Рішення

від 03.10.2024 по справі 760/10030/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 760/10030/24

Провадження № 2-1670/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Яворська М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Вишукувальне підприємство «Проект» про захист прав споживача та відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2024 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м.Києва з позовом до ТОВ «Проектно-вишукувальне підприємство «Проект» про захист прав споживача та відшкодування шкоди, в обґрунтування якого зазначила, що 02.03.2012 р. позивач замовила у відповідача послугу з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було укладено договір №40/1 від 02.03.2012 р. Згідно умов даного договору відповідач зобов`язався підготувати та надати для позивачки у відповідні органи виконавчої влади матеріали для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у приватну власність, виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,10 га в Обухівському районі Київської області, погодити проект у відповідних організаціях та установах. Позивачка оплатила повну вартість роботи за договором у сумі 20000,00 грн. без ПДВ, своє зобов`язання за договором виконала. Протягом довгого періоду позивачка очікувала виконання від виконавця умов договору, намагалася у телефонному режимі дізнаватися очікувані терміни виконання. Їй стало очевидним, що зобов`язання виконавця за зазначеним договором не виконані, чим порушено ч.4 договору про строки виконання робіт, зокрема п.4.1 передбачено, що початок робіт з дня здійснення проекту, закінчення через 6 календарних місяців з моменту початку робіт. З метою досудового врегулювання цього питання позивачкою направлено виконавцю письмову претензію. Однак відповідач не отримав дану претензію. Загальна сума заподіяної позивачці шкоди становить 88102,34 грн., з яких 20000,00 грн. сума за договором №40/1 від 02.03.2012 р. про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 61122,61 грн. інфляційне збільшення, 6979,73 грн. пеня в розмірі 3% річних від простроченої суми. Також позивачці було завдано моральної шкоди за порушення договору, тому вона весь цей період очікувала, що в неї буде садова ділянка, на які вона могла б вирощувати овочі та фрукти і тим самим мати змогу оздоровлюватися. Невиконання умов договору викликало у позивачки психологічне напруження та глибоке розчарування. Спричинену моральну шкоду позивачка оцінила у 81122,00 грн. Станом на дату подання позову відповідачем зобов`язання згідно договору не виконано.

В зв`язкуз цимпозивач просиласуд стягнутиз відповідачана їїкористь відшкодуваннязаподіяної шкодиу сумі88102,34грн., з яких 20000,00 грн. сума за договором №40/1 від 02.03.2012 р. про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 61122,61 грн. інфляційне збільшення, 6979,73 грн. пеня в розмірі 3% річних від простроченої суми. Стягнути з відповідача на користь позивачки суму моральної шкоди у розмірі 81122,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 1168,00 грн.

06.05.2024 р. ухвалою судді Солом`янського районного суду м.Києва було вказану цивільну справу передану на розгляд за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

21.06.2024 р. ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області було прийнято до свого провадження дану цивільну справу, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.09.2024 р. ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, пояснила, що вона сплатила відповідачу по договору 20000,00 грн., які просить стягнути з відповідача на її користь. Крім того просила стягнути інфляційне збільшення 61122,61 грн., 3% річних в сумі 6979,73 грн. Аналогічно розміру матеріальної шкоди позивач визначила розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 81122,00 грн., яку просила стягнути з відповідача. Також просила стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір в сумі 1168,00 грн.

Представник відповідача ТОВ «Проектно-вишукувальне підприємство «Проект» в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.11ст.128 ЦПК України. Причин неявки суду не повідомив, заперечень (відзиву) на позов не надав.

Згідно зіст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннямиЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2ст. 247 ЦПК України).

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.

Судом встановлено, що 02 березня 2012 р. ОСОБА_1 та ТОВ «ПВП «Проект» уклали договір №40/1 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно п.1.1. даного договору ТОВ «ПВП «Проект» зобов`язалося підготувати та надати для замовника ОСОБА_1 у відповідні органи виконавчої влади матеріали для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у приватну власність. Згідно п.1.2 договору, виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,10 га в Обухівському районі Київської області, а замовник ОСОБА_1 прийняти та оплатити виконані роботи. Згідно п.1.1.3 договору погодити проект у відповідних організаціях та установах. Згідно п.2.1 договору вартість робіт за цим договором становить 20000,00 грн. без ПДВ. П.4.1. договору передбачено, що початок робіт з дня здійснення платежу згідно з п.2.2 договору, закінчення через шість календарних місяців з моменту початку робіт. (а.с.17)

Згідно копії протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт від 02.03.2012 р., що є додатком до договору №40/1 виконавець ТОВ «ПВП «Проект» в особі директора Здоренко О.В. та замовник ОСОБА_1 засвідчили, що замовником зроблено предоплату в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується підписами вказаних осіб. (а.с.20)

Крім того сплата позивачкою ОСОБА_1 повної вартості роботи за договором у сумі 20000,00 грн. підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №40 від 02.03.2012 р. (а.с.21)

З метою досудового врегулювання спору позивачка ОСОБА_1 направляла ТОВ «ПВП «Проект» претензію про порушення строків надання послуг (виконання робіт) від 15.02.2024 р. В ній було зазначено, що в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 02.03.2012 р., позивач вимагає відшкодувати кошти у сумі 87994,74 грн., з яких 20000,00 грн. сума боргу, 61122,61 грн. інфляційне збільшення, 6872,13 грн. пеня в розмірі 3% річних від простроченої суми. Вказану суму просила перерахувати на її рахунок в ТА КБ «Приватбанк». Повідомила, що у разі не виконання вимог претензії або залишення її без відповіді вона буде змушена звернутися до суду з позовом. (а.с.22-23)

Дану претензію позивач послала на дві адреси відповідача, але обидва конверти повернулися з довідкою Укрпошти про повернення за закінченням терміну зберігання. (а.с.24-27)

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи положення ЗУ «Про захист прав споживачів» порушено права позивачки ОСОБА_1 як споживача у зв`язку з порушенням умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Відповідно дост. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П.5.2 Договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків виконання робіт, визначених ч.4 Договору, а саме «Виконавець» сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми.

Заст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, щостаття 625 ЦКпоширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов`язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбаченістаттею 625 ЦК України.

Згідно розрахунку зробленого позивачкою в позовній заяві загальна сума заподіяної їй матеріальної шкоди становить 88102,34 грн., з яких 20000,00 грн. сума за договором №40/1 від 02.03.2012 р. про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 61122,61 грн. інфляційне збільшення, 6979,73 грн. пеня в розмірі 3% річних від простроченої суми.

Суд вважає позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача 1168,00 грн. судового збору, які були сплачені позивачем, суд вважає необхідним задовольнити, оскільки ці витрати були понесені позивачкою внаслідок неправомірної відмови відповідача від виконання зобов`язання по договору і пов`язаним з цим зверненням до суду. Дані вимоги відповідають ст.141 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивачки моральної шкоди, слід зазначити наступне.

За приписами ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

За приписами п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пунктах 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

У даному випадку позивачем ОСОБА_1 не виконано свого процесуального обов`язку та не надано жодного доказу на доведення стверджуваних нею обставин заподіяння моральної шкоди та її розміру.

Так, в обґрунтування вимог заподіяння моральної шкоди позивач зазначає, що окрім матеріальної шкоди їй було завдано значної моральної шкоди за порушення договору, тому що весь цей період вона очікувала, що в неї буде садова ділянка, на якій вона могла б вирощувати овочі та фрукти і тим самим мати змогу оздоровлюватись, невиконання умов договору викликало в неї психологічне напруження та глибоке розчарування.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 01 березня 2021 року у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

У постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

В даному випадку варто зазначити, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження обставин завдання їй відповідачем моральних страждань, а в позовній заяві ОСОБА_1 обмежилася лише загальними фразами, притаманними ознакам моральної шкоди, при цьому не розкриваючи їх змісту щодо себе, а тому з огляду на це вимога в частині відшкодування моральної шкоди не може бути задоволена.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 76, 141,259, 263-264,282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Проектно-Вишукувальне підприємство«Проект» накористь ОСОБА_1 відшкодування заподіяної шкоди за не виконання договору , саме 20000 грн. сума сплачена за невиконаним договором №40/1 від 02.03.2012 року, 61122,61 грн. інфляційне збільшення, 6979,73 грн. три проценти річних від простроченої суми, а всього 88102,34 грн..

Стягнути з Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Проектно-Вишукувальне підприємство«Проект» накористь ОСОБА_1 сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 1168,00 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2024 р.

Суддя О.М.Зінченко