Ухвала

від 10.10.2024 по справі 686/27348/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/27348/24

Провадження № 1-кс/686/8526/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024242260000036 від 01.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Окружної прокуратуриміста Хмельницького ОСОБА_3 у межах кримінального провадження №42024242260000036 від 01.10.2024 звернулася із клопотанням про арешт на земельну ділянкуз кадастровимномером 6825086700:04:001:0039 площею 0,138 га, яка належить ТОВ «Нефант» (29000, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул. Гонти, буд. 49, код ЄДОПОУ: НОМЕР_1 ) із забороною розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що посадові особи Держгеокадастру, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, внесли до Державного земельного кадастру відомості щодо зміни місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 площею 0,1380 га, в межах лісового фонду філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», що спричинило тяжкі наслідки.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення 01.10.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024242260000036, за попередньою правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 364 КК України.

За матеріалами клопотання, ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,138 га (серія XM № 020181 від 07.09.2004) на підставі розпорядження Хмельницькою районною державною адміністрацією від 18.06.2004 №756/04-р, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010474301089.

В подальшому, 14.02.2008 за договором дарування ОСОБА_4 відчужила земельну ділянку ТзОВ «Нефант» (договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 669 від 14.02.2008).

Окрім того, ТОВ «Нефант» виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 серія ЯЕ №310248 від 13.03.2008, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010874300014.

Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 відкрита 13.03.2008 державним кадастровим реєстратором ОСОБА_6 .

Разом з тим, 13.08.2021 до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором ОСОБА_7 за заявою ТОВ «Нефант» внесені зміни відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, про місце розташування, цільового призначення, нормативно грошової оцінки, площу земельної ділянки, форму власності, виду використання, складу угідь, виду використання, про розробника документації, відомостей про суміжників.

Прокурор зазначає, що відповідно до витребуваних архівної копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, надану для комерційного використання ТзОв «Нефант», яка знаходиться на території Пироговецької сільської ради, Хмельницького району та поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 площею 0,1380 га, встановлено, що в результаті внесених змін до Державного земельного кадастру, 13.08.2021 змінилось місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 та вона знаходиться в межах лісового фонду філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» та накладається на квартал 19 виділ 6 Прибузького лісництва.

Вказані дії спричинили вибуття земельної ділянки з державної власності та незаконну передачу її у приватну власність.

За версією органу досудового розслідування, посадові особи Держгеокадастру зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, внесли до Державного земельного кадастру відомості щодо зміни місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 площею 0,1380 га, в межах лісового фонду філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДПІ «Ліси України», що спричинило тяжкі наслідки.

За відомостями з Державного реєстру речових прав власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 ТзОв «Нефант» (код ЄДОПОУ: НОМЕР_1 )на підставі державного акту на право власності на земельну, серія ЯЕ №310248 від 13.03.2008, виданого Хмельницькою районною державною адміністрацією.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6825085400:02:002:0001, будь-які інші користувачі вказаної земельної ділянки відсутні.

07.10.2024 винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні земельної ділянки з кадастровим номером6825086700:04:001:0039, яка зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, може бути використана як доказ факту внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо зміни місця розташування земельної ділянки та є предметом, що був об`єктом кримінально-протиправних дій.

А тому прокурор просить накласти на зазначений об`єкт нерухомого майна із забороною розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання.

Прокурор в судове засідання не з`явилася, проте в її клопотанні міститься прохання про розгляд справи за його відсутності, просить його задовольнити.

З метою забезпечення арешту майна, при розгляді клопотання слідчий суддя застосовує положення ч.2 ст.172 КПК України, згідно з якими клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

На підставі ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) ,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На підставі ч.4 ст.172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

З матеріалів клопотання, що слідчими ХРУП ГУНП в Хмельницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024242260000036 від 01.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання постанови слідчого від 07.10.2024 про визнання речовим доказом, земельна ділянка, на яку прокурор клопоче накласти арешт, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №42024242260000036.

З огляду викладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42024242260000036 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна, з огляду і на те, що внаслідок дій, з якими пов`язується вчинення кримінального правопорушення, розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 змінилось та вона розташовується у межах лісового фонду філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» та накладається на квартал 19 виділ 6 Прибузького лісництва.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання що майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

А тому клопотання прокурора є обґрунтованим.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Слідчий суддя звертає увагу, що арешт майна з метою збереження речових доказів, що передбачено ч. 2ст. 170 КПК Україниі не вимагає наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, атому не пов`язаний з можливістю арешту такого майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчим суддею не встановлено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

За таких обставин слідчий суддя, вважає, що співрозмірним у даному випадку, буде накладення арешту на указане майно із встановленням заборони його відчуження.

Зазначений спосіб накладення арешту, з урахуванням встановлення можливої заборони ,передбаченої КПК України, включає в себе обмеження на проведення реєстраційних дій, що цілком достатньо для унеможливлення внесення змін до конфігурації земельної ділянки та фіксації документального стану про її координати, розташування та площу та нівелювання можливої перереєстрації шляхом поділу.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності у вигляді тимчасової заборони права відчуження є розумним і співмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

При цьому негативних наслідків, у тому числі третім особам від встановлення таких визначених законом заборон щодо цього майна, слідчий суддя не вбачає.

Такий захід забезпечення кримінального провадження не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, не перешкоджатиме власникам його використовувати.

Отже, установлення заборон відчуження майном не суперечить вимогам КПК України та відсутні підстави вважати, що арешт не є пропорційним заходом, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на указане майно є тимчасовим заходом.

У разі встановлення обставин, за яких в подальшому застосуванні цього заходу буде відсутня потреба, він може бути скасований повністю або частково слідчим суддею, зокрема за клопотанням власника, володільця майна.

За таких обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42024242260000036 від 01.10.2024 з тимчасовим позбавленням права на відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером 6825086700:04:001:0039 площею 0,138 га, яка належить ТзОв «Нефант» (29000, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул. Гонти, буд. 49, код ЄДОПОУ: 33071948).

У іншій частині вимог клопотання відмовити.

Виконання ухвали покласти на слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні ОСОБА_8 .

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя