Ухвала

від 01.10.2024 по справі 757/27851/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/27851/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4910/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000177 від 22.02.2024 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, начальник відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк для подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.06.2024 року, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити повністю клопотання начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000177 від 22.02.2024 року та накласти арешт на тимчасово вилучене майно - мобільні телефони: «Iphone» в корпусі чорного кольору в кольоровому чохлі та «Iphone» в корпусі чорного кольору в чорному чохлі, які вилучені 11.06.2024 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки проведений судовий розгляд є неповним, висновки слідчого судді, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а слідчим суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що 11.06.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення. Під час проведення обшуку виявлено та вилучено мобільні телефони: «Iphone» в корпусі чорного кольору в кольоровому чохлі та «Iphone» в корпусі чорного кольору в чорному чохлі, увімкнути їх не виявилося можливим, а ОСОБА_8 не зміг пояснити, що це за телефони і кому вони належать.

12.06.2024 року начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про арешт зазначеного тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №62024000000000177 від 22.02.2024 року.

Прокурор зазначає, що посилання на будь-які об`єктивно з`ясовані обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, в оскаржуваному рішенні відсутні.

При цьому, в абзаці 13 мотивувальної частини ухвали міститься висновок про необхідність відмови в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022162480001604 від 20.12.2022 року, але вказаний прокурор та зазначене кримінальне провадження не мають жодного відношення до обставин, які мали бути досліджені судом при розгляді клопотання прокурора ОСОБА_7 про арешт майна в кримінальному провадженні №62024000000000177 від 22.02.2024 року.

Враховуючи викладене, слідчим суддею не досліджувалися в повному обсязі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Таким чином, слідчий суддя не взяв до уваги жодні докази, в тому числі ті, які могли істотно вплинути на його висновки, отже його висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки таке дослідження не здійснювалось.

На думку прокурора, вказані порушення призвели до того, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Прокурор також посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, слідчим суддею допущено істотні порушення вимог КПК України, а саме: не забезпечено належного повідомлення прокурора та слідчого про день, час та місце розгляду клопотання з наданням їм необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 9 ст. 135 КПК України); не прийнято до уваги заяву прокурора про причини неявки та про підтримання свого клопотання в повному обсязі, а саму неявку прокурора та слідчого розцінено як відмову від підтримання клопотання, що не передбачено чинним КПК України (ч. 1 ст. 172 КПК України); розгляд клопотання із дослідженням та оцінкою доказів не проведено (ст. ст. 94, 172 КПК України);винесено ухвалу без зазначення встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також із зазначенням про те, що дана ухвала оскарженню не підлягає (п. 9 ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 372 КПК України).

На переконання скаржника, ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді обґрунтоване посиланням на те, що розгляд клопотання проведено за його відсутності, а копію оскаржуваної ухвали прокурором отримано лише 24.06.2024 року.

30.09.2024 року від ОСОБА_8 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав, що клопотання прокурора про арешт майна є необґрунтованим, а вилучене майно не має ніякого відношення до належного йому нерухомого майна, у якому проводився обшук. При цьому, сам ОСОБА_8 не має відношення до кримінального провадження і йому не зрозуміло, на яких підставах подається клопотання про арешт його квартири, яка ніякого відношення до кримінального провадження також не має.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000177 від 22.02.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи службовою собою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у період дії воєнного стану, перевищуючи свої службові повноваження, налагодив механізм отримання коштів за сприяння в ухиленні від призову за мобілізацією, після чого ним особисто та за його вказівкою придбано ряд нерухомого майна та транспортних засобів, які в подальшому зареєстровані на членів сім`ї та близьких осіб, про яких зазначено в Законі України «Про запобігання корупції».

Також з матеріалів вбачається, що ОСОБА_11 під час перебування на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період 2020-2023 років, залучив до складу злочинної групи та злочинної діяльності членів сім`ї та близьких осіб, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього кримінального правопорушення, були об`єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, після чого організували набуття, володіння, використання та розпорядження грошовими коштами, транспортними засобами та нерухомим майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, на загальну суму понад 10 млн. гривень, шляхом здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, переміщення, зміни форми (перетворення) такого майна, а також організували вчинення дій, спрямованих на приховування такого майна, права на таке майно та джерел його походження, достеменно знаючи, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом, вчинене організованою групою.

Таким чином, реалізовуючи злочинний умисел, відомий усім членам організованої групи з метою легалізації отриманих заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 коштів за сприяння в ухиленні від призову за мобілізацією, діючи узгоджено зі своїми членами сім`ї та близькими особами, спрямовано на приховування реальних обставин набуття об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів шляхом завищення реальних доходів та заниження реальних видатків, 05.07.2022 року ОСОБА_12 (дружина) придбала легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель V- НОМЕР_1 (2021 р.в.), VIN-код W НОМЕР_2 , вартістю 2 673 687,06 гривні.

12.07.2022 року ОСОБА_14 (мати) придбала легковий автомобіль марки Toyota, модель RAV-4 HYBRID (2020 р.в.), VIN-код НОМЕР_3 , вартістю 882 500,00 гривень.

Крім того, 22.07.2022 року ОСОБА_13 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 , придбано квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 563 000,00 грн.

Однак, згідно інформації з сайту dom.ria.com середня вартість квартири площею 35,0 м.кв., за даною адресою становить від 1 000 000 грн. по 1 280 000 грн. Таким чином, виникають обґрунтовані підозри щодо навмисного заниження вартості квартири у договорі купівлі-продажу.

При цьому у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутні відомості про доходи, отримані ОСОБА_13 .

Надалі, 23.09.2022 року ОСОБА_15 (теща) придбала житловий будинок загальною площею 189,5 м2 та земельну ділянку, на якій будинок розташований, кадастровий номер: 5123755800:01:003:5371, адреса: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 3 132 500,00 гривень.

Щодо законності нібито отримання доходів для проведення купівлі-продажу зазначеного рухомого та нерухомого майна зазначено, що за декілька років до придбання вищевказаних активів 02.02.2018 року його близька особа (теща) - ОСОБА_15 отримала дохід у розмірі 15 000 000,00 грн. з продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 253,3м2, що підтверджується договором купівлі-продажу № 126.

Однак, реальність отримання ОСОБА_15 грошових коштів у розмірі 15 000 000,00 грн. від продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , викликає обґрунтовані сумніви з огляду на такі факти: вказаний дохід суттєво відрізняється від інших сум доходів, отриманих ОСОБА_15 , які не перевищують 10 000,00 грн. за квартал, тим паче в період з 2015 по 2017 роки джерелом доходу ОСОБА_15 було ДП «Сонік-Одеса» (код ЄДРПОУ 21034859), засновником та власником якого був її батько ОСОБА_16 . ОСОБА_15 при здійсненні купівлі у ДП «Сонік-Одеса» зазначених приміщень за 1 100 000 грн., а потім відразу ж продажу їх ОСОБА_17 за 15 000 000,00 грн. виступала як підставна особа, підконтрольна власнику ДП «Сонік-Одеса», яка була залучена у схему з ухилення від сплати податку на прибуток підприємств. 02.02.2018 року ОСОБА_15 зняла вказані кошти з рахунку у повному обсязі в готівковій формі. ОСОБА_15 сплатила 5% податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна та 1,5% військового збору, на суму 0,98 млн. грн. Та вже 13.02.2018 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_18 було укладено договір дарування грошових коштів на суму 9,4 млн. грн.., за яким ці кошти отримує останній. Зазначене може свідчити, що реальним вигодоодержувачем по угоді з продажу нерухомості, що належала ДП «Сонік-Одеса», був саме батько ОСОБА_15 - ОСОБА_16 .

Разом з тим, ОСОБА_15 23.09.2022 року внесла на свій рахунок готівкові кошти на суму 3,13 млн. грн., та в підтвердження джерела походження коштів, надала до банківської установи копію договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 101,6 м. кв., за ціною 3,98 млн. грн., покупцем квартири зазначено ОСОБА_19 . В подальшому, зазначені кошти було переказано на користь ОСОБА_20 , як оплата за будинок та земельну ділянку, однак необхідно зазначити, що ОСОБА_15 не була її власником, а також квартира має іншу площу - 41,6 м2, тобто остання за вказівкою ОСОБА_11 подала в банківську установу підроблений документ з метою легалізувати доходи, набуті злочинним шляхом.

Крім того, 15.10.2022 року ОСОБА_15 придбала легковий автомобіль марки BMW, модель Х7 ХDRIVE 30D (2021 р.в.), VIN-код НОМЕР_4 . Згідно з відомостями, наданими адміністраторами інтернет-платформи з продажу автомобілів - auto.ria.ua, продавцем вказаного автомобіля було зазначено вартість 107 000,00 дол. США, що за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на 15.10.2022 - 3 911 920,00 грн., однак вартість, вказана сторонами при укладенні договору купівлі - продажу в сервісному центрі МВС, становить всього 5 000,00 грн., що свідчить про приховування реальної вартості набуття автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_15 не могла набути вищевказані об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби, оскільки згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків сумарний дохід (без урахування податків та встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні роки), отриманий нею в період з 01.01.2000 року по 30.06.2023 року становить 963 804,98 гривні, а також згідно з відомостями про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_15 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», сума її видатків за період з 01.01.2020 року по 24.07.2023 року становить 750 558,23 гривні. В ході співставлення відомостей про рух коштів та інформації про отримані нею доходи встановлено, що починаючи з четвертого кварталу 2017 року і дотепер, ОСОБА_15 не отримує заробітної плати, живе за рахунок коштів перерахованих на її банківські рахунки дочкою ОСОБА_12 та зятем ОСОБА_11 .

Надалі, 21.12.2022 року ОСОБА_14 (мати) придбала житловий будинок загальною площею 140 м2 та земельну ділянку кадастровий номер: 5123755800:01:003:4184, на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 1 659 340,00 гривень.

Автомобіль та зазначену нерухомість начебто було придбано за рахунок накопичених коштів батьками останнього, та коштів, які були їм подаровані матір`ю одного з батьків від продажу власного садового будинку 22.08.2019 року, однак батьки ОСОБА_11 не могли набути зазначені об`єкти нерухомого майна та автомобіль, оскільки згідно з наявними відомостями, загальна сума ймовірно сформованого ними грошового активу за відповідний період вдвічі менша придбаного майна.

Крім того, у період з 01.01.2021 року по 24.07.2023 року ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 витрачено 5 945 966,85 грн., що неспівставно більше отриманих законних доходів та розміру грошових активів, сформованих ними за попередні періоди, що підтверджується відомостями про рух коштів на банківських рахунках (АТ КБ «Приватбанк»), де здебільшого кошти на банківські рахунки зазначених осіб вносилися у безготівковій формі шляхом поповнення власних рахунків через термінали самообслуговування на суми від 9 000 до 106 000 грн.

Також установлено, що 09.02.2023 року за вказівкою та проханням ОСОБА_11 й ОСОБА_12 було оформлене право власності (придбано) на нерухоме майно (земельні ділянки) на подругу ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , які розташовані напроти земельної діянки та житлового будинку, який має у приватній власності ОСОБА_12 .

Надалі, діючи з тим же умислом, та приховуванням придбання нерухомого майна родиною ОСОБА_22 , 20.04.2023 року було оформлене право власності (придбано) на нерухоме майно (земельна ділянка та житловий будинок) на подругу ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_7 , тобто поруч та на одній же вулиці, де придбана нерухомість у 2022 році.

В тому числі, в кінці 2023 року на родину ОСОБА_22 матір`ю ОСОБА_21 - ОСОБА_23 надано довіреність на користування та розпорядження автомобілем «Skoda KODIAQ» д.н.з. НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_11 на даний час.

Крім того, отримано інформацію щодо придбання майнових прав тещею ОСОБА_11 - ОСОБА_15 на квартири АДРЕСА_8 в ЖК « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , та придбання майнових прав батьком ОСОБА_11 на квартиру на шостому поверсі в ЖК «Aqua Marine», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 .

11.06.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення. Під час проведення обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон «Iphone» в корпусі чорного кольору в кольоровому чохлі та мобільний телефон «Iphone» в корпусі чорного кольору в чорному чохлі, увімкнути їх не виявилося за можливе, а власник квартири ОСОБА_8 не зміг пояснити, що це за телефони і кому вони належать.

Ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на вилучення комп`ютерів, ноутбуків, серверів, планшетів, електронних носіїв інформації виключно якщо у їх пам`яті зберігаються проекти та/або копії вказаних документів, або доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту, мобільних терміналів систем зв`язку, які використовувались для підготовки та вчинення кримінального правопорушення та в пам`яті яких міститься переписка з іншими особами щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а також мобільних терміналів систем зв`язку, доступ до яких обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

12.06.2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000177 від 22.02.2024 року.

У клопотанні начальник відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно - мобільні телефони: «Iphone» в корпусі чорного кольору в кольоровому чохлі та «Iphone» в корпусі чорного кольору в чорному чохлі (власник квартири ОСОБА_8 не зміг пояснити, що це за телефони і кому вони належать), які вилучені 11.06.2024 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Клопотання обґрунтоване посиланням на те, що в ході проведення вказаного вище обшуку, з урахуванням наявної інформації, яка міститься у матеріалах кримінального провадження, отримано відомості про те, що в пам`яті зазначених мобільних телефонів містяться відомості, які мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки будуть використані в подальшому для доказу фактів та обставин, що встановлюються.

Прокурором у поданому до суду клопотанні зазначено, що підставою арешту майна є достатні підстави вважати, що вилучені під час зазначеного вище обшуку мобільні телефони зберегли на собі сліди кримінальних правопорушень, що регламентовано п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Метою арешту вилучених мобільних телефонів є забезпечення збереження речових доказів, що визначено пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000177 від 22.02.2024 року,з тих підстав, що прокурор та слідчий в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили, а тому слідчий суддя дійшов до висновку, що заявники на час розгляду клопотання його не підтримують, отже, правові підстави для розгляду клопотання по суті відсутні.

З врахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно слід відмовити.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 209 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що мобільні телефони, вилучені 11.06.2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вказане майно могло бути знаряддям вчинення злочинних дій, зберегти на собі сліди або відомості, які мають значення для кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Крім того, постановою слідчого від 11 червня 2024 року вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62024000000000177 від 22.02.2024 року.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для розгляду клопотання прокурора про арешт майна та відмову у його задоволенні з цих підстав, зокрема, з огляду на те, що така підстава для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, як неявка прокурора та слідчого у судове засідання, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, в тому числі ст. 172 КПК України, відповідно до якої неприбуття прокурора та слідчого у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.

При цьому, як постанова старшого слідчого про визнання майна речовим доказом, так і клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що зазначене майно може бути знаряддям вчинення злочинних дій, зберегти на собі сліди або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути знищене, приховане, передане чи відчужене.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно - мобільні телефони: «Iphone» в корпусі чорного кольору в кольоровому чохлі та «Iphone» в корпусі чорного кольору в чорному чохлі, які вилучені 11.06.2024 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання.

Таким чином, слідчий суддя, не надавши оцінку вказаним у клопотанні доводам та долученим до нього матеріалам, не дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно - мобільні телефони: «Iphone» в корпусі чорного кольору в кольоровому чохлі та «Iphone» в корпусі чорного кольору в чорному чохлі, які вилучені 11.06.2024 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Доводи ОСОБА_8 , викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, про те, що вилучене майно не має відношення до його квартири та про те, що він у даному кримінальному провадженні не є підозрюваним чи обвинуваченим, не є підставою для відмови у накладенні арешту на вилучене майно.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити начальнику відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000177 від 22.02.2024 року - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно - мобільні телефони: «Iphone» в корпусі чорного кольору в кольоровому чохлі та «Iphone» в корпусі чорного кольору в чорному чохлі, які вилучені 11.06.2024 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4