Ухвала

від 05.10.2024 по справі 711/7855/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7855/24

Номер провадження 1-кс/711/2056/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2024 року

м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Придніпровськогорайонного судум.Черкаси,клопотання старшого слідчого ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000220 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла, Черкаського району, Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотання в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з поміщенням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Клопотання обґрунтовує тим, що відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Так, згідно з ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.

У такий спосіб, з моменту видання первинного Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» на території України почав діяти режим воєнного стану (особливий період), який триває і до теперішнього часу.

Згідно ст.1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі Закон) бенефіціаром єнабувач благодійноїдопомоги (фізичнаособа,неприбуткова організаціяабо територіальнагромада),що одержуєдопомогу відодного чикількох благодійниківдля досягненняцілей,визначених цимЗаконом. Благодійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності. Благодійна діяльність це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Положеннями ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначено, що цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Сферами благодійної діяльності є, зокрема допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану тощо.

Відповідно до ст.6 Закону благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Статтею 11 Закону передбачено, що метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) - це надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій донорам.

Гуманітарна допомога це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема, внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог ст. 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Відповідно статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» отримувачі гуманітарної допомоги зобов`язані передати безоплатно набувачам, гуманітарну допомогу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу», не відносяться до гуманітарної допомоги підакцизні товари, крім:

- автомобілів швидкої медичної допомоги, легкових автомобілів спеціального призначення для Міністерства внутрішніх справ України, органів Національної поліції;

- транспортних засобів, що надходять у період проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях для отримання і використання Збройними Силами України, Національною гвардією України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України для забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

- транспортних засобів, призначених для перевезення більше ніж вісім осіб, та автомобілів, обладнаних для перевезення осіб з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату, що передаються для використання установам соціального захисту населення, державним закладам охорони здоров`я і навчальним закладам, громадським організаціям осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, Товариству Червоного Хреста України та його обласним організаціям, державним закладам системи реабілітації, фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт»;

- легкових автомобілів, які на момент ввезення на митну територію України були вперше зареєстровані не пізніше ніж вісім років тому, з об`ємом двигуна не більш як 1800 куб. см, що отримуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською державною адміністрацією або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, для подальшої передачі особам з інвалідністю, які перебувають у встановленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту, на строк, визначений законодавством;

- транспортних засобів спеціального та спеціалізованого призначення (крім таксі, автомобілів інкасації) для підприємств, установ та організацій, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважених ними державних установ та органів місцевого самоврядування для забезпечення соціально-економічних потреб територіальних громад.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 901-VIII від 23.12.2015 Закону України «Про гуманітарну допомогу» транспортні засоби, які набули статусу гуманітарної допомоги можуть отримувати Збройними Силами України, Національною гвардією України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України для забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про гуманітарну допомогу» товари (предмети), що ввозяться (пересилаються) як гуманітарна допомога, підлягають першочерговому безкоштовному спрощеному декларуванню митними органами відповідними установами та організаціями незалежно від форми власності, з обов`язковим проставленням у товаросупровідних документах, вантажних митних деклараціях клейма «Гуманітарна допомога», «Продаж заборонено», завіреного печаткою митника.

Так, згідно з Постановою КМУ №174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги від донорів (у значенні Закону України «Про гуманітарну допомогу») здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Пропуск через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, наведених у додатку 2, здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту за умови подання до митних органів гарантійного листа кінцевого користувача товарів за формою, наведеною в додатку 3. Зазначений лист оформлюється кінцевим користувачем товарів гуманітарної допомоги, яким є орган військового управління, визначений Міністерством оборони, правоохоронним органом, інше військове формування, утворене відповідно до закону, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації чи підпорядкований підрозділ, визначений нею, військові адміністрації, утворені відповідно до законодавства або інший суб`єкт, що здійснює боротьбу з тероризмом відповідно до закону, та засвідчується його печаткою.

В період дії воєнного стану, в червні 2024 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку, шляхом продажу автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарної допомоги.

На виконання зазначеного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Постанови КМУ № 174 від 01.03.2022, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розробили та впровадили в дію злочину схему, щодо продажу транспортних засобів, ввезених на митну територію України як гуманітарна допомога та наданих фізичними особами (донорами) на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131), зареєстрована 06.02.2023, видом діяльності якої є надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у., юридична адреса: АДРЕСА_2 , засновником та керівником якої є ОСОБА_8 .

Відповідно до розробленого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 злочинного плану автотранспортні засоби, ввезені на територію України як гуманітарна допомога Збройним силам України для виконання бойових завдань, щодо захисту держави від російського окупанта та укріплення кордону України без сплати обов`язкових митних платежів при розмитненні автомобілів, а саме: ввізного мита 10% від вартості автомобіля, відповідно до статті 271 Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф України», акцизного податку (який складається з базової ставки х коефіцієнт об`єму двигуна х коефіцієнт віку транспортного засобу), податку на додану вартість 20% відповідно до Податкового кодексу, та пенсійного збору при першій постановці автомобіля на облік у розмірі 3% від вартості автомобіля, відповідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», у подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_5 продавались за грошові кошти громадянам та військовослужбовцям Збройних сил України.

Так, за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин та в невстановлений період часу, але не пізніше 03.10.2024 донорами на митну територію України ввезені наступні автотранспортні засоби, які відповідно до Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою - визнані гуманітарною допомогою, та безоплатно передані Благодійній організації «Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131), як отримувачу, а саме:

- автомобіль марки « VolkswagenTOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «MercedesBens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Так, зазначені вище автотранспортні засоби, які відповідно до Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою - визнані гуманітарною допомогою, та безоплатно передані Благодійній організації «Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131) після ввезення на митну територію України були поміщені та зберігались на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ,які на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на продаж зазначених автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарна допомога, направленого на отримання прибутку, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , 03.10.2024 приблизно о 10 годині 54 хвилин, на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , зустрілися з ОСОБА_9 ,який здійснював пошук транспортних засобів для власних потреб, де надали до огляду три автомобілі, а саме: автомобіль марки «VolkswagenTOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «MercedesBens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , та повідомили про можливість продажу зазначених транспортних засобів за 14 000 доларів США, з подальшою можливістю оформлення та складання документів для оформлення вказаних транспортних засобів.

Після чого ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, погодився на їх пропозицію, щодо продажу автомобілів марки «Volkswagen TOURAN», «Mercedes Bens» та «BMW Х5» за узгоджену суму в розмірі 14 000 доларів США та останні домовились про повторну зустріч з метою передачі грошових коштів за придбання вищевказаних транспортних засобів.

В подальшому, того ж дня близько 16 год. 44 хв., на виконання свого злочинного умислу, направленого на продаж зазначених транспортних засобів, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , під час повторної зустрічі на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з ОСОБА_9 , надали для повторного огляду три автомобілі, а саме: автомобіль марки «Volkswagen TOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «Mercedes Bens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , з можливістю перевірки вказаних транспортних засобів на технічну справність під час руху, та узгодивши подальші дії, щодо оформлення документів, та на виконання свого злочинного умислу спрямованого на отримання прибутку, шляхом продажу автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарної допомоги, вказав ОСОБА_9 , передати грошові кошти в сумі 14000 доларів США в якості оплати за придбання вищевказаних транспортних засобів довіреній особі, а саме гр. ОСОБА_10 , який за вказівкою ОСОБА_7 , мав перевірити грошові кошти надані ОСОБА_9 в якості оплати за придбані транспортні засоби, з метою підтвердження справжності купюр грошових коштів. Після чого, за вказівкою ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , разом з ОСОБА_10 направився до Черкаського обласного відділення № 177 ТОВ «МФК Аверс» за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 67-А, де і передав грошові кошти як оплату вартості придбання вказаних транспортних засобів гр. ОСОБА_10 .

Таким чином ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою отримання прибутку, достовірно знаючи, що автомобіль марки «VolkswagenTOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «MercedesBens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ввезені на територію України як гуманітарна допомога, здійснили їх продаж за грошові кошти в сумі 14000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 03.10.2024 становить 577857 грн., тобто у значному розмірі, під час воєнного стану.

03.10.2024 о 18 годині 08 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 було затримано в порядку статті 208 КПК України.

04.10.2024 на підставі зібраних доказів ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України - у продажі товарів гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинених за попередньою змовою групою осіб, у значному розмірі, під час воєнного стану.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину підтверджується зібраними в ході проведення доказами, а саме: даними протоколу № 5/2/3635 від 16.08.2024 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо, -відеоконтролю відносно ОСОБА_7 , даними протоколу № 5/2/3636 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_5 ; даними протоколу № 5/2/3637 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_5 , даними протоколу допитів свідків, даними протоколу огляду місця події від 03.10.2024, даними протоколу огляду місця події від 03.10.2024, даними протоколу огляду документів від 04.10.2024, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.177 КК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу за ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Так, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна,у зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, та з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

В даному кримінальному провадженні суворість покарання, що може бути призначене підозрюваному, має значення для оцінки ризику його переховування.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, зокрема на осіб, які були залучені при проведенні слідчих (розшукових) дій за участі останнього, а також на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на свідка, який повідомив про протиправну діяльність останнього, та на свідка ОСОБА_9 (особа із зміненими анкетними даними, яка надала добровільну згоду на проведення за її участі негласних слідчих розшукових дій), який виступив в ролі покупця, та якому останній здійснив продаж гуманітарної допомоги у вигляді трьох транспортних засобів, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань, в тому числі шляхом погроз, підкупу, а також останній зможе контактувати з іншими особами, ймовірно причетними до вчинення злочину, причетність яких до вчинення злочину встановлюється на даний час, а також із іншими підозрюваним в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , з яким матиме змогу контактувати та незаконно впливати на нього, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань з метою побудови власної версії, виправдання своїх дій та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, на цей час не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення злочину (окрім як ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у тому числі осіб, які безпосередньо здійснювали перевезення гуманітарної допомоги у вигляді транспортних засобів, в тому числі трьох транспортних засобів, які були продані 03.10.2024 ОСОБА_11 та ОСОБА_7 покупцеві - ОСОБА_9 , а тому перебуваючи на волі, він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин даного злочину, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Виходячи з усього вище перерахованого, слідчий приходить до висновку, що жоден із м`якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 04.04.2013 № 511-550/0/0-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив зокрема те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК, з врахуванням того, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого злочину, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, шляхом незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити встановленню всіх обставин даного злочину виникла необхідність у обранні відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Слідчий вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Вказані вище обставини свідчать про недостатність застосування найбільш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.

Обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тяжкість інкримінованого злочину та усвідомлення підозрюваним ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, свідчать про ризик того, що підозрюваним буде переховуватись суду та може продовжувати злочинну діяльність.

Таким чином, запобігти вищезазначеним ризикам не можливо за допомогою більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024250000000220 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України. Встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншими особами здійснили з метою отримання прибутку шляхом продажу автомобілів, ввезення на територію України як гуманітарну допомогу. Ними були ввезені три автомобілі, які зберігаються на території магазину на СТО, що належить ОСОБА_5 . В подальшому, вони намагалися збути три автомобілі особі, яка була введена працівниками правоохоронних органів для контролю за вчинення злочину. Були передані кошти в розмірі 14 000 доларів США за три автомобілі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Тому підозра є обґрунтованою. Також наявні ризики, передбачені п.п.1,3, 4 ч.1 ст.177 КПК України. Сторона обвинувачення вважає, що необхідно застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Слідчий ОСОБА_4 підтримала клопотання в повному обсязі.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечив факт необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що відбулася розмова ОСОБА_5 із особою, яка шукала автомобіль, однак, він відповів, що автомобілі тільки для військовослужбовців. Додані протоколи доводять, що підзахисний здійснює діяльність, щодо ремонту автомобілів та передачі їх військовослужбовцям. Що дає право стверджувати щодо необґрунтованості підозри. Ризики є надуманими та не підтвердженні. Слідство не доводить, що інший запобіжний захід не забезпечить виконання обов`язків. Просить переглянути у судовому засіданні звернення військових, які отримали допомогу від дій ОСОБА_5 та врахувати це при обранні запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що коли працював на СТО помітив, що біля роботи і авто крутяться люди. Відповів їм при спілкуванні, що можуть авто брати тільки військові. Потім чоловік сказав, що йому потрібен ОСОБА_12 , він з ним домовлявся. Просить врахувати його роботу, допомогу військовослужбовцям, наявність двох дітей. Просив не задовольняти клопотання про застосування варти. Буде співпрацювати із слідством.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, яке, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до семироків з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

03.10.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

04.10.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними протоколу № 5/2/3635 від 16.08.2024 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо, -відеоконтролю відносно ОСОБА_7 , даними протоколу № 5/2/3636 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_5 ; даними протоколу № 5/2/3637 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_5 , даними протоколу допитів свідків, даними протоколу огляду місця події від 03.10.2024, даними протоколу огляду місця події від 03.10.2024, даними протоколу огляду документів від 04.10.2024, та іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України є обґрунтованою. При цьому, слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також, слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є очевидно обґрунтованим.

Також, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинене ОСОБА_5 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`ятидо семироків з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, одружений має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 та 2012 року народження, працевлаштований, позитивні характеристики, міцні соціальні зв`язки, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність зазначених стороною захисту обставин, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення взагалі.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду, виходячи частково із міри покарання, передбаченої ч.3 ст.201-2 КК України.

Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності таких ризиків, як можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на свідка, який повідомив про протиправну діяльність останнього, та на свідка ОСОБА_9 (особа із зміненими анкетними даними, яка надала добровільну згоду на проведення за її участі негласних слідчих розшукових дій), який виступив в ролі покупця, та якому останній здійснив продаж гуманітарної допомоги у вигляді трьох транспортних засобів, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань, в тому числі шляхом погроз, підкупу, а також останній зможе контактувати з іншими особами, ймовірно причетними до вчинення злочину, причетність яких до вчинення злочину встановлюється на даний час, а також із іншими підозрюваним в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , з яким матиме змогу контактувати та незаконно впливати на нього, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань з метою побудови власної версії, виправдання своїх дій та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п.3ч.1ст.177КПК України.

Окрім зазначеного, слідчий суддя вважає не доведеним існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, у сформованому стороною обвинувачення вигляді, а саме, можливість формування даного ризику виходить із особи підозрюваного та дій, які він вчиняє, однак, вагомо закріплений соціальний статус, постійне місце проживання, позитивні характеристики, який проживає із родиною, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Варто взяти до уваги надання стороною захисту подяк, які надані підозрюваному: за високий патріотизм, надання волонтерської допомоги та всебічну підтримку Збройних Сил України від начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , від виконавчого комітету Смілянської міської ради за активну громадську позицію, патріотизм, підтримку та надану допомогу у проведенні ремонтних робіт транспортних засобів, які допомагають у виконанні бойових завдань підрозділам Сил оборони України.

Суд також бере до уваги переглянуте в судовому засіданні відеозвернення військовослужбовців Збройних Сил України, які вказали на допомогу, яку надавали їм ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , яке долучено в ході судового розгляду.

Вказані обставини суттєво впливають на суспільну небезпечність, знижуючи її в сприйнятті суспільством, також доводять дійсне надання допомоги військовослужбовцям для наближення перемоги. А також, що в даному кримінальному провадженні направлені дії на отримання незначного прибутку в розмірі 14000 доларів США групою осіб, також взято до уваги, що витрачені власні кошти на закупівлю автомобілів, так як орган досудового розслідування не доводить, на даній стадії, що витрачені кошти були отримані із Благодійного фонду шляхом пожертв чи донатів.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я, раніше не судимий, має постійне місце проживання, являється позитивні характеристики та подяки, які надані йому.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

У судовому засіданні стороною обвинувачення доведено існування ризиків та необхідність застосування запобіжного заходу, однак, належним чиномне аргументовананедостатність застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів для запобігання даним ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами доказів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені в ст.178 КПК України.

Так, вподальшому, запобігання вказаним ризикам можливе при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Обираючи даний вид запобіжного заходу, слідчим суддею проаналізовані застосування всіх їх видів для використання в конкретному випадку до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні за №12024250000000220 та обрано найдоцільніший із них.

Враховуючи майновий стан підозрюваного та членів його родини, слідчий суддя вважає, з метою забезпечення належного виконання обов`язків підозрюваним ОСОБА_5 , а також запобігання ризикам, встановлених та доведених стороною обвинувачення у судовому засіданні, застосувати до нього можливого запобіжного заходу у виді домашнього арешту заборонивши йому залишати місце проживання із 22 години до 06 години наступного дня, без дозволу прокурора та суду, з покладенням на нього у відповідності ст.194 КПК України певних обов`язків, що в даному випадку необхідно забезпечити у виключному порядку. Даний запобіжний захід у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та нівелює ризики, які встановлені в судовому засіданні.

Обрання саме такого запобіжного заходу забезпечить належне виконання обов`язків даним підозрюваним та. Враховуючи специфіку його роботи, надасть можливість утримувати сім`ю та бути корисним як Збройним силам України, так і суспільству вцілому, що дасть змогу, в контексті повідомленої інформації щодо сприяння розслідуванню кримінального провадження, а також врахуванню особи підозрюваного, який до жодного виду відповідальності не притягувався, а також доведену кількість ризиків у судовому засіданні, порівняно із іншим підозрюваним, що також формує уяву про його суспільну небезпечність.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000220 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 01.12.2024, включно.

Відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-заборонити ОСОБА_5 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора та/чи слідчого в період часу із 22 години до 06 години наступного дня;

-прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

-не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-заборонити спілкування (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) з підозрюваним ОСОБА_7 та свідками у даному кримінальному провадженні, доведених органом досудового розслідування до його відома, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.

Визначити строк дії ухвали до 01грудня 2024 року, включно.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що залишення підозрюваним місця свого проживання у встановлений слідчим суддею час, не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров`я в умовах воєнного стану.

В період введення воєнного стану на території України дозволити підозрюваному ОСОБА_5 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебуванні останнього в укритті.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Виконання ухвали доручити працівникам СУ ГУНП в Черкаській області.

Копію даної ухвали вручити підозрюваному, слідчому, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурору та начальнику ГУ НП в Черкаській області, - для відому та виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі її оскарження, після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено та проголошено 11.10.2024.

Слідчий суддя: ОСОБА_1