89 грн.

В свою чергу, у справі №924/698/23, прокурор також звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради, зокрема з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про стягнення на користь Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради коштів, надмірно сплачених Відділом освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради за договором в розмірі 41420,73 грн.

Також, відповідач в обґрунтування доводів поданого клопотання про зупинення провадження у справі (окрім наведених вище) зазначив що спірні правовідносини у наведених справах №921/369/24 та №921/698/23 є аналогічними в контексті територіальної підсудності.

Так, у справі №924/698/23 на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що спір у цій справі суди вирішили з порушенням правил територіальної підсудності.

Проте, на переконання колегії суддів Верховного Суду у справі №924/698/23, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, що стало підставою для передачі справи №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки з метою формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Також, згідно з п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також те, що питання застосування приписів, зокрема, ч.3 ст.228 ЦК України до спірних правовідносин є предметом судового розгляду, з огляду на те, що правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у наведеній вище справі може мати суттєве значення для правильного вирішення цієї справи, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 921/369/24 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відповідного рішення Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 924/698/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.

Керуючись п.7 ч.1 ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Зупинити провадження у справі №921/369/24 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 924/698/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.

2. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

3.Копію ухвали надіслати:

- Теребовлянській окружній прокуратурі (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

- Західному офісу Держаудитслужби (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

- Збаразькій міській раді (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

- Управлінню освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

- відповідачу (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

- Тернопільській обласній прокуратурі (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС Електронний Суд).

Ухвалу підписано: 11 жовтня 2024 року.

Суддя С.О. Хома