Постанова

від 26.09.2024 по справі 909/291/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа №909/291/23

М. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів: КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Смарт Енерджі Груп" (вх. ЗАГС

№01-05/1763/24 від 20.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області

від 05.06.2024 (суддя - Горпинюк І.Є.)

у справі №909/291/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ- 531", м. Івано-Франківськ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Енерджі Груп", м. Івано-Франківськ

за участю представників сторін від:

апелянта: Заяць О.І. - адвокат;

ініціюючого кредитора: Кобук Р.І. - адвокат;

розпорядник майна: Ловас В.О. (арбітражний керуючий),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СУ-531» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп».

Підставою для відкриття провадження стали вимоги ініціюючого кредитора, підтверджені лише доказами виконання ним умов договорів №05/10/20 від 05.10.2020 та №01/11/21 від 01.11.2021 виконання підрядних робіт, укладених між ТОВ «Смарт Енерджі Груп» і ТОВ «СУ-531» та наявністю заборгованості боржника на підставі неоплачених у повному об`ємі актів виконаних робіт у сумі 5 317 140,63 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 18.04.2023 відкрив провадження у справі №909/291/23 про банкрутство та призначив розпорядником майна боржника, арбітражного керуючого Ловаса В.О.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 вказану ухвалу про відкриття провадження від 18.04.2023 скасовано, а справу повернуто до Господарського суду Івано-Франківської області на стадію розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Така ухвала загалом була мотивована тим, що питання про відкриття провадження відбулося без участі самого боржника та неналежного його повідомлення ініціюючим кредитором та судом про подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Тобто, по суті заява про відкриття провадження судом апеляційної інстанції не переглядалася, тому і вказаною постановою була повернута на стадію розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, оскаржуваною ухвалою від 05.06.2024 повторно постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, і окрім іншого, відкрито процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ловаса В.О.

Така ухвала обґрунтована обставинами, які мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі з урахуванням меж, визначених ст. 39 КУзПБ, лише дослідженням доказів, розглядом різних клопотань (про витребування додаткових доказів за клопотанням ініціюючого кредитора, відхилення клопотання про призначення судової експертизи документів та витребування оригіналів доказів за клопотанням боржника), за наслідками чого, судом встановлено наявність боргу боржника перед ініціюючим кредитором у розмірі 17 299 140,80 грн.

Тобто, судом першої інстанції фактично вирішено спір у позовному провадженні з дотриманням вимог і окремих судових процедур, передбачених розділом III «Позовне провадження» ГПК України перед тим як вирішувати питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із такою ухвалою, боржником подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, - відмовити.

Така апеляційна скарга також, як і ухвала суду, мотивована численними обставинами та запереченнями щодо наявності боргу (з аналізом умов договорів підряду, актів виконаних підрядних робіт, часткових оплат, витребуваних судом доказів від фіскальних органів) та фальсифікацією документів (договорів підряду, актів виконаних підрядних робіт шляхом підписання невідомою особою таких окремих документів від імені боржника факсиміле і т.д.), а також обставиною, передбаченою ч.6 ст. 39 КУзПБ щодо наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу ініціюючого кредитора, зареєстрований у суді апеляційної інстанції 08.07.2024, обґрунтований об`ємними доводами наявності заборгованості боржника, аналогічно доводам та обставинам, зазначеним судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, що на думку такого ініціюючого кредитора виключає наявність спору про право.

В судове засідання з`явились представники ініціюючого кредитора, апелянта та арбітражний керуючий, які відповідно підтримали доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на таку.

Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючого кредитора від 23.03.2023 обгрунтована невиконанням боржником договорів виконання підрядних робіт №05/10/20 від 05.10.2020, такого ж договору № 01/11/21 від 01.11.2021, актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (без конкретизації) з урахуванням затвердженого замовником кошторису. З огляду на таке, ініціюючий кредитор у заяві зробив висновок, що боржник (з урахуванням часткової оплати у сумі 5 393 900,00 грн) має борг, строк оплати якого згідно умов договорів настав, у розмірі 17 299140,8 грн.

Відсутність ж спору про право, ініціюючий кредитор у заяві про відкриття провадження обгрунтовував відповіддю боржника від 21.12.2022 на вписьмову вимогу ініціюючого кредитора про сплату боргу від 02.12.2022 у якому визнавався борг та зазначалися обставини фінансової неможливості його погасити.

Боржник у запереченнях на таке визнання боргу, заперечував про складання такого листа-відповіді та стверджував, що така відповідь підроблена, директор та власник ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» Скоробогата Г.Б. його власноручно не підписувала і такий лист-відповідь підписана проставляння факсиміле з приблизним наслідуванням її підпису.

Досліджуючи означені вище обставини, судом апеляційної інстанції береться до уваги наступне нормативне обґрунтування спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.

Стаття 6 КУзПБ визначає, що щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника або ліквідація банкрута.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

За змістом ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності. Крім цього, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності.

Із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є відсутність фактів:

про неплатоспроможність (оціночне поняття);

про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження (виключна обставина).

При цьому, розгляд наступного питання про неплатоспроможність, може бути лише наслідком позитивного вирішення питання про відсутність спору про право.

Згідно до ч.1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням доводів керівника боржника ОСОБА_1 про фальсифікацію певних документів з метою створення підстав для відкриття провадження у справі, а також, що певна кількість документів були підписані не нею, а шляхом проставляння відтиску факсиміле, враховуючи необов`язковість відтиску печатки підприємства, але обов`язковість підпису уповноваженої особи в силу ч.3 ст. 58-1 ГК України, наявність візуальних ознак відтиску такого факсиміле без погодження про це в договорі в силу ч.3 ст. 207 ЦК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність факту погодження боргу боржником, який можна було оцінювати як доказ відсутності спору про право.

При цьому, наявність заперечень боржника щодо визнання боргу у судовому засіданні під час відкриття провадження у справі про банкрутство без наявності вирішеного спору (рішення суду) з цього приводу у позовному провадженні, є безумовною і самостійною підставою для відмови у відкриття провадження у справі про банкрутство, що підтверджено численними правовими висновками і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і Палати з розгляду справ про банкрутство цього ж Касаційного господарського суду, які в силу ч.4 ст. 234 ГПК України, підлягають врахуванню під час розгляду справ судами усіх рівнів.

Оцінюючи дії суду першої інстанції під час численних судових засідань під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, окрім порушень строку на розгляд такої заяви, встановленого ч.2 ст. 35 КУзПБ, допущено порушення принципу диспозитивності господарського судочинства.

Зокрема, згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції, здійснюючи окремі процесуальні дії, передбачені розділом III ГПК України які притаманні виключно позовному провадженню, витребовував докази на користь правової позиції заявника для додаткового обгрунтування підстав для відкриття провадження у справі, і не здійснював процесуальних дій, порушуючи принцип змагальності у господарському судочинстві (ч.2 ст. 13 ГПК України), на задоволення клопотань боржника про додаткове дослідження витребуваних чи інших доказів (зокрема, у спосіб проведення судової експертизи).

Окрім цього, судом апеляційної інстанції, здійснюючи детальний аналіз процесуальної конструкції ст. 39 КУзПБ та зокрема її ч.6, приходить до безсумнівного висновку, що законодавець фактично імперативно заборонив розглядати у одному судовому процесі (провадженні) два одночасно питання: про вирішення спору про право із застосуванням процесуальних норм позовного провадження, і за наслідками позитивного вирішення питання наявності боргу, приступати до вирішення наступного питання,- можливості відкриття провадження у справі уже із урахуванням фільтрів, передбачених КУзПБ.

Тобто, такі процесуальні дві процедури повинні бути роз`єднані двома окремими судовими процесами: перший, в порядку позовного провадження із застосуванням виключно норм ГПК України; наступний в порядку провадження у справі про банкрутство з урахуванням вимог КУзПБ із обмеженим застосуванням окремих норм ГПК України.

Оскільки судом першої інстанції було допущено порушення означених вище процесуальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме такі процесуальні порушення стали підставою для постановлення незаконного рішення про відкриття провадження у справі про банкурутство.

Оцінюючи вимогу апелянта окрім скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, прийняття рішення про відмову у такому відкритті, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Можливість прийняття судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, з урахуванням тих обставин, що на відміну від попереднього апеляційного провадження щодо попереднього судового рішення суду першої інстанції про таке відкриття, це апеляційне провадження є наслідком розгляду заяви ініціюючого кредитора про таке відкриття по суті за участі боржника, підтверджується двома правовими висновками із постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/2344/23 від 12.03.2024, №911/2235/22 від 09.04.2024.

Згідно ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а тому апеляційну скаргу належить задовольнити та прийняти нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Керуючись ст. ст. 269-270, 275-277, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Смарт Енерджі Груп» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 у справі №909/291/23 скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ініціюючого кредитора ТОВ «СУ-531» м. Івано-Франківськ про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп» м.Івано-Франківськ, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 08.10.2024.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С.СКРИПЧУК