Ухвала

від 08.10.2024 по справі 761/25384/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/25384/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/5133/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

підозрюваної ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вовче Єлецького району Липецької області Російської Федерації, громадянки України, росіянки, з вищою освітою, фінансового директора ТОВ «ВК «Росса», яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судима, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000559 від 19 червня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року у задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовлено.

Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на неї такі обов`язки:

- цілодобово не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 ;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну місця проживання та/або роботи (в залежності від стадії кримінального провадження);

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії цієї ухвали встановлено по 12 вересня 2024 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб у межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.

У мотивування скарги зазначає, що враховуючи характер вчиненого підозрюваною злочину та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, яке полягає у безальтернативному позбавленні волі, є всі підстави вважати, що ОСОБА_7 може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними способами (через залякування) впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення нею зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Уважає, що застосований Шевченківським районним судом м. Києва запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не здатний усунути ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які існують у кримінальному провадженні.

30 липня 2024 року до суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , в яких останній, серед іншого, зауважує, що ризики, передбачені пунктами 3, 4 частини першої статті 177 КПК України, підтверджуються, зокрема, протоколом за результатами проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_7 від 15 березня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_7 за допомогою месенджера «Telegram» веде переписку зі службовими особами російського підприємства ТОВ «РОССА» бухгалтером ОСОБА_11 та директором ОСОБА_12 щодо діяльності підприємства та його взаємодії з контрагентами, надає вказівки бухгалтеру українського підприємства ТОВ «Росса» ОСОБА_13 щодо проведення конвертації «валюти з Росії», що свідчить про її вплив на підпорядкованих працівників.

30 липня 2024 року захисником ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких остання просить відмовити прокурору у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року - залишити без змін.

У запереченнях захисник ОСОБА_8 вказує, що у цьому кримінальному провадженні матеріали на підтвердження обґрунтованої підозри не тільки не пов`язують ОСОБА_7 з інкримінованим їй злочином, але й не можуть переконати суд, що такий злочин взагалі мав місце бути.

Звертає увагу суду на відсутність та недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, та зазначає, що у судовому засіданні під час розгляду вказаного клопотання судом першої інстанції з`ясовані обставини, які мають значення для справи, врахована характеристика підозрюваної ОСОБА_7 , її сімейний стан, місце проживання, матеріальне становище.

При цьому, зауважує, що ОСОБА_7 12 липня 2024 року на виконання постановленої судом ухвали здала свій закордонний паспорт, про що надано розписку.

На думку сторони захисту застосований до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням усіх обставин та положень статті 178 КПК України, наразі відповідає меті запобіжного заходу як такого.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, заслухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000559 від 19 червня 2024 року за підозрою ОСОБА_14 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що громадянин України ОСОБА_14 є директором та співзасновником (49 % статутного капіталу) українського ТОВ «ВК «Росса» (ЄДРПОУ 22699070), зареєстрованого за адресою - м. Харків, проспект Героїв Харкова буд. 269-б. Основними видами діяльності українського підприємства ТОВ «ВК «Росса» є виробництво легких металевих пакувань, а також виробництво тари з пластмас та неспеціалізована оптова торгівля.

ОСОБА_14 , який є кінцевим бенефіціаром та керівником цього підприємства, має право вчиняти дії від імені юридичної особи, відповідно до своєї посади виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто є службовою особою суб`єкта господарювання, зареєстрованого з метою здійснення господарської діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції. З огляду на вищевикладене ОСОБА_14 здійснює контроль та організацію діяльності українського підприємства ТОВ «ВК «Росса».

Встановлено, що контрагентом та отримувачем продукції українського виробництва є російське підприємство ТОВ «РОССА» (рос. - ООО «РОССА», ОГРН 1053107124608, РФ, Білгородська область, м. Білгород, вул. Мічуріна, буд. 56, офіс 323), основним видом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля товарами у тому числі продукцією виробництва українського підприємства ТОВ «ВК «Росса».

ОСОБА_14 , будучи директором та співзасновником українського підприємства ТОВ «ВК «Росса», здійснює фактичний контроль за веденням фінансово-господарської діяльності російського підприємства ТОВ «РОССА».

Директором російського ТОВ «РОССА» є громадянка України ОСОБА_12 , а єдиним засновником громадянин України ОСОБА_15 , які підконтрольні та підзвітні ОСОБА_14 .

Так, громадянин України ОСОБА_14 , не будучи службовою особою суб`єкта господарювання, здійснює вирішальний вплив на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «РОССА» шляхом надання вказівок службовим особам та працівникам з проведення господарських операцій, виплат заробітної плати, прийняття управлінських рішень, здійснення контролю щодо руху коштів підконтрольного йому підприємства ТОВ «РОССА», розрахунків з контрагентами - підприємствами, зареєстрованими на території РФ, використовуючи при цьому у тому числі засоби мобільного зв`язку, електронного та поштового листування.

