Ухвала

від 11.10.2024 по справі 445/2240/24

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/2240/24

Провадження № 2/445/943/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 жовтня 2024 року

суддя Золочівського районного суду Львівської області Бакаїм М.В., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Поморянської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Поморянської селищної ради з вимогою про визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті бабці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з земельних ділянок площею 0,4201 га., кадастровий номер 4621883700:05:000:0050, площею 0,6036 га., кадастровий номер 4621883700:05:000:0025, та площею 0,1018 га., кадастровий номер 4621883700:05:000:0026.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Так, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачка в позовній заяві зазначила, що зверталася до Золочівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтв про право на спадщину, у зв?язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів, а саме державного акту на право приватної власності на землю, оскільки такий видано на ім?я спадкодавця після його смерті, а від так державний нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснив це в усній формі, та рекомендував звернутися з позовом в суд.

Разом з тим, позовна заява та додані до неї документи не містять доказів неможливості реалізації позивачем своїх спадкових прав на майно в позасудовому порядку безпосередньо через органи нотаріату.

Так, главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року (далі Постанова), свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п.24 Постанови повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову, що також узгоджується з положенням п.24 Постанови.

Позивачка, ставлячи питання про визнання за нею у судовому порядку права на майно у порядку спадкування, має вказати на правові підстави такого звернення саме до суду з подібною вимогою, - має надати до суду відомості про об`єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно та надати письмову відмову (постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії) нотаріуса у видачі такого свідоцтва із вказівкою на підстави такої відмови.

Тобто, передумовою звернення в суд із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини.

Про це неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 702/61/20 (провадження № 61-16777св20) зазначено, що зверненню до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування має передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Також, як вбачається із п.9 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з`ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Разом з тим, такої передбаченої законом відмови у вчиненні нотаріальної дії матеріали позовної заяви не містять.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вказаний позов містить позовну вимогу майнового характеру.

Згідно зі ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" № 20 від 22.12.95 зі змінами та доповненнями від 25.05.98 визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17.10.2014, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням дійсної вартості спірного майна.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Тобто, ціна позову повинна бути визначена на момент пред`явлення позову з урахування грошової оцінки - об`єктивної ринкової вартості об`єкта.

Механізм проведення оцінки нерухомого майна для цілей обчислення, зокрема судового збору, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" від 21 серпня 2014 року № 358.

У відповідності до п. п. 1 п. 1 вказаної вище постанови оціночною вартістю є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Позивачем визначено ціну позову за визнання права власності на спірні земельні ділянки загалом 15938,21 грн. Разом з тим, незрозумілим залишається яким чином визначена ціна позову, оскільки документів, які б підтверджували вартість спірної земельної ділянки позивачем до позовної заяви не додано, а витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок які додані до справи, не містять жодних реквізитів установи чи особи якою були надані, у зв`язку з чим неможливо встановити автентичність та достовірність даних витягів.

Згідно з частиною першоюстатті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви фізичною особою майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, враховуючи вищезазначені вимоги закону, позивачу необхідно подати звіт про оцінку вартості нерухомого майна (акт оцінки майна), копію кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, та у разі необхідності, виходячи з ціни позову, доплатити судовий збір за майнову позовну вимогу, подавши відповідний документ про сплату судового збору.

Крім цього, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина 1, 2, 4, 5статті 95 Цивільного процесуального кодексу України, даліЦПК).

Суд зауважує, що порядок засвідчення копії документа регламентований підпунктами 5.26, пункту 5 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів, затвердженої наказом Державного підприємства «Українського науково-дослідного навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року №144, де передбачається, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Проте, документи додані позивачем до позовної заяви та до копії позовної заяви, яка має направлятися відповідачу не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Поморянської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків в межах 10 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Бакаїм