Рішення

від 10.10.2024 по справі 462/5503/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/5503/24

Номер провадження 2/462/1599/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

10 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Галайко Н. М.,

з участю секретаря судового засідання Шиманської Д. Т.,

представника позивача Костів О. В. ,

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальна установа «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради, Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» про відібрання неповнолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.

Уповноважений представник позивача Органу опіки та піклування, в особі голови районної адміністрації - Савки І., 03.07.2024 року (вх. № 15751) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: КУ «Рідні» ЛМР про відібрання неповнолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якій просить суд:

- відібрати неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без позбавлення її батьківських прав;

- стягнути аліменти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1-4).

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що відповідно до наказу управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політки Львівської міської ради від 13.04.2023 року № 196 неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку із ухиленням матері - ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до скерування відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 01.05.2023 року № 4-260001-17862 до відділення «Служба підтримки сім?ї комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради, скеровано дитину ОСОБА_4 , у зв`язку із ухиленням матері ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки.

Причиною влаштування у заклад було самовільне, неконтрольоване залишення неповнолітньою дитиною місця проживання та зловживання матір`ю алкоголем, систематичні пропуски навчання у школі без поважних причин. Дитина відвідувала індивідуальні консультації з психологом, на яких проводилася робота над контролем емоцій способом їх вираження, налагодження стосунків з однолітками, пропрацьовано методи конструктивної взаємодії між матір`ю і дитиною.

Відповідно до листа Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» від 14.05.2024 року, матір дитини ОСОБА_3 зарахована до відділення «Служба підтримки сім?ї комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради від 04.05.2023 року терміном на один календарний рік. Згідно індивідуального плану надання соціальної послуги консультування, ОСОБА_3 мала відвідувати індивідуальні консультації психолога один раз на тиждень, консультації фахівця з узалежнень один раз на тиждень та групові заняття в групі взаємодопомоги для узалежнених один раз на тиждень, проте за результатами проведених заходів встановлено, що матір дитини не вмотивована в співпраці з фахівцями центру, проблему узалежнення вона не усвідомлює.

Враховуючи, що термін перебування дитини в Центрі соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» згідно до акту про факт передачі дитини від 24.07.2023 року минув, ОСОБА_4 передано відділом «Служба у справах дітей» на спільне проживання та виховання до матері ОСОБА_3 адресою проживання матері. Однак проведена робота не дала позитивних результатів, матір дитини почала зловживати алкоголем, не цікавилася навчанням дитини, дівчина почала знову вести бродячий спосіб життя, не відвідувала навчання у школі, частково дитина проживала з бабою ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка не мала належного позитивного впливу на поведінку дитини та частково з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , яка також не впливала позитивно на поведінку дитини, тому на підставі Акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 16.01.2024 року, неповнолітня ОСОБА_4 повторно влаштована до відділення «Термінове влаштування дітей» у Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні», де перебуває станом на день подачі позову до суду.

За період перебування дитини ОСОБА_4 у Центрі соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні», стосунки між дитиною та матір`ю не покращилась, остання не усвідомлює відповідальності за виховання дитини, її безпеку, розвиток, навчання, матеріальне забезпечення, оскільки їй було надано термін на вирішення проблемних питань, були запропоновані консультації практичного психолога в Центрі, які необхідні їй для підвищення батьківського потенціалу, проте матір дитини їх не відвідує, аргументуючи, що немає можливості їздити на консультації до психолога. Проте за період перебування дочки в закладі, ОСОБА_3 разом із співмешканцем зловживала алкоголем, вчиняли сварки, конфлікти.

Так, сторона позивача вважає, що для дитини немає створених безпечних умов для проживання, матір дитини ОСОБА_3 , надалі потребує підвищення батьківського потенціалу та розуміння нею наявності проблем у відносинах з неповнолітньою дочкою, окрім цього є потреба у здійсненні постійного контролю за поведінкою дитини, відвідування нею навчання, покращення її успішності, відтак просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

ІІ. Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 46).

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 03.07.2024 року направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - позивача у справі (а.с. 47).

Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 02.08.2024 року (а.с. 48).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.08.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання (а.с. 49-50).

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.08.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 55-56).

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2024 року постановлено залучити третю особу до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» (далі - Великолюбінський БНРЦ), код ЄДРПОУ: 22345283.

ІІІ. Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.

Уповноважений представник позивача Органу опіки та піклування - Костів О. В., у судовому засіданні надала усні пояснення, зокрема вказала, що неповнолітня ОСОБА_4 пропускає без поважних причин навчання у школі, проявляє байдужість до освітнього процесу, ігнорує зауваження, домашні завдання не виконує. Мати ОСОБА_3 не цікавиться життям та навчанням своєї дочки, на батьківські збори не приходить, не відповідає на телефонні дзвінки. Так, вважає, що для дитини немає створених належних умов для проживання, тому вимоги позовної заяви підтримала, просила суд задовольнити такі у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомила.

Задля забезпечення обізнаності відповідача про дане судове провадження (засідання) суд, вживаючи усіх залежних від нього заходів, додатково здійснив її повідомлення про судове провадження шляхом телефонограми суду (а.с. 61).

Так, суд приймає до уваги правову позицію останньої, що була висловлена у підготовчому судовому засіданні 29.08.2024 року, у якому відповідач надавала свої усні пояснення, зокрема заперечила проти задоволення позовних вимог у цілому.

Уповноважений представник третьої особи КУ «Рідні» ЛМР - Дерефінка Ю. Р., у судовому засіданні просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Окремо зазначила, що неповнолітня Ксенія погано читає і пише, у класі пасивна до будь-яких заходів і шкільних доручень, недотримується правил поведінки у школі. Мати Ксенії не приділяє належної уваги емоційним потребам дочки, не забезпечує належного виховання, не проявляє турботи та підтримки в питаннях, що стосуються особистих та соціальних труднощів дитини.

Представник третьої особи Великолюбінський БНРЦ, у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи усі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

IV. Встановлені судом фактичні обставини справи.

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.06.2009 року ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 5).

Із копії листа Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 26.04.2024 року № 140/22.30-26 вбачається, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану народження актовий запис про народження № 3574 складений на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) (а.с. 7).

Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 16.01.2024 року стверджується, що 16.01.2024 року о 11 год. 50 хв. було виявлено дитину жіночої статі у АДРЕСА_3 без супроводу дорослих. Дитина була доставлена у КУ «Рідні» ЛМР, передана інспектором СЮП фахівцю із соціальної роботи (а.с. 8).

Згідно з скеруванням відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району від 18.01.2024 року № 260001-вих-7060, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово терміном з 16.01.2024 року по 16.04.2024 року влаштовано до відділення «Термінове влаштування дітей» Комунальної установи Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради (а.с. 10).

07.03.2024 року Інклюзивно-ресурсним центром м. Львова Департаменту Розвитку Львівської міської ради було складено Висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи № ІРЦ-85400/2024/492744 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний висновок місить відомості щодо оцінки фізичного розвитку особи, оцінку мовленнєвого розвитку, оцінку когнітивної сфери та оцінку емоційно-вольової сфери із висвітленням потреб та відповідних рекомендацій (а.с. 11-17).

Також судом встановлено, що відділ «Служба у справах дітей» Залізничного району департаменту гуманітарної політики ЛМР звертався до ПАТ «Львівський холодокомбінат» щодо надання характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (матері ОСОБА_4 ), так у відповідь на звернення вказано, що остання працювала у ПАТ «Львівський холодокомбінат» з 08.04.2019 року по 03.05.2019 року та з 13.04.2023 року по 18.07.2023 року в цеху морозива, більш детальної інформації немає можливості надати, оскільки остання вже не працює у компанії та немає працівників, які б працювали з нею (а.с. 18).

Відділ «Служба у справах дітей» Залізничного району департаменту гуманітарної політики ЛМР звертався до ВП № 1 ЛРУП ГУНП у Львівській області щодо інформації про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, так у відповідь на запит (від 01.05.2023 року № 4892/38/01-2023) вказано, що остання притягувалася до адміністративної відповідальності протягом 2020 - 2023 року шість разів, зокрема:

-12.07.2020 року за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

-11.12.2020 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП;

-30.10.2022 року за ч. 1 ст. 183 КУпАП;

-04.01.2023 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП;

-24.04.2023 року за ч. 2 ст. 184 КУпАП;

-25.04.2023 року за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Також вказано, що відомостей про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності немає. 24.04.2023 року неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було поміщено в Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» (а.с. 19).

Також, листом ВП № 1 ЛРУП ГУНП у Львівській області № 3407/38/01-24 від 27.02.224 року, який скеровано начальнику відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району м. Львова повідомлено, що інспекторами СЮП було проведено перевірку щодо ОСОБА_3 , яка систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків передбачених ст. 150 СК України, а саме залишення дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання бабусі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , мати не навідується до дитини, проживає окремо. Не цікавиться успішністю дитини в школі, не цікавиться психологічним та фізичним здоров`ям дитини. Не приймає фінансової участі в житті неповнолітньої. Не забезпечує одягом по сезону та необхідним канцелярським приладдям. Не відвідує батьківських зборів. Має негативний вплив на дочку, так як дитина агресивно налаштована на матір, спосіб життя матері може нести загрозу життю та здоров`ю дитини. Усі вказані факти не спонукали матір відновити участь у виховному процесі щодо дочки. У ході перевірки звернень щодо ОСОБА_3 у період з 01.08.2023 року по 14.02.2024 року, останню двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (а.с. 20).

Так, ОСОБА_3 , 01.05.2024 року зверталася із письмовою заявою (для комісії з питань захисту прав дитини) до голови ЗРА з проханням дозволити їй забрати дитину додому. Заява місить опис життєвих обставин останньої (а.с. 21).

Листом комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 26.02.2024 року № 4-260315-2467 стверджується, що фахівцями Залізничного відділення соціальної роботи Філії соціальної роботи та психологічної підтримки КУЗТ ЛМЦСПР «Джерело» 22.01.2024 року здійснено візит за адресою проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_4 та складено акт оцінки потреб, згідно із висновком якого сім`я перебуває у складних життєвих обставинах, чинником яких є ухилення батьками або особами, які їх замінюють від виконання своїх обов`язків із виховання дитини. ОСОБА_3 проінформовано про можливість отримання соціальних послуг, проте остання відмовилася від співпраці та із відповідною заявою не звернулася. Фахівці здійснювали додаткові візити за вказаною адресою, однак дверей у помешкання ніхто не відчинив та на телефонні дзвінки не відповів (а.с. 22).

Листом Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» ЛМР від 20.02.2024 року № 4-260810-8645 вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потрапила на відділення «Термінове влаштування дітей» на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про покинуту чи знайдену дитину та її доставку від 16.01.2024 року. На відділення «Служба підтримки сім`ї» було скеровано її матір ОСОБА_3 для отримання послуг, але консультації психолога вона не відвідує. Жодного разу на дзвінок не відповіла, на зв`язок не виходила. 07.02.2024 року остання на ІРЦ не з`явилася та потрібної документації не надала. За період перебування ОСОБА_4 в Центрі, відбулася тільки одна зустріч з матір`ю 17.01.2024 року (а.с. 23).

Листом Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» ЛМР від 14.05.2024 року № 4-260810-26065, зокрема стверджується, що за результатами проведених заходів можна зробити висновок, що ОСОБА_3 не вмотивована в співпраці з фахівцями центру, так як проблему узалежнення вона не усвідомлює. Враховуючи наявність належних житлових умов та емоційного контакту матері та дитини, доньку було повернуто в сім`ю. При цьому рекомендовано продовжити роботу з психологом. Але остання після повернення дитини до дому фахівців центру не відвідувала до моменту зарахування дитини у центр вдруге (а.с. 24).

Характеристикою Середньої загальноосвітньої школи № 72 від 28.06.2023 року № 01-24/273 щодо ОСОБА_4 стверджується, що остання навчається у школі з 28.04.2023 року. За час перебування у школі учениця не виявляла інтересу до навчання. Навчальним матеріалом володіє на початковому рівні. Потребує контролю за навчанням. Характеризується неорганізованістю, недотриманням правил поведінки. На контакт з однокласниками не йшла (а.с. 25).

Характеристикою Середньої загальноосвітньої школи № 65 від 22.01.2024 року № 26 щодо ОСОБА_4 стверджується, що остання навчається у школі з 1 класу. За весь час навчання у школі проявила такі якості, як лінь і байдужість до освітнього процесу, відволікається на сторонні заняття та ігнорує учительські зауваження. Ксенія проживає з бабцею та старшою сестрою. Не дослухається до порад сестри, а бабцю відверто не слухає, зневажає. Мама не цікавиться життям та навчанням своєї дочки, на батьківські збори не приходить, не відповідає на телефонні дзвінки. Ксенія потребує постійного контролю та нагляду (а.с. 26).

Матеріали справи містять також листи директора Середньої загальноосвітньої школи № 65 від 18.04.2023 року № 93, від 01.12.2023 року № 307 та від 24.03.2023 року № 70 щодо необхідності вжиття відповідних заходів щодо повернення учениці до навчання та притягнення до відповідальності матері за неналежне виховання дитини (а.с. 27, 28, 29).

Також серед матеріалів справи наявні акти обстеження умов проживання, за адресою АДРЕСА_4 від 26.03.2024 року, 08.04.2024 року та 23.04.2024 року, однак такими стверджується, що двері у помешкання ніхто не відчинив (а.с. 30, 31, 32).

Наказом управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від13.04.2023 року № 196 ОСОБА_4 поставлена на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у відділ «Служба у справах дітей» Залізничного району у зв`язку із ухилянням матері ОСОБА_3 від виконання обов`язків з виховання дитини (а.с. 33).

Висновком Залізничної районна адміністрація Львівської міської ради, як органу опіки та піклування про доцільність відібрання неповнолітньої ОСОБА_4 , 26.05.2009 року від матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав, стверджується, що Орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрати неповнолітню ОСОБА_4 , 26.05.2009 року від матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав (а.с. 34-35).

V. Застосоване судом законодавство.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності із ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї, ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання у сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Пунктами 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч. 1 ст. 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у наведеній ч. 1 ст. 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Також, схожі правові висновки вказані у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2022 року у справі № 308/12188/18.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У відповідності до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст. 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Аналіз норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Так, суд вирішуючи позов, зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Так, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 193 СК України передбачено стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі.

Частина 3 вказаної статті зазначає, що за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

VІ. Висновки суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23, 25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.

У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 § 58 ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Суд враховує, що на момент ухвалення рішення у справі, неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично перебуває (передана) у Великолюбінський БНРЦ.

Так, надані стороною позивача докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для відібрання неповнолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

З наявних у справі письмових доказів, суд вважає доведеним той факт, що відповідач належним чином не виконує батьківських обов`язків щодо належного виховання та розвитку дитини.

Більш цього, суд вважає, що у даному випадку, відібрання дитини у відповідача без позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дитини з метою унеможливлення у подальшому залишення її без догляду, що враховуючи вік дитини є неприпустимим.

При цьому суд враховує, що відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (ч. 3 ст. 170 СК України).

Отже на даний час неповнолітня ОСОБА_4 є дитиною, яка перебуває у складних життєвих обставинах, а дії її матері - ОСОБА_3 не дають підстав вважати, що вона може дбати про дитину, належно виховувати, забезпечувати фізичний та розумовий розвиток дитини.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення у повному обсязі.

Окремо, у контексті вирішення цієї справи, суд вважає необхідним зазначити, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати у атмосфері щастя, любові і розуміння незалежно від того, з ким дитина проживає, якщо вона не може проживати з кимось із батьків. Батьки відіграють особливу роль у житті кожної дитини, своїми вчинками та ставленням вони сприяють формуванню уявлення дитини про сімейні, людські та життєві цінності. Наявність тривалого уникнення відповідача від участі у вихованні дитини не сприяє повноцінному розвитку дитини. А тому відповідачу необхідно проявити розумну обачність у вчиненні дій, які прямо чи опосередковано впливають на психічне здоров`я дитини.

Також, враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу),але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 03.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, зобов`язавши Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, як органу опіки та піклування протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особистий рахунок на ОСОБА_4 для перерахування на нього аліментів, які стягуватимуться з ОСОБА_3 .

VІІ. Судові витрати по справі.

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окремо суд приймає до уваги, що відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Враховуючи те, що сторона позивача звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій міститься вимога щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. в дохід держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Залізничної районна адміністрація Львівської міської ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальна установа «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради, Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» про відібрання неповнолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Відібрати неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення її батьківських прав.

Стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча одинадцять) грн. 20 коп. в дохід держави.

Рішення суду, у частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ: 04056084, електронна пошта: zaladm@lviv.gov.ua, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Виговського, 34);

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_6 );

Третя особа: Комунальна установа «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 43893150, електронна пошта: ky.ridni@gmail.com, адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 204Б);

Третя особа: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Великолюбінський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр» (код ЄДРПОУ: 22345283, адреса 81555, Львівська обл., Львівський р-н, с-ще Великий Любінь, вул. Замкова, 5).

Повний текст судового рішення складено 11.10.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко