Постанова

від 02.10.2024 по справі 607/16890/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 607/16890/22

провадження № 61-8354св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2024 року у складі судді Кунець Н. Р. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2024 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Костів О. З.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу.

2. Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2021 року між ним та ОСОБА_7 було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_7 зобов`язався продати та передати йому, а він зобов`язався купити та прийняти від ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 6125281700:02:001:1777, що розташована за адресою: с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, протягом строку до 05 квітня 2021 року укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна на умовах, передбачених даним договором.

3. За умовами договору, до його підписання, він сплатив, а ОСОБА_7 отримав кошти у розмірі 280 000 грн в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за даним договором, проте 05 квітня 2021 року ОСОБА_7 не виконав умов попереднього договору, тому у останнього виникло зобов`язання повернути йому кошти у сумі 1 120 000 грн, а саме, 280 000 грн сплачених ним ОСОБА_7 в рахунок виконання зобов`язання та 10 % від ціни продажу нерухомого майна - 840 000 грн, що передбачено пунктом 7 договору.

4. Вказував, що неодноразово, в тому числі і 05 червня 2021 року, звертався до ОСОБА_7 з проханням повернути борг, проте у відповідь отримував лише виправдання та обіцянки.

5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, а спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті останнього, до складу якої входить зобов`язання сплатити суму боргу за попереднім договором, є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. 01 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про залишення без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

7. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в частині позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суми авансу за попереднім договором купівлі - продажу нерухомого майна від 05 лютого 2021 року у розмірі 1 120 000 грн, суми інфляційних нарахувань у розмірі 358 445,65 грн та 3 % річних у розмірі 54 772,60 грн залишено без розгляду.

8. Рішенням Тернопольського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

9. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що сторонами не дотримано умов попереднього договору та не укладено договорів купівлі-продажу нерухомого майна, на виконання яких позивачем були передані кошти, тому сплачені ОСОБА_1 ОСОБА_7 кошти фактично є авансом, які підлягали поверненню.

10. Разом із тим, суди зазначили, що у позивача відсутній оригінал попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна і не надано суду доказів причин його відсутності, що свідчить про те, що оригінал спірного договору був повернутий ОСОБА_1 . ОСОБА_7 в момент виконання останнім пункту 2 вимоги про виконання умов попереднього договору від 05 червня 2021 року, а саме повернення ОСОБА_7 ОСОБА_1 коштів, що були сплачені за попереднім договором.

11. Суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність в ОСОБА_7 на момент смерті зобов`язання з повернення коштів сплачених за попереднім договором та збитків 10% від суми основного договору в сумі 1 120 000 грн, тому дане зобов`язання не увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак у спадкоємців останнього відсутні зобов`язання перед ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 461/5297/16, від 08 серпня 2018 року у справі № 686/10026/16-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 128/1885/14-ц, від 14 січня 2019 року у справі № 311/917/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 520/6286/16-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, від 14 травня 2021 року у справі № 205/6803/19, від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 369/14444/18, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, від 08 червня 2022 року у справі № 913/618/21, від 21 липня 2022 року у справі № 537/4780/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Також як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, й одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

19. Натомість на відміну від завдатку, аванс це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

20. Таким чином, оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому передана ним грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

21. Заявник незгодний із висновком апеляційного суду щодо передчасності позовних вимог, оскільки відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

22. Також посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що попередній договір від 05 лютого 2021 року є борговим документом, а його повернення ним ОСОБА_7 може означати виконання останнім зобов`язань.

23. Зазначає, що важливою ознакою боргового документа є те, що він видається кредиторові боржником у одному оригінальному та унікальному екземплярі.

24. Вказує, що попередній договір складено та підписано сторонами в двох однакових примірниках - по одному для кожної сторони, що унеможливлює виконання ним функцій боргового документа, оскільки примірник, отриманий ОСОБА_7 під час укладення договору, передбачав би можливість його використання як підтвердження виконання зобов`язань до їх фактичного виконання.

25. Судами не враховано положення статті 53 Закону України «Про нотаріат», якою визначено можливість видачі дублікату документа.

26. Отже, заявник вважає, що суди безпідставно вважали, що відсутність у нього оригіналу договору свідчить про відсутність у ОСОБА_7 зобов`язань перед ним.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

27. У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_3 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. 05 лютого 2021 року між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер Л. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 123, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та передати покупцю, а покупець зобов`язується купити та прийняти від продавця житловий будинок, з надвірними побудовами і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 6125281700:02:001:1777, що розташована за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Великі Гаї, в подальшому іменується, протягом строку до 05 квітня 2021 року укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна на умовах, передбачених даним договором (пункт 1 попереднього договору).

29. Відповідно до пунктів 5, 6 попереднього договору продаж житлового будинку буде вчинено за 7 000 000 грн, з урахуванням коштів в сумі 224 000 грн, які сплачені покупцем до моменту підписання даного договору продавцю в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за даним договором. Кошти в сумі 6 776 000 грн покупець зобов`язаний сплатити продавцю в строк до 05 квітня 2021. Продаж земельної ділянки буде вчинено за 1 400 000 грн, з урахуванням коштів в сумі 56 000 грн, які сплачені покупцем до моменту підписання даного договору продавцю в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за даним договором. Кошти в сумі 1 344 000 грн покупець зобов`язаний сплатити продавцю в строк до 05 квітня 2021 року.

30. Пунктами 7, 8 попереднього договору передбачено, що якщо договори купівлі-продажу не будуть укладені протягом строку, встановленого в пункті 1 даного договору, з вини продавця - продавець зобов`язується повернути покупцю кошти сплачені ним в рахунок виконання зобов`язання в сумі 280 000 грн, а також 10 % від ціни продажу нерухомого майна, тобто від 8 400 000 грн, а саме 840 000 грн. Якщо договір купівлі - продажу не буде укладений протягом строку, встановленого в пунктом 1 даного договору, з вини покупця, то сума забезпечення виконання зобов`язання, отримана продавцем за даним договором, залишається у продавця.

31. Згідно з пунктом 9 попереднього договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

32. За змістом пункту 10 попереднього договору зобов`язання, встановлене даним договором, припиняється, якщо договори купівлі - продажу не будуть укладені протягом строку встановленого в пункті 1, пункті 5, пункті 6 даного договору (т. 1, а. с. 5-6).

33. Відповідно до вимоги про виконання умов попереднього договору від 05 червня 2021 року, адресованої ОСОБА_7 , ОСОБА_1 вимагав в ОСОБА_7 негайно укласти основний договір продажу будинковолодіння на умовах попередніх домовленостей, зокрема, зняти з реєстрації як проживаючих в будинковолодінні усіх осіб у т. ч. і сторонніх осіб, відмінних від власника майна, та продати йому будинковолодіння за ціною, вказаною у договорі. У випадку невиконання попереднього пункту повернути йому сплачені кошти за попереднім договором в сумі: за будинок 224 000 грн, за земельну ділянку 56 000 грн та збитки 10 % від суми основного договору 840 000 грн - загальна сума: 1 120 000 грн. Також вимога містить попередження, що у випадку невиконання даної вимоги ОСОБА_1 буде змушений звернутись до відповідних установ за захистом своїх порушених прав, зокрема, до нотаріуса про вчинення виконавчого напису або до суду про стягнення боргу (т. 1, а. с. 7).

34. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 січня 1982 року Відділом ЗАГСу Тернопільського міськвиконкому, ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Тернопіль та її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 50).

35. 28 травня 2005 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України 28 травня 2005 (т. 1, а. с. 51).

36. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тернопіль, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 24 лютого 2022 року Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (т. 1, зворот а. с. 117).

37. Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 75/2022, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 01 березня 2022 року звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою № 164 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , який залишив на її ім`я заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. 15 жовтня 2020 року за реєстровим № 3505 (т. 1, а. с. 117).

38. Згідно із заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С. М. 15 жовтня 2020 року за реєстровим № 3505, ОСОБА_7 , діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, без будь-якого примусу, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 124).

39. 04 березня 2022 року ОСОБА_3 подала Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заяву № 169 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, зворот а. с. 128).

40. 24 травня 2022 року ОСОБА_1 подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора від 24 травня 2022 року, в якій зазначив, що 05 лютого 2021 року між ним та ОСОБА_7 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Бадер Л. В., зобов`язання за яким ОСОБА_7 не виконав, а тому просив долучити претензію кредитора до матеріалів спадкової справи для задоволення вимог за рахунок спадкового майна (т. 1, а. с. 8).

41. Відповідно до матеріалів спадкової справи № 75/2022, у зв`язку із надходженням 22 серпня 2022 року до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_11 про оскарження заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С. М. 15 жовтня 2020 року за реєстровим № 3505, та отриманням нотаріальною конторою ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним від 26 серпня 2022 року у справі № 607/10326/22, вчинення нотаріальних дії зупинено.

Позиція Верховного Суду

42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

43. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

44. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

48. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

49. Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

50. Згідно з до частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

51. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

52. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

53. Відповідно до частин першої-третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

54. Попередній договір є одним із різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

55. Тобто у попередньому договорі, крім основного зобов`язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов`язання у виді штрафних санкцій.

56. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

57. Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

58. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

59. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14 (провадження № 61-6475св20).

60. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_7 умов попереднього договору не виконав та договори купівлі-продажу нерухомого майна з ним не уклав, тому у останнього виникло зобов`язання повернути йому кошти у сумі 1 120 000 грн, а саме 280 000 грн сплачених йому в рахунок виконання зобов`язання та 10% від ціни продажу нерухомого майна - 840 000 грн, що передбачено пунктом 7 договору. Зазначав, що він неодноразово звертався до ОСОБА_7 з проханням повернути борг, проте у відповідь отримував лише виправдання та обіцянки, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено вимогу про виконання умов попереднього договору від 05 лютого 2021 року адресовану ОСОБА_7 .

61. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у позивача відсутній оригінал попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна і не надано суду доказів причин його відсутності, що свідчить про те, що оригінал спірного договору був повернутий ОСОБА_1 ОСОБА_7 в момент виконання останнім пункту 2 вимоги про виконання умов попереднього договору від 05 червня 2021 року, а саме повернення ОСОБА_7 ОСОБА_1 коштів, що були сплачені за попереднім договором.

62. Отже, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність в ОСОБА_7 на момент смерті зобов`язання з повернення коштів, сплачених за попереднім договором, та збитків 10% від суми основного договору в сумі 1 120 000 грн, тому дане зобов`язання не увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак у спадкоємців останнього відсутні зобов`язання перед ОСОБА_1 .

63. Колегія суддів вважає вказані висновки судів передчасними з огляду на таке.

64. Так, суди, вказуючи, що відсутність оригіналу попереднього договору у позивача свідчить про його повернення ОСОБА_1 ОСОБА_7 як боргового документа після виконання зобов`язань із повернення грошових коштів, помилково ототожнили попередній договір купівлі-продажу із борговою розпискою, повернення якої кредитором боржнику (відсутність її у кредитора) свідчить про виконання зобов`язання.

65. Судами не враховано, що пунктом 21 попереднього договору купівлі-продажу визначено, що договір складено в трьох примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса, а два інші видаються сторонам.

66. Умовами договору не передбачено повернення свого примірнику іншій стороні для підтвердження настання певних обставин, обумовлених договором.

67. Також повернення попереднього договору купівлі-продажу не обумовлювалось під час надіслання вимоги на адресу ОСОБА_7 .

68. Крім того, судами не враховано, що договори купівлі-продажу мали укластись до 05 квітня 2021 року, проте вимога була надіслана ОСОБА_7 05 червня 2021 року. Укладення між сторонами договорів продовження дії попереднього договору купівлі-продажу матеріали справи не містять, як і не містять доказів звернення позивача до ОСОБА_7 до 05 квітня 2021 року.

69. Отримання вимоги підтверджується матеріалами справи № 607/18049/20, у якій 11 лютого 2021 року представник ОСОБА_7 - адвокат Парубій І. М. подав до суду заяву про доповнення підстав позову, у якій зазначив, що ОСОБА_7 як власник будинковолодіння по АДРЕСА_1 прийняв рішення про його продаж разом із земельною ділянкою. Договором встановлено отримання продавцем авансу за будинковолодіння, а саме: за будинок 224 000 грн та за земельну ділянку 56 000 грн і одночасно передбачено, що у випадку не укладення остаточного договору купівлі-продажу отримана сума підлягає поверненню покупцю у подвійному розмірі. Зауважував, що остаточний договір продажу будинковолодіння визначено укласти 05 квітня 2021 року і у випадку його не укладення з підстави не зняття з реєстрації ОСОБА_3 як особи, проживаючої в предметі продажу, покладе фінансове навантаження на ОСОБА_7 в частині повернення подвійного розміру отриманого авансу.

70. Отже, суди, вирішуючи спір, не врахували, що відсутність оригіналу попереднього договору купівлі-продажу у позивача не свідчить про відсутність в ОСОБА_7 зобов`язань з повернення грошових коштів.

71. Разом із тим, ОСОБА_7 вчиняв дії, спрямовані на реалізацію визначеного сторонами договору майна, що підтверджується справою № 607/18049/20, що не було враховано судами під час розгляду справи.

72. Таким чином, висновки, якими суди обґрунтовували відмову у задоволенні позовних вимог, є помилковими, а тому під час розгляду справи суди належним чином не встановили обставин справи, не з`ясували, яка із сторін договору ухилялась від укладення основних договорів купівлі-продажу, чому останній не був укладений та чи є правові підстави для стягнення грошових коштів з відповідача.

73. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 411 ЦПК України.

74. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, встановити, з чиєї вини не було укладено договорів купівлі-продажу й, відповідно, чи наявні підстави для повернення авансу, та вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович