Рішення

від 08.10.2024 по справі 175/11206/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 175/11206/24

провадження 2-а/175/74/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у смт. Слобожанське адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження та стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження та стягнення витрат.

В своєму позові просить, скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 13.05.2024 серії АА № 00019665 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката.

Зазначена вище постанова позивачем була отримана 29.05.2024, що підтверджується трекінгом відправлень 0600265914095, позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд» 07.06.2024 та була зареєстрована та передана до провадження судді Васюченка О.Г. 31.07.2024.

Ухвалою від 01.08.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановою старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 13.05.2024 серії АА № 00019665 відносно позивача за порушення ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме: 11.05.2024 р. о 20 год. 58 хв. за адресою: Н-11, км. 76+702, Дніпропетровська область, транспортний засіб SCANIA R440 д.н.з. НОМЕР_1 : відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413 % (2.165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Згідно з п. 2 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Згідно з Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мініфраструктури №512 від 27.09.2021, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Відповідно до абзацу 3 п. 8. Розділу II Інструкції, постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід`ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт. Згідно п. 1 Розділу II Інструкції, Уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч. 2, 3 ст. 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Згідно з п. 2 Розділу II Інструкції, уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до п. 3 Розділу II Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 8 Розділу II Інструкції, винесені постанови, що набрали законної сили, разом з метаданими передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 3 Розділу IV Інструкції, винесені уповноваженими посадовими особами постанови, роздруковані на паперових бланках, обліковуються в автоматичному режимі з використанням засобів системи в Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Позивач в своєму позові зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення, винесена заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренком А.В. не може оцінюватися в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України у якості належного та достатнього доказу, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б вказували на те, що транспортний засіб позивача допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України відповідач позивачеві не надавав.

Також відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів.

Крім того, у оскаржуваній постанові вказано дозволена максимальна фактична вага 40 тон, при тому що відповідно до пп. б) п. 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 максимальне значення для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), становить 42 тони.

Окрім того, всупереч Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 №512 вона не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), взагалі не містить інформації щодо напівпричепа, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм.

Натомість оскаржувана постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувана постанова не містить, та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми не надавалось.

Із наявних матеріалів справи не вбачається можливим з`ясувати на основі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевантаження транспортного засобу на 5.413 % (2,165 тони) при дозволеній 40 тон.

Отже, постанова не містить належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постанові транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

А відтак враховуючи, що особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, відповідач повинен довести правомірність свого рішення. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Окрім того, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 N 5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи) та дійшов висновку, що всі види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі N 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 132-1 КУпАП.

Враховуючи зазначене, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог щодо її форми та змісту, без доказової бази, яка б підтверджувала факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України. Із оскаржуваної постанови не вбачається можливим з`ясувати на основі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевищення загальної ваги транспортного засобу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Крім того, в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до відповідальності зазначено, що транспортний засіб позивача зважувався технічним засобом WIM 78, WAGA-WIM 35, зав. № 16.

Відповідно до пунктів 17-18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);

повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Частинами 1-2 ст. 8 вказаного закону передбачено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Повірка засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації передбачена статтею 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», відповідно до якої законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Разом із оскаржуваною постановою відповідачем не було надано свідоцтво про повірку ваг, якими здійснювалось зважування, що може свідчити про те що ваги при зважуванні можуть мати надмірну відносну похибку.

Більш того, варто зазначити, що з результатів зважування транспортного засобу в русі вбачається, що результати зважування вираховувалися виходячи з того, що клас транспортного засобу - вантажний автомобіль і допустима загальна вага перевезення - 40 000 кг.

Разом з тим, як зазначалося вище, з свідоцтва про реєстрацію напівпричепу СТО НОМЕР_2 , власник ТОВ «ЛУКОМ-ТРАНС», вбачається, особливі відмітки напівпричепу: спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз (з пристроєм самовивантаження), отже, враховуючи, що тягач у даному випадку був двовісний, то згідно п. 22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 42 000 кг.

Таким чином загальна вага (маса) автомобіля із контейнеровозом не повинна перевищувати 42 тони.

Оскільки у спірному випадку, при визначенні максимально допустимих параметрів навантаження, відповідачем до уваги прийнято максимальну дозволену фактичну масу 40 тон, то зроблені розрахунки перевищення нормативних параметрів, є необгрунтованими, що свідчить про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 16 статті 4 Митного кодексу України контейнер - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що:

а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів;

б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання;

в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;

г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;

ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;

д) що має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного.

Термін контейнер включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.

Тобто, контейнер є транспортним обладнанням призначеним для перевезення вантажу. При цьому, контейнером визнається клітка, знімна цистерна або подібний засіб.

Виходячи з визначеного поняття контейнер, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу сідлового тягача з напівпричепом- контейнеровозом, оскільки з даних фотофіксації правопорушення вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом, завантажений контейнером або змінним кузовом. Останнє також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а тому доводи представника відповідача з цього приводу є безпідставними.

До такого висновку прийшов Третій апеляційний адміністративний суд у Постанові від 20.05.2024 №173/2006/23 та Шостий апеляційний адміністративний суд у Постанові від 22.05.2024 №711/1534/24.

На контейнер наявний документ, а саме технічний паспорт на контейнер ZT К 60, заводський № 1, дата виготовлення 012024. Також на контейнері є позначення контейнера, а саме табличка з позначкою та характеристиками контейнера. Вказана табличка закріплена заводом виробником контейнеру з лівої сторони за напрямком руху.

Відповідно до технічного паспорту та позначення на контейнері ZT К 60 заводський №1, яким здійснювалось перевезення, максимальна маса брутто контейнера ZT К 60, заводський № 1, становить 42 т (42000 кг).

Так, відповідно до формули розрахунку % перевищення за розрахунками спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів становить:

((46850 - 40 000 -(10% * 46850)/40 000)* 100%=5,4125 %, де

46850 фактична маса

40000 нормативно дозволена вага (вказана відповідачем)

10% * 46850 похибка пристрою, яка визначається у % відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на фактичну вагу.

Якщо ж за дозволену масу взяти 42000 кг, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, перевезення здійснювалось контейнеровозом, то розрахунок матиме наступний результат:

((46850 - 42 000 - (10% * 46 850)/42 000) * 100%= 0,3928 %

Вказане свідчить про те, що розрахунки щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних, а тому склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 131-2 КУпАП, згідно оскаржуваної постанови відсутній через відсутність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Перевезення вантажу здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) № 000000203 від 10 травня 2024 року, вказаним вище транспортним засобом SCANIA, днз НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ, днз НОМЕР_3 , перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Луком Транс", ЄДРПОУ 45042903, водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_4 .

За цією ТТН було здійснене вантажне перевезення за маршрутом: пункт навантаження Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Гаврилівка - пункт розвантаження Морський Торговельний Порт «Чорноморська, ТОВ «Транс- Сервіс», індекс 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухомлинська, 32, критий склад № 8, ЄДРПОУ 21001601.

Вантажоодержувач ТОВ «Транс-Сервіс» код ЄДРПОУ 21001601.

Згідно вказаної ТТН перевозилась пшениця вагою 26460 кг, що разом із тягачем та напівпричепом становить 42340 кг. Дані показники було виміряно при завантаженні транспортного засобу.

Відповідно до розвантажувальної операції, яку було здійснено 13.05.2024 вага вантажу - 26440 кг, брутто - 42060 кг. Окрім того, при розвантаженні було встановлено показники якості вантажу, а саме клас, натуру, вологість, білок та інші показники пшениці.

Таким чином вага вантажу при завантаженні та розвантаженні однакова, що свідчить про те, що вага вантажу протягом всього маршруту не змінювалась.

Згідно із даними GPS-трекеру за 11.05.2024 транспортного засобу SCANIA, днз НОМЕР_1 , перевезення вказаного вантажу здійснювалось за вказаним маршрутом, на якому встановлено 5 пунктів автоматичного зважування, а саме:

- пункт автоматичного зважування Н-08, км 468+739 Запорізька область, (WIM 15) широта 47.96530546, довгота 34.97469766:

- пункт автоматичного зважування М-30, км 949+526 Дніпропетровська область, широта 48.39895569, довгота 34.82930354 (WIM20)

- пункт автоматичного зважування Н-11, км 76+702 Дніпропетровська область, широта 47.94783576, довгота 33.5780058 (WIM78)

- пункт автоматичного зважування Н-11, км 144+505 Миколаївська область, широта 47.82698889, довгота 32.85367789 (WIM45) пункт автоматичного зважування М-14, км 56+577 Миколаївська область, широта 46.66183579, довгота 31.19879532 (WIM40).

