Ухвала

від 14.10.2024 по справі 363/4913/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"14" жовтня 2024 р. Справа № 363/4913/24

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

14 жовтня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали заяви ТОВ «Управляюча компанія БГ Сервіс» (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка,буд. 15-Д; код ЄДРПОУ: 43810749) про видачу судового наказу зі стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

25.09.2024 року судом на виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України було направлено запит до Вишгородської міської ради. 11.10.2024 року суду передано лист Вишгородської міської ради № 1226 від 07.10.2024 року, з якого вбачається, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши матеріали поданої заяви про видачу судового наказу, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У ч. 3 ст. 19 ЦПК України розкривається суть наказного провадження як такого, що призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

У п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року зазначається, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови - наявність спору про, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» послуга управління багатоквартирним будинком, про стягнення заборгованості зі сплати якої стягувач просить видати судовий наказ, належить до житлово-комунальних послуг.

Таким чином, процесуальне законодавство передбачає можливість видачі судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, розрахованої з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, тобто з урахуванням суми 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено правовий режим воєнного стану. На даний момент дію вказаного Указу неодноразово було продовжено, правовий режим воєнного стану досі діє на всій території України.

Запровадження правового режиму воєнного стану на всій території України зумовило введення особливостей правового регулювання стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у тому числі з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.

Так, 05.03.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», у п. 1 якої встановлено абсолютну заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Зазначена заборона застосування приписів ст. 625 ЦК України по відношенню до грошового зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг діяла з 05.03.2022 року по 30.12.2023 року, коли Постанова КМУ № 206 від 05.03.2022 року була викладена у новій редакції.

У редакції від 30.12.2023 року п. 1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 року було викладено наступним чином: «установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285)».

Таким чином, абсолютну заборону нарахування і стягнення інфляційних втрат та процентів річних на оплату житлово-комунальних послуг було замінено відносною забороною, що стосується окремих категорій споживачів комунальних послуг.

З поданої заяви про видачу судового наказу вбачається, що ТОВ «Управляюча компанія БГ Сервіс» здійснено нарахування на заборгованість ОСОБА_1 з оплати вартості житлово-комунальних послуг інфляційних втрат та 3 % річних. При цьому періодом нарахування сум, визначених у ст. 625 ЦК України, визначено період з березня 2022 року по липень 2024 року.

Тобто, заявником для обрахування розміру інфляційних втрат та 3% річних визначено період, який охоплює період абсолютної заборони здійснення таких нарахувань на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 року.

У зв`язку з цим вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період з березня 2022 року по грудень 2023 року не можуть бути задоволені.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з цієї підстави.

Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 160-167, 260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Управляюча компанія БГ Сервіс» про видачу судового наказу зі стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .

Роз`яснити заявникові його право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Рукас