Постанова

від 10.10.2024 по справі 753/15622/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/15223/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єдання співвласників багатоквартирного будинку «Григоренка 23»

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва

від 15 липня 2024 року про зупинення провадження

в складі судді Осіпенко Л. М.

у цивільній справі №753/15622/23 Дарницького районного суду м. Києва

за позовом Об`єдання співвласників багатоквартирного будинку «Григоренка 23»

до ОСОБА_1

про стягення заборгованості за житлово-комунальні послуги

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року за клопотанням відповідача зупинено провадження у даній справі до припинення перебування його на військовій службі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про зупинення провадження, та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи відомостей, що військова чатина, у які йпроходить військову службу відповідач переведена на воєнний стан та відповідач виконує бойові завдання у зоні бойових дій або залучений до заходів з національної безпеки і оборони, а копія довідки не дє змогу встановити таку інформацію.

Звернув увагу, що згідно судової практики, висвітленої в постановах Верховного Суду, суд зупиняє провадження, якщо стороною надано докази перебування у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

За наведених обставин просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження розглядається судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на ухвалу суду від 15.07.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи (а. с. 122-124).

Відповідач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги позивача на ухвалу суду від 15.07.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи (а. с. 122, 125).

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Положеннями статті 251 ЦПК України передбачено випадки у разі яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.

Зокрема, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що представником відповідача було до суду подано клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 2частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою Військової чатини НОМЕР_1 від 02.09.2022, якою підтверджено його перебування на військовій службі з 20.08.2022.

Розглянувши вказане клопотання, суд першоїінстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі указаної норми до припинення перебування відповідача на військовій службі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупередженийта своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Своєю чергою реалізація завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Частиною третьою статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 №7168, Указом Президента України від 19.04.2022 №7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 №2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX та продовжений до теперішнього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, і ця обставина об'єктивно не дає можливості розглянути справу, оскільки сторона позбавлена права надати докази на підтвердження чи спростування фактів, які підлягають перевірці та оцінці судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач активно користується своїми правами та не обмежений у доступі до суду, як особисто, так і через представника.

Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідач на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надав довідку від 02.09.2022, видану ТВО командира військової частини НОМЕР_1 про те. що старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 20.08.2022 (а. с. 70)

Однак надана відповідачем довідка, датована 02.09.2022, не підтверджує перебування ОСОБА_1 у складі військової чатини, що переведена на воєнний стан, та не дає підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність зупинення провадження у цій справі судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки факт перебування на військовій службі у військовій частині у м. Дніпро не доводить факту перебування ОСОБА_1 у структурному підрозділі ЗСУ, що переведений на воєнний стан.

ОСОБА_1 не доведено, що у зв'язку з перебуванням на військовій службі у складі ЗСУ він позбавлений реальної можливості приймати участь у судових засіданнях навіть в режимі відеоконференції чи через представника.

Таким чином, не звернувши уваги на наведені обставини та норми закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі.

До того ж, необгрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про зупинення провадження судом постановлено з порушенням норм процесуального права.

За вказаних обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єдання співвласників багатоквартирного будинку «Григоренка 23» - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська