Рішення

від 04.10.2024 по справі 203/6457/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/6457/23

Провадження № 2/0203/360/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

за участю представника позивача адвоката Войтенко К.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

31 жовтня 2023 року позивачка звернулась до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що починаючи з 1995 року вона працювала в Дніпропетровському науково-дослідному інституті судових експертиз на посаді молодшого наукового співробітника лабораторії судово-криміналістичних досліджень, з 2003 року на посаді наукового співробітника лабораторії судових криміналістичних, біологічних та хімічних досліджень, з 2006 року на посаді завідувача сектором почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних досліджень, з 2020 року на посаді завідуючої сектором лінгвістичних, почеркознавчих і технічних документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень. Має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: «дослідження реквізитів документів», «дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів», «дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами». У 2021 році позивачці було присвоєно вищій клас судового експерта. 01 серпня 2023 року позивачці було надано попередження про скорочення посади завідувача сектора лінгвістичних, почеркознавчих і технічних документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень та запропоновано посаду старшого судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів, від якої вона відмовилась 21вересня2023року у зв`язку з тим, що запропонована посада не відповідає її кваліфікації та класу судового експерта. Повідомленням від 26 вересня 2023 року позивачці запропоновано посади: судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів; старшого судового експерта сектору досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень лабораторії матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень; судового експерта сектору досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень лабораторії матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень; судового експерта Запорізького відділення відділу криміналістичних досліджень. 02жовтня 2023 року позивачку було звільнено із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Своє звільнення вона вважає незаконним, оскільки було порушено порядок звільнення передбачений ст.492 КЗпП України, не було перевірено, чи дійсно в організації відбувались зміни в організації виробництва і праці, чи справді мало місце скорочення працівників. Так, на думку позивачки, у відповідача не відбувались жодні зміни в організації праці, натомість мало місце введення нового штатного розпису, що супроводжувалось скороченням посади позивачки, з одночасним введенням до штатного розпису рівнозначної посади, з майже аналогічними посадовими обов`язками. При цьому, відповідну посаду позивачці не пропонували, натомість їй було запропоновано посади нижчими, від займаної нею, та з меншою заробітною платою. Також, позивачці не було запропоновано всі наявні в організації вакантні посади, що свідчить про створення штучних підстав для звільнення позивачки з роботи. З наведених підстав, позивачка просила визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2023 року №372-к/тр про її звільнення з роботи, поновити її на посаді завідувача сектора лінгвістичних, почеркознавчих і технічних документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень з 03жовтня 2023 року та стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03жовтня 2023 року по день винесення судового рішення (т. 1 а.с. а.с. 1 10).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 листопада 2023 року відкрито провадження у цивільній справі та на підставі п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом представників сторін, також за клопотанням позивачки у відповідача витребувані додаткові докази по справі (т.1 а.с. а.с. 42 43).

В судове засідання 24 листопада 2023 року з`явилась представник позивачки адвокат Войтенко К.В. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином (а.с. а.с. 44 45). У зв`язку з неявкою представника відповідача та для надання представнику позивачки можливості подати уточнене клопотання про витребування доказів розгляд справи було відкладено на 13грудня2023 року (т.1 а.с. 47).

13 грудня 2023 року через підсистему Електронний суд відповідачем було надано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що інститут є державною спеціалізованою установою, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України та здійснює судово-експертну та наукову діяльність у сфері судової експертизи та криміналістики. Позивачка дійсно займала посаду завідуючої сектором лінгвістичних, почеркознавчих і технічних документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень з відкритими кваліфікаціями судового експерта за спеціальностями: «дослідження реквізитів документів», «дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів», «дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами». В умовах воєнного стану виникла необхідність запровадження нових видів експертних досліджень. 14 червня 2023 року Міністром юстиції України було затверджено нову структуру Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На виконання вказаного наказу міністра згідно наказу відповідача від 01серпня 2023 року №50-ОД було запроваджено нову структуру та штатний розпис Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ. Згідно нової структури лабораторію криміналістичних та інших видів досліджень з наявним у її складі сектором лінгвістичних, почеркознавчих і технічних документів було ліквідовано, а займану позивачкою посаду завідувача сектором було скорочено. Натомість було утворено лабораторію почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів та лабораторію матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень, у складі якої були створені сектор біологічних досліджень та сектор дослідження матеріалів, речовин, виробів і трасологічних досліджень. 01серпня 2023 року позивачці було повідомлено про скорочення її посади та наступне звільнення через 2 місяці. При цьому, їй запропонували посаду старшого судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів. 21вересня2023року позивачка відмовилась від запропонованої посади. Службовою запискою від 25вересня 2023 року на ім`я ученого секретаря відповідача поставлено питання щодо переліку вакантних посад в інституті, які могла б зайняти позивачка за своєю освітою та кваліфікацією. З урахуванням службової записки ученого секретаря від 26вересня 2023 року № 5649/01.ю4-15/1.2-23 повідомленням від 26 вересня 2023 року позивачці були запропоновано посади: судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів; старшого судового експерта сектору досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень лабораторії матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень; судового експерта сектору досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень лабораторії матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень; судового експерта Запорізького відділення відділу криміналістичних досліджень. 02 жовтня 2023 року позивачка відмовилась від пропонованих посад. У зв`язку з наведеним, наказом від02жовтня2023року №372-к/трїї булозвільнено іззайманої посадина підставіп.1ст.40КЗпП України,копію якоговона отримала.Жодних порушень підчас звільненняпозивачки допущеноне було,тому відповідачпросив відмовитиу задоволенніпозовних вимог (т. 1 а.с. а.с. 50 53).

Також, відповідачем були подані докази на підтвердження його заперечень, а також клопотання про поновлення строку на подання відзиву та доказів (т.1 а.с. а.с. 54 59).

На виконання ухвали суду від 02 листопада 2023 року відповідачем було надано копії витребуваних за клопотання позивачки документів (т.1 а.с. а.с. 60 102).

13 грудня 2023 року представником позивачки було подано клопотання про витребування додаткових доказів, до якого були долучені докази, отримані представником позивачки за адвокатським запитом (т.1 а.с. а.с. 109 151).

В судове засідання 13 грудня 2023 року з`явились представники сторін. В судовому засіданні було задоволено клопотання відповідача щодо поновлення строку на подання відзиву та доказів, прийнято подані сторонами докази. За клопотанням представника позивачки розгляд справи було відкладено на 22 січня 2024 року з метою надання можливості ознайомитись з додатковими доказами (т. 1 а.с. а.с. 153 154).

В судове засідання 22 січня 2024 року з`явились представники сторін. За клопотанням представника позивачки було витребувано у відповідача додаткові докази, у зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 06лютого 2024 року (т.1 а.с. 161).

22 січня 2024 року представником позивачки було подано заяву щодо розподілу витрат на оплату правової допомоги, до якої були додані відповідні докази (т. 1 а.с. а.с. 163 170).

06 лютого 2024 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо ухвали про витребування доказів у справі, в яких було зазначено щодо неможливості надання окремих витребуваних судом документів (т.1 а.с. а.с. 171 173).

Судове засідання 06 лютого 2024 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 26лютого 2024 року (т. 1 а.с. 176).

26 лютого 2024 року від представника позивачки надійшли клопотання про відкладення розгляду справі, а також про витребування додаткових доказів (т.1 а.с. а.с. 179 183).

Судове засідання 26 лютого 2024 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 20березня 2024 року (т. 1 а.с. 184).

19 березня 2024 року через підсистему Електронний суд відповідачем було подано заперечення на клопотання представника позивачки про витребування додаткових доказів (т.1 а.с. а.с. 187 189).

В судове засідання 20 березня 2024 року з`явились представники сторін. Судом було задоволено клопотання представника позивачки про витребування від відповідача інформації, у зв`язку з чим в розгляді справи було оголошено перерву до 10 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 192).

В судове засіданні 10 квітня 2024 року з`явились представники сторін. Судом було долучено до цивільної справи подані представником відповідача документи (т.1 а.с. а.с. 194 230), у зв`язку з чим, за клопотанням представника позивачки відкладено розгляд справи на 15 травня 2024 року з метою надання можливості ознайомлення з додатковими доказами (т.1 а.с. 231).

В судове засідання 15 травня 2024 року з`явились представники сторін, було розпочато розгляд цивільної справи по суті. Представник позивачки підтримала позивні вимоги з мотивів, зазначених в позовній заяві. Представник відповідача заперечував проти позову з мотивів, зазначених у відзиві. В судовому засіданні було оголошено перерву до 04червня 2024 року (т.1 а.с. а.с. 237 238).

04 червня 2024 року представником позивачки було подано письмові пояснення у справі, в яких вона посилалась на практику Верховного Суду щодо необхідності для роботодавця у разі скорочення чисельності та штату пропонувати працівникам усі наявні вакансії, а також потребу враховувати більш високу кваліфікацію працівника та продуктивність його праці. Представник позивачки зазначала, що відповідачем було запропоновано позивачці лише посади, які були нижчими від займаної нею. При цьому, відповідач не надав суду доказів неможливості переведення позивачки на більш високі посади, а також наявність переваг для зайняття цих посад тими працівниками, які врешті-решт були призначені на такі посади. Окремо представник позивачки звертала увагу суду, що позивачці не було запропоновано вакантну посаду «завідувача лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів», що була вакантною в період з 26липня 2023 року по 10 серпня 2023 року. Крім того, в різний час в період з 26 липня 2023 року по 02жовтня2023 року були вакантними від 34 до 74 посад, які проте не були запропоновані позивачці. Також, позивачці не було запропоновано посаду «головного судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів», вакантну з 26 липня 2023 року по 11 вересня 2023 року (т.1 а.с. а.с. 241 243).

04 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача було подано додаткові пояснення у цивільній справі, в яких він вказував, що в структурі Інституту функціонувала Лабораторія криміналістичних та інших видів досліджень, до складу якої входило 2 сектори: сектор досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень та сектор лінгвістичних, почеркознавчих і технічних досліджень документів, завідувачем якого працювала позивачка. Згідно нової структури Інституту, що була запроваджена згідно наказу від 26.07.2023 року №50-ОД, вказана лабораторія з наявними у ній секторами була скорочена. Натомість було утворено лабораторію почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів та лабораторію матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень, у складі якої були створені сектор біологічних досліджень та сектор дослідження матеріалів, речовин, виробів і трасологічних досліджень. Переведення з посади завідуючої сектором на посаду завідуючою лабораторією не є переведенням на рівнозначну посаду, а є підвищенням та потребує дотримання відповідних процедур, зокрема, погодження Міністерства юстиції України (т.2 а.с. а.с. 1 4).

В судове засіданні 04 червня 2024 року з`явились представники сторін. Судом було долучено до цивільної справи подані представником відповідача документи (т.1 а.с. а.с. 194 230), у зв`язку з чим відкладено розгляд справи на 27червня 2024 року з метою надання представнику позивачки можливості ознайомлення з додатковими доказами (т.2 а.с. 20).

Судове засідання 27 червня 2024 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 19серпня 2024 року (т. 2 а.с. 22).

16 серпня 2024 року від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 19 серпня 2024 року учасники справи не з`явились, за клопотанням представника позивачки розгляд справи було відкладено на 17вересня 2024 року.

В судове засідання 17 вересня 2024 року з`явились представники сторін, які надали додаткові пояснення у справі. Судом було досліджено докази у цивільній справі та оголошено перерву до 04 жовтня 2024 року.

02 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивачки було подано посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в її постанові від 28 серпня 2024 року в цивільній справі № 641/1334/23, на підтвердження цього доданий текст зазначеного судового рішення.

В судовому засіданні 04 жовтня 2024 року за участю представників сторін було завершено розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачку було прийнято на роботу до Дніпропетровського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. зісл. Проф. Н.С. Бокаріуса з 15 березня 1995 року на посаду виконуючої обов`язки молодшого наукового співробітника сектора судово-автотехнічних та трасологічних досліджень відділення згідно наказу №31/л від 15 березня 1995 р., що підтверджується записом в її трудовій книжці та копією наказу, наданого до матеріалів цивільної справи (т.1 а.с. а.с. 26, 134).

14 травня 1996 року позивачку обрано за конкурсом на посаду молодшого наукового співробітника того ж сектору, що підтверджується записом в її трудовій книжці (т.1 а.с. 27).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року №341-р було ліквідовано Дніпропетровське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. зісл. Проф. Н.С. Бокаріуса, а на його базі утворено Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз.

23 серпня 2003 року позивачку було переведено на посаду молодшого наукового співробітника сектору судово-почеркознавчих досліджень, технічних досліджень документів лабораторії судових криміналістичних досліджень, що підтверджується записом в її трудовій книжці та копією наказу від 13 серпня 2003 року №48/к, наданою до матеріалів цивільної справи (т.1 а.с. а.с. 28, 129).

22 червня 2004 року позивачку за результатами конкурсу булу переведено на посаду наукового співробітника сектору судових почеркознавчих, авторознавчих, інтелектуальних і технічних досліджень документів лабораторії судових криміналістичних, біологічних та хімічних досліджень, що підтверджується записом в її трудовій книжці та копією наказу від 29 червня 2004 року №27/к, наданою до матеріалів цивільної справи (т.1 а.с. а.с. 29, 129 на зв. 130).

11 жовтня 2006 року позивачку за результатами конкурсу було переведено на посаду завідувача сектором судово-почеркознавчих, авторознавчих, інтелектуальних і технічних досліджень документів лабораторії судових криміналістичних, біологічних та хімічних досліджень, що підтверджується записом в її трудовій книжці та копією наказу від 29жовтня 2006 року №77/к, наданою до матеріалів цивільної справи (т.1 а.с. а.с. 30, 130 на зв.).

01 грудня 2011 року позивачку було переведено на посаду завідувача сектором лабораторії криміналістичних досліджень, що підтверджується записом в її трудовій книжці та копією наказу від 01грудня 2011 року №73/к, наданою до матеріалів цивільної справи (т.1 а.с. а.с. 31, 131).

З 01 квітня 2020 року позивачку було переведено на посаду завідувача сектору почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних досліджень, що підтверджується записом в її трудовій книжці та копією наказу від 06квітня 2020 року №81-к/тр, наданою до матеріалів цивільної справи (т.1 а.с. а.с. 30 32, 133 на зв.).

Зазначену посаду позивачка займала до свого звільнення згідно оспорюваного наказу.

Наказом Міністра юстиції України від 14 червня 2023 року було затверджено структуру Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, 22 червня 2023 року Державним секретарем Міністерства юстиції України було затверджено штатний розпис Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, у зв`язку з чим директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз було видано наказ від 26липня 2023 року №50-ОД «Про введення в дію структури та штатного розпису ДніпроНДІСЕ», що підтверджується копією наказу, наданою да матеріалів цивільної справи (т.1 а.с. 69).

При порівнянні структури інституту, затвердженої 04 березня 2020 року (т.1а.с.78) та структури цього інституту, затвердженої Міністром юстиції України 14 червня 2023 року (т.1 а.с. 75 на зв.), можна встановити, що була виведена за структури Інституту лабораторія криміналістичних та інших видів досліджень, до складу якої входило 2 сектори: сектор досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень та сектор лінгвістичних, почеркознавчих і технічних досліджень документів, натомість з`явилась лабораторія почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів, у складі якої відсутні будь-які сектори, та лабораторія матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень, у складі якої передбачені сектор біологічних досліджень та сектор дослідження матеріалів, речовин, виробів і трасологічних досліджень.

Це саме можна встановити шляхом порівняння штатних розписів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, затверджених Державним секретарем Міністерства юстиції України 10 вересня 2020 року (т.1а.с.а.с.78на зв. 80) та 22 червня 2023 року (т.1 а.с. а.с. 76 77).

У суду відсутні будь-які докази на підтвердження того, що затверджуючи структуру Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та штатний розпис цього закладу Міністр юстиції України чи Державний секретар Міністерства юстиції України діяли з метою створення штучних підстав для звільнення позивачки з роботи, а не для оптимізації роботи відповідного закладу, у зв`язку з чим суд вважає такі доводи позовної заяви безпідставними.

01 серпня 2023 року відповідачем було надано позивачці попередження про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням займаної нею посади завідувача сектору почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних досліджень та запропоновано їй переведення на посаду старшого судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів. У разі незгоди позивачці роз`яснено про необхідність подання відповідної заяви. Позивачка отримала вказане попередження 01 серпня 2023 року, про що свідчить її підпис (т.1 а.с. 16).

02 серпня 2023 року позивачці було надано повідомлення, в якому її просили в строк до 04серпня 2023 року повідомити її рішення щодо наявності чи відсутності згоди на переведення на пропоновану посаду старшого судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів. Вказане повідомлення позивачка отримала, про що свідчить її підпис (т.1 а.с. 18).

21 вересня 2023 року позивачка зазначила в повідомленні, що вона не згодна з переведенням на пропоновану посаду, що засвідчила своїм підписом, а також подала окрему заяву, в якій виклала мотиви своєї незгоди (т.1 а.с. а.с. 16, 17).

25вересня 2023 року першим заступником директора Інституту було складено службову записку №150 на ім`я ученого секретаря відповідача, перед якою поставлено питання щодо переліку вакантних посад в інституті, які могла б зайняти позивачка за своєю освітою та кваліфікацією. Вказане підтверджується копією службової записки, наданою до матеріалів цивільної справи (т. 1 а.с. 57).

26вересня 2023 року ученим секретарем Інституту було складено службову записку № 5649/01.ю4-15/1.2-23 на ім`я першого заступника директора Інституту, в якій вказані наявні вакансії, які може обійняти позивачка за своєю освітою та кваліфікацією. Вказане підтверджується копією службової записки, наданою до матеріалів цивільної справи (т. 1 а.с. 58).

26 вересня 2023 року позивачці було запропоновано переведення на посади: судового експерта лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів; старшого судового експерта сектору досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень лабораторії матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень; судового експерта сектору досліджень матеріалів, речовин та виробів і трасологічних досліджень лабораторії матеріалів, речовин, виробів та біологічних досліджень; судового експерта Запорізького відділення відділу криміналістичних досліджень. Факт одержання вказаного повідомлення підтверджується підписом позивачки (т.1 а.с. а.с. 58 59).

Позивачка відмовилась від переведення на пропоновані посади, про що зробила особистий напис на повідомленні від 26вересня 2023 року, зазначивши, що вона також відмовляється від переведення на посаду наукового співробітника лабораторії почеркознавчих досліджень та технічної експертизи документів (т.1 а.с. 59).

Наказом директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2023 року №372-к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 » позивачку було звільнено з роботи на підставі п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України з 02 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 21).

Того ж дня зроблено відповідний запис у трудову книжку позивачки (т.1 а.с. 33).

Оцінюючи правомірність звільнення позивачки суд виходить з наступного.

Статтею 21 КЗпП Українивизначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуєтеся виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частина шостастатті 43 Конституції Українигарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України).

За частиною другоюстатті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина першастатті 42 КЗпП України).

Відповідно до ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначенучастиною другоюстатті 494цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Вимогичастин першої - третьоїцієї статті не застосовуються до домашніх працівників, до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно доЗакону України«Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставіпункту 1частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положеннячастини другоїстатті 40 цього Кодексу та положеннячастини другоїцієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Вивільнення працівників відповідно допункту 6частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно достатті 48Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при зміні в організації праці, в тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті492 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 10 січня 2024 року у справі № 333/4779/20).

Роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення (вказане підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, вказаними в його постановах у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 199/4766/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року у справі № 466/7604/17).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2024 р. у цивільній справі № 641/1334/23 «Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов`язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.

Належним виконанням такого зобов`язання є здійснення визначенихКЗпП Українидій, які нададуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації.

Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).»

Як зазначено в абз.1 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами та доповненнями) Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У період дії воєнного стану нормистатті 43Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Згідно ч.2 ст.7 вказаного Закону до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Згідно ч.ч. 1 3 ст.16 Закону України «Про судову експертизу» метою атестації судового експерта є оцінка професійного рівня фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи. Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас.

Вказане дозволяє дійти висновку, що при з`ясуванні можливостей переведення позивачки на іншу роботу, у зв`язку зі скороченням займаної нею посади, необхідно врахувати фактичну можливість виконання нею відповідних завдань, з урахуванням освіти, досвіду роботи, а також атестації як судового експерта.

Суд відзначає, що у зв`язку з ненаданням позивачкою відмови від переведення на пропоновану 01серпня 2023 року роботодавцем посаду аж до 21 вересня 2023 року, у відповідача були відсутні підстави пропонувати їй інші вакантні робочі місця. Крім того, відповідач додатково повідомленням від 02 серпня 2023 року просив позивачку повідомити про її рішення в строк не пізніше 04 серпня 2023 року.

Оскільки процедура скорочення штатів була розпочата 01 серпня 2023 року у суду відсутні підстави аналізувати наявні вакансії у період з 26 липня 2023 року по 31 липня 2023 року, про що просить представник позивачки в своїх поясненнях.

Згідно наданих відповідачем переліків вакантних посад (т.1а.с.а..с226 230) за станом на 26 вересня 2023 року та на 02 жовтня 2023 року, тобто після відмови позивачки від попередньої пропозиції роботодавця, судом не встановлено посад, які б позивачка могла б зайняти за своєю кваліфікацією та освітою, що не були їй запропоновані.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивачка закінчила Дніпропетровський хіміко-технологічний університет, факультет «Теплотехнологія» та одержала спеціальність «теплоенергетик». Як судовий експерт позивачка має кваліфікацією за спеціальностями «дослідження реквізитів документів», «дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів», «дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами», їй присвоєно вищій клас судового експерта (т. 1 а.с. а.с. 22 23).

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача, що відповідач не мав повноважень пропонувати позивачці посаду завідувача лабораторії, оскільки призначення на таку посаду потребує погодження Міністерства юстиції України (т. 1 а.с. 70), а тому призначення на неї вимагає проведення відповідної конкурсної процедури, що не може бути замінена положеннями ст.492 КЗпП України.

Відносно посилань представника позивачки на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в її постанові від 28 серпня 2024 року в цивільній справі № 641/1334/23 суд зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у цивільній справі №154/3029/14-ц:

«Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, порівняно з фактичними обставинами справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими(пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив частини четвертоїстатті 403 ЦПК України, якою передбачено таку підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від22 лютого2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21)).»

При визначенні релевантності трудового спору, який розглядається, та правовідносин у цивільній справі №641/1334/23, де сформульована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, на яку посилалась представник позивачки, суд враховує наступне.

Підставою для визнання Верховним Судом у цивільній справі №641/1334/23 порушень в діях роботодавця щодо скорочення працівника стало те, що ним не було запропоновано працівнику усі наявні вакансії, які той мав можливість обійняти (йому було запропоновано посаду юрисконсульта в одній філії, а після відмови не було повідомлено про вакансію за цією ж спеціальністю в іншій).

Натомість, у цивільній справі, яка розглядається, позивачці було запропоновано усі посади, які вона могла обійняти за своєю освітою та кваліфікацією, проте вона послідовно відмовилась від таких пропозицій, при цьому тривалий час позивачка не повідомляла відповідача про свою відмову обійняти посаду, яку їй запропонували вперше, що унеможливило протягом часу її роздумів надання їй інших додаткових пропозицій. Крім того, враховуючи, що позивачка має кваліфікацію судового експерта, їх могли бути запропоновані лише окремі види посад, щодо яких вона має повноваження на проведення експертиз чи здійснення керівництва, а не всі вакантні в організації посади.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не є тотожними або значною мірою подібними тим, щодо яких Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію в постанові від 28 серпня 2024 року в цивільній справі № 641/1334/23, тому вказана правова позиція не може бути беззастережно застосовано до вирішуваного спору.

В тій частині, в якій спірні правовідносини подібними до трудового спору, що розглядався Великою Палатою Верховного Суду в цивільній справі № 641/1334/23, вимоги правової позиції були дотримані відповідачем: ним дійсно було запропоновано позивачці всі вакантні посади, які вона могла б обійняти за своєю освітою та кваліфікацією, після того як вона відмовилась від попередньої пропозиції.

З цих підстав суд приходить до висновку про дотримання відповідачем порядку та умов звільнення позивачки відповідно до п. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання незаконним наказу про її звільнення та про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

При вирішенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду виходить з наступного.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Порядок розрахунку при середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (з наступними змінами та доповненнями)

Згідно абз. 4 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, а якщо працівник на працював ці 2 місяці та попередні 2 місяці виходячи з посадового окладу працівника.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним наказу про звільнення позивачки не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивачка звільнена від плати судового збору згідно п.1 ч.1 ст.5 закону України «Про судовий збір» та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не стягуються і відносяться на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.43, 124 Конституції України, ст.ст.2, 18, 40, 492, 233, 235 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст.7, 10, 16 Закону України «Про судову експертизу», ст.ст. 137, 141, 173, 246, 270, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

відповідач Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ - 26238495, адреса: 49000, м. Дніпро, вул.Січеславська Набережна, буд. 17, оф. 801.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 09.10.2024 р.

Суддя С.В.Єдаменко