Рішення

від 11.10.2024 по справі 346/3377/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3377/24

Провадження № 2/346/1515/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі судді: П`ятковського В.І.,

за участю секретаря Насадик В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки і піклування виконавчого комітету Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до суду із даним позовом, в якому посилається на те, що з 16 січня 2006 року перебував у шлюбі з відповідачкою, в якому у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 травня 2014 року шлюб між ними розірвано, неповнолітнього сина залишено проживати з матір`ю.

Зазначає, що протягом останніх декількох років син проживає з ним, навчається в Отинійському ліцеї. Колишня дружина виїхала за кордон, де працює в різних країнах Європи. У зв`язку із цим участі у вихованні та житті сина не приймає, не вживає заходів для належного спілкування з ним, не маючи для цього будь-яких перешкод. Вважає, що на даний час дитина потребує уваги з боку матері, така поведінка відповідачки негативно впливає на формування світобачення та розвитку дитини.

ОСОБА_3 свідомо нехтує потребами сина в наданні підтримки, та материнського виховання, не виконує батьківські обов`язки, а саме не забезпечує дитину належним харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, спілкуванням, тому просить позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги з вказаних підстав підтримали. Вказали, що відповідачка ухиляється від виконання своїх материнських обов`язків у відношенні до сина, не піклується про його здоров`я, духовний розвиток, не проявляє материнської турботи та фактично самоусунулася від своєї участі в житті дитини. Вказане свідчить про нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, свідоме не бажання брати участь у вихованні дитини, не маючи будь-яких перешкод у цьому, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи в її відсутності, зазначила, що дійсно дитина проживає та перебуває та вихованні батька, підтвердила, що не надає коштів на утримання дитини, оскільки син проживає з батьком, який і повинен його утримувати. З сином не спілкується у зв`язку у із тим, що працює за кордоном і через зайнятість та різницю в часі не має такої можливості. Щодо задоволення позову та позбавлення її батьківських прав відносно сина не заперечила.

Представник третьої особи в судове засідання, також не з`явилася подала письмову заяву про розгляд справи у відсутності представника органу опіки та піклування відсутності, та долучила рішення виконавчого комітету Отинійської селищної ради Коломийського району про затвердження висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_6 .

Зважаючи на подані заяви учасників, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з положенням ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина.

В своїй Постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», № 3 від 30 березня 2007 року Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання ними батьківських обов`язків має місце коли вони не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в якому у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 травня 2014 року шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина залишено проживати з матір`ю (а.с. 11).

Відповідачка є матір`ю вказаної дитини, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Батьком дитини, згідно вказаних свідоцтва про народження, є ОСОБА_1 (а.с. 6).

Як встановлено судом у позивача та відповідачки, які з 2014 року перебувають у розірваному шлюбі і весь чей час живуть окремо, є спільна неповнолітня дити син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту позовної заяви видно, що відповідачка не займається вихованням дитини, яка проживає з батьком та перебуває на його утриманні та вихованні. Вказане підтверджується копією акту обстеження матеріально-побутових умов від 29 травня 2024 року відповідно до якого позивач з сином ОСОБА_5 фактично проживають в АДРЕСА_1 , що підтверджується в тому числі сусідами, умови проживання задовільні (а.с. 17, 18).

Згідно довідки директора Отинійського ліцею від 22 травня 2024 року № 101 ОСОБА_4 навчається у вказаному навчальному закладі (а.с. 12).

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 13 серпня 2024 року № 191/2024 «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав», визначено, що дитина проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 . При обстеженні умов проживання сім`ї 01 березня 2024 року встановлено, що дитині створені умови для повноцінного та гармонійного розвитку, зокрема забезпечена одягом, продуктами харчування, засобами гігієни та технічними засобами для навчання та спілкування. Батько піклується про дитину, активно спілкується із навчальними закладами.

Мати дитини не з`явилася на розгляд питання про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно сина, яке розглядалося на комісії з питань захисту прав дитини. Проте у зв`язку із тим, що батько дитини не зміг пояснити мотивів позбавлення матері батьківських прав та роз`яснити членам комісії суть ухилення матері щодо виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина, та не встановлення фактів аморальної поведінки матері відносно дитини чи її загрозу життю і здоров`ю дитини, а також фактів притягнення матері до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обв`язків, відсутності її в полі зору соціальних служб, комісія вважає, що відсутні підстави позбавлення її батьківських прав.

В той же час зазначено, що зі слів дитини, з`ясовано, що мати телефонує рідко, подарунків на день народження не дарує, кошти на потреби дитини не надає.

На умови проживання дитини на даний час та її відносини з матір`ю суду вказали допитані свідки, близькі сім`ї люди: тітка ОСОБА_7 та хресний батько ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . Так вони зазначили, що дитиною піклується тільки батько, як вдома так і в школі чи поза її межами. Уже більше двох років з боку матері відсутний будь-який інтерес до дитини. Ні подарунків, ні регулярних телефонних дзвінків чи побачень з матір`ю, у дитини немає. В той же час у дитини є вся необхідна увага і турбота з боку батька. Відносини дитини з матір`ю відсутні взагалі.

Як вбачається із долученої до матеріалів спарив копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , з 2020 року, регулярно виїжджає за межі України де перебуває тривалий час (а.с. 13-15).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний та моральний розвиток.

Однак, всупереч цьому, відповідачка ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина, зовсім не дбає про його фізичний, духовний та моральний розвиток, не піклується станом здоров`я, не спілкується з ним.

На думку суду вказані докази дають підстави вважати, що відповідачка нехтує батьківськими обов`язками щодо спілкування з дитиною, маючи для цього реальну можливість. Свідомо не бажає брати участі у її вихованні та не дбає про фізичний і духовний розвиток. В матеріалах справи наявна письмова заява відповідачки про те, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина, та підтвердила, що вона дійсно не спілкується з сином, оскільки не може знайти для цього потрібний час якраз і підтверджує вказані факти.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, а в даному випадку відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків, жодним доступним чином не намагається підтримувати зв`язки з дитиною, хоча таку можливість має, оскільки нічим не встановлено що хтось чинить їй перешкоди в цьому.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п.п. 15, 16 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"(зі змінами) позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин, зокрема ставлення батьків до дітей. При цьому враховується, що позбавлення батьківських прав можливо лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина, з посиланням на те, що відповідачка не перебувала в полі зору членів комісії, як мати дитини, не вчиняла жодних аморальних дій і не притягувалася в зв"язку з цим до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та не забезпечують здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Здобуті докази вказують, що відповідачка більше двох років припинила спілкування з дитиною, свідомо нехтує обов`язками по вихованню та навчанню дитини, матеріальному забезпеченні її, фізичному і духовному розвитку.

Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ст. 15 ЦК України, ст.ст. 150, 164-166, 180-182, 184, 191 СК України, керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 268, 354 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительку АДРЕСА_2 , позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Отинія Коломийського району Івано-Франківської області про що виконавчим комітетом Отитнійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області 07 серпня 2009 року складено відповідний актовий запис ння № 42, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: П`ятковський В. І.