Рішення

від 03.10.2024 по справі 638/10701/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/10701/23

Провадження № 2/638/1503/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Двойних А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини-

встановив:

До Дзержинського районного суду м.Харкова звернувся адвокат Дудій Альона Ігорівна в інтересах ОСОБА_3 з позовом до Харківської міської ради, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , одружилися що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 , виданого Московським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова 10.04.1999. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданого 16 березня 1967 року. Як вбачається зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 у віці 77 років, актовий запис №13331.За життя ОСОБА_4 була власницею домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:09:006:0005 площею 0, 1000 га, розташованої у АДРЕСА_1 , як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.04.1994 року, виданого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, відповіді КП «Харківське міське БТІ» від 14.07.2003 за вих. №1232, державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №047416, виданого 26.12.2007 року.

Після смерті ОСОБА_4 , 1937 року народження, 16.01.2015 було зареєстровано спадкову справу №56996760 у Спадковому реєстрі, №26/2015 у нотаріуса, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №39377416 від 16.01.2015 року, виданого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена у зв?язку із поданням ОСОБА_8 заяви про прийняття спадщини після смерті дружини. ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 78 років помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 22 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби ХМУЮ, актовий запис №11234.

ОСОБА_5 за життя був власником квартири загальною площею 65, 0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала йому та ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.05.2020, реєстраційний № НОМЕР_5 , виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управлення економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради. За життя ОСОБА_11 склав заповіт від 18.04.2015 року, яким все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось і, взагалі, все те, що буде йому належати та на що він буде мати право за законом на день своєї смерті, заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт було посвідчено державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Ворвуль Г.Г., заресстровано в ресстрі за №2-195. ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав за заповітом після померлого

ІНФОРМАЦІЯ_4 батька - ОСОБА_7 , але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2554/02-31 від 29 червня 2017 р. в якій зазначено, що згідно

з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №48240689 від 29.06.2017 року спадкова справа після померлого ОСОБА_7 не заводилась, тобто заяви про прийняття спадщини або відмови від ОСОБА_3 не надходили. На момент звернення ОСОБА_3 стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину, строк, встановлений ст.1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 , вичерпаний. Надані спадкоємцем документи свідчать про факт, що спадкоємець не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття, - спадщини. Тобто вважати, що зазначена спадкоємиця прийняла спадщину, підстав, що стверджуються документально, немає. На момент смерті батьків заявниця була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживала із ними за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2013 року до дня смерті батька ОСОБА_12 , вела спільне господарство, була пов?язана спільним побутом, здійснювала догляд за ними, забезпечувала їх лікуванням, харчуванням, здійснила поховання батьків за власні кошти. ОСОБА_3 і на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Той факт, що ОСОБА_3 тривалий час проживала із своїми батьками, в тому числі і до дня смерті батька ОСОБА_12 , підтверджується актом про встановлення фактичного місця проживання. Цим актом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично постійно проживала у будинку АДРЕСА_1 з грудня 2013 року і проживає по теперішній час. Акт підписано ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . На підставі вищевикладеного було подано позов до суду.

Ухвалою судді від 29.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.05.2024 року клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю відмовлено.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, просила справу розглянути за її відсутністю.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Зокрема, у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , одружилися що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 , виданого Московським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова 10.04.1999.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданого 16 березня 1967 року.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 у віці 77 років, актовий запис №13331.

За життя ОСОБА_4 була власницею домоволодіння

АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:09:006:0005 площею 0, 1000 га, розташованої у АДРЕСА_1 , як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.04.1994 року, виданого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, відповіді КП «Харківське міське БТІ» від 14.07.2003 за вих. №1232, державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №047416, виданого 26.12.2007 року.

Після смерті ОСОБА_4 , 1937 року народження, 16.01.2015 було зареєстровано спадкову справу №56996760 у Спадковому реєстрі, №26/2015 у нотаріуса, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №39377416 від 16.01.2015 року, виданого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена у зв?язку із поданням ОСОБА_8 заяви про прийняття спадщини після смерті дружини. ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 78 років помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 22 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби ХМУЮ, актовий запис №11234.

ОСОБА_22 за життя був власником квартири загальною площею 65, 0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала йому та ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.05.2020, реєстраційний № НОМЕР_5 , виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управлення економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

За життя ОСОБА_11 склав заповіт від 18.04.2015 року, яким все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось і, взагалі, все те, що буде йому належати та на що він буде мати право за законом на день своєї смерті, заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт було посвідчено державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Ворвуль Г.Г., заресстровано в ресстрі за №2-195.

Після смерті батька ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав за заповітом, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2554/02-31 від 29 червня 2017 р. в якій зазначено, що згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №48240689 від 29.06.2017 року спадкова справа після померлого ОСОБА_7 не заводилась, тобто заяви про прийняття спадщини або відмови від ОСОБА_3 не надходили. На момент звернення ОСОБА_3 стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину, строк, встановлений ст.1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 , вичерпаний.

На момент смерті батьків заявниця була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частина 5 ст.1268 ЦК Українипередбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст.1218 ЦК Українидо складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у статті 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/38043/17, провадження № 61-47739 св 18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат тощо.

Той факт,що ОСОБА_3 тривалий часпроживала ізсвоїми батьками,в томучислі ідо днясмерті батька ОСОБА_12 ,підтверджується актомпро встановленняфактичного місцяпроживання.Цим актомвстановлено,що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_3 ,фактично постійнопроживала убудинку АДРЕСА_1 згрудня 2013року іпроживає потеперішній час.Акт підписано ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21

Також, факт проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_23 на момент його смерті підтверджується, зокрема показами свідків, засвідчених нотаріально та долучених до матеріалів позовної заяви.

Так свідок ОСОБА_24 повідомила суду, що вона є сусідкою батьків ОСОБА_3 до їх смерті та самої ОСОБА_3 відтоді як та переїхала у 2013 році доглядати батьків. Зазначила, що здійснювала догляд за хворими ОСОБА_4 та ОСОБА_23 , організовувала їх поховання.

Свідок ОСОБА_25 , що є сусідко батьків ОСОБА_3 до їх смерті та самої ОСОБА_3 після її переїзду у 2013 року повідомила суду, що знає ОСОБА_3 близько 40 років. Вони разом навчались. Вказує, що ОСОБА_3 мешкала за адресою : АДРЕСА_1 до одруження. Після одруження переїхала, однак з 2013 року повернулась до батьків, для того щоб здійснювати за ними постійних догляд, допомагати по господарству, а згодом організовувала їх поховання.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку надав належні, і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 1218, 1265 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-5, 11-13, 76- 81, 83, 89, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_23 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 14.10.2024 року.

Головуючий суддя: