Рішення

від 10.10.2024 по справі 464/3894/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3894/24

пр.№ 2/464/1320/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

секретар судових засідань БРИНОШ А.Я.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з участю третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ІНВЕСТ ІНТЕРНЕШНЛ Україна», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ШАФРАНА Р.І. про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 з участю третіх осіб ТОВ «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна», приватного нотаріуса ЛМНО Шафрана Р.І. про визнання спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за сторонами в порядку поділу майна подружжя по частки майнових прав за кожним на таку.

В обґрунтування позову покликається на те, що 05 вересня 2017 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , який рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 лютого 2023 року розірвано. Під час шлюбу у них народилась дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею. 09 вересня 2020 року ОСОБА_5 з її згоди, як дружини, укладено попередній договір про зобов`язання укладення в майбутньому договору купівлі продажу об`єкту нерухомого майна, про який зазначено у додатку №1 до договору, на умовах, встановлених попереднім договором, в тому числі додатком №2 до цього договору з забудовником будинку, планова дата завершення спорудження будинку, в якому знаходиться об`єкт нерухомого майна 30 грудня 2021 року. Об`єктом нерухомого майна є квартира АДРЕСА_2 , з 1 житловою кімнатою, загальною площею 41,91 кв.м., житловою площею 14,83 кв.м., лоджія 1. Вважає, що як подружжя, набули спільні майнові права. У відповідності до договору від 09 вересня 2020 року умовами укладення основного договору є те, що сторона 1 приймає на себе зобов`язання продати, а сторона 2 купити об`єкт нерухомого майна за ціною, яка розраховується відповідно до Додатку №2. Сторона 2 зобов`язується оплатити стороні 1 авансом ціну об`єкту нерухомого майна гривнями згідно з порядком розрахунку та графіком, які відображені у додатку №2 на поточний рахунок сторони-1, що вказаний у додатку №2, або на інший рахунок, який повідомлений стороною-1, а у випадку завершення будівництва об`єкту нерухомого майна до запланованої дати, яка передбачена у п.1.3 цього договору, сторона-1 вправі вимагати, а сторона-2 зобов`язана оплатити стороні-1 у повному розмірі аванс оплати ціни об`єкту нерухомого майна, який передбачений у додатку №2, не пізніше 14 календарних днів від дати отримання стороною-2 вимоги від сторони-1, а не в строки (терміни), які передбачені у додатку №2. Вказані авансові платежі є забезпечувальними платежами, проте не є завдатком. Кошти ними сплачені згідно з додатком №2 за спірний об`єкт нерухомого майна, тобто сторони набули спільні майнові права від імені ОСОБА_5 . У відповідності до додатків №1,2 до зазначеного договору ОСОБА_5 після сплати відповідних коштів та після здачі будинку в експлуатацію мав отримати спірну квартиру. На час звернення до суду будинок зданий в експлуатацію, однак право власності не зареєстровано, не отримано відповідні правовстановлюючі документи, відсутні відомості щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт. Окрім того, квартиру обирали спільно, на час укладення договору була вагітною, доньку народила у лютому 2021 року, як подружжя, мали намір проживати в майбутньому у придбаній квартирі з дитиною. Оскільки звернулась до суду з позовом про майнові права на об`єкт інвестування у період шлюбу, що є спільним майном подружжя, тому просить визнати за кожним по частці майнових прав на вказаний об`єкт інвестування. Придбання майна чи майнових прав одним із подружжя під час перебування у шлюбі за згодою іншого з подружжя вважається спільною сумісною власністю подружжя. Покликання відповідача щодо того, що вона не працювала, не отримувала дохід, тоді, як ОСОБА_5 працює, мав заощадження просить до уваги не приймати та такі не мають правового значення, оскільки вона знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною. Просить також стягнути додаткові витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн. та судові витрати.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання до розгляду справи по суті на 18 червня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 18 червня 2024 року розгляд справи відкладено до 27 червня 2024 року, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

27 червня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву до 23 липня 2024 року через неявку відповідача та неподання доказів ТОВ «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна».

23 липня 2024 року у судовому засіданні продовжено перерву до 08 серпня 2024 року, у зв`язку з заявленим клопотанням представника позивача про продовження перерви, оскільки ним скеровано адвокатський запит на витребування доказів.

08 серпня 2024 року в судовому засіданні продовжено перерву до 05 вересня 2024 року для виконання ухвали суду про витребування доказів.

05 серпня 2024 року в судовому засіданні продовжено перерву до 17 вересня 2024 року, оскільки АТ «Ощадбанк» надано клопотання про продовження строку для надання доказів за ухвалою суду про їх витребування.

05 вересня 2024 року в судовому засіданні продовжено перерву до 17 вересня 2024 року через неявку сторін в судове засідання, окрім представника позивачки, та не надходження до суду доказів, що витребовувались.

17 вересня 2024 року ухвалою суду продовжено в судовому засіданні перерву до 10 жовтня 2024 року, задоволено клопотання представника позивача про надання доказів, витребувано такі ухвалою суду.

Представник позивачки ОСОБА_4 ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення, аналогічні мотивам позову. Просив позов задоволити. Подав заяву про винесення заочного рішення.

Решта сторін в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про такі неодноразово належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутності сторін, які в судові засідання не з`явились, за правилами заочного розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, у відповідності до ст.280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, правові норми, які підлягають застосуванню у відносинах сторін, фактичні обставини, врахувавши доводи сторони, оглянувши копію нотаріальної справи щодо посвідчення попереднього договору, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зістаттею 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1,2ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3ст.12 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 05 вересня 2017 року Самбірським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області сторони зареєстрували шлюб 05 вересня 2017 року (а.с.28).

У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане 05 лютого 2021 року (а.с.27).

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 лютого 2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.24-25).

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі між ТОВ «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна», який є забудовником будинку, в якому знаходиться об`єкт нерухомого майна, і вправі здійснювати спорудження вказаного будинку, зокрема, відповідно до договору, який укладено з землекористувачем земельної ділянки, проекту будівництва та зареєстрованого дозволу про початок виконання будівельних робіт та ОСОБА_5 09 вересня 2020 року укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., відповідно до якого сторони зобов`язались укласти у майбутньому договір купівлі продажу (далі Основний договір) щодо об`єкта нерухомого майна, про який зазначено у додатку №1 до цього договору, на умовах встановлених цим попереднім договором, в тому числі додатком №2 до цього договору. Відповідно до додатку №1 до Попереднього договору об`єктом нерухомого майна є квартира АДРЕСА_3 загальною площею 41,91 кв.м.

09 вересня 2020 року ОСОБА_4 у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Р.І. посвідчила заяву, якою надала свою повну та беззастережну згоду її чоловіку ОСОБА_5 на купівлю ним будь-якого нерухомого майна у м.Львові та Львівській області, та укладення ним відповідних попередніх договорів, договорів про внесення змін до попередніх договорів, договорів про розірвання попередніх договорів, договорів про відступлення прав та обов`язків, та/або договорів купівлі продажу, за ціну та на умовах, визначених на його власний розсуд.

Стаття 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №520/1740/15-ц, які в силу ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яке не потребує доказування і встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

У разі коли презумпцію права спільної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбано за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Відповідно до ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Як вбачається з висновків КЦС у складі ВС у справі №343/1294/18 від 04 березня 2021 року набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Крім того, розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

За відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_5 , суд вважає, що відповідач не спростував презумпцію спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, зокрема, майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Отже, в даних правовідносинах, суд вважає не спростованою відповідачем презумпції спільного майна подружжя та, що майнові права на квартиру по АДРЕСА_4 номер на плані поверху 121, у м.Львові, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки протилежного суду доведено не було. Вимоги позову про визнання майнових прав спільним майном подружжя до задоволення не підлягають, оскільки презумпцію спільного майна подружжя відповідачем не спростовано, матеріальним законом таких способів захисту не передбачено, а їх задоволення жодним чином не захистить право ОСОБА_4 на поділ майна.

Щодо позовної вимоги про визнання частки у праві спільної сумісної власності, суд приходить до наступного висновку.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_5 не надано суду доказів на підтвердження того, що майнові права на спірну квартиру набувались ним за кошти, які належали йому особисто, а тому таке майно - майнові права, як зазначалось вище, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами, встановленими статтями 331, 182 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відтак за змістом вищевказаних положень цивільного законодавства об`єкт цивільних прав набуває статусу нерухомого майна при існуванні таких обставин: завершення будівництва; прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації; здійснення державної реєстрації права власності на нього у встановленому законодавством порядку.

Водночас стаття 177 ЦК України відносить до об`єктів цивільних прав майнові права, під якими розуміються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У разі інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснюється, зокрема, через фонди фінансування будівництва, майнове право на об`єкт інвестування можна визначити як «право очікування», що наділяє власника цього права певними, але не всіма правами власника майна, та засвідчує його правомочність отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що набуті в період шлюбу майнові права щодо об`єкта незавершеного будівництва, підлягають поділу між подружжям як їх спільне сумісне майно.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з наявних доказів, сторонами не внесено повної вартості за спірну квартиру та не проведено державної реєстрації прав власності на таку.

В період зареєстрованого шлюбу сторін відповідач ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу майнових прав та сплатив за даним договором кошти у розмірі: 400000 грн. 09 вересня 2020 року, 181527 грн. 26 квітня 2021 року, 178650 грн. 25 червня 2021 року, а всього 760177 грн. відповідно до платіжних інструкцій, наявних в матеріалах справи, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних для отримання в майбутньому права власності на об`єкт нерухомого майна, а відтак заявлені до поділу майнові права є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частина 1 ст.69 СК України зазначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статті 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

З огляду на викладене суд вважає, що позов про поділ майнових прав в цілому не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у тому числі і продавця майнових прав ТОВ «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна», позивачкою ОСОБА_4 не ставиться перед судом вимога про присудження їй грошової компенсації, а тому суд приходить до висновку про підставність позову в частині поділу майна шляхом визнання ідеальних часток подружжя у майнових правах.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в порядку поділу майна подружжя по 1/2 частки майнових прав за кожним на квартиру за адресою АДРЕСА_4 , вид об`єкта нерухомого майна квартира, номер на плані поверху 121, кількість житлових кімнат 1, загальна площа 41,91 кв.м., житлова площа 14,83 кв.м., лоджія 1.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 4725 грн. судового збору.

В решті вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2024 року.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК