Ухвала

від 14.10.2024 по справі 161/18055/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18055/24

Провадження № 2/161/4771/24

У Х В А Л А

за результатом розгляду заяви про відвід

14 жовтня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Олексюка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває вищенаведена цивільна справа.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, встановленим ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід головуючого судді Олексюка А.В.

Заяву обґрунтовує тим, що позовна заява відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, Конституції України, текст заяви написаний зрозуміло, документи подано у кількості відповідно до відповідачів. Просить відмовити у розгляді позовної заяви по причині недовіри до судді та прийняття ним ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України, відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Частиною третьою статті 40 ЦПК України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки вказані заявником обставини не можуть бути підставою для відводу, відповідно до ст. 36 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно п. п. 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).

В даному випадку, доводи заявника є надуманими, будь-якими об`єктивними даними не підтверджуються та не свідчать про зацікавленість у результатах вирішення справи, або упередженість судді.

Зі змісту заяви позивача вбачається, що фактично підставою для відводу судді Олексюка А.В. у даній цивільній справі, є незгода з прийнятим головуючим процесуальними рішеннями, що не може бути підставою для відводу, яка передбачена ст. 36 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ЦПК України підстав для задоволення заяви позивача про відвід судді Олексюка А.В.

Оскільки суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді, заява про відвід подана до відкриття провадження у справі, тому вирішення питання про відвід судді підлягає розгляду у порядку ч. 3ст. 40 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі № 161/18055/24 визнати необґрунтованою.

Цивільну справу № 161/18055/24 за позовом ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів передати до канцелярії суду для визначення складу суду у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід головуючого судді Олексюка А.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк