Рішення

від 11.10.2024 по справі 645/45/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/45/24

Провадження № 2/645/1793/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович, Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольга Сергіївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгенівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович, ОСОБА_6 , про визнання недійсним рішення засновника підприємства, скасування реєстраційних дій, визнання права власності на частку в статутному капіталі та витребування із незаконного володіння частки в статутному капіталі підприємства та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович, Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольга Сергіївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгенівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович, ОСОБА_6 про визнання спільною сумісною власністю подружжя статутного капіталу, визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання недійсним Статуту, визнання права власності на частку в статутному капіталі, витребування з незаконного володіння частки в статутному капіталі, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ДЕПАРТАМЕНТ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович, державний реєстратор Литовченко Ольга Сергіївна Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгеніївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович, ОСОБА_9 , в якому просить визнати недійсним Рішення №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії/записи: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни, №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни, №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни, №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича, визнати за ОСОБА_3 право власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50,00% статутного капіталу, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувати із незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50,00 % статутного капіталу.

На обґрунтування заявленого позову зазначає, що у зв`язку із протиправними діями зі зміни засновника та власника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ, вчиненими відповідачами, неповнолітня ОСОБА_3 позбавлена можливості оформити спадщину після смерті її батька ОСОБА_11 , а саме право власності на частку в статутному капіталі цього підприємства, яка йому належала на момент смерті.

Також до суду із самостійними вимогами до тих самих відповідачів звернулась сама ОСОБА_2 , яка просить визнати спільною сумісною власністю подружжя із ОСОБА_11 частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 2 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу, визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» від 21 липня 2022 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , визнати недійсним Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), затверджений Рішенням №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), який підписаний ОСОБА_4 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, зареєстрований 26.12.2022р. о 08:45:48 за №1004551070004000343 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С., визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50,00 % статутного капіталу, як частку у спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , витребувати із незаконного володіння ОСОБА_8 частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50,00 %.

Обґрунтування позову третьої особи, яка заявляє самстійні вимоги щодо предмета спроу, містить посилання та ті ж самі фактичні обставини, які наведені в первісному позові.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.01.2024 цивільну справу направлено за підсудністю до Червонозавоського районного суду м. Харкова.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та відстрочено ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_14 сплату судового збору за подання до суду вищевказаної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 накладено арешт на частку в статутному капіталі в розмірі 100% вартістю 2000,00 грн., що належить ОСОБА_5 у ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139).

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.05.2024 р. цивільну справу передано за підсудністю до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Шевченко Г.С. від 21.06.2024 цивільну справу прийнято до провадження, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2024 клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору при пред`явленні позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 , закрито підготовче засідання.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , яка діє особисто та від імені неповнолітньої ОСОБА_3 , та їх представник адвокат Омельницька Т.В. позовні вимоги первісного та зустрічного позову підтримали повністю, просили їх задовольнити з підстав та способом, що детально обґрунтовані в позовних заявах.

Відповідачі Приватне сільськогосподарське підприємство «РІДКОДУБ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, своїм правом на надання відзивів на позовні заяви не скористались, будь-яких доказів суду не надали.

Треті особи: ДЕПАРТАМЕНТ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, державний реєстратор Литовченко Ольга Сергіївна Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви, в яких просять розгляд справи здійснювати без їх участі, у вирішенні справи поклались на розсуд суду, повідомили, що здійснюють виконання судового рішення за процедурою, визначеною законом.

Треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгеніївна, ОСОБА_6 не надали до суду будь-яких заяв та заперечень, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судові засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, вивчивши доводи 3-ї особи та їх представника, дослідивши матеріали справи та надані докази, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог обох позовів, виходячи із наступного.

Так судовим розглядом встановлено, що 24.11.2015 р. ОСОБА_11 зареєстроване ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «РІДКОДУБ», код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області. Номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 14551020000000343. Місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі: Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області. Зазначене доводиться змістом рішення №1 від 30.10.2015 засновника ОСОБА_11 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданою 25.11.2015 10:16:00 (т. 1 а.с. 88, 104).

Відповідно до змісту статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (нова редакція) в редакції рішення засновника №1 від 30 жовтня 2015 року, зареєстрованого 24.11.2015 за №14551020000000343 Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дворічанського районного управління юстиції (т. 1 а.с. 87-103) встановлено, що згідно розділу 1 засновником та власником підприємства є громадянин України ОСОБА_11 , 1975 року народження, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дворічанським РВ ГУМСУ України в Харківській області, який проживає АДРЕСА_1 , номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 . Відповідно до п.5.1 розділу 5 статутний капітал розподіляється наступним чином: частка ОСОБА_11 (податковий номер НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дворічанським РВ УМВС України в Харківській області 18.11.2009 року, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) складає 2000,00 грн., що становить 100% від розміру статутного капіталу, яка сформована грошовими коштами. Згідно п.8.2. розділу 8 частка ОСОБА_11 складає 2000,00 грн., що становить 100% від розміру статутного капіталу ПСП «Рідкодуб», яка сформована грошовими коштами. Відповідно до п.10.1 розділу 10 підприємство може очолювати сам засновник або призначений для керівництва підприємством виконавчий директор (директор). Згідно п.14.1 розділу 14 зміни та доповнення до статуту вносяться засновником.

Як вбачається з Міграційної картки серії 1419 за №2943822 (т. 1 а.с. 105) ОСОБА_11 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за паспортом НОМЕР_1 через митний пропускний пункт Валуйки 20.09.2022 в`їхав до Російської Федерації із задекларованим терміном перебування до 15.12.2022.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер, про що Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) 20 жовтня 2022 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 108-111).

Відповідно до Довідки про смерть № НОМЕР_4 , виданої 28 вересня 2023 року Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (т.1 а.с. 106), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Авдарма Камратського району Республіки Молдова, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22 год. 35 хв. в м. Орел Орловської області, Російська Федерація. Причина смерті гемоперикард 131.2, розшарування аорти із розривом 171.0, гипертонична хвороба 110. Документи, які підтверджують смерть: медичне свідоцтво про смерть (остаточне) серія 54 №200119389 від 18 жовтня 2022 БУЗ Орловської області «Орловська обласна клінична больниця».

Згідно повторного свідоцтва про смерть, виданого 12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) (т.1 а.с. 112-113), яке містить апостиль, виконаний 17.07.2023 в м. Орел Орловської області, номер запису 256, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22 год. 35 хв. в місті Орел Орловської області Російської Федерації, про що складений актовий запис про смерть №170229570000104491005.

Відповідно до даних на сторінці 10 паспорта громадянина НОМЕР_1 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Дворічанським РВ ГУДМСУ України в Харківській області 18 листопада 2009 року (т. 1 а.с. 84), між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23.09.2000 Камратським З/РАЗС Республіки Молдова зареєстрований шлюб із громадянкою ОСОБА_15 , 1982 р.н.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 01 серпня 1982 року Томайською с/радою Чадир-Лунгського району МРСР, вбачається, що дівоче прізвище ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 63, т.2 а.с. 20).

Згідно рішення Дворічанского районного суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі №2/2009/49/2012 шлюб між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розірваний (т. 1 а.с. 67, т.2 а.с. 24).

29.10.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 зареєстрований шлюб, про що Куп`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції видане свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_6 від 29.10.2021 (т. 1 а.с. 68, т.2 а.с. 25).

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_11 мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_7 від 29.10.2021 (т. 1 а.с. 75, т.2. а.с. 29).

Відповідно до довідки Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 17.07.2023 за №693 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 . Разом із ним проживали та вели спільне господарство дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_8 , видана 22 липня 2016 року, орган видачі 6301), та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (паспорт НОМЕР_9 , виданий 07.09.2021 року, орган видачі 6335) (т. 1 а.с. 69, т.2 а.с. 26).

На сторінці 11 паспорту громадянина України НОМЕР_1 ОСОБА_11 міститься відмітка Дворічанського РВ ГУМВС України в Харківській області про реєстрацію місця проживання з 24.11.2005 - АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 84).

08.12.2009 Дворічанським відділенням Куп`янської ОДПІ виданий дублікат картки фізичної особи - платника податків, за змістом якої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , наданий Державною податковою адміністрацією України. Дата внесення до Державного реєстру фізичних осіб - 30.01.2006 (т. 1 а.с. 84 (зворотня сторінка).

09 грудня 2022 року уповноваженою особою Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори зареєстровано спадкову справу №70020694, номер у нотаруса 155/2022, спадкодавець ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження с. Авдарма, Камратський район Республіка Молдова, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виданий витяг №70866291 (т. 1 а.с. 114).

Відповідно до листа від 10.01.2023 державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області 09.12.2022 після смерті гр. ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа №155/2022 в Куп`янській державній нотаріальній конторі Харківської області, дружина ОСОБА_2 , претендує на частку всього спадкового майна, набутого під час зареєстрованого шлюбу з чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (т. 2 а.с. 138-139).

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області від 15.12.2023 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину майна та корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області, яке належало ОСОБА_11 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у спадкоємця відсутні документи, які підтверджують належність майна і корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області померлому ОСОБА_11 на дату відкриття спадкової справи. За змістом постанови ОСОБА_3 (неповнолітня, яка діє за згодою матері ОСОБА_2 ) звернулась до нотаріальної контори з питання спадкових прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі її заяви про прийняття спадщини в Куп`янській державній нотаріальній конторі Харківської області заведена спадкова справа №155/2022. Спадкоємці за законом дружина спадкодавця ОСОБА_2 , та дочка спадкодавця ОСОБА_17 , відмовились від прийняття спадщини на користь неповнолітньої дочки померлого ОСОБА_3 , подавши відповідні заяви у встановлений законом строк до нотаріальної контори. Спадкоємець за законом ОСОБА_3 спадщину прийняла, подавши до нотаріальної контори у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини. Заява зареєстрована у книзі обліку реєстраційних спадкових справ за №129 від 09.12.2023 року. 10.01.2023 ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою, зареєстрованою в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №20, в якій зазначила, що все майно, яке на дату смерті було зареєстроване на ім`я ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , належало йому та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності відповідно до ст. ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України. Відмовляючи у видачі неповнолітній ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно та корпоративні права ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області, державний нотаріус зазначила, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, 26.12.2022 року проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, дія №1004551070004000343. Згідно цих змін ОСОБА_11 був виключений зі складу власників зазначеної юридичної особи (т.1 а.с.79-82).

Аналогічно постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області від 15 грудня 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на частку майна та корпоративних прав у ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області, яке на момент смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано за ним, оскільки у заявника відсутні документи, які підтверджують належність майна і корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області померлому ОСОБА_11 на дату відкриття спадкової справи. Спадкоємці за законом дружина ОСОБА_2 і дочка ОСОБА_18 подали заяву до нотаріальної контори, відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_18 відмовилась від права на спадкування майна та корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області на користь неповнолітньої дочки померлого - ОСОБА_3 , що вбачається із п.4 постанови державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області від 15.12.2023 (т. 2 а.с. 140-142).

Відповідно до листа Державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області вих. №340/02-14 від 19.03.2024 про надання інформації по спадковій справі ОСОБА_11 №155/2022 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 70020694), після смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 19.03.2024 наявні дані про те, що до кола спадкоємців ОСОБА_11 входить його дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 (т.2 а.с.191).

Дослідженням змісту інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які містяться у наданих позивачами витягах на відповідні дати, судом встановлено, що 26.12.2022 о 08:45:48 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольгою Сергіївною проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, № дії 1004551070004000343, що вбачається із витягу від 17.04.2023 за кодом №207502343434 станом на 17.04.2023 14:29:07, а саме зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна відомостей про органи управління юридичної особи. Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.198-203).

Після реєстрації таких змін до відомостей про юридичну особу державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С. Приватного Сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», код ЄДРПОУ 40136139, адреса 62723, Харківська область, Куп`янський район, село Рідкодуб, вул. Чкалова, буд. 17, ОСОБА_11 вже не значиться в переліку засновників (учасників) юридичної особи, керівником юридичної особи, в розділі інформація про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).

Згідно Рішення №1 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідкодуб" від 20.12.2022 року затверджений розподіл часток у статутному капіталі підприємства, а саме ОСОБА_4 частка в статутному капіталі підприємства 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок), що становить 100%. У відповідності до змісту такого рішення значиться, що ОСОБА_11 був присутнім при його підписанні 20.12.2022 (т. 1 а.с. 116).

Також рішення №1 містить інформацію про його посвідчення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округа Гончаренком Тарасом Андрійовичем та його підписання в присутності нотаріуса самим засновником громадянином України ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , частка в статутному капіталі підприємства - 2 000 грн., що становить 100%, та запрошеним громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 (т. 1 а.с. 116).

Зазначене рішення №1 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідкодуб" від 20.12.2022 має посилання на укладений 21 липня 2022 року в селі Рідкодуб Куп`янського району Харківської області в простій письмовій формі договір купівлі-продажу корпоративних прав між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 115).

Також судом встановлено, що пунктом 5 рішення №1 від 20.12.2022 року засновника ОСОБА_11 одночасно затверджено нову редакцію Статуту Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідкодуб" та її підписання доручено новому засновнику ОСОБА_4 , який її підписав 23.12.2022 в присутності приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В., р.н. 3299 (т. 1 а.с. 117-131).

01.06.2023 уповноваженою особою відділу поліції №1 ХРУП №1 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ зареєстроване кримінальне провадження №12023221140000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 визнано потерпілою у ньому, про що видано пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого (т. 1 а.с. 132-133, т.2 а.с. 42).

Відповідно до постанови першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 03.08.2023 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №1203221140000584 від 31.05.2023 за ч.3 ст. 358 КК України доручено СУ ГУНП в Харківській області (т. 1 а.с. 134-135 т.2. а.с. 43-44).

07.09.2023 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова у справі №953/8009/23 у кримінальному провадженні №1203221140000584 від 31.05.2023 за ч.3 ст.358 КК України наданий тимчасовий доступ до речей та документів приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тараса Андрійовича з метою вилучення оригіналів документів: Рішення №1 засновників ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.07.2022 між ОСОБА_11 та ОСОБА_19 , а також документів, на підставі яких їх посвідчено (т.1 а.с. 136-139, т.2 а.с. 45-48).

На виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі №953/8009/23 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарасом Андрійовичем листом від 19.09.2023 вих. №184/01-16 повідомлено, що нотаріальні та реєстраційні дії, які зазначені в ухвалі від 07.09.2023, у грудні 2022 ним не вчинялись, а нотаріальний бланк НСЕ 367487 використаний для засвідчення справжності підпису на рішенні учасника щодо іншої юридичної особи, а саме за реєстровим №2854 засвідчено справжність підпису ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на рішенні учасника ТОВ «ТОРГОВИЙ КЛУБ «АЛЬТА». Відповідно до даних протоколу допиту свідка від 22 вересня 2023 року у кримінальному провадженні №12023221140000584 від 31.05.2023 ОСОБА_21 , ознайомившись із Рішенням №1 засновників ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) на спеціальному бланку нотаріальних документів серії НСЕ 367487, реєстровий №2854 від 20.12.2022, повідомив, що підпис біля його прізвища виконаний не ним, печатка відрізняється від справжньої та спеціальний бланк також не відповідає дійсному (т. 1 а.с. 140-149, т.2 а.с. 49-55).

Згідно Висновку експерта від 27.09.2023 за №СЕ-19/121-23/21295-ПЧ Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру підпис від імені ОСОБА_21 праворуч від друкованого тексту «ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС в документі Рішення №1 засновника приватного сільськогосподарського підприємства «РІДКОДУБ» код ЄДРПОУ 40136139 (бланк Міністерства юстиції України з серійним номером НСЕ 367487) від 20.12.2022 виконаний не ОСОБА_21 , а іншою особою. Експертом зазначено, що виявлені під час дослідження відмінності підпису стійкі та достатні для категоричного висновку про неналежність підпису на Рішенні №1 від 20.12.2022 засновника приватного сільськогосподарського підприємства «РІДКОДУБ» код ЄДРПОУ 40136139 ОСОБА_21 (т. 1 а.с. 150-156, т.2 а.с. 56-61).

Відповідно до Висновку від 14.03.2024 за №СЕ-19/121-24/6830-ПЧ, виконаного Харківським науково-дослідним криміналістичним центром МВС України, підпис від імені ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рядку «Продавець ОСОБА_11 » в Договорі купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб» від 21.07.2022, виконаний не ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а іншою особою (т. 2 а.с. 182-190).

Як вбачається з витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.02.2024 у кримінальному провадженні №12023221140000584 12.09.2023, до ЄРДР внесені відомості про реєстрацію додаткової кваліфікації, а саме за ч.3 ст. 206-2 КК України щодо обставин вчинення 20.12.2022 групою невстановлених осіб шляхом підробки документів, в тому числі Рішення №1 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб» від 20.12.2022 року, протиправного заволодіння корпоративними правами та майном Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», код ЄДРПОУ 40136139, чим заподіяно матеріальну шкоду у великому розмірі (т.2 а.с. 179-181).

14.02.2023 ОСОБА_4 здійснено відчуження набутої у ОСОБА_11 за договором частки в статутному капіталі Приватного Сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», код ЄДРПОУ 4013613 на користь ОСОБА_6 . Зазначене доводиться договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) від 14 лютого 2023 року, рішенням №1 від 14.02.2023 засновника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), яке посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В.Є. 14.02.2023 р.н. 72, 73, статутом ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в редакції Рішення №1 від 14.02.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В.Є. 14.02.2023 р.н. 75, структурою власності ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), інформацією з Єдиного реєстру боржників від 14.02.2023 11:50 щодо ОСОБА_4 , інформацією з Єдиного Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.02.2023 12:28:50 щодо ОСОБА_4 , описом документів, що подаються для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.02.2023 реєстраційний номер справи 145500034334, заявою щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу від 14.02.2023 (т. 3 а.с. 6-37).

Такі зміни в складі учасників (засновників) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15.02.2023р. о 12:49:53 №1004551070005000343 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторією Євгеніївною, а саме зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, що вбачається із витягу від 17.04.2023 за кодом №207502343434 станом на 17.04.2023 14:29:07 (т.1 а.с. 198-204).

21.03.2023 за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 здійснено відчуження набутої за договором від 14.02.2023 у ОСОБА_4 частки в статутному капіталі Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», код ЄДРПОУ 4013613, на користь ОСОБА_5 в розмірі 20%, що становить 400,00 гривень, на підставі рішення засновника №2 від 31.03.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою М.А., р.н.102, та відповідно до рішення засновника №3 від 21.03.2023 здійснений розподіл часток у статутному капіталі ОСОБА_6 - 80%, ОСОБА_5 - 20%, а також затверджений в новій редакції Статут ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), посвідчений 21.03.2023 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою М.А., р.н. 108, 109. (т. 1 а.с. 157 - 178).

22.03.2023 о 17:50:38 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою Мариною Аркадіївною вчинено реєстраційну дію №1004551070006000343, а саме зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна установчих документів, що доводиться витягом від 17.04.2023 за кодом №207502343434 станом на 17.04.2023 14:29:07 (т.1 а.с. 198-203).

07.09.2023 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), за яким ОСОБА_5 набув 80% частки в статутному капіталі в сумі 1600,00 грн. та в цей же день відповідно до рішення засновника №1 від 07.09.2023 затверджений перерозподіл часток в статутному капіталі підприємства, за яким частка в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) у ОСОБА_5 становить 100% розміром 2000,00 грн. Цим же рішенням статут ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) затверджено у новій редакції, ОСОБА_6 звільнено з посади директора та головного бухгалтера підприємства та призначено на ці посади ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 179 - 197).

Рішення №1 засновника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) від 07.09.2023 посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Клімовою О.В. 14.09.2023 р.н. 888, 889. В цей же день та цим же нотаріусом посвідчено нову редакцію статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), затвердженого рішенням №1 від 07.09.2023 засновників, р.н. 892., відповідно до п.1.4. якого засновником підприємства є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (паспорт № НОМЕР_13 , виданий 05.07.2019, орган, що видав 6323). Відповідно до п.5.3. цієї редакції статуту на дату підписання та проведення державної реєстрації цього статуту розподіл часток у статутному капіталі підприємства наступний: ОСОБА_5 - частка статутного капіталу підприємства розміром 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.), що становить 100% статутного капіталу (т. 1 а.с. 181-197).

15.09.2023 о 09:18:42 здійснена зміна відомостей про органи управління юридичної особи. Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо Приватного Сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», код ЄДРПОУ 4013613. Зазначені зміни здійснені державним реєстратором Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай І.В., реєстраційна дія №1004551070007000343. Зазначене доводиться витягами від 12.10.2023 за кодом №74603838012 станом на 12.10.2023 08:31:43 (т._1 а.с. 208-211) та від 16.12.2023 за кодом №281684263545 станом на 16.12.2023 11:08:15 (т. 1 а.с. 212-219, т. 2 а.с. 34-40).

Надаючи правову кваліфікацію наведеним встановленим судом фактичним обставинам справи, суд виходить із наступного.

Частиною 1 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, виходячи із приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Порядок реєстрації актів цивільного стану унормований Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 за №2398-У1.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_11 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документів, встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров`я або судово - медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_11 , у разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_11 , передбачено, що державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

За ч. 3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_11 , дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх припинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_11 , актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації актів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_11 , правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджується Міністерством юстиції України.

За п.3.1. розділу 3 «Реєстрація смерті» «Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 23.05.2001 (в редакції наказу Мін`юсту України, МЗС України 25.08.2004 за №90/5/191), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2001 року за №473/5664, реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №2709-IV передбачено, що реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, може здійснюватися в консульській установі або дипломатичному представництві України. При цьому застосовується право України.

Отже, з урахуванням ст. ст. 5, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.3.1. розділу 3 «Реєстрація смерті» «Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України», реєстрацію смерті ОСОБА_11 , який на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував за кордоном, мали проводити дипломатичні представництва та/або консульські установи України в Російській Федерації.

Одночасно, відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, яка ратифікована 10.11.1994 та набула сили для України 14.04.1995 - документи, які на території однієї з Договірних Сторін видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Згідно ст. 17 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Законом України від 1 грудня 2022 року N 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набув чинності 23.12.2022, передбачено зупинення дії цієї Конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь та вихід з неї.

У листі Міністерства закордонних справ України від 30 грудня 2022 року N72/14-612-108558 зазначено, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомляємо, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав з 27 грудня 2022 року українською стороною зупинена дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. Москві 28 березня 1997 року, у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь. Дія Конвенції припинена з 27 грудня 2022 року у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

Отже на момент смерті ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в місті Орел Орловської області РФ для України була чинною та діяла Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, відповідно до якої Україна приймає без будь-якого спеціального посвідчення документи, які видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою на території однієї з Договірних Сторін. Такі документи розглядаються як офіційні документи, користуються доказовою силою офіційних документів.

Таким чином, свідоцтво про смерть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 , яке видане 20 жовтня 2022 року Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) (т. 1 а.с. 108-111) та повторне свідоцтва про смерть серії НОМЕР_14 , видане 12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія) (т. 2 а.с. 112-113) є такими, що відповідно до положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 Україною приймаються без будь-якого спеціального посвідчення, розглядаються як офіційні документи, користуються доказовою силою офіційних документів.

За наведених обставин, судом приймаються як належні та допустимі докази на підтвердження факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 20 жовтня 2022 року Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія), та повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_14 , видане 12.07.2023 Міжрайонним відділом ЗАГС №1 Управління ЗАГС Орловської області (Росія), адже вони видані компетентним органом іноземної держави, мають дані про номер та дату запису акту про смерть, а саме « 22 октября 2022 года №170229570000104491005».

Факт смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у визначені в офіційних документах дату та місті не потребує додаткового підтвердження та реєстрації за відповідними внутрішніми процедурами за законодавством України.

Відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права на обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент смерті.

Як вбачається з Довідки про смерть №А-09027, виданої 28 вересня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_12 (т. 1 а.с. 106), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Авдарма Камратського району Республіки Молдова, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22 год. 35 хв. в м. Орел Орловської області, Російська Федерація.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого о 22 год. 35 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1, факт якої є доведеним та підтвердженим, є припиненими його цивільна право- та дієздатність з 22 год. 36 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

За таких обставин, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи із 22 год. 36 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 не міг вчиняти будь-які фактичні та юридичні дії, так як не мав цивільних право- та дієздатності (втратив їх внаслідок смерті).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідченням особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідченням, виданим за місцем роботи фізичної особи. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, також перевіряють дійсність документів за Єдиним державним демографічним реєстром, якщо документи були оформлені із застосуванням засобів цього Реєстру.

Згідно ст. 44 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

За ст. 45 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 78 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-Х11 нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин . Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595) передбачено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії . Встановлення особи здійснюється нотаріусом за документами, передбаченими Законом (п.1.2. глави 3 розділу 1).

Дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії (п.1 глави 4 розділу 1).

Нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині (п.1, 2, 3 глави 6 розділу 1).

Документи, за якими встановлено особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, чи уповноваженого представника, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. При посвідченні правочинів, видачі свідоцтв чи оформленні інших документів, примірники яких залишаються у справах нотаріуса, витяг з документа, за яким встановлено особу громадянина, у якому відображено усі заповнені сторінки, що стосуються реквізитів поданого документа, його дійсності та мають значення для вчинюваної нотаріальної дії, долучається до справ нотаріуса (п. 5 гл. 7 розділу 1).

При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпис у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат" (п. 4 гл. 9 розділу 1).

Відповідно до п. 4 гл. 1 розділу 11: 4.1. Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами. 4.2. При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім`я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена. Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов`язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві. 4.3. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. 4.4. Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо. 4.5. Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в матеріалах нотаріальної справи, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину. 4.6. При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності. 4.7. На підтвердження того факту, що майно набуто одним із подружжя під час окремого проживання з другим з подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.

Згідно п. 6 гл. 7 розділу 11: 6.1. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. 6.2. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. 6.3. На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчувальному написі.

Судом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_21 праворуч від друкованого тексту «ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС в документі Рішення №1 засновника приватного сільськогосподарського підприємства «РІДКОДУБ» код ЄДРПОУ 40136139 (бланк Міністерства юстиції України з серійним номером НСЕ 367487) від 20.12.2022 виконаний не ОСОБА_21 , а іншою особою. Зазначене доводиться висновком експерта від 27.09.2023 за №СЕ-19/121-23/21295-ПЧ Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, складеного на виконання постанови від 22.09.2023 капітана поліції слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківський області Хмелик М.С. у кримінальному провадженні по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2023 за №12023221140000584 (т. 1 а.с. 150-156).

Відповідно до ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Оцінюючи висновок експерта №СЕ-19/121-23/21295-ПЧ від 27.09.2023, суд не вбачає підстав для сумніву в його правильності та об`єктивності, оскільки він складений на виконання постанови від 22.09.2023 капітана поліції слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківський області Хмелик М.С. у кримінальному провадженні по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2023 за №12023221140000584 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, тобто саме у тому кримінальному провадженні, яке зареєстроване за заявою ОСОБА_2 та де вона є потерпілою. Висновок містить інформацію, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Експертний висновок судом перевірений з точки зору процедури та форми його складення та оформлення, в дослідницькій частині висновку повно та детально описані фактичні обставини досліджуваних обставин, які відповідають тим, що перевіряються в даній судовій справі.

Факт підроблення рішення №1 від 20.12.2022 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідкодуб" додатково доводиться неможливістю його підписання зазначеною в ньому особою, а саме ОСОБА_11 , адже у вказаному рішенні зазначається, що ОСОБА_11 був присутнім при його підписанні 20.12.2022, разом тим відповідно до довідки про смерть та свідоцтва про смерть ОСОБА_11 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_13 о 22:35.

Зазначене підроблене рішення №1 від 20.12.2022 засновника ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) не може породжувати юридичних наслідків, оскільки не відповідає внутрішній волі сторін, які в ньому зазначені, такими особами не підписувалось, в нотаріальному порядку не посвідчувалось, а тому має бути визнане недійсним.

Таке недійсне рішення №1 від 20.12.2022 засновників Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідкодуб" не може породжувати у відповідача ОСОБА_4 виникнення права власності на частку в статутному капіталі Приватного Сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», код ЄДРПОУ 40136139, розміром 2000,00 грн., що становить 100%.

За таких обставин, позовні вимоги неповнолітньої ОСОБА_3 про визнання недійсним Рішення №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), є доведеними та підлягають задоволенню судом.

Також судом під час розгляду справи із дотриманням ст. ст. 76-83, 89 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що ОСОБА_11 не укладав та не підписував 21.07.2022 із ОСОБА_4 . Договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб».

Так, як встановлено судом, підпис від імені ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рядку «Продавець ОСОБА_11 » в Договорі купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Приватного сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб» від 21.07.2022 із ОСОБА_4 , виконаний не ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а іншою особою. Зазначене доводиться Висновком від 14.03.2024 №СЕ-19/121-24/6830-ПЧ, виконаним Харківським науково-дослідним криміналістичним центром МВС України (т. 2 а.с. 179-190).

Аналогічно із висновком експерта №СЕ-19/121-23/21295-ПЧ від 27.09.2023 суд не вбачає підстав для сумніву в правильності та об`єктивності іншого висновку експерта, а саме №СЕ-19/121-24/6830-ПЧ від 14.03.2024, оскільки він складений на виконання постанови від 27.02.2024 старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції України в Харківській області підполковника поліції Мотузової С.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2023 №12023221140000584 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 206-2 КК України, тобто саме у тому кримінальному провадженні, яке зареєстроване за заявою ОСОБА_2 та де вона є потерпілою. Висновок містить інформацію, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Експертний висновок також судом перевірений з точки зору процедури та форми його складення та оформлення, в дослідницькій частині висновку повно та детально описані фактичні обставини досліджуваних обставин, які відповідають тим, що перевіряються в даній судовій справі. Суд не вбачає підстав для відхилення такого доказу як за процедурою його отримання, так і за фактами, які ним доводяться, адже наведені в ньому судження послідовні, ґрунтуються на одних і тих фактичних даних та перевірених доказах.

Отже, суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_11 не вчиняв жодних дій із відчуження майна та корпоративних прав у ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ», код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області) на користь ОСОБА_4 на підставі договору від 21.07.2022, такий правочин не укладав та особисто не підписував, а вибуття такого майна відбулося поза його волею через підроблення невстановленими особами цивільного договору, складеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 4.1.7. ДСТУ 2732:2004 Діловодство й архівна справа передбачено, що підпис це реквiзит службового документа, який свiдчить про вiдповiдальнiсть особи за його змiст та є єдиний чи один з реквiзитiв, що надають документовi юридичної сили.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України суд застосовує висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, в якій зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За таких обставин, позовні вимоги третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» від 21 липня 2022 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-1У документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами), якщо інше не передбачено законом. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (крім акціонерних товариств, громадських формувань та об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) щодо зміни керівника юридичної особи у випадках, коли для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами, які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом юридичної особи. Справжність підписів на рішенні уповноваженого органу управління юридичної особи нотаріально засвідчується з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-1У для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-1У передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

За ч. 4, 5 ст. 57 Господарського кодексу України статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Частиною 2 ст. 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Статут юридичної особи за змістом ч. 2 ст. 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Отже, Статут юридичної особи - це основний документ, на підставі якого діє така юридична особа. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, статут як локальний нормативний акт юридичної особи може бути оскаржений будь-якою собою, яка вважає що її права чи законні інтереси порушені статутом.

Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), який підписаний ОСОБА_4 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, має посилання про його затвердження Рішенням №1 від 20.12.2022 засновника цього підприємства, а саме рішенням його власника ОСОБА_11 , який був присутнім при його підписанні 20.12.2022 (т.1 а.с. 117-131).

Разом із тим, судом встановлено, що згідно довідки про смерть (т.1 а.с. 106) та свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 108-113) ОСОБА_11 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_13 о 22:35.

Отже, Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), який підписаний ОСОБА_4 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, є недійсним, оскільки рішення про його затвердження власником ОСОБА_11 не приймалось. Також відсутня воля власника юридичної особи ОСОБА_11 на момент ухвалення рішення на доручення новому засновнику ОСОБА_4 підписати Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) (т.1 а.с. 117-131).

Отже, суд дійшов висновку, що підлягає визнанню в судовому порядку недійсним Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), який підписаний ОСОБА_4 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, та за таких обставин, відповідно, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині.

У зв`язку із визнанням недійними зазначених рішення та статуту підлягає скасуванню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційна дія/запис № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни, якою проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, складу її засновників тощо, у зв`язку із чим зареєстроване право власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в сумі 2000,00 грн. та в розмірі 100% за ОСОБА_4 .

Щодо інших реєстраційних дій, а саме: №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни, №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни, №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича, то на думку суду, вони є похідними від реєстраційної дії/запису № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни та відбулися внаслідок подальшої реалізації ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та останнім на користь ОСОБА_5 набутої у протиправний спосіб частки в статутному капіталі Приватного Сільськогосподарського підприємства «Рідкодуб», код ЄДРПОУ 4013613.

Таке набуття ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права власності на частку (частки) в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в певні період та розмірах хоча й відбувалось на оплатній основі, що вбачається зі змісту досліджених судом договорів купівлі-продажу від 14.02.2023 між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 6-7), від 21.03.2023 (т. 1 а.с. 197-198) та від 07.09.2023 (т. 1 а.с. 179-180) між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_5 , але його не можна вважати належним, адже набуто у ОСОБА_4 , який такого права на мав.

При цьому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України суд застосовує висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20, де суд виснував, що за частиною другою статті 41 Основного Закону України «право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом». Конституційний Суд України в цьому контексті зазначав: «Посутнє тлумачення … приписів Основного Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних володільців, які є потерпілими від такої діяльності» (Рішення КС України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022) (п. 7.3.). Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законними межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними (Рішення КС України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021) ( п.7.4.). Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад, іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило римського права: «nemopotest pluraiura inrem» «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам» (п. 7.7.).

Також суд застосовує правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

За наведених обставини, позовні вимоги неповнолітньої ОСОБА_3 про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій/записів: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни, №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни, №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни, №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугая Ігоря Валерійовича судом задовольняються як такі, що доведені та відповідають ознакам належного та ефективного способу захисту порушених прав.

Щодо позовних вимог неповнолітньої ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50,00% статутного капіталу, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя із ОСОБА_11 частки в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 2 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу та визнання за нею права власності на неї, як частки у спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , то вони також судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Згідно статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.

Водночас пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.

Згідно частин першої та другої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Пунктом 1 частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до частини 5 статті 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

За ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини)від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1226 Цивільного кодексу України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1262 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

За ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 917/1887/17 та Великої Палати Верховного суду від 11 червня 2019 року у справі N 917/1338/18 (провадження N 12-23гс19)).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21 за наслідком виникнення чи визнання права на спадщину з`являється право на участь в управлінні та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов`язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства, що підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі N 922/88/20 (провадження N 12-59гс20).

Згідно постанови Верховного Суду від 28 грудня 2022 р. у справі N 759/7632/20 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 р. у справі N 570/997/19 зазначено, що за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження (повторне) серія НОМЕР_15 , виданого 29 жовтня 2021 року Куп`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) батьками неповнолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , громадянка Молдови, та громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 78).

09 грудня 2022 року уповноваженою особою Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори зареєстровано спадкову справу №70020694, номер у нотаріуса 155/2022, спадкодавець ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження с. Авдарма, Камратський район Республіка Молдова, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виданий витяг №70866291 (т. 1 а.с. 114).

З листа від 10.01.2023 державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що 09.12.2022 після смерті гр. ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа №155/2022 в Куп`янській державній нотаріальній конторі Харківської області. Спадкоємці за законом дружина ОСОБА_2 і дочка ОСОБА_18 подали заяву до нотаріальної контори, відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_18 відмовились від права на спадкування майна та корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області на користь неповнолітньої дочки померлого ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 138-139).

Як вбачається з листа Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області від 19.03.2024 №340/02-14, у спадковій справі №155/2022 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 70020694), заведеній після смерті ОСОБА_11 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні дані про те, що до кола спадкоємців входить його дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2 а.с. 191).

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області від 15.12.2023 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину майна та корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області, яке належало ОСОБА_11 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у спадкоємця відсутні документи, які підтверджують належність майна і корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області померлому ОСОБА_11 на дату відкриття спадкової справи (т.1 а.с._79-82).

Отже судовим розглядом встановлено, що єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітня позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Дані про наявність інших спадкоємцем після смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час судового розгляду не добуті.

Позивачка ОСОБА_3 в межах встановленого законом строку та за згодою матері ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із тим їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема на частину майна та корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області (т.1 а.с. 114).

Отже, за таких обставин та враховуючи неможливість ОСОБА_3 оформити спадщину на майно в нотаріальному порядку, таке її право підлягає визнанню та поновленню за судовою процедурою з урахуванням раніше викладених висновків суду про визнанання недійсними Рішення №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» від 21 липня 2022 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , Статуту (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), затвердженого Рішенням №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), який підписаний ОСОБА_4 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, зареєстрований 26.12.2022р. о 08:45:48 за №1004551070004000343 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С. та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій/записів: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни, №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни, №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни, №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича.

Задовольняючи цю частину позовних вимог ОСОБА_3 також суд керується правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2021 р. у справі N 914/1447/20, де в «п. 39 зазначено, що пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; - заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію».

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, де суд зазначив, що «7.16. Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань"). 7.17. Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи. 7.18. Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону). 7.19. Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР). 7.20. Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). 7.21. У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача».

Аналогічно в постанові від 18.08.2022 у справі №910/13125/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку «28. Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. 29. Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань"). 30. Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи. 31. Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону). 32. Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). 33. Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). 34. У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі N 904/5857/17. 35. Враховуючи вищенаведене, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом в межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування».

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2024 р. у справі N 760/20948/16-ц зазначено: «43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі N 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі N 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі N 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі N 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі N 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі N 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі N 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі N 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі N 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі N 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі N 761/36873/18 (пункт 9.21)».

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 25 липня 2024 р. у справі N 144/827/22, державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19), від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18, від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20)).

Надаючи правовий аналіз позовних вимог 3-ї особи ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя із ОСОБА_11 частки в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 2 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу, та про визнання за нею права власності на таку частку в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50,00% статутного капіталу, як частку у спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить із наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_11 перебували у шлюбі з 23.09.2000, який зареєстрований Камратським З/РАЗС Республіки Молдова, що вбачається із даних, які містяться на сторінці 10 паспорта громадянина НОМЕР_1 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Дворічанським РВ ГУДМСУ України в Харківській області 18 листопада 2009 року (т. 1 а.с. _83-84).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 01 серпня 1982 року Томайською с/радою Чадир-Лунгського району МРСР, дівоче прізвище ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 63).

29.10.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 після розлучення на підставі рішення суду від 22 березня 2012 року у справі №2/2009/49/2012 повторно зареєстрований шлюб, про що Куп`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 29.10.2021 (т. 1 а.с. 68).

Отже на дату складення договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» від 21 липня 2022 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення містяться в статті 368 Цивільного кодексуУкраїни.

Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18, висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 916/2813/18, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу до статутного капіталу господарського товариства таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Майно господарського товариства належить йому на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику) товариства та його подружжю (колишньому подружжю). Тобто в разі передання подружжям свого майна як вкладу до статутного капіталу господарського товариства для участі одного з них у товаристві, зазначене майно стає власністю такого товариства, а подружжя набуває право на частку в статутному капіталі такого товариства. Якщо майно передано у власність господарського товариства, то саме частка в статутному капіталі такого господарського товариства, а не його майно, може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю.

У постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №904/2132/23 зазначено, що право на частку в статутному капіталі є майновим та є різновидом майна в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 638/4452/16-ц, за частинами першою-третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Вищевказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з`ясована окремо.

В постанові від 27 лютого 2019 року у справі №449/181/16 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена…….. Якщо майно, яке є спільною сумісною власністю, відчужене без згоди інших співвласників, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність договору купівлі-продажу цього майна актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 р. у справі N 335/5841/19 суд дійшов висновку, що відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Водночас наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину. З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема, знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Отже, за позицією Великої Палата Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 червня 2021 року у справі N 916/2813/18, суди під час розгляду спорів про недійсність договору у зв`язку з ненаданням одним із подружжя згоди на відчуження спільного майна мають з`ясовувати, чи був добросовісним набувач такого майна (контрагент за договором). Аналогічні висновки у подібних правовідносинах було висловлені також Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі N 6-3058цс16.

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 р. у справі 904/2132/23 суд виснував, що згідно з частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17, від 29 червня 2021 року у справі N 916/2813/18, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі N 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі N 404/1515/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частинами першою - третьою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 916/2813/18, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу до статутного капіталу господарського товариства таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Майно господарського товариства належить йому на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику) товариства та його подружжю (колишньому подружжю). Тобто в разі передання подружжям свого майна як вкладу до статутного капіталу господарського товариства для участі одного з них у товаристві, зазначене майно стає власністю такого товариства, а подружжя набуває право на частку в статутному капіталі такого товариства. Якщо майно передано у власність господарського товариства, то саме частка в статутному капіталі такого господарського товариства, а не його майно, може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю. Верховний Суд зазначає про те, що часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації. Право на частку в статутному капіталі є майновим та є різновидом майна в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Отже, якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

Аналіз наведених положень закону, зокрема частини другої статті 369 Цивільного кодексу України та частини другої статті 65 Сімейного кодексу України, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства, дозволяє дійти висновку про те, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя. Презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Положення частини другої статті 369 Цивільного кодексу України та частини другої статті 65 Сімейного кодексу України з урахуванням пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.

Такі висновки Верховного Суду викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 916/2813/18, від 22 вересня 2022 року у справі N 125/2157/19. Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 січня 2024 року у справі N 523/14489/15-ц, сама по собі відсутність письмової згоди одного з подружжя на відчуження спільного сумісного майна не є достатньою підставою для визнання відповідного правочину недійсним. Необхідно, щоб той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та кінцева набувачка - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема щоб кінцева набувачка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Як вбачається з листа від 10.01.2023 державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області, 09.12.2022 після смерті гр. ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа №155/2022 в Куп`янській державній нотаріальній конторі Харківської області, дружина ОСОБА_2 , претендує на частку всього спадкового майна, набутого під час зареєстрованого шлюбу з чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (т.2 а.с. 138-139).

Відповідно до глави 11 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз`яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим. Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області від 15 грудня 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на частку майна та корпоративних прав у ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області, яке на момент смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано за ним, оскільки у заявника відсутні документи, які підтверджують належність майна і корпоративних прав ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (ПСП «РІДКОДУБ»), код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області померлому ОСОБА_11 на дату відкриття спадкової справи (т.2 а.с._140-142).

Дослідженням змісту зазначеної постанови судом встановлено, що відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус зазначив, що на день смерті спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб від 29 жовтня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, номер актового запису 287. Раніше ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_11 перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 23.09.2000 Відділом РАЦС с. Авдарма Камратського району Республіки Молдова, актовий запис №19, який розірваний рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 12.03.2012 справа №2/2009/49/2012. 10.01.2023 ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою, яка зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №20, в якій зазначила, що все майно, яке на дату смерті було зареєстроване на ім`я ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , належало йому та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності відповідно до ст. ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України.

Тобто 3-тя особа ОСОБА_2 скористалась правом, визначеним ст. ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України, главою 11 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

Отже, суд дійшов висновку, що є доведеним та таким, що підлягає судовому захисту порушене право ОСОБА_2 на частку в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50,00 % в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), як частку у спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому такі позовні вимоги ОСОБА_2 судом задовольняються.

