Постанова

від 25.09.2024 по справі 35/176

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа№ 35/176

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024

у справі № 35/176 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»,

треті особи: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор комплект»;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопаклюкс»;

3. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про визнання укладеним договору зберігання природного газу

ВСТАНОВИВ:

15.04.2011 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (правонаступником якої є Акціонерне товариство «Укртрансгаз») про визнання укладеним між позивачем і відповідачем договору зберігання природного газу, направленого листом № 3 від 16.02.2011.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.11.1999 між ВАТ «Укрнафта» (НГВУ «Охтирканафтогаз») ЗАТ «НДІКБ бурового інструменту» і «VIRTUAL INVESTMENTS LLC» був укладений договір № 35/176 про спільну діяльність в Охтирському нафтогазопромисловому районі, за яким учасники спільної діяльності зобов`язувалися шляхом об`єднання коштів і майна спільно діяти в сфері підвищення видобутку нафти і газу в Україні.

16.02.2011 ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) НВГУ «Охтирканафтогаз», як уповноважений учасник договору № 35/176 від 11.11.1999 про спільну діяльність в Охтирському нафтогазопромисловому районі, бажаючи укласти договір з відповідачем про зберігання раніше закачаного газу та газу, який планується видобути та закачати, направило відповідачу лист за вих. № 3 від 16.02.2011 з підписаним зі своєї сторони проектом договору зберігання природного газу.

Як стверджує позивач, відповідач отримав вказаний лист та проект договору 21.02.2011, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення, проте, усупереч ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України, у двадцятиденний строк умови запропонованого позивачем за договором зберігання не прийняв , протокол розбіжностей не склав, відповіді не надав , що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання укладеним договору зберігання природного газу на умовах , запропонованих позивачем .

Позивач вказував, що умови запропонованого до підписання договору відповідали умовам договорів зберігання, укладення яких було предметом судових розглядів у 2005, 2006 та 2010 роках. Відмінність редакції договорів полягала лише у визначенні предмету зберігання (обсягів газу), тарифів за послуги зберігача, строку дії договорів.

Так, у запропонованому у прохальній частині позову проекті договору наведено, зокрема, такі умови:

- строк дії договору в частині зберігання газу встановлений до 15.04.2011, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання позивачем своїх зобов`язань за даним договором;

- вартість послуг зберігача за зберігання природного газу відповідала нормативно-правовим актом, яким встановлювалися тарифи на послуги відповідача, зокрема постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.05.2006 №575 «Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»;

- у пункті 2.1 визначено, що поклажодавець на підставі цього договору передає зберігачу газ на зберігання в обсязі 3 641,664 тис.м.куб., з яких:

2.1.1. 771,204 тис.м.куб. природного газу, що видобутий у вересні - грудні 2007 року та переданий на зберігання в ПСГ;

2.1.2. 123,191 тис.м.куб. природного газу, що видобутий у квітні 2008 року та переданий на зберігання в ПСГ;

2.1.3. 2 747,269 тис.м.куб. природного газу, який переданий в газотранспортну систему та який поклажодавець планує передати на зберігання в ПСГ, з яких:

- 377,539 тис.м.куб., який видобутий у січні - березні 2008 року;

- 1 280,844 тис.м.куб., який видобутий у травні - грудні 2008 року;

- 1 088,886 тис.м.куб., який видобутий у січні - жовтні 2009 року;

2.1.4. інші обсяги газу, які поклажодавець планує прийняти від третіх осіб та передати зберігачу для зберігання в ПСГ протягом дії цього договору.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ НАК «Нафтогаз України».

У справі №35/176 08.08.2011 призначалась судова економічна експертиза, а ухвалою від 25.04.2012 - повторна експертиза.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 замінено відповідача - Дочірнє підприємство «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз». Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі № 35/176 до вирішення пов`язаної із нею справи № 8/88 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов`язання укласти договір та справи № 31/101 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» про зобов`язання укласти договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 провадження у справі №35/176 поновлено.

24.10.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор комплект» надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 замінено Приватне акціонерне товариство «Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту» на його правонаступників - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор комплект» (третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАКЛЮКС» (третя особа-2).

Замінено Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (АТ «Укртрансгаз») (відповідач). Замінено Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (НАК «Нафтогаз України») (третя особа-3).

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач вказував на недоведеність позивачем видобутку і передачі ним на зберігання зазначених у п. 2.1.3 проекті договору обсягів природного газу, при тому , що 244 млн. куб.м природного газу, видобутого по спільній діяльності з позивачем у 2006-2007 роках і який знаходився в ПСГ відповідача, був відібраний НАК «Нафтогаз України» та реалізований населенню у 1-му кварталі 2008 року, про що свідчать акти відбору природного газу № 421-41/2 і № 421-41/3 від 26.04.2008.

