Рішення

від 03.10.2024 по справі 902/672/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2024 р. Cправа № 902/672/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна" (вул. Журналістів, буд. 9 м, м. Дніпро, 49051, А/с 3064)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавпром" (вул. Жмеринська, буд. 20, м. Гнівань, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23310)

про стягнення 60 623,07 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

17.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавпром" про стягнення 60 623,07 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.06.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 20.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна" з до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавпром" про стягнення 60 623,07 грн - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

02.07.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви (вх. № канц. 01-34/6869/24 від 02.07.2024), яка визначена судом як така, що подана в строк встановлений ухвалою суду від 20.06.2024.

Ухвалою суду від 05.07.2024 відкрито провадження у справі 902/672/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.08.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 05.07.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення судового засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 06.08.2024 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 05.09.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.08.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 05.09.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 03.10.2024.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 05.09.2024.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 0600286442975, яке свідчить про отримання судової кореспонденції.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано відзив на позовну заяву.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що 28.12.2023 ТОВ «Ентех Україна» та ТОВ «Сплавпром» уклали договір поставки № 23- 42Т. За доводами позивача останнім виконано повністю умови укладеного договору, а саме поставлено погоджений договором Товар. Натомість відповідачем не здійснено оплату за поставлений Товар, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 28.12.2023 ТОВ «Ентех Україна» та ТОВ «Сплавпром» уклали договір поставки № 23- 42Т.

Відповідно до п. 1.2. вищезазначеного договору найменування Товару, його асортимент, кількість, ціна, загальна вартість, гарантія узгоджуються Сторонами та визначаються у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Розділом 2 між сторонами було погоджено, що ціна і загальна вартість Товару узгоджується Сторонами та визначається у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Загальна ціна Договору визначається шляхом сумування вартості Товару за всіма підписаними Сторонами Специфікаціями чи відповідними рахунками на оплату та видатковими накладними.

Пунктами п. п. 4.1., 4.2.,4.3. встановлено, що за невиконання та неналежне виконання зобов`язань за. даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення). У випадку несвоєчасної поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день поставки.

Пунктами 8.1., 8.2. договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору.

28.12.2023 між сторонами договору було обопільно підписано Специфікацію №1 від 28.12.2023, у відповідності до якої було погоджено поставку наступного Товару: Гвинтового компресору КМС -20 А - 1 шт. за 130 314, 00 грн з ПДВ та строк поставки товару передбачено 1 тиждень з моменту отримання попередньої оплати.

Згідно пункту 5.2.1 Специфікації №1 від 28.12.2023 погоджено, що оплата Товару, що поставляються, виконується у наступному порядку: Перший платіж 50 % передоплата. Другий платіж 25% на протязі 30 календарних днів, з моменту поставки Товару на склад Покупця. Третій платіж 25 % на протязі 60 календарних днів, з моменту поставки: Товару на склад Покупця.

Так, ТОВ «Ентех Україна» було виставлено рахунок на оплату товару № 1261 від 28 грудня 2023 р. на суму 130 314, 00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Сплавпром» було сплачено попередню оплату у розмірі 50% згідно п. 5.2.1., що підтверджується платіжною інструкцією № 16 від 28.12.2023 на суму 20 000,00 грн; № 18 від 10.01.2024 на суму 45 157, 00 грн.

У відповідності до видаткової накладної № 28 від 12.01.2024 ТОВ «Ентех Україна» було поставлено ТОВ «Славпром» на замовлення покупця № 1261 від 28.12.2023 Товар «Гвинтовий компресор RMC-20А» вартістю 130 314,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем в подальшому на виконання другого платежу було сплачено 10 000,00 грн, що стверджується платіжною інструкцією № 22 від 13.03.2024, тобто борг по другому платежу становить 22 578,50 грн .

По третьому платежу позивачем не здійснено проплат, внаслідок чого борг по третьому платежу становить 32 578,50 грн.

З огляду на встановлене прострочення з оплати Товару станом на день подання позову до суду та на день розгляду справи в суді становить: по другому платежу 120 календарних днів з 12.02.2024 по 11.06.2024. По третьому платежу 92 календарних днів з 12.03.2024 по 11.06.2024.

Враховуючи викладене позивачем заявлено про стягнення з відповідача основну суму заборгованості по Другому платежу 22 578,50 грн, пеню у сумі 2 165,93 грн, інфляційні втрати у сумі 226,49 грн та 3 % річних у сумі 222,08 грн. А також основну сума заборгованості по третьому платежу 32 578,50 грн, пеню у сумі 2 377,52 грн, інфляційні втрати у сумі 228,38 грн, 3 % річних у сумі 245,67 грн.

Суть спору та зміст спірних правовідносин.

За змістом позовної заяви, суть спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань на користь позивача, що виникли внаслідок поставки товару позивачем за договором поставки.

Відносини, що склалися між сторонами підпадають під правове регулювання ст.ст. 6, 11, 509, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, за змістом яких, зокрема, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов`язання згідно із ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Позивач посилається на договір поставки № 10248 від 06.08.2021, як на підставу виникнення обов`язку покупця оплатити поставлений товар. Як зазначалось вище, наявна в матеріалах справи копія договору поставки не містить підпису покупця, тому суд не може вважати вказаний договір укладеним, і, відповідно, його положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України про договір купівлі-продажу, договір поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за видатковою накладною, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи погодження строку оплати покупцем отриманого товару, в даному спорі зобов`язання щодо сплати за поставлений Товар вважається простроченим.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі - в сумі 55 157,00 грн.

Позивачем на суму несплаченої заборгованості в розмірі 55 157,00 грн нараховані: 454,87 грн інфляційні втрати та 467,75 грн 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України та 4 543,45 грн пені.

Невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), визнається, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок інфляційних втрат у сумі 454,87 грн, 3 % річних 467,75 грн та 4 543,45 грн пені судом не виявлено помилок, з огляду на що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавпром" (вул. Жмеринська, буд. 20, м. Гнівань, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23310, код ЄДРПОУ 40726687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна" (вул. Журналістів, буд. 9 м, м. Дніпро, 49051, А/с 3064, код ЄДРПОУ 40093258) 55 157,00 грн основний борг, пеню в сумі 4 543,45 грн, інфляційні втрати у сумі 454,87 грн, 3% річних у сумі 467,75 грн та 3 028,00 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси позивача: info@entech-ukraine.com.ua, відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 14 жовтня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи