Постанова

від 09.10.2024 по справі 908/608/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/608/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Барчук А.В. (власні засоби EasyCon);

від відповідача: Димова О.І. (власні засоби EasyCon);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 (повне рішення підписано 22.05.2024, суддя Горохов І.С.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск, 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, буд. 7, офіс 141

до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Енергориск з позовом до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором № 75/171-21/48-121-01-21-10682 від 16.09.2021 у розмірі 3 523 441,82 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 3 029 064,00 грн, 3 % річних за період прострочення з 30.08.2022 по 08.03.2024 включно в розмірі 138 626,79 грн, інфляційні нарахування за період прострочення з вересня 2022 року по січень 2024 року включно в розмірі 355 751,03 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг № 48-121-01-21-10682 від 16.09.2021, предметом якого є надання інженерних послуг Аналіз розширеного переліку комбінацій вихідних подій аварій в ІАБ для енергоблоку № 6 ВП ЗАЕС. У межах строку, встановленого договором, позивач, як виконавець за договором, надав послугу за етапом № 1, звітна документація задовольняла умовам договору та технічним вимогам, належним чином оформлена, здана позивачем та прийнята замовником (відповідачем). За результатами здачі-прийняття наданої послуги між сторонами підписано без зауважень та заперечень Акт № 1 від 30 червня 2022 року на загальну суму 3 029 064,00 грн. Відповідачем оплата послуг у строки, визначені договором, проведена не була, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 3 029 064,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також за порушення виконання грошового зобов`язання просить стягнути 3% річних в розмірі 138 626,79 за період 30.08.2022 до 08.03.2024 грн та інфляційні збитки у розмірі 355 751,03 грн за період вересень 2022 року-січень 2024 року грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск заборгованість за надані послуги в розмірі 3 029 064,00 грн, три проценти річних в розмірі 138 626,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 355 751,03 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42 281,30 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення 3% річних та витрат на правничу допомогу, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення 138 626,79 грн 3% річних та 30 000 грн витрат на правничу допомогу, зменшити зазначені стягнення до мінімально можливого розміру.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розглядаючи справу суд попередньої інстанції відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, з мотивів, що відповідачем не доведено, що належні до сплати 3% є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

Однак, судом не були враховані обставини в яких перебуває апелянт у зв`язку з воєнним станом та окупацією Запорізької АЕС, які негативно вплинули на його фінансовий стан.

В частині витрат на правничу допомогу скаржник вказує на те, що витрати з надання правничої допомоги в зазначеному розмірі мали бути зменшені судом, виходячи з реальності та розумності вартості адвокатського гонорару.

Позивач - ТОВ ЕНЕРГОРИСК надав відзив, в якому зазначено про те, що скаржник під час розгляду справи судом першої інстанції не наводив жодних зауважень чи заперечень щодо проведених позивачем розрахунків; не наводив власний контррозрахунок; не висловлював заперечень щодо визначення строку виконання грошового зобов`язання та періодів прострочення. Не містить таких заперечень і апеляційна скарга.

Доводи щодо зменшення 3 % річних скаржника обґрунтовані приписами ст. 216 ГК України, ч. 1 ст. 233 ГК України. Але з такими доводами скаржника погодитися не можна, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Заборгованість, що входить до предмету спору, виникла ще з листопада 2021 року, тобто до повномасштабного вторгнення та розпочатої агресії ворожими військовими угрупуваннями. Прострочення виконання має місце більше двох з половиною років, тобто тривалий час відповідач навіть частково не приступав до виконання свого обов`язку.

Позивач вважає помилковими доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені відповідачем підстави не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних.

Щодо витрат на правничу допомогу позивач наголошує на тому, що представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011 року, ордер серії АХ № 1171710 від 07 лютого 2024 року.

19 лютого 2024 року між ТОВ ЕНЕРГОРИСК (Клієнт), Позивачем у справі, та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною було укладено договір № 03-24 про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 9.2 договору гонорар адвоката за правничу допомогу у спорі про стягнення заборгованості за договором про надання послуги № 75/171-21/48-121-01-21-10682 від 16.09.2021 року в суді першої інстанції складає 30 000, 00 грн. Часткова оплата гонорару адвоката, передбаченого цим пунктом, у розмірі 4000, 00 грн. здійснюється Клієнтом протягом п`яти календарних днів з дати подання позовної заяви про стягнення заборгованості.

На виконання вимог укладеного договору 14.03.2024 Клієнтом було здійснено часткову оплату гонорару у розмірі 4000, 00 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку адвоката, призначення платежу: часткова оплата за надання правничої допомоги згідно п.9 п.п. 9.2 договору № 03-24 від 19 лютого 2024 року без ПДВ.

На підтвердження надання правничої допомоги за договором між адвокатом та Клієнтом 10.03.2024 підписано акт про надання правничої допомоги № 2 до договору, яким визначено види правничої допомоги, виконані адвокатом та прийняті Клієнтом за господарською справою № 908/608/24 на суму 30 000, 00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. є підтвердженими.

Апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо належності, допустимості та достовірності відображеної у наданих документах інформації.

Правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач не скористався.

Відповідачем не виконано обов`язку доведення неспівмірності таких витрат у суді першої інстанції, не містить таких доказів і апеляційна скарга.

Апеляційна скарга не містить жодних посилань на порушення судом першої інстанції положень статті 129 ГПК України, не наведено конкретних доводів щодо невідповідності рішення в оскаржуваній частині критеріям, визначеним статтею 129 ГПК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв`язку із оскарженням відповідачем рішення суду першої інстанції (незалежно від обсягу оскарження), від імені та в інтересах позивача повідомляє про очікувані витрати позивача, пов`язані із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція АТ НАЕК Енергоатом залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі №908/608/24 в оскаржуваній частині залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 07.06.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/608/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

18.06.2024 матеріали справи №908/608/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору (визначена сума сплати 3633,60). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

28.06.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 18.06.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №3473 від 31.05.2024 про сплату 3633,60 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/608/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 09.10.2024.

08.07.2024 до суду від представника позивача (адвоката Барчук А.В.) надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

15.07.2024 до суду надійшло клопотання аналогічного змісту від представника відповідача (Димової О.І.).

16.08.2024 від представника ТОВ ЕНЕРГОРИСК до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Просить стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРИСК 5000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

20.08.2024 від Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат. Просить відмовити ТОВ ЕНЕРГОРИСК в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 600,00 грн. Оскільки, розмір гонорару визначений в сумі 5 000,00 грн, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України.

09.10.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергориск (Виконавець, позивач у справі) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Замовник, відповідач у справі) укладено договір № 75/171-21 (ДП НАЕК Енергоатом реєстр.№48-121-01-21-10682 від 16.09.2021) далі за тестом Договір.

Договір №75/171-21 від 16.09.2021 (ДП НАЕК Енергоатом реєстр.№48-121-01-21-10682 від 16.09.2021) укладено за результатами процедури закупівлі відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, на виконання вимог відповідного Закону договір та усі укладені додаткові угоди до нього оприлюднені Замовником у системі PROZORRO за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-05-28-000490-c.

За умовами даного Договору Виконавець прийняв на себе обов`язок надати Замовнику наступні послуги: Код ДК 021-2015-71330000-0 Інженерні послуги різні Аналіз розширеного переліку комбінацій вихідних подій аварій в ІАБ для енергоблока № 6 ВП ЗАЕС (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуги відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг (невід`ємний Додаток №1 до договору), складає 3 281 486,00 грн, крім того ПДВ 656 297,20 грн, разом 3 937 783,20 грн.

Оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання обома сторонами Акта здачі приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Строки надання послуг врегульовані між сторонами календарним планом (Додаток №3 до договору).

Відповідно до календарного плану етап № 1 Розробка звіту Детальний аналіз розширеного переліку комбінацій КППА для РУ та БВ для ІАБ 1 та 2 рівнів енергоблока № 6 ВП ЗАЕС мав бути виконаний Виконавцем у період часу: вересень 2021 червень 2022 року.

Приймання наданих послуг Замовником та їх передача Виконавцю здійснюється за Актом здачі-приймання наданих послуг (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору Виконавець зобов`язаний скласти податкову декларацію в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України Електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги.

Договір вважається укладеним з моменту підписання Сторонами і діє до 30.06.2023 (п. 10.1 Договору).

У подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди № 1, 2, 3 до відповідного договору, але вказаними додатковими угодами були врегульовані питання щодо виконання послідуючого етапу та продовження строку дії договору. Так, у редакції додаткової угоди № 3 до договору останній діє до 31.12.2024. У всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою №3 до договору, сторони керуються умовами укладеного договору.

У межах строку, встановленого Договором, Виконавець надав послугу за етапом №1, звітна документація задовольняла умовам договору та технічним вимогам, належним чином оформлена, здана Виконавцем та прийнята Замовником.

За результатами здачі-прийняття наданої послуги між сторонами підписано без зауважень та заперечень Акт №1 від 30.06.2022 на загальну суму 3 029 064,00 грн.

Згідно з квитанцією ДПС №1 підприємство ТОВ Енергориск 14.07.2022 подало податкову накладну № 6 від 30.06.2022. Документ ДПС прийнято.

Податкова накладна №6 від 30.06.2022 оформлена на суму, з урахуванням ПДВ, в розмірі 3 029 064,00 грн.

Відповідач надані послуги не оплатив, в результаті чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 029 064,00 грн.

Крім того, між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.12.2023 за договором №75/171-21 від 16.09.2021, відповідно до змісту якого відповідач визнає, що має заборгованість перед позивачем за вказаним договором на загальну суму 3 029 064,00 грн, яка є грошовим зобов`язанням відповідача саме за актом наданих послуг від 30.06.2022 (посилання на акт та його дату мається у Акті звірки взаємних розрахунків).

Докази сплати боргу в матеріалах справи відсутні.

Стягнення з відповідача заборгованості за договором № 75/171-21/48-121-01-21-10682 від 16.09.2021 у розмірі 3523 441,82 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 3 029 064,00 грн, 3 % річних за період прострочення з 30.08.2022 до 08.03.2024 в розмірі 138 626,79 грн, інфляційні нарахування за період прострочення вересень 2022 року січень 2024 року в розмірі 355 751,03 грн стало предметом розгляду даної справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за результатами здачі-прийняття наданої послуги між сторонами підписано без зауважень та заперечень Акт №1 від 30.06.2022 на загальну суму 3 029 064,00 грн.; податкова накладна №6 від 30.06.2022 подана до ДПС 14.07.2022. Таким чином, граничний строк оплати відповідачем наданих послуг спливає 29.08.2022. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки не оплатив надані послуги, що є підставою для стягнення основної заборгованості.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунки, а заявлені до стягнення суми обґрунтовані.

Суд відхилив, як необґрунтовані, доводи відповідача з приводу застосування наслідків форс-мажору та звільнення його від сплати трьох процентів річних.

Також, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд визнав, що 30 000,00 грн заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції оскаржується останнім лише в частині стягнення з відповідача 3 % річних та витрат на професійну правничу допомогу. Отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, в іншій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Так, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача, зокрема, 138 626,79 грн за період 30.08.2022 до 08.03.2024 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Як доречно зазначено судом першої інстанції, беручи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за надані послуги за Договором № 75/171-21/48-121-01-21-10682 від 16.09.2021, вимоги про стягнення з нього 3 % річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків за надані послуги та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 138 626,79 грн. заявлена обґрунтовано.

Щодо зменшення розміру процентів річних колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи щодо зменшення 3 % річних скаржника обґрунтовані приписами ст. 216 ГК України, ч. 1 ст. 233 ГК України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати за надані послуги, що також не спростовується відповідачем у апеляційній скарзі, у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.02.2024 у справі №910/12277/23 наголошували на наявності у суду права зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.

Водночас, у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%, при цьому, до відповідача не застосовується відповідальність у вигляді стягнення пені.

Таким чином, у даній справі Відповідач під час вирішення спору не надав, а відтак, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, відповідачем не визначено до якого розміру він просить суд зменшити розмір нарахованих річних відсотків.

З огляду на викладене, підстав для задоволення заяви щодо зменшення 3 % річних немає.

Щодо витрат на правничу допомогу.

До господарського суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/608/24 докази понесенням ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 30 000,00 грн. та покласти судові витрати позивача на правничу допомогу в цій сумі на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Так, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011, ордер серії АХ № 1180574.

19.02.2024 між ТОВ ЕНЕРГОРИСК (Клієнт), Позивачем у справі, та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною було укладено договір № 03-24 про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов`язується здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту у спорах із Акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (правонаступник Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості, серед іншого, за договором про надання послуги № 75/171-21/48-121-001-21-10682 від 16.09.2021.

Відповідно до пункту 9 договору розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором за домовленістю Сторін встановлюється у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 9.2 договору гонорар адвоката за правничу допомогу у спорі про стягнення заборгованості за договором про надання послуги від 07.10.2019 в суді першої інстанції складає 30 000 грн. Часткова оплата гонорару адвоката, передбаченого цим пунктом, у розмірі 4000, 00 грн. здійснюється Клієнтом протягом п`яти календарних днів з дати подання позовної заяви про стягнення заборгованості.

На виконання вимог укладеного договору 14 березня 2024 року Клієнтом було здійснено часткову оплату гонорару у розмірі 4000, 00 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку адвоката, призначення платежу: часткова оплата за надання правничої допомоги згідно п.9 п.п. 9.2 договору № 03-24 від 19.02.2024 без ПДВ.

На підтвердження надання правничої допомоги за договором між адвокатом та Клієнтом 10.03.2024 підписано акт про надання правничої допомоги № 2 до договору, яким визначено види правничої допомоги, виконані адвокатом та прийняті Клієнтом за господарською справою № 908/608/24 на суму 30 000, 00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення у цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. є підтвердженими. І колегія суддів погоджується з рішенням суду у цій частині.

Апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо належності, допустимості та достовірності відображеної у наданих документах інформації. Так, зазначені у акті про надання правничої допомогу дані щодо характеру правничої допомоги, наданої адвокатом, відповідають документам, наявним у матеріалах судової справи, представник позивача Барчук А.В. приймала участь у судових засіданнях; адвокатом під час розгляду справи не вчинялося дій, які призвели до затягування розгляду справи, не подавалися безпідставні чи необґрунтовані заяви чи клопотання.

Доводи скаржника щодо процесуальної простоти справи спростовуються правовою позицією відповідача, оскільки у суді першої інстанції відповідач заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, наполягав на тому, що строк виконання грошового зобов`язання в частині вимог не настав. Посилання скаржника на наявність інших судових справ, що перебувають у провадженні судів, також є безпідставним, оскільки у кожній окремій справі окремі обставини, які мають значення для конкретної справи, та факти, що покладені в основу вимог позивача та підлягають встановленню судом.

Відповідачем не виконано обов`язку доведення неспівмірності таких витрат у суді першої інстанції, не містить таких доказів і апеляційна скарга.

Скаржник посилається на можливість суду самостійно зменшувати судові витрати на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи нормативне обґрунтування апеляційної скарги положеннями статті 126 ГПК України, із такими висновками скаржника погодитися не можна.

Так, суд з власної ініціативи, може не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Тобто критерії, визначені статтею 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Апеляційна скарга не містить жодних посилань на порушення судом першої інстанції положень статті 129 ГПК України, не наведено конкретних доводів щодо невідповідності рішення в оскаржуваній частині критеріям, визначеним статтею 129 ГПК України.

Таким чином, апелянт помилково ототожнює два окремі механізми, визначені діючим законодавством.

Так, на предмет відповідності критеріям, визначеним статтею 129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що: - витрати пов`язані з розглядом справи (у предметі договору між Клієнтом та адвокатом чітко визначено, що адвокат надає правничу допомогу серед іншого і у спорі про стягнення заборгованості за договором № 75/171-21/48-121-01-21-10682 від 16.09.2021, акт № 2 від 10.05.2024 містить посилання на номер судової справи № 908/608/24); розмір витрат є пропорційним до предмета спору; з боку позивача не вчинялися жодні дії, що призвели до затягування розгляду справи; з боку позивача відсутні факти безпідставного завищення позовних вимог; позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку, але такі дії залишилися безрезультатними; сума витрат на правничу допомогу, заявлена до відшкодування, відповідала сумі, заявленій в попередньому (орієнтовному) розрахунку, оскільки була заздалегідь погоджена Клієнтом та адвокатом, не переглядалася в сторону збільшення; спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (факт прострочення виконання грошового зобов`язання є доведеним і в цій частині рішення не переглядається).

Колегія суддів констатує, що рішення суду першої інстанції (в оскаржуваних частинах) прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із оскарженням відповідачем рішення суду першої інстанції у відзиві на апеляційну скаргу, враховуючи положення укладеного договору між позивачем та адвокатом, було повідомлено про очікувані витрати позивача, пов`язані із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

16.08.2024 від представника ТОВ ЕНЕРГОРИСК до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Просить стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРИСК 5000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Договором про надання правничої допомоги № 03-24 від 19.02.2024, укладеним між позивачем та адвокатом Барчук А.В. визначено, що гонорар адвоката за правничу допомогу у спорі про стягнення заборгованості за договором про надання послуги від 16.09.2021 в суді першої інстанції складає 30000, 00 грн. Гонорар адвоката в суді апеляційної інстанції (у випадку оскарження, незалежно від суб`єкта та обсягу оскарження) складатиме 5000, 00 грн.

За змістом статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

12 серпня 2024 року між позивачем та адвокатом підписано Акт про надання правничої допомоги № 3 до договору № 03-24 від 19 лютого 2024 року на суму 5000, 00 грн.

Відповідно до вказаного Акту адвокат надав Клієнту, а Клієнт прийняв надану допомогу, а саме представництво інтересів Клієнта в господарському судочинстві у спорі із АТ НАЕК Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція АТ НАЕК Енергоатом про стягнення заборгованості за договором від 16.09.2021 у суді апеляційної інстанції - оскарження іншою стороною в частині рішення Господарського суду Запорізької області від 15 травня 2024 року у справі № 908/608/24: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу; підготовка процесуальних документів для забезпечення можливості участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

В заперечення щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що: справа №908/608/24 є простою з процесуальної точки зору; сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки заперечення на апеляційну скаргу вже містились у відповіді на відзив; предмет справи №908/608/24 не містить в собі складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими; в провадженні Господарського суду Запорізької області на розгляді перебувають справи: №908/207/24, №908/235/24, №908/388/24, №908/612/24, №908/608/24 з аналогічними вимогами про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг; умови цих договорів є ідентичними, оскільки останні укладені за типовою формою відповідача; зміст процесуальних документів по зазначеним справам є також ідентичним з даною справою; відповідачем у даній справі є акціонерне товариство, єдиним засновником та акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, яке опинилось в скрутному фінансовому становищі через окупацію Запорізької АЕС, а покладення всієї суми витрат на правничу допомогу не відповідатиме балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані позивачем документи, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених ним у Центральному апеляційному господарському суді при перегляді рішення суду першої інстанції у даній справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відповідачем не виконано обов`язку доведення неспівмірності таких витрат; заперечення апелянта, щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 123, 126, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/608/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/608/24 залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ ВП:19355964, 71503, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск (код ЄДРПОУ 19255493, адреса: 03148, місто Київ, вулиця Сім`ї Стешенків, будинок 7, офіс 141) 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійко) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.10.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков