Рішення

від 14.10.2024 по справі 904/1141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024м. ДніпроСправа № 904/1141/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" (Одеська обл., м. Одеса)

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 680880,00грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору закупівлі товару №325-23 від 28.08.2023 щодо своєчасної та повної оплати товару, який був поставлений за видатковою накладною №0000066 від 25.09.2023 на суму 680880,00грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 справу №904/1141/24 передано на розгляд судді Бондарєва Е.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 (суддя Бондарєв Е.М.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.03.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги в частині стягнення 680880,00грн заборгованості за поставлений товар, просить повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору та зменшити розмір витрат на правову допомогу до 90%.

09.05.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви посилається на часткову сплату відповідачем заборгованості у сумі 100000,00грн. На підтвердження чого надав копію платіжної інструкції №2371 від 15.04.2024.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №346 від 14.08.2024 у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Бондарєва Е.М., відповідно до пункту п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх.№4-1105/24 справи №904/1141/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 справу №904/1141/24 передано на розгляд судді Татарчуку В.О.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до свого провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

28.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" (далі постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі покупець, відповідач) укладено договір закупівлі товару №325-23 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити: Вводно-розподільчий щит, напільний РП 0,4кВ з 4-х панелей, ІР54 (Код ДК021:2015:31210000-1 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл) (далі товар).

Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру визначена сторонами у специфікації (додаток №1 до договору), яка є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

Ціна цього договору становить 680880,00грн у тому числі ПДВ: 113480,00грн. Джерело фінансування: кошти отримані від господарської діяльності підприємства (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору фактична вартість товару, що поставляється за цим договором, підтверджується видатковими накладними.

Покупець проводить оплату протягом 90 календарних днів за фактично поставлений товар у відповідності до виставлених рахунків шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника після підписання відповідної накладної (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дня надання заявки покупцем.

Місце поставки товару: центральний склад, провулок Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000 (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору визначено, що товар постачається з документами, що стосуються товару та підлягають передаванню разом із товаром. До таких документів належать: рахунок, видаткова накладна; товарно-транспортна накладна, сертифікат відповідності на обладнання, копія керівництва з експлуатації і інструкції з монтажу на обладнання, копії паспортів на обладнання та копія декларації про відповідність.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 договір).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір закупівлі товару №325-23 від 28.08..2023 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

28.08.2023 між сторонами підписано специфікацію №1 (додаток 1 до договору) на поставку товару, а саме Вводно-розподільчий щит, напільний РП 0,4кВ з 4-х панелей, ІР54 загальною кількістю 1шт. Загальна вартість товару 680880,00грн з ПДВ.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на суму 680880,00грн, на підтвердження чого надав підписану сторонами видаткову накладну №РН-0000066 від 25.09.2023 (а.с. 11 том 1).

Як стверджує позивач, відповідач за поставлений товар не розрахувався у зв`язку з чим, виникла заборгованість у сумі 680880,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар та пені за несвоєчасну оплату.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 4.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковою накладною №РН-0000066 від 25.09.2023, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 25.12.2023 (24.12.2023 вихідний день), прострочення з 26.12.2023.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого товару на суму 680880,00грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Разом з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 680880,00грн.

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України)

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар в сумі 680880,00грн слід визнати обґрунтованими.

Однак, під час розгляду справи відповідач звернувся із заявою в якій повідомив, що в період розгляду справи ним сплачено частину основної заборгованості у сумі 100000,00грн.

Як свідчать наявні у справі докази (а.с. 37 том 1) відповідач здійснив погашення основної заборгованості на суму 100000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2371 від 15.04.2024.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З огляду на викладене, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (14.03.2024) та відкриття провадження у справі (19.03.2024), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 100000,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині основна заборгованість підлягає стягненню з відповідача, а саме у сумі 580880,00грн.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00грн.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні з позовом до суду через систему «Електронний суд», позивач сплатив судовий збір в розмірі 10213,20грн, що підтверджується платіжною інструкцією №671 від 27.02.2024 (а.с. 4 том 1), замість 8170,56грн.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 2042,64грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частина перша статті 130 цього Кодексу передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення 100000,00грн, а також враховуючи надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 2042,64грн, то за клопотанням позивача може бути повернутий з державного бюджету судовий збір у загальному розмірі 3242,64грн.

Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.

При цьому відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги повністю у загальній сумі 680880,00грн, у зв`язку з чим, позивачу відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 3485,28грн.

З урахуванням нормативних приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3485,28грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві подано попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, однак матеріали справи не містять доказів понесення таких витрат, а також не містять заяви позивача про надання таких доказів в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 680880,00грн - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 10А, ідентифікаційний код 37280567) 580880,00грн - основного боргу та 3485,28грн - витрат по сплаті судового збору.

Закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" 100000,00грн - основного боргу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 10А, ідентифікаційний код 37280567) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3485,28грн, сплачений у складі судового збору в сумі 10213,20грн згідно з платіжною інструкцією №671 від 27.02.2024, про що постановити ухвалу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 14.10.2024.

Суддя В.О. Татарчук