Постанова

від 03.10.2024 по справі 601/451/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/451/18Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 22-ц/817/842/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

та представника ОСОБА_1 адвоката Сідорової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 601/451/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2018 року, ухваленого суддею Варневич Л.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Будківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

у березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Будківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарсько побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,95 га на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.11.2011 за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з господарсько побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Позивачка, маючи намір прийняти спадщину, звернулася до Кременецької державної нотаріальної контори. Однак, оформити право власності на спадкове майно в нотаріальній конторі позивачка не може в зв`язку з тим, що не було надано правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивачка є єдиною спадкоємицею 1-ої черги за законом після смерті ОСОБА_3 . Інших спадкоємців за законом чи заповітом немає.

На підставі наведеного, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку прощею 0,95 га, яка знаходиться на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 0,95 га, кадастровий номер 6123481000:01:0077, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Будківської сільської ради та належить ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії РІ № 675547, виданого 11 жовтня 2002 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат СідороваІ.А., просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2018 року у справі № 601/451/18 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявниці зазначила, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , якій на підставі державного акту на право власності на землю серії Р1 № 675547 належала земельна ділянка площею 0,96 га за кадастровим номером 6123481000:01:001:0077, що розташована на території Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, а тому має право на спадкування її майна.

Водночас, такий висновок суду є передчасним, судом не вжито заходів щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи, а саме, з`ясування кола спадкоємців за законом, а також кола спадкоємців за заповітом, які мають право на спадкування майна ОСОБА_3 . Також не враховано, що позивач ОСОБА_1 не прийняла спадщини після смерті своєї матері, у той час як спадщина прийнята іншими дітьми померлої: зокрема нею - дочкою ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

До участі у справі в якості відповідача ОСОБА_1 залучено Будківську сільську раду, однак належним відповідачем у справі мала б бути вона, оскільки саме вона є спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті матері та саме вона має право на спадкування спірного житлового будинку та земельної ділянки.

Зокрема, зазначає, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 грудня 2020 року.

Як вбачається з довідки № 49, що видана 25 січня 2023 року Почаївською міською радою, на день смерті ОСОБА_3 , з нею був зареєстрований ОСОБА_4 (син померлої), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 - не проживала з матір`ю на час її смерті, а тому з метою прийняття спадщини подала 17 травня 2005 року, у визначений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк з часу смерті матері, заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа № 36597379.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 (її сестра) не проживала з матір`ю на час її смерті і не подала заяви про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок її смерті, а тому в силу положень ст.. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, ОСОБА_1 , не вчинивши у встановленому порядку жодних дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не набула жодних прав на її майно і суд першої інстанції не мав права визнавати за нею право власності на спірний житловий будинок.

При цьому, справа вирішена судом за неналежного складу учасників, в якості відповідачів не залучено ОСОБА_2 як спадкоємця за законом, який прийняв спадщину та правонаступників (спадкоємців) брата ОСОБА_4 , який також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Поряд з цим упродовж тривалого часу незмінною є судова практика Верховного Суду, за якою у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування

Наведені обставини не були враховані Кременецьким районним судом Тернопільської області при ухваленні судового рішення, оскільки позивач ОСОБА_1 ввела суд в оману щодо кола осіб, які мають право на спадкування, а також щодо інших обставин, що мають значення для справи, не залучивши ОСОБА_2 до участі у справі в якості відповідача.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2018 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.05.2011 було встановлено, що станом на 15.04.1991 спадкодавець ОСОБА_3 була головою колгоспного двору і до дня смерті проживала у житловому будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , де окрім неї ніхто не був зареєстрований і не проживав. Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою спадкодавці і є спадкоємицею за законом, а тому має право на спадкування майна померлої. Згідно з довідкою Будківської сільської ради від 25.01.2005 р. №306, вона єдина, хто здійснював похорони своєї матері ОСОБА_3 .

Звертає увагу суду, що відповідачкою зазначене рішення суду не оскаржувалося, тобто, заявник не ставить під сумнів всі встановлені судом факти, не заперечує проти них, а тому ці факти є преюдиціальними. Окрім цього, у апеляційній скарзі заявник наголошує на тому, що ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини, проте таке твердження не відповідає дійсності, адже саме відмова нотаріуса через статус майна - «колгоспного двору» і стала причиною її звернення до суду, про що і зазначено у вище наведеному судовому рішенні.

Крім цього зазначає, що у апеляційній скарзі заявник стверджує про те, що 17.05.2005 вона зверталася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку та земельної ділянки 0,96 га. Проте, заявник замовчує той факт, що при зверненні до нотаріуса нею також подавалися документи на спадкове майно, у складі якого був будинок, що мав статус колгоспного двору, а відтак нотаріусом була відразу ж видана відмова у видачі запитуваного свідоцтва. Таким чином, звернувшись в 2024 році до суду та надавши, як доказ на пропущення звернення до суду довідку про те, що заявниця хворіє на цукровий діабет, ніяким чином не пояснює, чому стільки років вона не могла оскаржити в апеляційному порядку ані видану їй відмову нотаріуса, ані це рішення суду, яке вона зараз намагається оскаржити.

У судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_2 - адвокат Сідорова І.А. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній та просила її задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600958971076.

Представник Почаївської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету, однак на електронну адресу Тернопільського апеляційного суду надіслав заяву, в якій просять покладаючись на законне та обґрунтоване рішення по даній справі здійснювати судовий розгляд без участі представника.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника адвоката Сідорову І.А., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 01.01.2005 виконавчим комітетом Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, актовий запис № 01.

З копії державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 675547 від 11.10.2002 вбачається, що земельна ділянка прощею 0,96 га, яка знаходиться на території Бунківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, належить ОСОБА_3 .

Згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.05.2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, яке залишилося внаслідок смерті ОСОБА_3 , а саме житловий будинок з господарсько побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_3 була головою колгоспного двору і до дня смерті проживала в житловому будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , де крім неї ніхто більше не був зареєстрований і не проживав, що підтверджується довідкою Будківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 978 від 06 травня 2011 року.

Право власності в БТІ на вказане нерухоме майно не зареєстроване, що підтверджується довідкою Кременецького районного БТІ №350 від 21.04.2011 року.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 березня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що заявниця ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 червня 1961 року, а також Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 17 липня 1966 року.

У встановлений законом 6-місячний строк після смерті ОСОБА_3 її дочка ОСОБА_2 17 травня 2005 року подала в Почаївську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. За її заявою від 17.05.2005 Почаївською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 36597379, номер у нотаріуса 153, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, № довідки 62947005 від 17.12.2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 0,95 га, кадастровий номер 6123481000:01:0077, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Будківської сільської ради, однак нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, у зв`язку із тим, що не було надано правовстановлюючих документів на спадкове майно. Відтак, суд першої інстанції рахував за доцільне визнати за позивачем майно, яке залишилося після смерті її матері.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки судом неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першоюстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина першастатті 1218 ЦК України).

Згідно з п.п. 1, 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьоюстатті 1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 11.05.2022 у справі № 450/3258/17).

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі №752/3435/16 (провадження № 61-231св20) зроблено висновок, що належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Звернувшись у суд з даним позовом, позивач ОСОБА_1 . Належним відповідачем визначила Будківську сільську раду Кременецького раойну Тернопільської області.

Проте з долучених до апеляційної скарги документів вбачається, що заявник ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , яка 17 травня 2005 року у встановлений законом 6-місячний строк після смерті ОСОБА_3 подала в Почаївську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, в результаті чого Почаївською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 36597379, номер у нотаріуса 153, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, № довідки 62947005 від 17.12.2020 року.

Таким чином, окрім позивача ОСОБА_1 спадкоємцем за законом першої черги є також її рідна сестра ОСОБА_2 , яка у встановлений законом 6-місячний строк після смерті ОСОБА_3 подала в Почаївську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, в результаті чого Почаївською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Тому, в порядку спадкування за законом як позивач, так і заявник мають право на спадкування майна після смерті їх матері, однак відповідачем по справі заявника не залучено.

За таких підстав, забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, неможливо, оскільки належним відповідачем у справі є ОСОБА_2 , яка не залучена у справі в якості відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідач це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №761/30025/16-ц, у постанові Верховного Суду у справі №352/382/18 від 30 квітня 2020 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не навів жодного обґрунтування, яким чином відповідач, а саме, Будківська сільська рада порушує, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси позивача, за захистом яких вона звернулася до суду та не з`ясував усіх обставин справи та наявність інших спадкоємців.

Орган місцевого самоврядування залучається до участі у справі цієї категорії в якості відповідача виключно у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, зробив передчасні висновки про доведеність та обґрунтованість позову ОСОБА_1 та задовольнив його, не залучивши при цьому до участі у розгляді справи належного відповідача - іншого спадкоємця за законом ОСОБА_2 .

Статтею 374 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.4 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, слід задовольнити. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 до Будківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Щодо судових витрат понесених у суді апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмої статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з правовою позицією, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Сідорова І.А. просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000,00 грн.

Представником заявниці адвокатом Сідоровою І.А. на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, надано:Ордер на надання правничої допомоги серія ВО № 1083153 від 29 липня 2024 року, виданий на підставі Договору про надання правової допомоги №85 від 10 липня 2024 року; Договір про надання правової допомоги від 10 липня 2024 року №85; Додаткову угоду №2 до Договору №85 про надання правової допомоги; Розрахунок суми гонорару (вартості послуг) за надану правничу допомогу, згідно якого вартість наданих адвокатом Сідоровою І.А. послуг складає 6000,00 грн (складання апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду у справі №601/451/18).

Таким чином, витрати заявниці ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, що заяви від позивача ОСОБА_1 про зменшення витрат на правову допомогу до суду не поступало.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 на стадії апеляційного розгляду, взявши до уваги подані стороною докази надання такої допомоги, дійшов висновку про те, що вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є співмірним зі складністю справи, обґрунтованим та доведеним, а тому дані кошти підлягають до стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 .

Крім цього, при поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1057,20 грн, який слід стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 367,374,376,381-384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 до Будківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (с.Будки, Кременецького району, Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1057,20 гривень та 6000 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 жовтня 2024 року.

Головуючий: Н. М. Храпак

Судді: Б. О. Гірський

М.В.Хома