Розглядаючи позовні вимоги неповнолітньої ОСОБА_3 та 3-ї особи ОСОБА_2 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_8 частки в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі по 1 000,00 грн., що становить по 50,00 % статутного капіталу на користь кожного заявника, суд вважає їх також доведеними та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Враховуючи вказане правило та положення статей 396, 400 ЦК України, віндикацією визнається передбачений законом речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення можливості власнику здійснювати увесь комплекс правомочностей. Таким чином, метою віндикаційного позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) від володіючого невласника.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №522/14241/17, при вирішенні цієї категорії справ судами мають бути встановлені та проаналізовані такі обставини, які є умовами задоволення віндикаційного позову. По-перше, суб`єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець). Такий підхід розширює коло потенційних позивачів за віндикаційним позовом до всіх осіб, які мають речове право на майно, що відповідає положенням статей 396 та 400 ЦК України. При цьому не можна допускати ототожнення поняття «особа, що має речове право на майно» та «титульний володілець», оскільки категорія «титульний володілець» значно ширше за своїм змістом і охоплює, крім «осіб, що мають речове право на майно», ще й інших осіб, що володіють майном на достатній правовій підставі, наприклад, договір. По-друге, між відповідачем та позивачем мають бути відсутні зобов`язально-правові відносини, порушення яких і стало причиною позбавлення позивача володіння своєю річчю, тобто право на віндикаційний позов надається лише суб`єкту речових правовідносин. По-третє, об`єктом віндикації є виключно речі, визначені індивідуальними ознаками, що збереглися у натурі. По-четверте, згідно зі статтею 387 ЦК України відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний володілець речі, тобто особа, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа чужим майном. Належний відповідач за віндикаційним позовом має відповідати таким ознакам: а) він має бути володільцем речі, тобто особою, яка набула її у своє повне господарське панування; б) ця особа повинна бути незаконним володільцем речі, що означає відсутність у неї належних правових підстав для заволодіння чужим майном.

Особа, яка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності або інше речове право на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Віндикаційний позов до недобросовісного набувача завжди підлягає задоволенню. Власник має право витребувати свою річ за віндикаційним позовом від добросовісного набувача лише у випадках, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України, а саме: а) якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (окрім випадку, коли майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень); б) якщо майно було набуте безвідплатно в особи.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України добросовісним набувачем визнається набувач, який не знав і не міг знати, що майно ним придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач мав засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Слід відзначити, що безпідставним є обмеження тлумачення положень частини першої статті 388 ЦК України через звуження кола потенційних відчужувачів лише продавцями, оскільки йдеться про особу, яка не мала права відчужувати річ, тобто про незаконного відчужувача (за будь-яким правочином, спрямованим на перехід права власності).

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Для віндикації достатнім є скасування першої підстави вибуття майна з володіння власника. Скасовувати усі правочини за ланцюгом не є ефективним способом захисту. Особа, права якої порушено може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Велика Палата Верховного Суду у висновку, викладеному у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №712/9803/20 суд виснував, що відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Згідно статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд враховує, що використавши підроблені документи про право власності на спірну квартиру, вона була відчужена без відома та волі власників тричі протягом декількох місяців за ціною, яка мала б викликати сумнів у ОСОБА_3, яка проявивши обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на цю квартиру, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу квартири. При цьому ОСОБА_3 не позбавлена права на відшкодування за рахунок продавця майна збитків на підставі статті 661 ЦК України. Розрахунки між власником та добросовісним набувачем при витребуванні майна із чужого незаконного володіння проводяться у відповідності до порядку, визначеного статтею 390 ЦК України.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що померлий ОСОБА_11 не укладав та не підписував 21 липня 2022 року із ОСОБА_4 договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ», отже така частка (майно) вибула із власності померлого ОСОБА_11 поза його волею шляхом підроблення письмового договору, та судом такий договір визнається недійсним, а тому не зважаючи на подальшу відплатність придбання частки іншими особами, дійсні власники мають право розраховувати на повернення такого майна шляхом його витребування із чужого незаконного володіння останнього набувача.

Також суд враховує, що відповідно до п.п. е) п.3) ч.5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-1У для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №910/16501/21, Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів "д" та "е" пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі N 904/5077/21, від 06.06.2022 у справі N 909/326/21, від 18.05.2022 у справі N 914/1191/20). Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із статтею 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. З наведених норм права вбачається, що власник може витребувати своє індивідуально-визначене майно у недобросовісного набувача, який заволодів ним без відповідної правової підстави. У добросовісного набувача майно може бути витребувано, якщо він набув його безоплатно або якщо набув за відплатним договором, але майно було загублене власником, викрадене у нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом. Отже, суд при витребуванні майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України повинен встановити, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, чи існує це майно на момент витребування, чи знаходиться це майно у недобросовісного набувача, а якщо у добросовісного, то чи відплатно або безвідплатно він його придбав, а якщо придбав відплатно, то яким чином воно вибуло з володіння власника.

Згідно висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (п.50). У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (п.51).

Відповідно до висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 р. у справі N 362/2707/19, ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19)). Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі N 925/1351/19 (провадження N 12-35гс21). Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим. Такий правовий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом України в постановах від 06 грудня 2010 року у справі N 3-13г10, від 02 березня 2016 року у справі N 6-3090цс15, від 21 грудня 2016 року у справі N 1522/25684/12 та інших. За вимогами статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц (провадження N 14-181цс18; пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц (провадження N 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі N 488/2807/17 (провадження N 14-91цс20; пункт 92)). Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону N 1952-IV установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18)). З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція "книжного володіння".

Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону N 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Судовим розглядом встановлено, що останнім власником (набувачем) корпоративних прав в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), а саме 100% частки в сумі 2000,00 грн., є відповідач ОСОБА_22 , який набув на неї право власності частково за Договором купівлі-продажу від 21.03.2023, укладеним в простій письмовій формі із ОСОБА_6 на суму 400,00 грн. в розмірі 20% (т. 1 а.с. 157-158), та частково за Договором купівлі-продажу від 07.09.2023, укладеним із цим же продавцем на іншу частину, на суму 1600,00 грн. в розмірі 80% (т. 1_ а.с. 179-180).

Зазначене також доводиться витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.12.2023 за кодом 281684263545 станом на 16.12.2023 11:08:15 (т.1 а.с. 212-218, т.2 а.с. 34-41).

Оцінюючи можливість судового втручання у право власності відповідача ОСОБА_23 на 100% частки в сумі 2000,00 грн. в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) шляхом її витребування на користь позивачки та 3-ї особи, суд керується правовим висновком, викладеним у п.50 постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 922/634/19, де суд зазначив, що «… що при придбанні майна (частки у статутному капіталі) покупець мав би проявляти розумну обачливість і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників - учасників товариства хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою при купівлі частки у статутному капіталі товариства, особливо у розмірі 100%».

У п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 зазначено, що підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Судовим розглядом доведено, що з моменту укладення спірного договору, за яким із власності померлого ОСОБА_11 у протиправний спосіб вибула частка в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) на користь відповідача ОСОБА_4 за підробленим рішенням засновника №1 від 20.12.2022 , та до моменту її придбання відповідачем ОСОБА_23 за договором укладеним із ОСОБА_6 21 березня 2023 року, пройшло лише 3 місяці. При цьому за цей нетривалий проміжок часу ОСОБА_4 14 лютого 2023 року, тобто через півтора місяця після її придбання, вже здійснив відчуження частки на користь ОСОБА_6 .

Суд констатує, що відповідач ОСОБА_23 , набуваючи право власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), напевно дослідив її правову долю та діяв свідомо, поклавши на себе тягар не лише власника юридичної особи (корпоративних прав), а й його посадової особи, розуміючи всі ризики, які пов`язані із таким правочином.

Так, відповідно до преамбули Договору купівлі-продажу майнових прав власника (засновника) від 21.03.2023, укладеного між відповідачем ОСОБА_23 та 3-ю особою ОСОБА_6 , останні зазначили, що «діють вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного так і психічного, не порушуючи права третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків…. перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій…. діючи без впливу обману» (т._1 а.с. 157-158).

Також суд враховує висновки, викладені в п. 58 постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №922/634/19, де суд виснував, що «під час розгляду справи відповідач 1 на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і не заявив зустрічний позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у такому товаристві, передбачений ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вочевидь при цьому передбачаючи та усвідомлюючи наслідки, до яких може призвести задоволення позовних вимог, заявлених у справі, що розглядається».

Отже на користь позивачки неповнолітньої ОСОБА_3 та на користь 3-ї особи ОСОБА_2 від відповідача ОСОБА_23 підлягає витребуванню частка в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) по 1 000,00 грн., що становить 50,00 %, на кожну із заявниць.

При цьому суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, де суд зазначив, що «визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)».

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц також звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформувала висновок про те, що: "позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

Оскільки судом розглянуті та задовольняються позовні вимоги 3-ї особи ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) від 21 липня 2022 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , тому ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку є задоволення поєднаних з такою вимогою вимог про витребування майна з володіння відповідача, який таким майном наразі володіє.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат, понесених сторонами у справі, суд виходить із наступного.

Так, позивачкою заявлено дві вимоги майнового та дві вимоги немайнового характеру, загальна суму судового збору за якими становить 4 294,40 грн.

Згідно ухвали Червонозаводського суду міста Харкова від 02.02.2024 ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (т. 2 а.с. 69-71).

3-ю особою із самостійними вимогами на предмет позову в позовній заяві заявлено дві вимоги майнового та три вимоги немайнового характеру, загальна суму судового збору за якими становить 6 056,00 грн.

Відповідно до ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (т. _3 а.с. 132-134).

За ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки судом повністю задовольняються вимоги позивача та 3-ї особи, то відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір, сплата якого була відстрочена до ухвалення рішення у справі, підлягає стягненню із відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, із відповідачів ОСОБА_4 та ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн. по 536,80 грн. із кожного в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення №1 від 20.12.2022, та в сумі 1211,20 грн. по 605,60 грн. з кожного в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним статуту, затвердженого рішенням №1 від 20.2.2022.

Із відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн. в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) від 21.07.2022.

Із відповідачів ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн. по 357,87 грн. з кожного в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_3 про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осію, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Із відповідачів ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ», ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн. по 536,80 грн. із кожного в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування за законом, та в сумі 2 422,40 грн. по 1211,20 грн. з кожного в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_2 про визнання частки в статутному капіталі спільною сумісною власністю подружжя та про визнання права власності на неї, як частки в спільному майні подружжя.

Із відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн. в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_3 та в сумі 1211,20 грн. в частині задоволених судом позовних вимог ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Таким чином загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню із відповідачів становить: з ОСОБА_4 536,80 грн. + 605,60 грн. + 1211,20 грн. + 357,87 грн. = 2 711,47 грн.; з ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» 536,80 грн. + 605,60 грн. + 357,87 грн. + 536,80 грн. + 1211,20 грн. = 3248,27 грн.; із ОСОБА_5 357,87 грн. + 536,80 грн. + 1211,20 грн. +1073,60 грн.+ 1211,20 грн. = 4 390,67 грн.

Також позивачкою при звернення до суду із позовом одночасно подано заяву про забезпечення позову та сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн., відповідно до квитанції від 23.12.2023 та в сумі 68,80 грн., відповідно до квитанції від 02.01.2024, а всього - 605,60 грн. (т. 2 а.с. 1-2). Така заява позивачки задоволена ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 (т. 2_ а.с. 73-77).

Отже із відповідачів ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн. по 201,87 грн. з кожного.

Щодо заходів забезпечення позову, що застосовані судом ухвалою від 02.02.2024 та накладено арешт на частку в статутному капіталі в розмірі 100% вартістю 2000,00 грн., що належить ОСОБА_5 у ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), то відповідно до ч. 7 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України вони продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням у справі законної сили, а у разі якщо протягом цього строку буде відкрите виконавче провадження, такі заходи діятимуть до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 158, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним Рішення №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), посвідчене 20.12.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А., р.н. 2854.

Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії/записи: № дії 1004551070004000343 від 26.12.2022 о 08:45:48 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольги Сергіївни; №1004551070005000343 від 15.02.2023 о 12:49:53 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторії Євгеніївни; №1004551070006000343 від 22.03.2023 о 17:50:38 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорової Марини Аркадіївни; №1004551070007000343 від 15.09.2023 о 09:18:42 державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігоря Валерійовича.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) право власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.), що становить 50,00% статутного капіталу, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Дворічанським РВ ГУМВС України в Харківській області 18.11.2009), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_12 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.), що становить 50,00 % статутного капіталу.

Зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_16 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривеніь 00 коп.), що становить 100% статутного капіталу.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) від 21 липня 2022 року між ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Дворічанським РВ ГУМВС України в Харківській області 18.11.2009) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 , паспорт № НОМЕР_17 , виданий 15.10.2019, орган що видав 6313).

Визнати недійсним Статут (нова редакція) ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), затверджений Рішенням №1 від 20 грудня 2022 року ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139), який підписаний ОСОБА_4 та посвідчений 23.12.2022 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В. в реєстрі за №3299, зареєстрований 26.12.2022 о 08:45:48 за №1004551070004000343 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко О.С.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_16 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) право власності на частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.), що становить 50,00 % статутного капіталу, як частку у спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_12 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_16 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) частку в статутному капіталі ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.), що становить 50,00 %.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ) в дохід держави судовий збір в сумі 2 711,47 грн.

Стягнути з ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області) в дохід держави судовий збір в сумі 3248,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_12 ) в дохід держави судовий збір в сумі 4 390,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139, адреса місцезнаходження 62723, село Рідкодуб, вул. Чкалова, будинок 17, Куп`янського району Харківської області), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) судовий збір в сумі 605,60 грн. по 201,87 грн. з кожного.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02.02.2024, а саме арешт на частку в статутному капіталі в розмірі 100% вартістю 2000,00 грн. (дві тисячі гривень), яка належить ОСОБА_5 у ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «РІДКОДУБ» (код ЄДРПОУ 40136139) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням у справі законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач-1: ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «РІДКОДУБ», код ЄДРПОУ 40136139, місце реєстрації: вул. Чкалова, буд. 17, с. Рідкодуб Куп`янського району Харківської області, 62723.

Відповідач-2: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач-3: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Треті осіби, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ДЕПАРТАМЕНТ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, код ЄДРПОУ 26489104, місце реєстрації вулиця Чернишевська, будинок 55, місто Харків, 61002.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович, місце реєстрації: проспект Гагаріна, буд. 43, місто Харків, 61001.

Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Литовченко Ольга Сергіївна, код ЄДРПОУ НОМЕР_18 , місце реєстрації: вул. Соборності, будинок 36, місто Полтава, 36000.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Захарченко Вікторія Євгеніївна, місце реєстрації: проїзд Пілотів, буд. 4, літ. Б-2, прим. 2-108, 2-110, місто Харків, 61031.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, місце реєстрації: вулиця Алчевських, будинок 2, місто Харків, 61002 .

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Бугай Ігор Валерійович, код ЄДРПОУ 40924458, місце реєстрації: вулиця Софіївська, буд. 15, смт Скороходове Полтавський район Полтавська область, 38813.

ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_19 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складений 11.10.2024 р.

Суддя Г. С. Шевченко