Рішення

від 19.09.2024 по справі 925/978/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Черкаси справа № 925/978/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Техсервіс»

до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»

про стягнення 30 693,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Техсервіс» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про стягнення заборгованості за договором поставки № 518 ВТ від 12.12.2023 яка складається з: основного боргу 204 000,00 грн, 21 674,28 грн пені за прострочення виконання зобов`язання, 2356,74 грн 3 % річних, 6662,51 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою від 05 серпня 2024 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

08 серпня 2024 року від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) відповідач визнає вимоги позивача: заборгованість у розмірі 204 000,00 грн (станом на день подання позову), 21 674,28 грн пені, 2356,74 грн 3 % річних, 6662,51 грн інфляційних втрат та 2816,32 грн судового збору і не заперечує проти ухвалення судом рішення про їх задоволення. Звертає увагу, що 02.08.2024 сплатив заборгованість в розмірі 204 000,00 грн, платіжна інструкція № 1762. Відтак просить закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 204 000,00 грн, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого тим судового збору, задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 21 674,28 грн пені, 2356,74 грн 3 % річних, 6662,51 грн інфляційних втрат та 50 % судового збору.

16 вересня 2024 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач просить стягнути 21 674,28 грн пені, 2356,74 грн 3 % річних, 6662,51 грн інфляційних втрат, оскільки предмету спору в частині стягнення основного боргу по договору відсутній, також просить здійснити розподіл судових витрат та розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява подана в межах строків, визначених п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, відповідає вимогам ч. 6 ст. 46 ГПК України, судом приймається до розгляду. Подальший розгляд справи здійснюється у межах заявлених позовних вимог з урахуванням їх зменшення.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Техсервіс» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в інтересах якого діє Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» (покупець) було укладено договір поставки № 518 ВТ від 12.12.2023, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання за замовленням покупця поставити редуктори, код ДК 021:2015-42140000-2 Зубчасті колеса, зубчасті передачі та приводні елементи (надалі Товар), а Покупець прийняти цей Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором ( п. 1.1).

Перелік, характеристики, кількість та вартість Товару, визначена у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2).

12 грудня 2023 року сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору, якою визначено належний до поставки товар, його характеристики, кількість 3 шт, вартість та загальну вартість на суму з ПДВ 534 000,00 грн.

На підставі рахунку на оплату № 48 від 18.12.2023 відповідач 17.01.2024 здійснив передоплату в розмірі 267 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 534 000,00 грн на адресу м. Черкаси, проспект Хіміків, 76, що підтверджується: видатковою накладною від 07.03.2024 № 7, товарно-транспортною накладною № Р7 від 07.03.2024, актом прийому-передачі від 13.03.2024.

На виконання вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України позивачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 1 від 17.01.2024 на суму 267 000,00 грн, в тому числі ПДВ 44 500,00 грн та податкова накладна № 2 від 07.03.2024 на суму 267 000,00 грн, в тому числі ПДВ 44 500,00 грн.

Пунктом 3.2 договору сторонами погоджено порядок здійснення оплати, відповідно до якого Покупець перераховує Постачальнику 50 % від замовленого обсягу Товару протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку. Остаточний розрахунок Покупець здійснює протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі.

Позивач у позові зазначає, що в строк передбачений пп. 3.2.2 договору покупцем не були проведені розрахунки з постачальником. Оскільки 13.03.2024 був підписаний акт приймання-передачі товару, то крайній день оплати за поставлений товар припадає на 23.03.2024. Позивачем враховано, що з 01.04.2023 Національний банк України запустив четверту версію своєї Системи електронних платежів СЕП-4. Завдяки їй в Україні скасовано поняття «банківський день», а міжбанківські перекази (з рахунку на рахунок) здійснюються цілодобово і без вихідних. Заборгованість в розмірі 267 000,00 грн враховується позивачем як прострочена починаючи з понеділка - 25.03.2024, з огляду на той факт, що 24.03.2024 припадає на неділю (вихідний день) і неможливість оплати заборгованості саме в цей день може обумовлюватись правилами трудового розпорядку відповідача. 24 травня 2024 року відповідачем було частково погашено заборгованість в розмірі 63 000,00 грн.

На день звернення до суду, 30.07.2024, заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар становила 204 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1762 від 02.08.2024 відповідач сплатив за товар на суму 204 000, 00 грн, до відкриття провадження у справі.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статті 173, 174, 181, 193 ГК України, статті 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо нарахування пені.

Позивачем у зв`язку із простроченням виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати товару нарахована пеня 21 674,28 грн: з 25.03.2024 по 23.05.2024 на суму 267 000,00 грн 12 318,48 грн; з 24.05.2024 по 25.07.2024 на суму 204 000,00 грн 9355, 80 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасного остаточного розрахунку за отриманий Товар (партію Товару) Постачальник має право вимагати від Покупця сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.

Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 2 356, 74 грн 3 % річних та 6 662, 51 грн інфляційних втрат.

Відповідач визнав позов в т.ч. в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За правилами ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 21 674, 28 грн пені за прострочення виконання зобов`язання, 2 356, 74 грн 3 % річних, 6 662, 51 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення є, зокрема питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач вказав, що судові витрати, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складаються з судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 816, 32 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач не надав.

Таким чином суд позбавлений можливості надати оцінку реальності понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Як вже зазначалося відповідачем реалізовано його право на повне визнання позову, яке передбачене пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, статтею 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються зі частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому Верховний Суд в постанові від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21 відзначив, що з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.

Оскільки відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про повернення 50 % судового збору сплаченого позивачем під час подання позовної заяви з державного бюджету на користь позивача.

Однак судовий збір відповідно до ціни позову повинен складати 2422,40 грн (мінімальний розмір судового збору із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

При зверненні до суду з використанням системи «Електронний суд» за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2816,32 грн на підставі платіжної інструкції № 229 від 25.07.2024, що на 393,92 грн більше.

Враховуючи, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду становить 2422, 40 грн, 50 % відсотків судового збору, які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, становлять 1211,20 грн. На відповідача належить покласти витрати із сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору у зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00204033) в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 33282969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Техсервіс» (вул. Панікахи, 5, кім. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49041, код ЄДРПОУ 39669647)

21 674,28 грн пені,

2356,74 грн 3 % річних,

6662,51 грн інфляційних нарахувань,

1211,20 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Техсервіс» (вул. Панікахи, 5, кім. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49041, код ЄДРПОУ 39669647) з Державного бюджету 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 229 від 25 липня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 11 жовтня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз