Рішення

від 04.10.2024 по справі 130/2217/24

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/950/2024

130/2217/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Шпак А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Жмеринської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фермерське господарство «Дзялів» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

в с т а н о в и в :

Виконувач обов`язків керівника окружної прокуратури Кириченко А. звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з даним позовом, в якому просив припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0521083000:05:002:0229 площею 2,3941 га, що розташована на території Жмеринської міської територіальної громади (колишня територія Коростівецької сільської ради Жмеринського району), шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач отримав у власність спірну земельну ділянку, зареєстрував право власності на неї, передав їх в оренду будучи громадянином російської федерації. Як наслідок, Жмеринською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог ст. ст. 13-14, 41 Конституції України, ст. ст. 80-81, 145 ЗК України, у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_2 вищезазначеної земельної ділянки.

Ухвалою від 26.07.2024 відкрито провадження у даній справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 12.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

Представник позивача прокурор Лук`янчук Д.О. в поданій заяві просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Рябцун С.В. в додаткових поясненнях у справі просив проводити розгляд справи без участі представника управління.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 являється громадянином російської федерації та його зареєстрованим місцем проживання є російська федерація, останній викликався в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.64, 78).

Відповідно до частини 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Причини їх неявки суду невідомі. Будь-яких заяв чи клопотань від них не надходило.

Відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що відповідно до інформації УДМС України у Вінницькій області, відомості щодо документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідками на постійне/тимчасове проживання в України відносно ОСОБА_1 відсутні.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна громадянці рф ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521083000:05:002:0229, площею 2,3941 га, що розташована на території Жмеринської міської ТГ.

Розпорядженням Жмеринської РДА від 13.03.2007 №151 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Коростівецької сільської ради. Передано у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) громадянам на території Коростівецької сільської ради в розмірах згідно Додатку 1. Згідно додатку 1 під №200 зазначений ОСОБА_1 (а.с. 19, 20-21).

На замовлення ОСОБА_1 у 2017 році ПП «Центр земельних відносин» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

На даний час земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Дзялів», що підтверджується договором оренди землі від 05.04.2018, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ «Дзялів». Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка з кадастровим номером 0521083000:05:002:0229, площею 2,3941 га, що розташована на території Жмеринської міської ТГ, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 25 років (а.с. 48-50).

Ці докази суд приймає до уваги, оскільки вони містять інформацію про предмет доказування.

Отже відповідач, будучи іноземним громадянином, 29.03.2018 набув право власності на вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужив.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва в суд,і суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.1,2,4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п. а) ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до п. д ст.140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до ч.1,2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в) ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Відповідно до ст.354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно ч.4 ст.145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

При вирішенні спору суд враховує сталу практику ЄСПЛ щодо захисту права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Як визначено вище, питання набуття у власність землі в Україні врегульоване нормами Земельного кодексу України; процедура набуття у власність землі іноземцями, а також обмеження, які з цим пов`язані, також чітко визначені даним законодавчим актом, тобто втручання є законним.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Суспільний інтерес в даному випадку проявляється в тому, що земля є власністю Українського народу, землі сільськогосподарського призначення не можуть бути у власності іноземців, що покликане інтересами національної безпеки.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу для виконання свого обов`язку, однак дотепер земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює земельні правовідносини та право власності на землю, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Отже, суд вважає, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521083000:05:002:0229, площею 2,3941 га, що розташована на території Жмеринської міської ТГ, добровільно її не відчужив, тому слід припинити право власності відповідача на вищевказану земельну ділянку та конфіскувати її у власність держави.

Розподіл судових витрат між сторонами.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на корить позивача слід стягнути суму судових витрат.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0521083000:05:002:0229 площею 2,3941 га, що розташована на території Жмеринської міської територіальної громади (колишня територія Коростівецької сільської ради Жмеринського району), шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної прокуратури витрати із сплати судового збору в розмірі 3028 грн. (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

позивач:

Жмеринська окружної прокуратури Вінницької області (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Національна, 6а, ЄДРПОУ 02909909);

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21000, Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547);

відповідач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства російська федерація, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Фермерське господарство «Дзялів» (місцезнаходження: 23163, Вінницька область, Жмеринський район, с. Кам`ногірка, вул. Перемоги, 3, ЄДРПОУ 34417014).

Суддя