Рішення

від 14.10.2024 по справі 947/23756/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/23756/24

Провадження № 2/947/4906/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сопової А.Є.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2024 року позивач звернувся, через систему «Електронний суд», з позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» (код ЄДРПОУ 44402575 адреса: 65038, місто Одеса, провулок Маячний, буд. 7) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) довідку про відсутність заборгованості за спожиті електроенергію та воду станом на 01.08.2024 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» (код ЄДРПОУ 44402575 адреса: 65038, місто Одеса, провулок Маячний, буд. 7) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію заподіяної моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 28.12.2021 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 30.06.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» було укладено Договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №32/МР26 та Договір №32/МР26 про відшкодування комунальних витрат.

09.07.2024 року позивач отримав від директора Товариства у месенджері Телеграм Рахунок-повідомлення №27 від 09.07.2024 року станом на 01.07.2024 року за особовим рахунком НОМЕР_2 із зазначенням боргу за спожиту електроенергію по лічильникам у розмірі 13 702 грн. та спожиту воду за лічильникам - 140,64 грн. Позивач зазначає, що того ж дня він сплатив борг за електроенергію і воду та банківські квитанції направив директору Товариства. Позивач зазначає, що 09.07.2024 року, 22.07.2024 року, 24.07.2024 року та 25.07.2024 року він звертався до директора Товариства з прохання надати у довільній формі довідку про відсутність у нього боргу за спожиту електроенергію та воду, але довідку не отримав.

Позивач стверджує, що неможливість надати довідку від Товариства про відсутність у ОСОБА_1 боргу за спожиті електроенергію та воду перед Товариством у судове засідання, призначене на 26.07.2024 року призвела до настання тяжких наслідків для ОСОБА_1 оскільки, як зазначено в рішенні суду по цивільній справі №947/25387/23: суд не приймає до уваги твердження відповідача за первісним позовом щодо того, що сплачена сума є оплатою за спожиту електроенергію, так як перевірити зазначене у судовому засіданні не виявилось можливим.

Обставинами, які впливають на ступінь моральних страждань та визначення розміру компенсації заподіяної моральної шкоди позивач визначає такі: навмисне ненадання довідки про відсутність боргу за електроенергію та воду з метою введення суду в оману по справі №947/25387/23; незаконні та неправомірні дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» з метою використання цих обставин для впливу на ОСОБА_1 та примушення сплатити борг, з яким він не згодний, що змушує ОСОБА_1 вживати надзвичайно трудомістких і тривалих заходів для захисту своїх прав, у тому числі звернення до апеляційного суду; Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» по теперішній час ухиляється від надання довідки ОСОБА_1 про відсутність у нього боргу за електроенергію та воду станом на 01.08.2024 року; ОСОБА_1 вимушений звертатись за захистом своїх прав із позовною заявою.

Позивач зазначає, що його переживання супроводжуються інтенсивними негативними почуттями: обурення через безпідставність дій посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст», їхнє повільне знущання над позивачем, власна безправність і приниження. У результаті зазначених неправомірних дій відбулись суттєві та неприємні зміни у житті позивача. Необхідність збирання документів та звернення за юридичною допомогою та до суду, доведення агресивної та нечесної практики Товариства позначилось на душевному стані та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків.

ОСОБА_1 вважає, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення Товариством його прав, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Ухвалою судді від 07.08.2023 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

13.09.2024 року через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» - Горобця В`ячеслава Валерійовича надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» - Горобця В`ячеслава Валерійовича надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов`язок відповідача надавати будь-які довідки щодо відсутності або наявності заборгованості. Наявність або відсутність заборгованості за спожиті комунальні послуги відображається та підтверджується саме рахунком на оплату комунальної послуги. Відповідно до рахунку-повідомлення №27 від 09.07.2024 станом на 01.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за електроенергію складала 13 702 грн., за холодну воду та каналізацію - 140,64 грн. Зазначений рахунок-повідомлення був отриманий ОСОБА_1 , що вбачається також і з тексту позовної заяви. Відповідно до рахунку-повідомлення №27 від 08.08.2024 року станом на 01.08.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за електроенергію становила 2147,04 грн, за холодну воду та каналізацію 175,80 грн. Представник відповідача зазначає, що, навіть якщо TOB «КК «Мариніст» мав би обов`язок відповідно до закону надавати за першою вимогою довідки про відсутність заборгованості, то станом на 01.08.2024 року у ОСОБА_2 була наявна заборгованість, що також виключає можливість надання такої довідки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» про захист прав споживачів слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст», в якості виконавця, та громадянином України ОСОБА_1 в якості споживача було укладено Договір №32/МР26 від 30 червня 2021 року про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, відповідно до якого виконавець забезпечує надання послуг споживачу з обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: утримання Будинку і споруд та прибудинкової території, а споживач забезпечує своєчасну оплату послуг за встановленими тарифами у строк та на умовах, що передбачені цим Договором. Відповідно до п. 1.2. Договору про надання послуг, суб`єктом користування Послугами за цим договором є, зокрема, власник Об`єкту. Пунктами 1.4. та 1.5. Договору про надання послуг передбачено, що Послуги надаються відповідно до переліку та тарифів, наведених в Додатку №1 до цього Договору. При цьому, в п. 1.6. Договору про надання послуг, Сторони узгодили, що підписання додаткових угод до цього Договору у випадку зміни розмірів тарифів не є обов`язковим. Згідно п. 2.2.2.1. Договору про надання послуг, Споживач зобов`язаний вносити плату за Послуги не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Пунктом 3.3. Договору про надання послуг передбачено, що розрахунковим періодом за Послуги є календарний місяць. Відповідно до п. 3.4. Договору про надання послуг, платежі вносяться Споживачем на банківський рахунок Виконавця. В свою чергу, Виконавець, відповідно до п. 2.3.1.1. Договору про надання послуг, має право вимагати від Споживача своєчасного внесення плати за Послуги, виплати пені, інших обов`язкових платежів відповідно до чинного законодавства. Пунктом 3.6. Договору про надання послуг передбачено, що не використання Споживачем Об`єкту не звільняє Споживача від сплати за Послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» та ОСОБА_1 уклали також Договір 32/МР26 від 30 червня 2021 року про відшкодування комунальних витрат, відповідно до якого споживач зобов`язується щомісячно відшкодовувати на користь виконавця комунальні витрати по забезпеченню постачання електроенергії, холодної води та водовідведення, технічного обслуговування мереж газопроводу об`єкта. Відповідно до п. 1.2. Договору про відшкодування комунальних витрат, вартість технічного обслуговування мереж газорозподільної системи, їх складової нараховується на підставі виставлених рахунків обслуговуючих організацій та розподіляється пропорційно між співвласниками. Пунктами 2.1. та 2.2. Договору про відшкодування комунальних витрат передбачено, що Споживач відшкодовує вартість спожитої електроенергії та спожитого водопостачання та водовідведення згідно показників відповідних квартирних засобів обліку, на підставі тарифів, встановлених відповідними державними органами та законодавчо визначених тарифів відповідно. На підставі п. 2.5. Договору про відшкодування комунальних витрат, надання послуг, визначених відповідним договором, здійснюється (забезпечується) зокрема третіми особами (що мають відповідні дозволи та ліцензії на надання відповідних послуг), які на договірних засадах залучаються Виконавцем до виконання цього договору. Пунктом 3.1. Договору про відшкодування комунальних витрат передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси по цивільній справі №947/25387/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 47516,80 гривень. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі №369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 57)).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством; своєчасно проводити підготовку об`єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушення якості послуг у строки встановлені законодавством; виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини; у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства; контролювати дотримання встановлених міжповіркових інтервалів вузлів комерційного обліку; у разі укладення колективного договору або договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем інформувати управителя, уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, правління житлово- будівельного кооперативу, з якими укладено відповідний договір, про вихід з ладу, необхідність ремонту, зняття з абонентського обліку вузлів комерційного обліку, а також про настання терміну їх повірки; направляти управителю або відповідним виконавцям протягом п`яти робочих днів отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов`язків управителя або інших виконавців послуг.

Управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний: забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; від імені співвласників багатоквартирного будинку вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна багатоквартирного будинку від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні спільного майна, відшкодування завданих збитків; вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та/або договором документацію багатоквартирного будинку; інформувати співвласників багатоквартирного будинку про необхідність капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг; укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цих послуг; за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; у разі прийняття відповідного рішення співвласниками багатоквартирного будинку приймати на банківський рахунок, відкритий для розрахунків за окремим багатоквартирним будинком для цієї мети, внески на проведення капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, орендну плату і плату за сервітути та забезпечувати проведення відповідних розрахунків, а також на запит будь-якого співвласника багатоквартирного будинку, який перебуває в його управлінні, надавати інформацію про рух коштів на відповідному рахунку; вести окремий облік доходів і витрат за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, та забезпечувати співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до такої інформації щодо їхнього будинку у порядку, визначеному договором; щороку звітувати перед споживачами про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження; направляти протягом п`яти робочих днів відповідним виконавцям отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов`язків виконавців послуг (робіт); у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, здійснювати облік обсягу відповідних спожитих комунальних послуг та їх оплати, у тому числі стосовно кожного співвласника; здійснювати розподіл між співвласниками обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до законодавства; у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, відкривати поточний рахунок із спеціальним режимом використання за кожною комунальною послугою для проведення розрахунків згідно з колективним договором про надання комунальних послуг у загальному порядку, визначеному Національним банком України для відкриття поточних рахунків.

Таким чином, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачений обов`язок виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку надавати довідки про відсутність заборгованості споживача за житлово-комунальні послуги.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивача, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивача в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за комунальну послугу. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивач вважає, що борг відсутній.

Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» надати ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за спожиті електроенергію та воду станом на 01.08.2024 року

Однак, на думку суду, позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комінальні послуги споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.

Інформація про нарахування комунальних платежів, наявності або відсутності заборгованості відображається у рахунках на оплату наданої комунальної послуги. Відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі. Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; період, за який здійснюється нарахування; загальна сума до сплати; поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/ субсидії (у разі їх надання/призначення); середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.

Таким чином, наявність або відсутність заборгованості за спожиті комунальні послуги підтверджується саме рахунком на оплату комунальної послуги.

Відповідно до рахунку-повідомлення №27 від 09.07.2024 року станом на 01.07.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за електроенергію становила 13 702 грн, за холодну воду та каналізацію 140,64 грн. Зазначений рахунок-повідомлення був отриманий ОСОБА_1 , що визнається позивачем.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено, яким саме чином порушуються його права як споживача житлово-комунальних послуг, а тому прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Приходячи до такого висновку, суд також враховує, що будь-яких доказів на підтвердження вимог в частині відсутності заборгованості позивач не надав, натомість, до позову надані скріншоти телефонних повідомлень, які не можуть бути прийняті у якості належних доказів.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» регламентовано, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц зазначив, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

В Постанові від 09 листопада 2022 року по справі №212/7628/21 Верховний Суд зазначив, що розмір відшкодування є предметом доказування, а отже, позивач має довести суду, що пропонований ним розмір компенсації відповідає його стражданням.

Позивачем не були надані докази наявності моральних страждань, пов`язаних саме з діями відповідача щодо ненадання довідки про відсутність заборгованості, та наявності причинного зв`язку між діями відповідача і загальним станом здоров`я позивача та його переживаннями. Позивачем не надано доказів того, що винен в його переживаннях саме відповідач. Таким чином, позивачем не доведено наявність моральної шкоди та підстави для її відшкодування.

Виходячи з вищенаведеного, встановлених фактичних обставин і відсутні достовірних доказів наявності спричинення позивачу моральної шкоди, законних підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовом, що пов`язані з порушенням їх прав.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК, ст.ст. 4, 10, 12, 19, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів» суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мариніст» про захист прав споживачів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко