Рішення

від 14.10.2024 по справі 750/10226/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/10226/24

Провадження № 2/750/2001/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Супруна О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 750/10226/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІТРАНС» про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

19.07.2024 позивач через адвоката - Селюха А.В. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ТОВ «ЕПІТРАНС» моральну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі за текстом - ДТП) в сумі 43 594,45 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.01.2024, приблизно в 07 год. 50 хв., водій ОСОБА_2 , керував автобусом марки «VDL», модель «AMBASSADOR 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Київська, від вулиці Гонча в бік вулиці Самойлова, в місті Чернігові, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну (п. п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху), під час обгону не дотримався безпечного інтервалу (п.п. 13.3 Правил дорожнього руху), внаслідок чого скоїв зіткнення з велосипедом марки «Славутич», темно-фіолетового кольору, під керуванням позивача - ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2024 у кримінальній справі № 750/3811/24 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України у зв`язку з примиренням його з потерпілим; кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 за частиною першою статті 286 КК України закрито. У результаті вищевказаної ДТП, позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини з переломами 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 ребер ліворуч, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Позивач зазначає, що протиправними діями ОСОБА_2 , йому заподіяна моральна шкода, яку ОСОБА_1 оцінює у розмірі 80 000,00 грн. Під час розгляду кримінальної справи № 750/3811/24 обвинувачений ОСОБА_2 частково відшкодував моральну шкоду, зокрема у розмірі 36 000,00 грн; 405,55 грн було відшкодовано позивачу ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», а інша частина відшкодована не була. Під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 12024270340000103 було встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ЕПІТРАНС" з 05.01.2024 на посаді водія та на момент вчинення ДТП 08.01.2024 керував службовим автомобілем, який належить саме відповідачу. Ураховуючи викладене, позивач вважає, що різниця між розміром страхового відшкодування, сплаченою моральною шкодою та фактично завданою моральною шкодою, яка складає 43 594,45 грн, в порядку статей 1172, 1173 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) має бути відшкодована роботодавцем винного водія, тобто ТОВ «ЕПІТРАНС».

Ухвалою судді від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами та визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений частиною сьомою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) строк відповідач відзиву чи будь-яких заяв, клопотань не подав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.01.2024, приблизно в 07 год. 50 хв., водій ОСОБА_2 , керував автобусом марки «VDL», модель «AMBASSADOR 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Київська, від вулиці Гонча в бік вулиці Самойлова, в місті Чернігові, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну (п.п. 2.3 (б) ПДР України), під час обгону не дотримався безпечного інтервалу (п.п. 13.3 ПДР України), внаслідок чого скоїв зіткнення з велосипедом марки «Славутич», темно-фіолетового кольору, під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. У результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини з переломами 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 ребер ліворуч, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 2.3(б), 13.3 ПДР України, що стало причиною та умовою настання події даної ДТП.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2024 у кримінальній справі № 750/3811/24 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України у зв`язку з примиренням його з потерпілим; кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 за частиною першою статті 286 КК України закрито (а.с. 9-10).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.04.2024 у кримінальній справі № 750/3811/24 викладено абзац 7 мотивувальної частини ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2024 у наступній редакції: «Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, підтвердив часткове відшкодування обвинуваченим моральної шкоди, вказав, що претензій до обвинуваченого не має, з обвинуваченим примирились», замість невірної: «Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, підтвердив відшкодування обвинуваченим заподіяної ним матеріальної та моральної шкоди, вказав, що претензій до обвинуваченого не має, з обвинуваченим примирились». Абзац 15 мотивувальної частини ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2024 викладений у наступній редакції: «Враховуючи, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, будучи тверезим, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, примирився з потерпілим та частково відшкодував завдану ним моральну шкоду, обвинувачений клопотав про звільнення його від кримінальної відповідальності та надав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд приходить до висновку, що слід задовольнити клопотання захисника обвинуваченого та звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, закривши кримінальне провадження», замість невірної: «Враховуючи, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, будучи тверезим, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, примирився з потерпілим та повністю відшкодував завдану ним шкоду, обвинувачений клопотав про звільнення його від кримінальної відповідальності та надав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд приходить до висновку, що слід задовольнити клопотання захисника обвинуваченого та звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, закривши кримінальне провадження».

У відповідності до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом також встановлено, що на момент виникнення ДТП страхова відповідальність власника автобуса марки «VDL», модель «AMBASSADOR 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , забезпечується Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (поліс ОСЦПВВНТЗ № 218316631) (а.с. 14).

30.05.2024 ОСОБА_1 направлено до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» заяву про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю внаслідок ДТП, яка сталась 08.01.2024, у розмірі 8 111,04 грн (а.с. 15).

Позивач зазначає, що ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» компенсовано як шкоду, завдану здоров`ю внаслідок ДТП, яка сталась 08.01.2024, у розмірі 8 111,04 грн, так і 5 % моральної шкоди згідно статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 405,55 грн.

Як убачається з висновку експерта № 177 від 15.02.2024, згідно наданої на судово-медичну експертизу медичної документації у гр-на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломами 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8-го ребер ліворуч, котрі спричинені дією тупих твердих предметів і, як усі в сукупності так і кожне окремо, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу, відповідно до п. 2.2.1в, 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»; тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_1 , могли утворитися 08.01.2024, як на це вказано в описовій частині даної постанови, в тому числі і за умови ДТП (а.с. 19-22).

На стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 перебував у травматологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради з 08.01.2024 по 16.01.2024, про що свідчить виписка № 481 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с. 23).

Із консультаційного висновку спеціаліста від 28.05.2024, виданого лікуючим лікарем Дуфіною О.М. , убачається, що станом на час подання цього позову ОСОБА_1 продовжує лікування, займається відновленням і реабілітацією свого здоров`я та спостерігається у сімейного лікаря; встановлений діагноз - «М42.13, остеохондроз хребта у дорослих, шийно-грудний відділ, основний, заключний; М42.16, остеохондроз хребта у дорослих, поперековий відділ, супутній, заключний; післятравматичний шийно-грудний остеохондроз, стійка виражена тораколгія, невропатія гілочок лівого ліктьового нерва; післятравматичний поперековий остеохондроз, стійка помірна лівобічна люмбоішіалгія з чутливими порушеннями» (а.с. 37).

За доводами позивача, протиправними діями ОСОБА_2 , йому заподіяна моральна шкода, яку ОСОБА_1 оцінює у розмірі 80 000,00 грн, однак йому було відшкодовано лише 36 405,55 грн.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно вимог частин першої-другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Із матеріалів справи убачається, що винний водій ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "ЕПІТРАНС" з 08.01.2024 на посаді водія, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та копією наказу ТОВ «ЕПІТРАНС» № 1-К від 05.01.2024 «Про прийняття ОСОБА_2 за сумісництвом» (а.с. 13).

Крім того, дані обставини встановлені ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2024 під час розгляду кримінальної справи № 750/3811/24, за змістом якої у судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що він працює водієм ТОВ «ЕПІТРАНС», однак довідку про доходи з цього підприємства суду не надано. Відповідно до наказу ТОВ «ЕПІТРАНС» № 1-К від 05.01.2024 ОСОБА_2 прийнято на роботу за сумісництвом зі встановленням окладу 4 000 грн. (а.с. 9-10).

Відповідно до положень статей 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодження здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При вирішенні даного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як встановлено під час розгляду справи, внаслідок ДТП, яка відбулась 08.01.2024 ОСОБА_1 було завдано середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що підтверджено ухвалою суду від 05.04.2024 у кримінальній справі № 750/3811/24 та висновком експерта № 177 від 15.02.2024, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що викладені в позовній заяві, оскільки матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що внаслідок ДТП позивач відчував фізичний біль та страждання.

Виходячи з вищевикладеного, суд визнає, що ДТП, яка сталась 08.01.2024, об`єктивно негативно вплинула на здоров`я та психо-емоційний стан позивача, завдала душевних страждань, а тому враховуючи їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, засади розумності, виваженості та справедливості, часткове відшкодування, стягнення 25 000,00 грн на користь позивача у відшкодування моральної шкоди відповідатиме принципу справедливої сатисфакції.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі

№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від

25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 26.01.2024 укладеного з адвокатом Селюхом А.В., копію свідоцтва № НОМЕР_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги від 19.07.2024, розрахунок понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги від 19.07.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 19.07.204 на суму 10 000,00 грн (а.с. 38-43).

Ураховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, вони підлягають стягненню у визначеному позивачем та адвокатом розмірі, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (57%).

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІТРАНС» про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІТРАНС» на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) у відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІТРАНС» на користь ОСОБА_1 5 700 грн 00 коп. (п`ять тисяч сімсот гривень

00 копійок) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене 14.10.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІТРАНС», місцезнаходження:

пр. Незалежності, 135А, м. Біла Церква, Київська обл., код ЄДРПОУ - 42007773.

Суддя