Рішення

від 03.10.2024 по справі 136/1047/24

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1047/24

провадження № 2/136/238/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ПАТ "СП "Турбівське" (далі відповідач), в якому просила:

- визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за №04-03/24 від 04.03.2024, що укладений між позивачем та відповідачем, в особі директора ОСОБА_2 , дійсним;

- визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення загальною площею 819,6 кв.м, а саме: будівлі корівника, загальною площею 819,6 кв.м; башні Рожновського (насосна) АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

04.03.2024 між позивачем та відповідачем в особі його директора укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за №04-03/24. Згідно умов такого договору продавець - відповідач продав та передав покупцю - позивачу, яка купила та прийняла вищевказане нежитлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_2 , яке належало відповідачу на праві власності на підставі переліку майна, переданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Турбівське» від 06.08.2008 за №11-03/1603. Загальна ціна відчужуваного майна складала 110 000,00 грн, які відповідач одержав в повному обсязі від позивача під час підписання вказаного договору. Позивач виконала умови договору, однак відповідач, будучи зобов`язаним за цим договором нотаріально його посвідчити, ухиляється від вказаної дії. Разом з тим, позивач стверджує, що 15.03.2024 відповідач звернувся із вказаним договором до приватного нотаріуса проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки наявний у продавця державний акт на право постійного користування землею, що видано Турбівською селищною Радою народних депутатів від 10.08.1996, свідчить про те, що така земельна ділянка є об`єктом цивільних прав і визначений їй на моменті формування кадастровий номер повинен бути присвоєний з моменту державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, а серед поданих нотаріусу відповідачем документів для посвідчення договору купівлі-продажу вищевказаного майна не було витягу з ДЗК, що містив би такий кадастровий номер. Після отримання відмови нотаріуса відповідач почав ухилятися від виконання зобов`язання щодо нотаріального посвідчення договору до цього часу.

Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито провадженняу справіта призначеноїї розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, а у своєму письмовому клопотанні визнав позов та просив про розгляд справи без нього.

Ухвалою суду від 10.07.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилась, а у своїй заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, позов просила задовольнити.

Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.

Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Суд встановив, що 04.03.2024 між позивачем та відповідачем в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за №04-03/24. Згідно з п.1 вказаного договору продавець - відповідач продав та передав покупцю - позивачу, яка купила та прийняла від продавця нежитлове приміщення, а саме: будівлю корівника, загальною площею 819,6 кв.м; башню Рожновського (насосна) АДРЕСА_1 . Згідно з п. 2 договору відчужуване нежитлове приміщення належить відповідачу на праві власності на підставі переліку майна, переданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Турбівське» від 06.08.2008 за №11-03/1603. Згідно з п. 6 договору загальна ціна відчужуваного приміщення, за якою вчинено продаж складає 110 000,00 грн., які відповідач одержав в повному обсязі від позивача, що підтверджується квитанцією від банку.

Позивач виконала свої зобов`язання вказані в п. 1 договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04.03.2024 за №4-03/24 та повністю розрахувалась з відповідачем та прийняла 04.03.2024 по акту приймання-передачі нерухомого майна придбане нерухоме майно.

Разом з тим, згідно з п. 18 вищевказаного договору продавець - відповідач бере на себе зобов`язання щодо нотаріального посвідчення договору протягом 10-ти календарних днів з моменту його укладення.

Однак, позивач вказує, що відповідач, будучи зобов`язаним за договором 04.03.2024 за №4-03/24 нотаріально його посвідчити, ухиляється від вказаної дії.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд зауважує, що однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Суд встановив, що 15.03.2024 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького районні нотаріального округу Вінницької області з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.03.2024 за №4-03/24 з метою його нотаріально посвідчити, надавши при цьому нотаріусу ряд документів, серед яких були: Державний акт на право постійного користування землею, виданий Турбівською селищною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 10.08.1996; Витяг з Державного реєстру речових прав від 01.03.2024, індексний номер витягу: 368023555; технічний паспорт на виробничий будинок, виготовлений станом на 23.02.2024 інвентаризаційна справа №А02-24/06; проект договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 04-03/24 від 04.03.2024 між відповідачем та позивачем; проект акту прийому-передачі нежитлових приміщень № 04-03/24 від 04.03.2024; заяву з проханням посвідчити договір купівлі-продажу або винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у разі неможливості посвідчення договору.

Проте, приватним нотаріусом Вінницького районні нотаріального округу було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.03.2024.

Суд зауважує, що при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Суд встановив, що нотаріусу обґрунтувала свою постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії тим, що оскільки, наявний у продавця державний акт на право постійного користування землею, виданий Турбівської селищною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 10.08.1996, свідчить про те, що земельна ділянка, призначена для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 819,6 кв.м., розташованої по АДРЕСА_2 , була сформована та передана продавцю у постійне користування, а тому така земельна ділянка є об`єктом цивільних прав і визначений їй на моменті формування кадастровий номер повинен бути присвоєний з моменту державної реєстрації в ДЗК.

Таким чином, суд встановив причину того, чому договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 04-03/24 від 04.03.2024 не був нотаріально посвідчений. Як вбачається із матеріалів справи, попри те, що відповідач все ж таки звертався до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу однак нотаріусом йому відмовлено через відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки під об`єктами нерухомості, які підлягали відчуженню.

Дійсно, істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт (ч. 8 ст. 120 ЗК України). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до ДЗК. Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Тобто не встановлено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору та що така можливість була втрачена, оскільки відповідач мав можливість ініціювати визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України. За таких обставин, відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена.

Суд не приймає визнання позову відповідачем у зв`язку з тим, що вказане суперечить нормам чинного законодавства.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за №04-03/24 від 04.03.2024, що укладений між позивачем та відповідачем, дійсним та визнання за позивачем право власності на вказане майно, не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд відносить судові витрати понесені позивачем на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 147, смт Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 00385632) про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 11.10.2024.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО