Ухвала

від 20.09.2024 по справі 433/1525/17

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/1525/17

Провадження № 2-в/191/52/24

У Х В А Л А

іменем України

20 вересня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Порошиної О.О.

за участю секретаря Резніченко К.Є.

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за ініціюванням ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.08.2024 р. про відновлення втраченого судового провадження у цивільнійсправі Троїцькогорайонного судуЛуганської області№ 433/1525/17за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документу № 433/1525/17, виданого 04.04.2018 року Троїцьким районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 97871, 58 грн.

Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Порошиною О.О. від 02.08.2024 ініційовано відновлення вказаного втраченого судового провадження у цивільнійсправі Троїцькогорайонного судуЛуганської області№433/1525/17за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 року було відкрито провадження у справі за вказаною заявою та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник Сватівськоговідділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

За таких обставин суд вважає можливим провести розгляд заяви по суті у відсутність учасників по справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, судом відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 488 та 489 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Як зазначено в п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за правилами розділу IX ЦПК відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 405 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).

Згідно статті 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановлює ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів допускається відновлення втраченого провадження в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно з ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

На підставірозпорядження Верховногосуду України№1/0/9-22від 06.03.2022територіальну підсудністьсудових справТроїцького районногосуду Луганськоїобласті зміненона Синельниківськийміськрайонний судДніпропетровської області.

Відповідно до положень ч. ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (далі - Порядок).

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до п.п.12-14 Порядку суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення. Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення. У передбачених процесуальним законодавством випадках електронні копії судових рішень надсилаються адміністраторові Реєстру в день складення повного судового рішення.

Згідно з п. 20 Порядку доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Відтак, шляхом здійснення повного доступу до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень у відповідності до Закону України «Про доступ до судових рішень» вдалося можливим отримати відомості щодо рішення Троїцького районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року у справі № 433/1525/17, провадження №2/433/830/17, оскільки в зазначеній системі таке судове рішення є фактично наявним.

За приписами ч. 3 ст. 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Наявні в матеріалах справи документи, які були досліджені в судовому засіданні та наявність судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень є достатніми даними для відновлення втраченого судового провадження в частині повного тексту рішення у справі №433/1525/17, а відтак суд прийшов до висновку про можливість відновлення втраченого судового провадження в цій частині, а тому заяву необхідно задовольнити.

Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 354, 493, 494 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі Троїцького районного суду Луганської області №433/1525/17 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у частині рішення Троїцького районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року, згідно тексту якого:

«

Троїцький районний суд Луганської області

Справа №433/1525/17

Провадження №2/433/830/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання Яковлєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», від імені якого діє представник за довіреністю, пред`явило дійсний позов. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19.12.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 6600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами Банку складають між банком і відповідачем кредитний договір. У порушення нормЦивільного кодексу Українита умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 31.07.2017 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 105604,56 грн., яка складається з: 6591,85 грн. - заборгованість за кредитом; 89607,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3900,00 заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 5004,98 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того просить покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.

Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

09.12.2009 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6600,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7-8).

Кредитний договір складається із Заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів Банку.

У відповідності до ч. 1ст. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що Заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифи складають укладений між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов Договору.

Відповідно до змісту ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику у строкта в порядку, що встановлені договором.

Згідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимогстатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 1статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщовін не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч.1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг (далі Умов), підписання договору є прямою та безперечною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 належно не виконував свої зобов`язання за Кредитним договором № б/н від 09.12.2009 року внаслідок чого станом на 31.07.2017 року утворилась заборгованість, яка становить 105 604,56 грн та складається з: 6591,85 грн заборгованість за кредитом; 89607,73 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 3900,00 грн заборгованість за пенею і комісією; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 5004,98 грн штраф (процентна складова).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.12.2009 року, в розмірі 96199,58 грн, в яку входить сума заборгованості за кредитом 6591,85 грн та сума заборгованості по процентам за користування кредитом 89607,73 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Розмір заборгованості та його розрахунок відповідачем не спростований.

В частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальній сумі 9404,98 гривень (3900,00 грн заборгованість за пенею та комісією; 500 грн штраф (фіксована частина) та 5004,98 грн штраф (процентна складова) ), суд дійшов наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, зобов`язання за своїм значенням поділяються на: основні зобов`язання які можуть існувати самостійно, та додаткові (акцесорні) зобов`язання які забезпечують належне виконання основних зобов`язань і виникають та існують виключно за умови існування основного зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, основним зобов`язанням позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором є погашення кредитних коштів та сплата процентів за користування ними, додатковим зобов`язанням є сплата неустойки (штрафа, пені).

Відповідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Отже, антитерористична операція на території Луганської області була запроваджена з 14.04.2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, в якому міститься с.Царівка Троїцького району Луганської області.

Як вбачається зі справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у с.Царівка Троїцького району Луганської області, а тому він є суб`єктом Закону України №1669-VII від 02.09.2014 року, відносно якого, відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону, встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов`язань.

Крім того, комерційним банкам Національним Банком України у листі за № 18-112/62138 від 27.10.2014 року були надані роз`яснення, згідно з якими банки зобов`язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.07.2017 року за кредитним договором № б/н від 09.12.2009 р., укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 вбачається, що позивачем нараховано відповідачу: 3900,00 грн заборгованість за пенею та комісією 500,00 грн штраф (фіксована частина); 5004,98 грн штраф (процентна складова), що разом складає 9404,98 грн. З якого саме періоду виникла заборгованість по штрафам позивачем не конкретизовано. В самому розрахунку взагалі відсутні дані, які свідчать про розрахунок штрафу, а зазначений лише розрахунок такої санкції як пеня (а.с.4-6).

За таких обставин, суд вважає, що в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту у загальній сумі 9404,98 гривень позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 200,00 грн, оскільки згідно розрахунку заборгованості вказана сума була нарахована до 14.04.2014 року.

Вирішуючи питання стосовно судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до вимогст.88 ЦПК Українистороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати, що складаються із судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог.

Відповідно оригіналу платіжного доручення №PROM2B5MAZ від 22.08.2017 року позивачем при подачі позову позивачем була сплачена сума судового збору у розмірі 1600,00 грн. (а.с.1).

Оскільки позовні вимоги задоволені на 92% , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1472,00 грн (1600*92%=1472,00 грн).

На підставі викладеного, ст. 509, 526, 549, 610-612,625,628, 638, 1049, 1054, 1055ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215,224 - 227 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (р/р № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 грудня 2005 року в сумі 96399 (дев`яносто шість тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 58 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (р/р № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) судові витрати в розмірі 1472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення

може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строки, протягом якого розглядалася заява, не включаються до строків на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Троїцький районний суд Луганської області протягомдесятиднів з дня отримання копії рішення.

Суддя: О.І.Суський

15.11.17

».

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О. О. Порошина