Рішення

від 09.10.2024 по справі 357/10790/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10790/24

Провадження № 2/357/4233/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє через свого представника адвоката Рашкову В.В., звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна" (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з автоматизованої системи виконавчих проваджень отримала інформацію про проведення щодо неї виконавчих дій у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, щодо примусового стягнення заборгованості. Зі змісту постанови та спірного виконавчого напису вбачається, що позивач є боржницею за кредитним договором від 22.05.2019 р., укладеного між АТ "Альфа Банк" та ОСОБА_1 , а за договором факторингу №01/12-1 від 01.12.2020 року, укладеним із АТ «Альфа Банк», право вимоги перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна», на суму 15 484,28 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса від 16.06.2021 № 185552. Позивач зазначає, що на підтвердження суми заборгованості позивачем було надано лише копію оферти і анкети та, державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, на виконання зазначеної постанови було заблоковано соціальну картку позивача.

Позивач вказує, що приватний нотаріус не перевірив підстави заборгованості, не врахував строки звернення за вчиненням виконавчого напису, письмову вимогу від відповідача ОСОБА_1 не отримувала та не отримувала від нового кредитора (відповідача) повідомлення про відступлення права вимоги, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не надав достатніх та належних доказів відповідно до пункту 3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Уабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а тому нотаріус повинен був відмовити Товариству у видачі такого виконавчого напису.

Окрім того, діяльність приватнго нотаріуса Остапенко Є.М. припинена з 31.12.2021 року у звязку із порушенням норм законодавства.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 02.08.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, призначено судове засідання на 29.08.2024 року (а.с.32).

28.08.2024 року представник позивача - адвокат Рашкова В.В. подала клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника (а.с.36).

03.09.2024 року представник позивача - адвокат Рашкова В.В. подала суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат на професійну правничу допомогу (а.с.50-57).

26.09.2024 року на адресу суду від представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва) «Росвен Інвест Україна» подано суду ряд клопотань: про врегулювання спору за участі судді; заяву про визнання позовних вимог в прядку ст.206 ЦПК; клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Також, відповідач повідомив про зміну назви ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с.59,63,67,68).

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача, адвокат Рашкова В.В. направила суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримано в повному обсязі, просила стягнути з відповідача судові витрати по справі, щодо врегулювання спору за участі судді, заперечила в повному обсязі, оскільки відповідач визнав позов, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача.

Відповідач не направив в судове засідання свого представника, по день та час розгляду спарви були повідомлені належно, позов визнали про що зазначили в письмовій заяві.

/25.03.2024 року рішенням СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»/.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, жодних клопотань чи заперечень суду не подав.

Третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не направив до суду свого представника, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, жодних клопотань чи заперечень суду не подали.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 16.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, який було зареєстровано в реєстрі за № 185552, про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», якому ТОВ «ФК» «ЕЛ.ЕН.ГРУП» відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №01/12-01 від 01.12.2020р., якому в сою чергу, АТ «Альфа Банк» на підставі Договору факторнгу №1 від 30.11.2020 р.,було відступлено право вимоги за кредитним договором №491005190 від 22.05.2019 року, укладеного між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 .

За вказаним виконавчим написом було запропоновано задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» та стягнути з боржника, за період з 02.12.2020 р. по 16.06.2021р., включно, суму заборгованості, яка складає: 15 484,28 грн., 9057,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3676,65 грн. - заборгованість за відсотками та комісією; 2400,00 грн. - заборгованість за пенею. Загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 15 484,28 грн. (а.с.12).

Встановлено, що даний виконавчий напис було вчинено на підставі того, що 22.05.2019 між позивачем та АТ «Альфа Банк» було підписано оферта на укладення угоди про надання кредиту № №491005190, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк» (а.с.14,15). Відповідно до оферти позивач запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 9366,41 грн., процентна ставка 32 % річних - базова ставка, тип ставки - фіксована, строк кредиту 48 місяців.

Встановлено, що 05.08.2022 року державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бітюковою М.О., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 185552, вчиненого 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 15 484,28 грн. (а.с.16,17).

Також 05.09.2022 року державним виконавцем Бітюковою М.О., було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні, що містяться на рахунках/електронних гаманцях ОСОБА_1 (а.с.18,19).

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п.2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, що стверджується листом за вих. № 22/01-16 приватного нотаріуса Гамаль І.М. (а.с.66).

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису по стягненню заборгованості за кредитними договорами, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суду не надано доказів, що стягувачем та нотаріусом було дотримано вимоги необхідні для вчинення виконавчого напису.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Так, в постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018) зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція було висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність такого боргу.

Як встановлено судом, кредитний договір №491005190 від 22.05.2019 року, було укладено в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса. Такий висновок суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 березня 2020 року по справі №757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року по справі №158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року по справі №172/1652/18.

Суду не надано доказів, що боржник ОСОБА_1 була повідомлена за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення нею кредитних зобов`язань з пропозицією ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

Отже, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Відповідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду наведеного, та враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено без дотримання вимог чинного законодавства України, що регулює вчинення нотаріальних написів.

В той же час, вимога позивача про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду було надано: договір про надання правничої допомоги №02/07/24, укладений 29.07.2024 між Адвокатським бюро «Валентини Рашкової» та ОСОБА_1 , протокол узгодження гонорару до договору №02/07/24 від 29.07.2024р., акт приймання-передачі послуг від 29.08.2024 р.; квитанцію прибуткового касового ордеру №2 про сплату 1000,00 грн. (а.с.51-55)

Як вбачається з розрахуноку витрат на правову допомогу гр. ОСОБА_1 по справі, (а.с.53) адвокатським бюро «Валентини Рашкової» в особі керуючого Рашкової В.В. надано наступні послуги: зустріч з клієнтом, опрацювання документів, узгодження правової позиції 1 год. - 2500 грн.; підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів 2 год. - 5000 грн.; участь представника в судовому засіданні 1 год. - 2500 грн..

Однак, розгляд даної справи відбувався без участі сторін і адвоката, а тому необгрунтована сума 2500 грн. - вартість послуги за участь в судовому засіданні представника.

Отже, розмір витрат на правову допомогу, який обумовлений сторонами визначено в 10 000,00 гривень. Клієнт оплатив вартість наданих адвокатом Рашковою В.В. послуг відповідно до цього акту на загальну суму 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №2 (а.с. 58.)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи, складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, з огляду на те, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача не приймала участі у жодному судовому засіданні, хоча в розрахунок оплати включено суму 2500 грн. за участь адвоката в судовому засіданні, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат і визнання позову відповідачем, суд вважає, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу - 10 000,00 грн. є завищеним та неспівмірним із складністю даної справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн., за розгляд позовної заяви, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач позов визнав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у виді судового збору в сумі 605,60 грн., тобто 50 % від суми судового збору, яку сплатив позивач при поданні до суду позовної заяви, а іншу частину судового збору 605,60 грн., повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного і керуючись ст.4, 12, 81, 89,141, 200, 206, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № 185552, вчинений 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (змінено назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), заборгованості в розмірі 15 484,28 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» /код ЄДРПОУ 37616221/ на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 / судові витрати в сумі 605,60 грн. ( шістсот п`ять гривень, 60 копійок).

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 / з державного бюджету 50 відсотків судового збору із загальної сплаченої суми 1211,20 грн., тобто суму 605,60 грн. ( шістсот п`ять гривень, 60 копійок), на підставі квитанції № 1366708397 від 30.07.2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» /код ЄДРПОУ 37616221/ на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 / судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 /адреса реєстрації: АДРЕСА_1 /

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (змінено назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») /адреса: бульвар Вацлава Гавела, будинок, 6, місто Київ, 03126/

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович / адреса: АДРЕСА_2/

Треия особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /адреса: бульвар Олександрійський, 94, м. Біла Церква, Київська область, 09117/

З урахуванням ч.3 ст.124 ч.6 ст.259 повний текст рішення суду виготовлений 14.10.2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола