Рішення

від 04.10.2024 по справі 650/2493/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2493/24

Провадження № 2/650/1077/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі: головуючого - судді Хомик І.І.

за участі секретаря - Ткаченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах Виконавчого комітету Бериславської міської ради до ОСОБА_2 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Великоолександрівського районного суду Херсонської області в інтересах Виконавчого комітету Бериславської міської ради з позовом до ОСОБА_2 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 разом із сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 - на території, яка, згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких велися (ведуться) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією». У місті відсутнє електропостачання, доступ до медичних послуг, часто відсутні мобільний зв`язок та інтернет, дитина не отримує належні освітні послуги.

Згідно із пунктом 3 Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841, відповідно до рішень Ради оборони Херсонської області №7 від 14.09.2023, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської обласної державної адміністрації від 18 вересня 2023 року № 588, № 8 від 12 жовтня 2023 року, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської обласної державної адміністрації №650 від 13 жовтня 2023 року; Спільного наказу оперативного угрупування військ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та Херсонської обласної державної адміністрації від 24 жовтня 2023 року №391/12 «Про проведення обов`язкової у примусовий спосіб евакуації дітей з їхніми батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Бериславського, Каховського та Херсонського районів Херсонської області, де ведуться бойові дії» - були прийняті рішення щодо обов`язкової та обов`язкової у примусовий спосіб евакуації дітей з їхніми батьками або особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками, в безпечні райони з територій, де ведуться бойові дії, в тому числі із міста Берислав Бериславського району Херсонської області.

З ОСОБА_2 неодноразово проводилась інформаційно-роз`яснювальна робота, як в телефонному режимі, так і при особистому спілкуванні (офлайн), про можливість безкоштовної евакуації за допомогою волонтерських організацій, безкоштовного, безстрокового поселення в прихистках для внутрішньо переміщених осіб, про відповідальність, передбачену статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 166 Кримінального кодексу України.

Незважаючи на вище зазначене, відповідач відмовлялась від евакуації, чим наражала на небезпеку життя та здоров`я власного сина, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05.06.2024 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, зазначила про відсутність підстав для відібрання дитини, всі недоліки виправили, відповідач ОСОБА_2 виїхала проживати з сином до м. Кривого Рогу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 разом із сином зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - на території, яка, згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких велися (ведуться) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією». У місті відсутнє електропостачання, доступ до медичних послуг, часто відсутні мобільний зв`язок та інтернет, дитина не отримує належні освітні послуги.

Згідно із пунктом 3 Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841, відповідно до рішень Ради оборони Херсонської області №7 від 14.09.2023, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської обласної державної адміністрації від 18 вересня 2023 року № 588, № 8 від 12 жовтня 2023 року, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської обласної державної адміністрації №650 від 13 жовтня 2023 року; Спільного наказу оперативного угрупування військ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та Херсонської обласної державної адміністрації від 24 жовтня 2023 року №391/12 «Про проведення обов`язкової у примусовий спосіб евакуації дітей з їхніми батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Бериславського, Каховського та Херсонського районів Херсонської області, де ведуться бойові дії» - були прийняті рішення щодо обов`язкової та обов`язкової у примусовий спосіб евакуації дітей з їхніми батьками або особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками, в безпечні райони з територій, де ведуться бойові дії, в тому числі із міста Берислав Бериславського району Херсонської області.

25 квітня 2024 року Службою надіслано клопотання до Бериславського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо повторного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 184 КУпАП, за ухиляння від виконання батьківських обов`язків, що може призвести до тяжких наслідків для життя, стану здоров`я та розвитку дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органу опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв`язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.

Згідно з усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції (рішення у справах «Гаазе проти Німеччини» від 8 квітня 2004 року, «Йогансен проти Норвегії» від 7 серпня 1996 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008р.).

Як встановлено судом станом на 04.07.2024 року ОСОБА_2 разом із своїм сином ОСОБА_3 виїхала до м. Кривого Рогу, де і перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. Дана обставина підтверджується довідкою № 1247-5003352524 від 04.07.2024 року та довідкою № 1247-5003352517 від 04.07.2024 року. Згідно характеристики директора ліцею № 3 Бериславської міської ради ОСОБА_3 навчається на середньому рівні. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, підтримує його, допомагає в навчанні. Піклується про нього. У І та ІІ семестрі 2023-2024 навчального року ОСОБА_3 атестований з усіх предметів, переведений на наступний рік навчання.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що підставою відібрання дітей без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дітей обстановки: їх життя, здоров`я і морального виховання. На даний момент як встановлено судом, такі підстави відсутні.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом ст. ст. 151, 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відібрання дітей від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав має бути наслідком невиконання батьківських обов`язків або їх неналежного виконання, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання.

З урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що найкращим для малолітньої дитини є її проживання в рідній сім`ї, і більш того, відібрання дитини у матері при встановлених під час судового розгляду конкретних обставинах, що існують на даний час, не відповідає інтересам дитини.

Суд також враховує, що поведінка відповідача змінилась, вона зробила для себе висновки, виїхала із сином проживати до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Порівнюючи вагомість тих обставин, на які як на підставу для відібрання дитини посилається позивач, і вагомість психологічного аспекту відібрання, враховуючи особу і поведінку відповідача, а також враховуючи, що відібрання дитини від матері може бути застосовано лише як крайня міра, коли без відібрання не можна усунути загрозу для життя та здоров`я дитини у інший спосіб, то при наданих доказах і при вставлених судом конкретних обставинах, суд не вбачає на даний час підстав для відібрання малолітнього ОСОБА_3 у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав, та вважає, що таке відібрання не відповідатиме інтересам дитини, на підставі чого відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 170, 180, 182-183 СК України, ст.ст. 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 в інтересах Виконавчого комітету Бериславської міської ради до ОСОБА_2 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ХОМИК