Постанова

від 09.10.2024 по справі 917/16/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/16/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В.,

Решетилівської міської ради Полтавської області - не з`явився,

Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» - Стасовського М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 (у складі колегії суддів: Сгара Е. В. (головуючий), Гетьман Р. А., Склярук О. І.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 (суддя Сірош Д. М.)

у справі № 917/16/23

за позовом Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області

до Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.»

про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року керівник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» (далі - СФГ «С.Г.М.»), у якому просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006, укладений між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та СФГ «С.Г.М.», щодо земельної ділянки лісового фонду загальною площею 629 га, яка складається із земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га; 5324285700:00:001:0002 площею 4,20 га (наразі - 5324285700:00:003:0083 площею 4,20); 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га; 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га, дата державної реєстрації права (номер запису про інше речове право: 41761268);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ «С.Г.М.» на земельну ділянку лісового фонду з кадастровим номером 5324285700:00:001:0001 площею 495,803 га, розташовану за межами села Шилівка Решетилівського району Полтавської області (наразі територія Решетилівської ОТГ Полтавського району Полтавської області), зареєстровану у реєстрі на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни від 29.04.2021, індексний номер 57932333;

- припинити право оренди СФГ «С.Г.М.»;

- зобов`язати СФГ «С.Г.М.» повернути орендовану земельну ділянку лісового фонду загальною площею 629 га, яка складається із земельних ділянок із зазначеними вище кадастровими номерами, Решетилівській міській раді.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання СФГ «С.Г.М.» обов`язків, передбачених договором оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006, і порушенням вимог чинного законодавства, а саме - використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006, укладений між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та СФГ «С.Г.М», щодо земельної ділянки лісового фонду загальною площею 629 га; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ «С.Г.М.» на земельну ділянку лісового фонду з кадастровим номером 5324285700:00:001:0001 площею 495,803 га; припинено право оренди СФГ «С.Г.М.»; зобов`язано СФГ «С.Г.М.» повернути Решетилівській міській раді земельну ділянку лісового фонду загальною площею 629 га, яка складається із земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га; 5324285700:00:003:0083 площею 4,20 га (згідно з договором - 5324285700:00:001:0002 площею 4,20 га); 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га; 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га, розташовану за межами села Шилівка Полтавського району Полтавської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку скасовано. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Східний апеляційний господарський суд, переглядаючи при новому розгляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, постановою від 20.06.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 залишив без змін.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2024 року СФГ «С.Г.М.» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., від 25.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 917/16/23 за касаційною скаргою СФГ «С.Г.М.» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.09.2024.

Решетилівська окружна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, а оскаржувані судові рішення - законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції- без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, справу № 917/16/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.

17.09.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання представника СФГ «С.Г.М.» - адвоката Стасовського М. В. про відкладення розгляду касаційної скарги у зв`язку з участю зазначеного представника у проведенні слідчих та процесуальних дій в рамках кримінального провадження № 12024170000000522, призначених на цю ж дату, що підтверджується доданими доказами (повісткою про виклик).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Случа О. В. від 18.09.2024 відкладено розгляд касаційної скарги СФГ «С.Г.М.» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі № 917/16/23 на 09.10.20214.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 у зв`язку з перебуванням суддів Міщенко І. С. та Случ О. В. у відрядженні справу № 917/16/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

Решетилівська міська рада у судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Решетилівській міській раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що Решетилівська міська рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Решетилівської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, СФГ «С.Г.М.», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням Решетилівської районної державної адміністрації від 20.02.2006 № 81 «Про затвердження технічної документації СФГ «С.Г.М.» щодо надання в користування земельної ділянки лісового фонду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району» затверджено технічну документацію щодо посвідчення права користування земельною ділянкою лісового фонду та передано в оренду СФГ «С.Г.М.» земельну ділянку лісового фонду загальною площею 629 га із земель запасу терміном на 25 років на території Шилівської сільської ради Решетилівського району.

Зазначена земельна ділянка складається із земельних ділянок з кадастровим номером 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га; з кадастровим номером 5324285700:00:001:0002 площею 4,20 га; з кадастровим номером 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га; з кадастровим номером 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га.

24.03.2006 між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавець) та СФГ «С.Г.М.» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки лісового фонду, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Решетилівського району (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 629 гектарів, зайнята лісовими насадженнями.

Договір укладено на 25 років (пункт 8 договору).

Пунктами 15, 16 договору передбачено, що земельна ділянка передана в оренду для ведення лісового господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі лісового фонду.

У пункті 21 договору сторони погодили, що після припинення дії цього договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Договір припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором (пункт 38 договору).

25.03.2006 сторонами договору підписано акт прийому-передачі земельної ділянки лісового фонду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району, згідно з яким орендодавець здав, а орендар прийняв земельну ділянку лісового фонду площею 629 га на території Шилівської сільської ради Решетилівського району, на підставі договору оренди від 24.03.2006.

26.04.2008 між цими ж сторонами укладено додатковий договір до договору оренди, відповідно до умов якого, зокрема, пункт 31 договору оренди викладено у наступній редакції: «Орендар зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей земельної ділянки, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; постійно вести роботу, направлену на збереження об`єкта оренди та на протипожежну безпеку; своєчасно вносити плату за використання земельної ділянки; не порушувати прав інших лісокористувачів.

Як установлено судами попередніх інстанцій, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, земельні ділянки з кадастровими номерами: 5324285700:00:001:0001 площею 495,80 га, 5324285700:00:006:0001 площею 68,80 га та 5324285700:00:006:0002 площею 60,20 га є комунальною власністю Решетилівської міської ради та перебувають у користуванні СФГ «С.Г.М.» на підставі зазначеного вище договору оренди.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 5324285700:00:001:0002 площею 4,20 га та 5324285700:00:003:0083 площею 4,20 га є однією й тією ж земельною ділянкою, що підтверджується листом Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10-16-0.164-2471/15-22 від 06.09.2022 та листом розробника технічної документації на вказану земельну ділянку ПП АЛАН-ЗЕМ № 8/08 від 26.08.2022

Земельна ділянка з кадастровим номером 5324285700:00:003:0083 (5324285700:00:001:0002) площею 4,20 га належить до комунальної власності територіальної громади в особі Решетилівської міської ради.

У січні 2021 року Управління лісового та мисливського господарства у Полтавській області за клопотанням СФГ «С.Г.М.» погодило реалізацію через Державне підприємство «Новосанжарське лісове господарство» (далі - ДП «Новосанжарське лісове господарство») бланку лісорубного квитка для проведення у 2021 році санітарно-вибіркових рубок у кварталі 1, виділ 19 на площі 11,8 га, кварталі 4, виділ 5 на площі 12,8 га, кварталі 4, виділ 7 на площі 14,0 га та кварталі 4, виділ 11 на площі 8,1 га; реалізацію лісорубного квитка зазначено провести за умов наявності матеріалів відведення, включаючи матеріально-грошову оцінку лісосік та розрахунок рентної плати за заготовлену деревину.

02.02.2021 СФГ «С.Г.М.» видано лісорубний квиток серії ПО ЛРК № 005407 для проведення санітарної, вибіркової рубки по відведених в рубку деревах на підставі плану санітарно-оздоровчих заходів на 2021 рік; строк закінчення заготівлі до 31.12.2021; строк закінчення вивезення 31.03.2022.

Підставою для видачі СФГ «С.Г.М.» лісорубного квитку серії ПО ЛРК № 005407 від 02.02.2021 були наступні документи: акт лісопатологічного обстеження від 29.01.2021, перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів СФГ С.Г.М. від 28.01.2021, перелікові-оцінювальні відомості лісосік, польові відомості переліку дерев на лісосіках, назначеної в рубку у 2021 році, нумераційні відомості дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 16.04.2021 № 42021172070000013 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 362 Кримінального кодексу України (далі - КК України), прокурором були виявлені порушення вимог земельного, лісового та податкового законодавства при використанні земельної ділянки комунальної форми власності. Так, протягом 2020 - 2021 років ДП «Новосанжарське лісове господарство» реалізовано лісорубні квитки СФГ «С.Г.М.» за № 003354 з метою прохідної рубки на площах 2,6 га та на площі 5 га (2020 рік) та № 005407 з метою санітарної вибіркової рубки на площах 11,8 га, 12,8 га, 14 га та 8,1 га (2021 рік). Земельні ділянки, на яких знаходяться ці лісові насадження, є землями запасу комунальної власності (кадастровий номер 5324285700:00:001:0001) з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг площею 495,803 га.

25.05.2021 за участю спеціалістів Державної екологічної інспекції Харківської області проведений огляд лісової ділянки площею 14 га квартал 4 виділ 7 і виявлено пні 1363 сухостійних та 1518 сироростучих дерев без клеймування біля шийки кореня та встановлено факт незаконної порубки деревини, про що складена відомість переліку пнів зрубаних дерев.

28.05.2021 за участю спеціалістів Управління лісового та мисливського господарства у Полтавській області та ДП «Новосанжарське лісове господарство» проведений огляд двох лісових ділянок, а саме: кварталу 1 виділ 19 площею 11,8 га та кварталу 4 виділ 5 площею 12,8 га та встановлений факт незаконної порубки, складені відомості переліку пнів зрубаних дерев (у кварталі 4 виділ 5 площею 12,8 га - 2 пня сосни без клейміння, у кварталі 1 виділ 19 площею 11,8 га - пні 211 сухостійних та 482 сироростучих дерев без клейміння).

Державна екологічна інспекції у Харківській області за результатами проведеного огляду лісових ділянок СФГ «С.Г.М.», здійснила розрахунок шкоди, відповідно до якого державі заподіяно збитків на загальну суму 18 105 990,67 грн.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 23.06.2021 № СЕ-19/117-21/7321 - ЕК, проведеної у кримінальному провадженні № 42021172070000013, також визначений розмір шкоди у сумі 18 105 990,67 грн.

За висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 10.12.2021 № 16265/36516-36517, зробленої також у межах кримінального провадження № 42021172070000013, внаслідок незаконної порубки дерев у лісонасадженнях кварталу 1 виділ 19, кварталу 4 виділ 7 СФГ «С.Г.М.» відбулося погіршення захисних, ґрунтозахисних, водоохоронних та екологічних властивостей лісу, локально виникли труднощі щодо лісовідновлення на вищевказаній території, які вимагають додаткових матеріальних затрат та людських ресурсів і часу на вказане лісовідновлення, значне розрідження лісових насаджень негативно впливає на якість атмосферного повітря та інші насадження цієї території та може згодом призвести до прискорення ерозії ґрунтів і вивітрювання верхнього шару ґрунту. Унаслідок порубки 2 дерев у кварталі 4 виділ 5 СФГ «С.Г.М.» екологічна шкода відсутня. З екологічної точки зору унаслідок незаконної порубки дерев, що мала місце у кварталі 1 виділ 19, кварталі 4 виділ 7, СФГ «С.Г.М.» довкіллю завдано істотну шкоду. З екологічної точки зору унаслідок незаконної порубки дерев, що мала місце у кварталі 4 виділ 5 СФГ «С.Г.М.», результатом якої є незначні локальні зміни в екосистемі ділянки, довкіллю істотна шкода не була завдана.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради з відповідними позовними вимогами, прокурор обґрунтував їх порушенням відповідачем вимог чинного законодавства та істотних умов договору оренди (пункт 31 договору).

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач допустив порушення вимог законодавства щодо дотримання правил використання лісових ресурсів на орендованій земельній ділянці та умов договору оренди у наслідок використання землі способами, які суперечать екологічним вимогам, тому погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, яка складається із 4 земельних ділянок.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено дотримання прокурором при зверненні до суду вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

СФГ «С.Г.М.», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 651 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 3, 7, 13, 77, 79, 86, 98, 104 ГПК України; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 21.01.2021 у справі № 903/91/21, від 09.11.2022 у справі № 918/537/21, від 29.04.2020 у справі № 909/685/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної

ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та

відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач є орендарем земельної ділянки лісового фонду, яка складається з 4 земельних ділянок, відповідно до договору оренди від 24.03.2006.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язки забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (стаття 64 Лісового кодексу України).

Згідно із статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Відповідно до пункту 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів (лісокористувачі), зобов`язані забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Статтею 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно (частина 1).

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом (частина 4).

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства (частина 5).

Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів (пункт 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»).

Відповідно до частини 1 статті 84 Лісового кодексу України з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов`язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо).

Пунктом 4 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555, встановлено, що для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.

Вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп (пункт 12 Санітарних правил в лісах України).

Пунктом 26 Санітарних правил в лісах України визначено, що під час відведення насадження для проведення вибіркових санітарних рубок проводиться нумерація дерев, що підлягають вирубуванню, починаючи з тих, що мають ступінь товщини стовбура 24 сантиметри і більше на висоті 1,3 метра, та складається нумераційна відомість дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки із зазначенням породи, категорії технічної придатності і підстав для відбору їх для рубки.

Суцільні санітарні рубки проводяться шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче встановленого показника повноти (пункт 27 Санітарних правил в лісах України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СФГ «С.Г.М.» був виданий лісорубний квиток від 02.02.2021 серія ПО ЛРК № 005407 для проведення санітарної, вибіркової рубки по відведених в рубку деревах на підставі плану санітарно-оздоровчих заходів на 2021 рік.

Прокурор під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 16.04.2021 № 42021172070000013 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України, виявив порушення вимог земельного, лісового та податкового законодавства при використанні земельної ділянки комунальної форми власності.

Крім того, під час обстеження Державної екологічної інспекції Харківської області 25.05.2021, Управлінням лісового та мисливського господарства у Полтавській області та ДП «Новосанжарське лісове господарство» 28.05.2021 лісових ділянок СФГ «С.Г.М.» було встановлено факт незаконної порубки деревини, про що складено відомості переліку пнів зрубаних дерев, а також здійснено Державною екологічною інспекцію Харківської області розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев до ступеня припинення росту на ділянці лісу СФГ «С.Г.М.».

Також, судами попередніх інстанцій установлено, що за висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 10.12.2021 №16265/36516-36517, зробленої у межах кримінального провадження №42021172070000013, внаслідок незаконної порубки дерев у лісонасадженнях СФГ «С.Г.М.» кварталу 1 виділ 19, кварталу 4 виділ 7 відбулося погіршення захисних, ґрунтозахисних, водоохоронних та екологічних властивостей лісу, локально виникли труднощі щодо лісовідновлення на вищевказаній території, які вимагають додаткових матеріальних затрат та людських ресурсів і часу на вказане лісовідновлення, значне розрідження лісових насаджень негативно впливає на якість атмосферного повітря та інші насадження цієї території та може згодом призвести до прискорення ерозії ґрунтів і вивітрювання верхнього шару ґрунту. З екологічної точки зору унаслідок незаконної порубки дерев, що мала місце у кварталі 1 виділ 19, кварталі 4 виділ 7, СФГ «С.Г.М.» довкіллю завдано істотну шкоду.

Отже, зазначений висновок свідчить про погіршення захисних, ґрунтозахисних, водоохоронних та екологічних властивостей лісу внаслідок незаконної порубки дерев на орендованих земельних ділянках СФГ « С.Г.М.», що призвело до завдання істотної шкоди довкіллю, що у свою чергу свідчить про невчинення орендарем усіх належних дій, направлених на збереження об`єкта оренди.

Разом з тим, відповідно до умов договору оренди землі (у редакції додаткового договору від 26.04.2008), а саме пункту 31, орендар зобов`язаний, зокрема:

- дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

- вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей земельної ділянки, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

- постійно вести роботу, направлену на збереження об`єкта оренди та на протипожежну безпеку.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що невчинення СФГ «С.Г.М.» усіх належних дій для збереження об`єкта оренди, що призвело до завдання істотної шкоди довкіллю, є істотним порушенням умов договору оренди землі (пункт 31).

Частинами 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 141 Земельного кодексу встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

За умовами пункту 38 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договору.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 договору оренди сторони погодили, що після припинення дії цього договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За таких обстави, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, врахувавши зазначені вище положення законодавства та умови договору оренди, а також встановлені обставини порушення відповідачем передбачених законодавством правил лісокористування та умов договору оренди, у наслідок використання землі способами, які суперечать екологічним вимогам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявності правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 24.03.2006, та відповідно для повернення об`єкту оренди.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з наведеними вище висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування законних та обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

СФГ «С. Г. М.», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо оцінки висновку експерта, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.202 у справі № 910/21067/17, відповідно до якого висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, оцінка висновків судових експертиз (інженерно-екологічної, економічної) була здійснена судами у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, що не суперечить висновку, наведеному скаржником у зазначеній вище постанові Верховного Суду, на яку він посилається у касаційній скарзі.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 21.01.2021 у справі № 903/91/21 щодо дотримання судами принципів господарського судочинства, не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки такі висновки мають загальний характер, а зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про дотримання судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи принципів господарського судочинства.

Також, суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на висновки, викладенні у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 909/685/18, від 09.11.2022 у справі № 918/537/21 щодо допустимості доказів та оцінки доказів, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у наведених вище постановах. Оцінка доказів у наведеній справі здійснена судом з урахуванням обставин справи та сукупності наданих сторонами доказів.

Суд касаційної інстанції, також вважає безпідставними доводи скаржника щодо незалучення судами попередніх інстанцій до участі у справі ТОВ «Ліспром Полтава», з огляду на наступне.

Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не могли досліджувати питання господарських правовідносин, які склалися між ним та ТОВ «Ліспром Полтава» відповідно до умов договору про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом від 12.02.2021, оскільки останній не був залучений до участі у справі.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, про наявність між скаржником та ТОВ «Ліспром Полтава» господарських правовідносин, суди попередніх інстанцій, зазначали виключно надаючи оцінку доводам скаржника про те, що умови договору оренди були порушені саме ТОВ «Ліспром Полтава», яке проводило рубку дерев на орендованих відповідачем земельних ділянках на підставі договору від 12.02.2021. При цьому, надавши оцінку таким доводам, відповідно до вимог ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх безпідставність, оскільки для вирішення спору у цій справі доводи СФГ «С. Г. М.» про здійснення незаконної рубки дерев на орендованих відповідачем земельних ділянках юридичною особою, з якою СФГ «С. Г. М.» було укладено договір від 12.02.2021, не має правового значення.

Також, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що в їх мотивувальній частині наявні висновки про права, інтереси та обов`язки або у резолютивній частині цих рішень суди прямо зазначили про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Ліспром Полтава».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ліспром Полтава» з касаційною скаргою на судові рішення у справі, що розглядається, не звертався, а скаржник (СФГ «С. Г. М.») не наділений повноваженнями на оскарження судових рішень від його імені.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника за своєю суттю зводяться до незгоди зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою їм оцінкою, та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, які вже були дослідження судами попередніх інстанцій, та до встановлення на їх підставі інших обставин справи, ніж були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «С.Г.М.» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі № 917/16/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. А. Зуєв