Рішення

від 14.10.2024 по справі 904/2924/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2924/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Астарот» м. Дніпро

про стягнення збитків в розмірі 218996грн20коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Астарот» з позовом про стягнення збитків в розмірі 218996грн20коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на заподіяння збитків внаслідок бездіяльності відповідача з виконання обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість у розмірі 218996грн20коп до податкового кредиту позивача та зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Суд роз`яснив відповідачу обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом 15днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 49055, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд.129д, кімн.10.

Поштова кореспонденція з ухвалою суду від 08.07.2024 повернена відділенням поштового зв`язку із застереженням про закінчення терміну зберігання.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 також надсилалась на адресу електронної поштової скриньки відповідача ooo.fpg.astaroth@gmail.com, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань серед реквізитів відповідача для здійснення зв`язку.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 08.07.2024 доставлена 09.07.2024 до електронної поштової скриньки відповідача ooo.fpg.astaroth@gmail.com.

Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, ч.1, п.10 ч.2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження. Відповідно до статті 10 зазначеного Закону такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Станом на 14.10.2024 у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

В даній справі господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Станом на 14.10.2024 відзив на адресу суду не надходив. Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги перебування судді у відпустці та необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Астарот» (далі - постачальник) укладений договір поставки №2977-ПУ від 27.12.2018 (далі - договір від 27.12.2018).

Пунктом 1.1 договору від 27.12.2018 передбачено, що постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця продукцію чи обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях, що є його невід`ємними частинами.

В пункті 8.1 договору від 27.12.20218, зокрема, вказано, що строк дії договору встановлюється до 31.12.2020.

Згідно з пунктом 4.3 договору від 27.12.2018 на дату виникнення податкових зобов`язань постачальник оформлює податкову накладну в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до них, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється постачальником протягом трьох календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань.

До матеріалів справи долучені складені та підписані сторонами видаткові накладні про поставку товару на виконання договору від 27.12.2018:

- №8 від 20.01.2020 на суму 300600грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 50100грн;

- №17 від 17.02.2020 на суму 129258грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 21543грн;

- №18 від 17.02.2020 на суму 103552грн80коп, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 17258грн80коп;

- №25 від 26.02.2020 на суму 75150грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 12525грн;

- №42 від 17.04.2020 на суму 63244грн80коп, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 10540грн80коп;

- №466 від 29.11.2019 на суму 132096грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 22016грн;

- №469 від 06.12.2019 на суму 32400грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5400грн;

- №470 від 06.12.2019 на суму 82560грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 13760грн.;

- №474 від 18.12.2019 на суму 12720грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2120грн;

- №475 від 18.12.2019 на суму 23544грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 3924грн;

- №477 від 18.12.2019 на суму 105840грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 17640грн;

- №478 від 20.12.2019 на суму 172872грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 28812грн;

- №479 від 20.12.2019 на суму 5871грн60коп, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 978грн60коп;

- №481 від 26.12.2019 на суму 74088грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 12348грн;

- №477 від 18.12.2019 на суму 105840грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 17640грн.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків, позивач вказав, що відповідач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за переліченими вище господарськими операціями. Внаслідок цього позивач позбавлений права включити суми податку на додану вартість в загальному розмірі 218996грн20коп до податкового кредиту та зменшити розмір податкового зобов`язання.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 (зареєстрований Мін`юст України, 26.01.2016 за №137/28267) (із змінами та доповненнями) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Згідно з пунктом 5 Порядку податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вказано, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином підставою для формування податкового кредиту є зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна.

Нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладений обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, у контрагента існують обґрунтовані сподівання на те, що продавець товарів/послуг виконає це зобов`язання. Адже лише підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, суми податку на додану вартість можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

З огляду на матеріали справи відповідач був зобов`язаний скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).

В матеріалах справи відсутні докази реєстрації відповідачем податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних щодо поставки (оплати) товару за видатковими накладними №8 від 20.01.2020 на суму 300600грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 50100грн; №17 від 17.02.2020 на суму 129258грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 21543грн; №18 від 17.02.2020 на суму 103552грн80коп, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 17258грн80коп; №25 від 26.02.2020 на суму 75150грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 12525грн; №42 від 17.04.2020 на суму 63244грн80коп, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 10540грн80коп; №466 від 29.11.2019 на суму 132096грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 22016грн; №469 від 06.12.2019 на суму 32400грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5400грн; №470 від 06.12.2019 на суму 82560грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 13760грн.; №474 від 18.12.2019 на суму 12720грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2120грн; №475 від 18.12.2019 на суму 23544грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 3924грн; №477 від 18.12.2019 на суму 105840грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 17640грн; №478 від 20.12.2019 на суму 172872грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 28812грн; №479 від 20.12.2019 на суму 5871грн60коп, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 978грн60коп; №481 від 26.12.2019 на суму 74088грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 12348грн; №477 від 18.12.2019 на суму 105840грн, у тому числі податок на додану вартість в розмірі 17640грн.

Відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимоги статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» позбавлене можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 218996грн20коп.

З огляду на викладене, наявний є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

При цьому хоча обов`язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов`язку фактично завдало збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 218996грн20коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Даний позов був сформований в системі «Електронний суд», тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.

Належний розмір судового збору становитиме 2627грн95коп ((218996грн20коп х 1,5%) = 3284грн94коп х 0,8).

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Астарот» про стягнення збитків у розмірі 218996грн20коп - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Астарот» (ідентифікаційний код: 19100388, місцезнаходження: 49055, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 129д, кімн. 10) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ідентифікаційний код: 00178353; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) збитки у розмірі 218996грн20коп та витрати зі сплати судового збору у сумі 2627грн95коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова