Постанова

від 01.10.2024 по справі 308/19296/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/19296/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 жовтня 2024 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючогоСобослоя Г.Г.,

суддів:Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від11березня 2024року усправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла адвокатка Тричинець Н.П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичне спільне проживання позивачки та відповідача на момент подання позову припинене. Між сторонами розглядається спір про розлучення у двох судових справах №308/13575/23 та № 308/17602/23. З моменту народження ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою. Відповідач зареєстрований та проживає у місті Чоп, його робота в прикордонній службі є позмінною, що створює перешкоди для постійного перебування з 4-річною дитиною, забезпечення її потреб та відвідування нею приватного дошкільного закладу в іншому місті. Між сторонами не досягнуто згоди щодо матеріального утримання дитини. Відповідач іншої родини не має, особи, яких відповідач зобов`язаний утримувати, відсутні. На момент звернення з позовом відповідач офіційно працює у Державній прикордонній службі України на посаді начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) та отримує заробітну плату. Крім того, відповідач володіє земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. За договором оренди відповідна земельна ділянка передано в оренду фермерському господарству.

Посилаючись на зазначене просила суд першої інстанції стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 50% від всіх видів його доходів на місяць з моменту подання позову до досягнення дитиною повноліття.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти окремих обставин позову. Вказує на те, що систематично бере участь у матеріальному забезпеченні дитини та пересилає грошові кошти на картковий рахунок колишньої дружини. Вважає, що позивачкою не доведено можливість відповідача сплачувати аліменти в заявленому нею розмірі. На переконання відповідача пропорційним є стягнення аліментів у розмірі 1/4 від доходу відповідача.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто 08.11.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позову відмовлено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції частині розміру частки стягнутих аліментів, та прийняття рішення, відповідно до якого стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку. Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що мама дитини ніде не працює, при цьому не виділяє наявний у неї вільний час вихованню дитини, замість чого нею укладений договір публічної оферти №40 про надання послуг, за яким виконавець забезпечує організацію денного перебування дитини в Закладі та організацію педагогічно-розважальної програми. Позивачка, не узгодивши з батьком дитини, влаштувала їх спільного сина у приватний дошкільний центр розвитку дітей «Я Сам», вартість абонементу якого на місяць становить 9500 грн. Наведені витрати є необдуманими та не відповідають рівню матеріального забезпечення батьків. Також дані витрати є підставою для стягнення додаткових витрат на утримання дитини, а не в якості аліментів. Відповідач систематично здійснював грошові перекази на утримання спільної дитини з врахуванням власного доходу заробітної плати, а саме частки. Дані кошти, які перевищують розмір мінімальної заробітної плати, на думку відповідача, є цілком достатніми на утримання дитини. При цьому зазначає, що його матеріальне становище, з урахуванням потреб винаймати житло у м. Чоп, де проживає апелянт, добиратися по місцю служби біля 50 км. в с. Новоселиця, не дозволяє йому сплачувати аліменти в 1/3 частці від доходу, так як відповідач має значні витрати на паливо для автомобіля та у вигляді орендної плати за житло. Нерухомого майна (житла) у апелянта не має, окрім земельної ділянки, за надання в оренду якої отримує кошти у розмірі 2529,70 грн. Наголошує про те, що не відмовляється від утримання своєї неповнолітньої дитини, однак вважає за можливе і достатнє для забезпечення її потреб сплачувати суму аліментів у розмірі частки всіх його доходів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.1ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше а розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що 01 червня 2016 року між сторонами було зареєстровано шлюб в Ужгородському міському відділі ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області, про що складено відповідний актовий запис №224 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.04.2019 (актовий запис № 430), виданий Ужгородським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із довідки про реєстрацію місця проживання та копій сторінок паспорта позивачки вбачається, що дитина зареєстрована за місцем реєстрації матері (а.с.5,6, 9).

Відповідач зареєстрований у місті Чоп, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади доданим до апеляційної скарги.

Між позивачкою як замовником та ФОП ОСОБА_4 як виконавцем укладено договір публічної оферти №40 про надання послуг, за яким виконавець забезпечує організацію денного перебування дитини в Закладі та організацію педагогічно-розважальної програми. За пунктом 2.2. цього Договору вартість послуг виконавця складає 2400 грн. щомісячно (а.с.12,13).

Згідно з довідкою №5 від 27.09.2023 спільний син учасників справи відвідує приватний дошкільний центр розвитку дітей «Я Сям» з 21.09.2021. Вартість абонементу на місяць становить 9500 грн., оплата за надані послуги за період з вересня 2021 року по вересень 2023 року становить за 2021 рік 23845 грн., за 2022 рік 60000 грн., за 2023 рік 77587 грн. (а.с.14)

Відповідно до інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно від 07.11.2023 №353455876 відповідач є власником земельної ділянки за кадастровим номером №6820989000:05:027:0003, яка знаходиться за адресою Хмельницька обл., Волочиський р., с/рада Чухелівська. За змістом цієї довідки земельна ділянка передана в оренду ФГ «Переможець 2019» на підставі договору оренди №3 від 03.10.2019 року (а.с. 15, 16).

Із долучених відповідачем виписок про рух грошових коштів вбачається, що відповідач у період з 01.09.2023 по 06.02.2024 неодноразово здійснював перерахування коштів у різних сумах на утримання сина (а.с.42-59, 60, 61-64, 65).

Крім цього, до апеляційної скарги відповідачем додано також довідку від 14.03.2024 року № 08/339, видану в.о. начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 про те, що відповідач перебуває на військовій службі у Державній прикордонній службі України з 2006 року та проходить військову службу на відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) (з місцем дислокації с. Новоселиця) з 07 жовтня 2023 року по теперішній час.

Відповідно до договору оренди землі № 3 від 10.09.2019 ОСОБА_1 передав ФГ «Переможець 2019» в платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства строком на десять років, розмір орендної плати якої складає 2529,07 грн за місяць або в натуральній форміс/г продукцією, яка виробляється орендарем по собівартості.

Ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі -СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для проживання та повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу батька дитини (платника аліментів) чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини, враховувати обов`язок щодо утримання дитини обома батьками і виходячи з цього визначати розмір аліментів.

Зважаючи на вказане, а також на те, що обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків; те, що сторони проживають окремо та дитина сторін проживає з позивачкою; те, що відповідач визнав частково позов; те, що встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становив 2272 гривні; встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; та в силу ст. 182 СК України є рекомендованим розміром аліментів на одну дитину; те, що відповідач має постійне місце роботи, можливість та бажання сплачувати аліменти, що підтверджується рядом квитанцій про переказ коштів позивачці; - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір аліментів на дитину, який був визначений судом першої інстанції при задоволенні позову є завищеним та таким, що не відповідає обставинам, що мають значення для даної справи та вимогам закону, а тому рішення суду підлягає зміні.

При визначенні судом частки від заробітку (доходу) платника аліментів, колегія суддів приймає також до уваги, що при стягненні аліментів за іншою процесуальною процедурою (видачі судового наказу), відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У контексті наведених обставин, наявних в матеріалах справи доказів, правових норм, що регулюють дані правовідносини, обов`язку обох батьків утримувати дитину, наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру частки стягнутих аліментів, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2024 року змінити.

Резолютивну частину рішення слід викласти в такій редакції:

«Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 простягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто 08.11.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1073,60 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено01 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді: