Рішення

від 02.10.2024 по справі 195/988/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/988/24

Провадження № 2/195/281/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2024 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Колодіної Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Левкович І.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Бірзул Т.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа (без самостійних вимог): Служба у справах дітей Виконавчого комітету ТОМАКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа (без самостійних вимог): Служба у справах дітей Виконавчого комітету ТОМАКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що від офіційного шлюбу у позивача із відповідачкою народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження, актовий запис № 6, від 01.10.2015 року, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Виконавчого комітету Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. До 2022 року родина проживала за адресою зареєстрованого місця проживання позивача, а саме: АДРЕСА_1 .

Цього ж року із-за постійних конфліктів зі сторони відповідача, остання пішла з родини та почала мешкати разом з іншим чоловіком, а малолітній син ОСОБА_4 залишився жити із позивачем та по теперішній час перебуває на утриманні позивача.

Так, 04.01.2024 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області (справа №195/1955/23) було винесено рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою.

Відповідачка є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте вона протягом останнього року взагалі не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечує небхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Вищевказані обставини підтверджуються наступними доказами: довідкою Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Кисличуватського старостинського округу Дніпропетровської області, вих. № 05-19/252 від 23.05.2024 року про місце проживання та утримання і виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком дитини; довідкою, виданою Кисличуватською гімназією-філією Томаківського ліцею №1 Томаківської селищної ради, вих. №127 від 06.06.2024 року, про те, що батько виховує сина самостійно, мати вихованням та навчанням сина зовсім не займається; характеристикою на позивача.

Згідно ст. 51 Конституції України, ст.150 Сімейного кодексу України «Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток».

В позовній заяві позивач також вказує, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, взагалі не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, не приймає участі у вихованні дитини.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачка на протязі останнього року та по теперішній час практично з дитиною не спілкувалась, бачилась із сином близько «п`яти» разів.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» №3 від 30 березня 2007 р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до Законів України.

Вищезазначені обставини свідчать про невиконання Відповідачкою своїх батьківських обов`язків, закріплених ч. 1 - 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщин; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України). Названі дії у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення Відповідачки батьківських права щодо її доньки ОСОБА_5 , у зв`язку з ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини.

Тому, відповідно до вищезазначеного позивач вважає, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, відповідачку доцільно позбавити батьківських прав.

При зверненні до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради для надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , в усній формі надійшла відповідь про те, що їх у судовому порядку буде залучено як третю сторону і ними буде надано пояснення і висновок стосовно доцільності позбавлення батьківських прав громадянки, ОСОБА_2 по відношенню до її сина ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В позовній заяві позивач просить суд позбавити батьківських прав відповідачку по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, позивач пояснив, що у 2023 році відповідачка дійсно надавала гроші на утримання дитини, а саме: 10000 грн., 10000 грн., 1500 грн. Також вона надавала продукти харчування, одяг. Матір відповідачки купувала одяг та шкільну канцелярію. Позивач не бажає стягувати з відповідача аліменти.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що дитину вона відвідує кожного тижня. Дитина дійсно на цей час проживає разом із батьком та бабусею (матір`ю позивача). Відповідачка не має можливості бачитися та спілкуватися із дитиною, як вона вважає необхідним, т.я. позивач чинить перепони в спілкуванні.

Крім того, відповідачка суду пояснила, що в 2022 році вона, разом із дитиною та матір`ю позивача, виїхали проживати у Чехію. Там вона працювала на заводі, гнула метал з нержавіючої сталі. Зранку відповідачка збирала дитину та вела до школи, після відпочивала, потім дитину зустрічала зі школи та в нічну зміну йшла робити на завод. В той час, коли вона була на роботі, із дитиною знаходилася матір позивача. Зранку матір позивача йшла на роботу, а відповідачка займалася дитиною. В цей час позивач не надавав матеріальну допомогу на утримання дитини та не займався вихованням дитини, т.я. був на території України. Всі гроші, які заробляла відповідачка, йшли на оплату житла, на продукти харчування та придбання одягу. На Україну вони повернулися 05 червня 2023 року. Дитина почала жити із батьком. Батько дитини не дозволяв відповідачки брати дитину. Відповідачка стверджує, що матеріально утримує дитину. Так, вона приносить їжу, речі. Це вона робить майже кожен тиждень. Взуття відповідачка купувала в листопаді 2023 року, одяг - в грудні 2023 року. Влітку цього року також купувала одяг дитині. В 20224 році вона відвідувала навчальний заклад, де навчається її син. Крім того, на 01 вересня її матір збирала дитину до школи, а саме: купила костюм, сорочку, канцелярію шкільну.

На питання головуючого відповідачка пояснила, що не знала, що питання відносно спілкування із дитиною можливо вирішити через суд.

Відповідачка просить суд не позбавляти її батьківських прав, т.я. вона бажає виховувати дитину, спілкуватися з нею, хоче з дитиною проживати. На цей час вона працює в саду під Нікополем, займається збором яблук, має заробіток, взимку вона буде обрізати дерева, тобто робота є цілий рік.

В судовому засіданні представник третьої особи - Бірзул Т.В. суду пояснила, що позов є обгрунтованим, т.я. з боку відповідачки відсутня материнська увага до дитини. Алкоголь заваджає їй жити.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухав думки позивача, відповідача, третьої особи, показання свідків, вивчивши, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Судом були встановлені наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження громадянка ОСОБА_2 є матір?ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 01.10.2015 року ВК Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 6 від 01.10.2015 року.

Згідно копії довідки Кисличуватського старостинського округу ВК Томаківської селищної ради Дніпропетровської області № 05-19/252 від 23.05.2024 року дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на його утриманні та вихованні.

Згідно копії характеристики, виданої старостою Кисличуватського старостинського округу ВК Томаківської селищної ради Дніпропетровської області № 05-19/266 від 05.06.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за час проживання на території Кисличуватського старостинського округу в громадських місцях та побуті поводився належно. Скарг та заяв по місцю проживання не надходило. У зловживанні спиртних напоїв та наркотичних засобів не помічався.

Згідно копії довідки Томаківського ліцею № 1 Томаківської селищної ради Дніпропетровської області № 127 від 06.06.2024 року, ОСОБА_6 дійсно навчається в Кисличуватській гімназії - філії Томаківського ліцею № 1 у першому класі. Батько виховує сина самостійно, мама довгий час знаходилася за кордоном, в теперішній час знаходиться вдома в Україні, але проживає з іншим чоловіком і вихованням та навчанням сина зовсім не займається. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина, постійно піклується про нього. Дитина забезпечена шкільним приладдям та необхідними речами. Хлопчик добрий, старанний, відповідальний, завжди охайний, ввічливий,, постійно виходить на зайняття. Тато є прикладом для виховання дитини, ОСОБА_7 дуже любить свого татуся.

Згідно копії рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 01 жовтня 2015 виконавчим комітетом Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, актовий запис №2 - розірвано.

Згідно ВИСНОВКУ органу опіки та піклування ВК Томаківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав, з метою захисту прав та законних інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування ВК Томаківської селищної ради вважає за можливе позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно рішення ВК Томаківської селищної ради Дніпропетровської області № 318 від 22.08.2024 року з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при ВК Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, орган опіки та піклування вважає за можливе позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідає інтересам дитини, так як основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів та потреб своєї дитини. Затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до її малолітньої дитини.

Згідно копії акту обстеження житлово-побутових умов комісією служби у справах дітей Томаківської селищної ради Дніпропетровської області у складі: начальника ССД Бірзул Т.В., фахівця соціальної роботи ОСОБА_8 від 15.08.2024 року проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . За даною адресою проживають наступні особи: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інші родичі: баба - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В помешканні 4 житлові кімнати, кухня, санвузол, коридор. Помешкання облаштоване необхідними меблями, побутовою технікою, санітарний стан задовільний. У дитині окрема кімната з необхідними меблями, іграшки, одяг, відповідно сезону, засоби для навчання. Батько самостійно виховує сина, мати тривалий час з родиною не проживає. Допомагає у вихованні дитини бабуся. Громадянин ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов`язки, дитина забезпечена всім необхідним. Громадянка ОСОБА_2 з родиною не проживає, участі у вихованні не приймає, надходила усна інформація про вживання матір`ю дитини алкогольних напоїв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач - її сусід. Біля трьох років дитину виховує батько. Раніше це була добра сім`я. Зараз свідок не бачить, щоб відповідачка займалася вихованням дитини.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вихованням дитини займається батько. Першого вересня відповідачки в школі не було, хоча дитина очами шукала матір. На шкільний автобус дитину завжди проводжає батько чи бабуся. Свідок пояснювала відповідачці, що вона повинна виховувати дитину та у дитині повинна бути матір. Позивачу свідок казала, що це не привід позбавляти відповідачку батьківських прав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є знайомою сторін по справі. Свідок вважає, що не можна позбавляти відповідачку батьківських прав. Відповідачка дійсно трохи спіткнулася, т.я. у неї появилася «любов-морков» та затуманило усе. Зараз ця любов закінчилася. Батьки її не підтримують, вона зовсім одна. Її треба було своєчасно підтримати. Всі проти неї просто згортувалися. Навіть матір свідка півночі не спала, переживала, щоб все було добре в суді, а її матір - словом не підтримала відповідачку, каже тільки те, що турбує її. Відповідачка рано стала матір`ю, рано подорослішала. Не така вона і погана, її треба підтримати, дитину вона свою любить, хоче до дитини, хоче з нею жити, хоче її виховувати, але батько не відпускає дитину до неї. Вона весь час працює, заробляє гроші своїми руками. Ніколи не було такого, щоб вона сиділа вдома, задерши ноги, та її забезпечували. В Чехії вона забезпечувала дитину за свої кошти, чоловік їй не допомагав.

Свідок ОСОБА_12 вважає, що відповідачка непогана матір, вона завжди щось купує дитині. Дитина її любить та тягнеться до неї. Дитину до школи збирала матір відповідачки. На цей час відповідачка заготовляє дрова на зиму, їздить зі свідком кожного дня на роботу до саду під м. Нікополь. Взимку свідок та відповідачка будуть обрізати дерева в саду. Крім того, свідок суду пояснила, що на цей час відповідачка має правильні плани на життя. Свідок просить суд надати відповідачки шанс, а оточуючи, та вона особисто, - їй допоможуть.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року громадянин ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: ОСОБА_1 23.08.2020 близько 15.00 год у АДРЕСА_3 в бік своєї дружини ОСОБА_2 висловлювався грубою нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство в сім`ї.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:

«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, є обов`язковою участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

Суди врахувує, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідачки до власної малолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи. Суди не проаналізували поведінку відповідачки щодо виховання дитини, зокрема, не з`ясували причин проживання дитини в сім`ї позивачки (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17).

Суд, проаналізувавши поведінку відповідачки щодо виховання дитини, з`ясував що у період часу 2022 - 2023 роках дитина перебувала із відповідачкою за кордоном, та її вихованням, матеріальним забезпеченням займалася відповідачка, про що саме і не заперечував позивач. Після повернення до України, дитина почала проживати разом із батьком та бабусею. Однак, з боку відповідачки на утримання дитини надходила матеріальна допомога (гроші, продукти харчування, одяг, взуття, шкільна канцелярія, тощо).

Суд також враховує покази свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що на цей час відповідачка має правильні плани на життя та її «любов-морков» залишилося у минулому. Відповідачка завжди в своєму житті працювала, не чекала допомоги з боку інших осіб. Суд також приймає до уваги твердження свідка ОСОБА_12 , що з боку родини відповідачки відсутня будь-яка підтримка. Матір свідка більш переживає за відповідачку, чим матір відповідачки.

Так, підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини.

ВИСНОВОК органу опіки та піклування ВК Томаківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав, з метою захисту прав та законних інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Відповідно до вимог ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) зазначено, що: «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Таким чином, суд, встановивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, беручи до уваги той факт, що матір дитини бажає продовжувати спілкуватися із малолітнім сином, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, приходить обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог громадянина ОСОБА_1

Незацікавленість матері, яка надає грошову допомогу позивачу в підготовці дитини до школи та надає допомогу у вигляді продуктів харчування, одягу, взуття, не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.

Доводи позивача про те, що дитина зовсім не потрібна матері, судом відхиляються, оскільки матеріали справи, пояснення сторін, покази свідка ОСОБА_12 , свідчать про конфлікт, який обумовлений не присутністю матері в житті дитини, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини.

Так, дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав, на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Так, сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. В даному спорі подібні ризики - відсутні. Простої бездіяльності ( часткової бездіяльності) з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв`язків між нею та дитиною, а не будь-яке ймовірне відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку позивача, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо її дитини.

Судом, крім факту непроживання матері із дитиною з червня 2023 року, не встановлено будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення матірі батьківських прав. Судом також не було встановлено, що мати не відповідала вимогам, необхідним для виховання дітей, або що вона коли-небудь заподіювала шкоду своїй доньці, або що вона становила загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із матір`ю могло порушити відповідні права дитини. У цій справі ні життя, ні фізична недоторканність, ні здоров`я, ні психологічний стан дитини не були зачеплені, і відсутні інші виняткові обставини, тобто у відносинах, які склалися між дитиною та відповідачкою, не було нічого, що могло б виправдати позбавлення батьківських прав. В даному спорі позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:

«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини, врахувавши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та встановлених обставин, відсутнє підтвердження винної поведінки відповідачки, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, висновком органу опіки та піклування, який є недостатньо обґрунтованим та не містить підстав для позбавлення батьківських прав, відсутні були підстави для позбавлення батьківських прав відповідачки щодо своєї дитини, а тому в задоволені позовних вимог про позбавлення батьківських прав - необхідно відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач, згідно ухвали суду від 01.07.2024 року був звільнений від сплати судового збору в дохід держави враховуючи його матеріальний стан, а в даному рішенні суд дійшов висновку про необхідності відмови в задоволенні позовних вимог, суд вважає необхідним не стягувати з відповідача судовий збір, а компенсувати його за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 265, 268, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

в задоволенні позовних вимог громадянина ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_2 , третя особа (без самостійних вимог): Служба у справах дітей Виконавчого комітету ТОМАКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.10.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа: Виконавчий комітет Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, юридична адреса: 53500, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с-ще Томаківка, вул. Лесі Українки, буд. 17, ЄДРПОУ 41051313.

Суддя: Л. В. Колодіна