Перевезення вказаного вантажу здійснювалось за маршрутом, на якому встановлено 5 (п`ять) пунктів автоматичного зважування, на чотирьох із п`яти пунктів автоматичного зважування, при цьому, як до так і після WIM 78, перевищення вагових параметрів в автоматичному режимі не зафіксовано. І лише на пункті автоматичного зважування Н-11 Дніпро - Миколаїв, км 76+702 м (WIM78) було зафіксовано в автоматичному режимі перевищення вагових параметрів.

Більш того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 транспортний засіб марки SCANIA, днз НОМЕР_1 власником є позивач, а напівпричеп-контейнеровоз SCHMITZ державний реєстраційний номер НОМЕР_3 зареєстровано за ТОВ «ЛУКОМ-ТРАНС» з 12.01.2024.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто обов`язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори найму транспортного засобу де одна з сторін є фізичною особою.

Між власником транспортного засобу ОСОБА_1 та ТОВ «Луком-Транс» 15.02.2024 було укладено договір оренди транспортного засобу марки SCANIA, днз НОМЕР_1 . Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лилою І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 120.

Відповідно до п. 5.1 Договору термін оренди складає п`ять років.

Відповідно до п. 4.1. Договору передавання Орендарю транспортних засобів оформляється актом прийому-передачі, який підписується Сторонами даного договору.

Згідно з актом приймання-передачі від 15.02.2024 було передано в оренду транспортний засіб SCANIA, днз НОМЕР_1 із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Відповідно до абз. 5 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Як зазначено в позову - власник такого бажання не висловив.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Луком-Транс» є ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Таким чином, відповідальною особою за оскаржуваною постановою є керівник ТОВ «Луком-Транс» ОСОБА_3 , а не позивач.

Оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничного допустимого навантаження на вісь і загальної маси транспортного засобу з інформацією про фактичне навантаження на вісь і загальної маси транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тоннах.

Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

При цьому, вважаємо за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.88, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.98, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006, "Шабельник проти України" від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оскаржувана постанова не містить повного розкриття об`єктивної сторони правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1КУпАП, що унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а тому відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи оскаржувану Постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), можна зробити обґрунтований висновок про те, що до адміністративної відповідальності притягнуто особу, яка фактично не вчиняла адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, а також не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння адмін. правопорушення взагалі.

Сама лише Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є лише рішенням суб`єкта владних повноважень.

Інші докази вчинення Позивачем вищевказаного адмін. правопорушення відсутні або не були надані ні Позивачу ні до суду.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення та вина особи у його вчиненні, доводяться шляхом надання належних доказів.

Згідно ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач доказів правомірності свого рішення на час подання справжнього позову не надав, а в матеріалах справи інші належні та допустимі докази вини Позивача відсутні.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови.

Таким чином судом встановлено, що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

З оглядуна викладене,суд приходитьдо висновку,що постановав справіпро адміністративнеправопорушення серіїАА №00019665 від 13.05.2024, винесена з порушенням норм адміністративного законодавства, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про встановлення факту вчинення правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, суд вважає недоведеним.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно адміністративного судочинства України завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу, власності, прав та інтересів підприємств, установ, організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання у громадян поваги до Конституції та інших законів України, поваги до гідності та честі інших громадян, виконання своїх обов`язків, правил співжиття, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надаємо копію договору про надання правничої допомоги від 03.08.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Михайлишин А.І.; узгоджені тарифи на надання правничої допомоги; акт наданих послуг від 06.06.2024. Станом на момент звернення до суду, витрати позивача на правничу допомогу адвоката становлять чотири тисячі гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, в зв`язку з задоволенням позовних вимог понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, Законом України "Про автомобільний транспорт", ст.ст. 7, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 13.05.2024 серії АА № 00019665 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (код ЄРДПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Васюченко