Після початку збройної агресії РФ проти України Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 03 березня 2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», якою фактично накладено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є РФ та кола визначених осіб (пов`язаних з РФ), що фактично унеможливило подальшу спільну безпосередню господарську діяльність ТОВ «ВК «Росса» із російським підприємством ТОВ «РОССА».

Так, ОСОБА_14 після 14 квітня 2022 року, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, виходячи з геополітичних інтересів РФ, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни та проведення у зв`язку з цим підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди Україні, за власної ініціативи, вчинив умисні дії з пособництва державі-агресору - РФ.

Зокрема, ОСОБА_14 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на підготовку та передачу представникам держави-агресора матеріальних ресурсів, будучи обізнаним про набрання чинності Законом України від 14 квітня 2022 року №2198-ІХ, яким встановлено кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки й передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, з метою здійснення експортних операцій з України на територію держави-агресора, використав виробничі потужності підконтрольного йому російського товариства ТОВ «РОССА», службові особи якого йому підзвітні та підконтрольні, щодо проведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства, у тому числі з представниками державного сектору економіки РФ.

Не пізніше 24 червня 2022 року до своєї протиправної діяльності ОСОБА_14 залучив громадянку України ОСОБА_7 , яка є фінансовим директором ТОВ «ВК «Росса».

Згідно з розробленим ОСОБА_14 злочинним планом, на який ОСОБА_7 добровільно погодилася, на неї покладався контроль за фінансовою діяльність ТОВ «РОССА», зокрема, перерахування коштів за поставлений товар від контрагентів, у тому числі з державного сектору економіки РФ, формування фінансових звітів, контроль заборгованості за укладеними договорами, сплати податкових та митних платежів до бюджету держави-агресора, контроль за поставками продукції, виробленої ТОВ «ВК «Росса», на територію держави-агресора в обхід існуючих заборон.

Установлено, що ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , після 14 квітня 2022 року, перебуваючи на території України, контролюючи діяльність товариства, зареєстрованого на території РФ, усвідомлюючи свої протиправні дії, забезпечили збір, підготовку та передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, а саме: постачання виробів із легких металевих пакувань, а також тари з пластмас на користь підприємств державного сектору РФ, а також перерахування грошових коштів до бюджету держави-агресора.

Так, 09 грудня 2022 року російське ТОВ «РОССА» переказало кошти на рахунок АТ «Сибірський ЛВЗ» (рос - АО «Сибирский ЛВЗ») на суму понад 150 тис. рос. руб. (керуючою компанією АТ «Сибірський ЛВЗ» є АТ «Руст Росія», держателем реєстру акціонерів якого є АТ «Незалежна регісторська компанія Р.О.С.Т.», що входить до державного сектору РФ).

Крім того, 03 червня 2022 року ТОВ «РОССА» здійснило розрахунок за продукцію на суму 1 299 674 рос. руб. з ТОВ «Об`єднані Пензенські ЛВЗ», що входить до групи компаній «Пензаспиртпром», одного із найбільших бюджетоутворюючих підприємств з державним капіталом.

Поряд з цим, у період з 22 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року підконтрольне ОСОБА_14 та ОСОБА_7 ТОВ «РОССА» перерахувало за комплектуючі 122 790 665 рос. руб. ТОВ «Стандарт Якості» (рос. - ООО «Стандарт Качества»), яке є учасником системи державних закупівель РФ.

Установлено, що упродовж 2022 року ТОВ «РОССА», контроль за діяльністю якого здійснює ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перерахувало Федеральній митній службі Росії 37 712 924 рублів.

Крім того, у період з 14 квітня 2022 року по 29 грудня 2022 року ТОВ «РОССА» здійснило платежі на рахунки Управління федерального казначейства по Білгородській області Державного підприємства «Білгородське регіональне відділення фонду соціального страхування Російської Федерації», Управління федеральної податкової служби Росії по Білгородській області.

З урахуванням викладеного, російське підприємство ТОВ «РОССА», виконуючи договірні зобов`язання, укладені із низкою контрагентів перерахованих вище, здійснило наповнення місцевих бюджетів, кошти з яких у подальшому спрямовуються на посилення оборонного потенціалу РФ.

Крім того, ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які завдають шкоди основам національної безпеки України, після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, з метою продовження здійснення фінансово-господарської діяльності, яка полягає у зборі, підготовці та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, використовуючи підприємство ТОО «Grand Royal Bottlers» (ТОВ «Гранд Роял Боттлерс», БІН 140340021942), зареєстроване на території Казахстану (м. Кокшетау), відповідно до раніше укладеного договору №0108/22 від 01.08.2022 між ТОВ «ВК «Росса» в особі ОСОБА_14 та ТОО «Grand Royal Bottlers» в особі директора ОСОБА_16 , для документального приховування фактичного отримувача товару протягом 2022 року, всупереч існуючій забороні, здійснили поставки товару українського виробництва на адресу суб`єктів підприємницької діяльності держави - агресора, які у свою чергу пов`язані з державним сектором економіки РФ.

Так, з метою продовження проведення фінансово-господарської діяльності між ТОВ «ВК «Росса» та російським ТОВ «РОССА», всупереч вимогам постанови від 03 березня 2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», та з метою реалізації злочинного механізму, розробленого ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , щодо експорту товарно-матеріальних цінностей українського виробництва, а саме легких металевих пакувань, тар з пластмаси з території України до РФ, а також з метою прикриття фактичної фінансово-господарською діяльності між вказаними вище підприємствами, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 налагодили механізм перерахування грошових коштів, що здобуті у тому числі внаслідок поставки товарів до підприємств державного сектору РФ, через іноземні банківські установи.

Упродовж 2022 року, а саме: 09 червня 2022 року, 15 червня 2022 року, 16 червня 2022 року, 17 червня 2022 року, 23 червня 2022 року, 24 червня 2022 року, 27 червня 2022 року, 28 червня 2022 року, 04 липня 2022 року, 08 липня 2022 року, 12 липня 2022 року, 13 липня 2022 року, 14 липня 2022 року, 15 липня 2022 року, 18 липня 2022 року, 20 липня 2022 року, 21 липня 2022 року, 22 липня 2022 року, 01 вересня 2022 року російське ТОВ «РОССА» за вказівкою ОСОБА_14 , на підставі розробленого ОСОБА_7 механізму, здійснило перекази коштів на адресу: « Bank of Georgia , Tbilisi, Georgia, к/с НОМЕР_1» за оплату товарно-матеріальних цінностей українського виробництва - легких металевих пакувань, тар з пластмаси, відповідно до укладеного раніше контракту на загальну суму понад 150 млн. руб. на розрахунковий рахунок українського ТОВ «ВК «Росса».

Також установлено, що 22 червня 2022 року ОСОБА_14 (зі сторони ТОВ «ВК «Росса»), діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , підписав з директором ТОВ «РОССА» ОСОБА_12 договір № 220622 уступки права вимоги боргу у сумі 107 894 079, 95 рос. руб. від ТОВ «ВК «РОССА» (першочерговий кредитор) на користь компанії «АККОЛЬ ЛИМИТЕД» (м. Гонконг) (новий кредитор з відкритим банківським рахунком у Республіці Білорусь) з боржника ТОВ «РОССА», що підтверджує факт виведення грошових активів з російського підприємства.

Умисні дії ОСОБА_7 , вчинені за попередньою змовою з ОСОБА_14 , які полягають в організації виготовлення та постачання продукції на територію держави-агресора, призводять до формування товаро-матеріальних цінностей, подальшого використання їх у господарській діяльності, сталого функціонування економіки та об`єктів інфраструктури РФ, що укріплює військово-промисловий комплекс РФ та забезпечує нарощування її військового потенціалу проти України та як наслідок завдає шкоди Україні.

12 липня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

12 липня 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_10 про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року у задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовлено.

Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на неї такі обов`язки:

- цілодобово не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 ;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну місця проживання та/або роботи (в залежності від стадії кримінального провадження);

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії цієї ухвали встановлено по 12 вересня 2024 року включно.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, достатньою мірою підтверджується наданими органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Крім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 , усвідомивши тяжкість вчиненого, з метою уникнення покарання, передбаченого за інкримінований їй злочин, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду; матиме змогу виїхати за межі України, враховуючи її тісні зв`язки з особами, які мешкають, зокрема, у Російській Федерації.

Разом з тим, слідчим суддею визнано недоведеними інші ризики, які б свідчили про можливу непроцесуальну поведінку ОСОБА_7 , а також доводи клопотання, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання у клопотанні.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, проте стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваної та конкретних обставин інкримінованих їй кримінальних правопорушень, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу.

Посилання захисника на дані про особу підозрюваної були враховані слідчим суддею у сукупності з процесуальною поведінкою останньої, внаслідок чого слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування підозрюваній більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час розгляду клопотання тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такі обставини не доведені і в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваної та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваної більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, спеціаліста та інших учасників кримінального провадження; вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність ризику вчинити підозрюваною дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду і можливості виїхати за межі України, враховуючи її тісні зв`язки з особами, які мешкають, зокрема, у Російській Федерації, з огляду на тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою, та особу підозрюваної.

Доводи сторони обвинувачення стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочину, та підстав уважати його занадто м`яким колегія суддів не вбачає.

При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваної, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 176-178, 183, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4