АТ «НАК «Нафтогаз України» у поясненнях зазначало, що запропонований позивачем проект договору не може бути визнаний прийнятним для укладення з відповідачем, оскільки вартість зберігання (тариф на закачування, тариф на зберігання та тариф на відбір) на момент розгляду спору визначена на підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.05.2006 № 575 «Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», яка втратила чинність на момент розгляду спору судом.

Тому, на переконання АТ «НАК «Нафтогаз України», у разі задоволення позову, договір буде укладено після спливу строку, визначеного пунктом 9.1 проекту договору, що позбавить відповідача можливості виконати обов`язок зі зберігання належним чином та матиме несприятливі економічні наслідки для зберігача у вигляді застосування до нього господарських санкцій.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.08.2023 у справі № 46/603 та від 01.12.2021 у справі № 46/606, АТ «НАК «Нафтогаз України» вважало, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права , що є самостійною підставою для відмови в позові.

Рішенням Господарського міста Києва від 28.02.2024 у справі №35/176 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку , що між сторонами фактично існує спір про права на природний газ (щодо їх обсягів та підстав набуття), тоді як обраний позивачем способу захисту порушеного права - визнання укладеним договору у судому порядку - мав би стосуватися врегулювання розбіжностей між сторонами договору.

На думку суду першої інстанції, спонукання до укладення договору щодо послуг зберігання природного газу, які надавалися у вересні 2007 - жовтні 2009 року, у ситуації коли існує спір щодо обсягу природного газу та його належності позивачу, стосується зобов`язання, яке вже було виконано (передано майно або вчинено інші дії), тому вирішення переддоговірного спору судом є неналежним способом захисту.

Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 02.04.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За доводами скаржника, відповідач був і є єдиним підприємством на території ї України, що надає ліцензовані послуги із зберігання природного газу в підземних сховищах газу на засадах підприємницької діяльності, тож звернення до суду з вимогою про встановлення господарських правовідносин є належним способом захисту права, адже відповідач є оператором газосховища, що підтверджується наявною у нього ліцензією, зобов`язаний надавати замовникам послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставах і на умовах, визначених договором зберігання природного газу відповідно до Кодексу газосховища, в силу ч. 2 ст. 19 Закону України «Про ринок природного газу» та ст. . ч. 1 ст. 187 ГК України.

Заперечуючи висновок суду про неналежний спосіб захисту, скаржник звертав увагу апеляційного господарського суду на ту обставину, що обраний ним спосіб захисту порушеного права - про визнання договору зберігання природного газу укладеним - відповідає пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та правовим позиціям Верховного Суду, наведеним в постановах від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 11.12.2019 № 909/324/19, від 28.02.2024 № 726/1063/23, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 по справі № 916/1423/18.

Також скаржник акцентував увагу на тому, що станом на дату направлення ним відповідачу проекту договору зберігання природний газ в обсязі 771, 204 тис. м. куб. вже знаходився у підземних сховищах відповідача, між сторонами існували фактичні правовідносини щодо зберігання цього обсягу газу. Доказів того, що позивач розпорядився цим обсягом газу, а газ не знаходиться на зберіганні, відповідач суду не надав.

Щодо такої істотної умови як ціна послуги зберігання, то скаржник вказував, що вартість послуг зберігання природного газу перебувала поза межами договірного врегулювання, оскільки підлягала і підлягає визначенню відповідно до відповідних постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Щодо строку дії договору зберігання, то скаржник звертав увагу суду на те, що строк дії договору - до 15.04.2011 був визначений на момент направлення відповідачу проекту договору, проте обраний позивачем спосіб захисту - визнати договір укладеним зумовлює необхідність визначити строк дії договору, виходячи з фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, а не лише до 15.04.2011, тобто договір зберігання має бути визнаний судом укладеним на весь строк фактичного зберігання газу, що є строком фактичного існування правовідносин між сторонами. Однак, суд першої інстанції цим доводам ПАТ «Укрнафта» правової оцінки не надав. В силу ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України сторони не можуть відступити від типової форми договору. Такого права не має також суд. Спір про укладання договору зберігання мав бути вирішений судом по суті із визнанням договору зберігання природного газу укладеним в редакції типової форми такого договору, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2499.

Також в апеляційній скарзі Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку із тим, скаржник отримав копію рішення 14.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 поновлено Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2024.

16.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

АТ «НАК «Нафтогаз України» у відзиві на апеляційну скаргу зазначало про ухвалення судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Укрнафта».

17.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» наголошувало на тому, що апелянтом не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свою апеляційну скаргу, а доводи, аргументи (міркування, припущення) позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, в свою чергу суд першої інстанції надав об`єктивну оцінку обставинам справи з урахування інтересів обох сторін і прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176 відкладено на 24.07.2024.

У судовому засіданні 24.07.2024 суддею Барсук М.А. заявлено самовідвід у розгляді даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 заяву про самовідвід судді Барсук М.А. від розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176 задоволено. Матеріали справи № 35/176 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 № 09.1-08/2452/24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 35/176.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 апеляційну скаргу у справі № 35/176 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 справу № 35/176 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176 призначено на 25.09.2024.

У судове засідання 25.09.2024 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи-з. Треті особи 1,2 явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права , колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду, однак вважає, що відмова у позові має ґрунтуватися на інших мотивах, ніж ті, що вказані судом першої інстанції.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів …. , укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 надав судам вказівки щодо вирішення переддоговріних спорів у разі, якщо хоча б одна із сторін договору є зобов`язаною укласти договір через пряму вказівку закону . У такому разі день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше, а договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Верховний Суд також зазначив, що умови про поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.

Повторно переглядаючи справу, апеляційний господарський суд вважає необхідним звернути увагу на те, що за характером взаємозв`язків цивільні правовідносини прийнято поділяти на абсолютні та відносні.

Абсолютними правововідносинами є ті, в яких правомочній особі протистоїть невизначене коло зобов`язаних осіб, зокрема правовідносини між власником і особами , які не повинні порушувати це право ), натомість відносними є ті, в яких правомочній особі протистоїть конкретна зобов`язана особа , а їх сторонами є кредитор і боржник.

Речові правовідносини характеризують приналежність суб`єкту матеріальних цінностей (право власності, право господарського відання), натомість зобов`язальні відносини виникають щодо передачі майна, прав на об`єкти інтелектуальної власності чи надання послуг.

Поділ цивільних правовідосин на абсолютні та відносні зумовлює як характер спору між його учасниками, так і права та обов`язки учасників відносно одне одного і, відповідно, спосіб захисту цих прав.

Отже, вирішуючи переддоговірний спір суд власним рішенням установлює момент виникнення цих правовідносин між його учасниками, якщо дійде висновку, що проект договору містить усі умови, які визнані законом істотними для договору даного виду, але не вирішує питань приналежності учасникам цих правовідносин речових прав.

Натомість, місцевий господарський суд визнав вимоги позивача неефективним способом захисту прав позивача, вказавши на те, що позивач не довів, а відповідач фактично не визнав закачуваний позивачем обсяг природного газу.

Утім, колегія судді вважає такий висновок суду помилковим і таким, що не враховує різниці між абсолютними та відносними правовідносинами.

Право на позов є суб`єктивним право позивача. Таке право включає як право на подання позову у процесуальному аспекті, так і право на його задоволення (матеріально-правовий аспект).

Наявність у особи права на позов у суб`єктивному аспекті (навіть при дотриманні усіх умов його належної реалізації) саме по собі не може гарантувати отримання реального захисту права та позитивного судового рішення, якщо у особи, яка подала позов, або і в інтересах якої подано позов, відсутнє спірне право, або не будуть доведені обставини, які свідчать про порушення чи оспорювання цього права відповідачем. У таких випадках суд констатує відсутність права на захист позову, а рішенням відмовляється у задоволенні позову.

Право на задоволення позову є матеріально-правовою категорією, питання якої вирішується у відповідності до норм матеріального права і встановленими у ході судового дослідження юридичними фактами.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», який діяв на час подання позову позивачем, зберігання (закачування, відбір) природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газозберігаюче підприємство зобов`язується зберігати у сховищах природний газ, переданий йому власником такого газу або іншою особою, яка має право на передачу газу для зберігання, і повернути його особі, яка має право на отримання зазначеного газу, у схоронності та у строк, зазначений у договорі, а особа, яка передала газ на зберігання, зобов`язується оплатити вартість послуги із зберігання газу в розмірі та порядку, визначених у договорі. Обов`язкові умови для газозберігаючих підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про зберігання природного газу.

Отже, договір зберігання природного газу є консенсуальним, двостороннім, взаємним та оплатним договором, умови якого мають відповідати типовому договору.

Частиною 3 статті 15 згаданого Закону передбачено, що до укладення договору про зберігання природного газу власник природного газу має право на одержання інформації про наявність у газозберігаючого підприємства потужностей для зберігання газу, ціни та порядкуоплати послуг із зберігання природного газу.

Отже, лише у разі наявності інформації про те, що у газозберігаючого підприємства потужностей для зберігання газу, ціни та порядок оплати послуг із зберігання природного газу інший учасник ринку отримував право на укладення договору зберігання газу, а газозберігаюче підприємство - зобов`язано було укласти такий договір, адже суб`єкти ринку природного газу, в силу закону, мали рівні права доступу до потужностей для зберігання газу.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримав таку інформацію, вона була надана суду і суд її оцінював.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина рішення господарського суду у даній справі підлягає зміні із викладенням її в редакції даної постанови із залишенням в силі резолютивної частини рішення.

Підставою для зміни судового рішення згідно з ч. 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, зміна його мотивувальної частини.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 35/176 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, із залишенням в силі його резолютивної частини.

3. Матеріали справи № 35/176 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.10.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Л.Г. Сітайло