Ухвала

від 08.10.2024 по справі 172/435/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3114/24 Справа № 172/435/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041420000054 від 04.03.2024 року, за апеляційною скаргою Першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржувану ухвалу скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що відповідно до ст. 45 КК України (в редакції Закону № 720-IX від 17.06.2020 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, у разі вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Вказує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років, що згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, втім має умисний характер.

На думку прокурора, при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки у справах щодо даної категорії кримінальних правопорушень, зважаючи на їх ступень тяжкості та ознаки суб`єктивної сторони, процедура, передбачена ст. 45 КК України, застосуванню не підлягає.

Оскаржуваною ухвалою суду ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв`язку з дійовим каяттям, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041420000054 від 04.03.2024 року, - закрито.

Згідно із обставинами, встановленими судом першої інстанції та детально викладеними у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, ОСОБА_8 , будучи трактористом, на підставі усної домовленості із ОСОБА_9 , на початку вересня 2023 року (точної дати не встановлено), достовірно знаючи про наявність на територіях земельних ділянок з кадастровими номерами 1220784100:01:006:0002 та 1220784100:01:006:0047, об`єкту археології курганний могильник № 4878/1 з визначеною охоронною зоною, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельних ділянок місця розташування об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, з метою подальшого використання для здійснення сільськогосподарського виробництва, шляхом дискування, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,428 га (курганний могильник) № 4878/1, розорював поверхневий шар ґрунту.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Своє рішення про закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України суд обгрунтував тим, що ОСОБА_8 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, а також сприяв розкриттю і розслідуванню злочину, звільнив самовільно зайняту земельну ділянку, навколо кургану встановив пізнавальні таблички для ідентифікації охоронюваної зони, що було визнане щирим каяттям.

ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про день та час апеляційного розгляду повідомлявся.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, згідно із вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог не дотримався.

Згідно із ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Пленум Верховного Суду України у п. 1 своєї постанови № 12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" роз`яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час судового розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. При цьому дієве каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю, і лише після цього має бути постановлене (ухвалене) відповідне судове рішення у визначеному КПК порядку. При цьому ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років, що у розумінні ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, залишив поза у вагою те, що останнім скоєно кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке дійсно є нетяжким злочином, втім має умисний характер, що у свою чергу виключає застосування у кримінальному провадженні щодо нього положень ст. 45 КК України.

Отже, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним та воно не може залишатися в силі.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.

Обговорюючи питання про остаточне рішення за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів зважає на те, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить розгляд по суті обвинувачення, яке не було розглянуте судом першої інстанції, а отже суд апеляційної інстанції в даному випадку позбавлений можливості ухвалити остаточне рішення у кримінальному провадженні, а з іншого боку до передбаченого ст. 415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляд в суді першої інстанції не входить вищезазначене порушення вимог закону про кримінальну відповідальність, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 7 КПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно з чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону, всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, встановити, чи дійсно діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , мало місце, чи містить воно склад кримінального правопорушення і особа винна в його вчиненні, а також з`ясувати наявність чи відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Також належить детально перевірити усі докази по справі, доводи, які були надані учасниками судового розгляду, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 413, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4