Рішення

від 14.10.2024 по справі 904/3564/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3564/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар`єр" (Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Червоногранітне)

до Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар`єр" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 118165,79грн, з якої: 108420,00грн основного боргу (сплаченого авансу), 6894,20грн інфляційних втрат, 2851,59грн 3% річних. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №2732/23 від 31.07.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить повернути сплачений аванс за поставку товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.

30.08.2024 представник відповідача подав до канцелярії суду заяву про продовження строку відповідачу для підготовки відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування наведеної заяви зазначає, що підприємство знаходиться в стані перереєстрації у зв`язку зі смертю попереднього директора, та на сьогоднішній час відсутній електронний ключ, що унеможливлює реєстрацію в Електронному суді, а тому просить суд продовжити строк на подання відзиву на позов та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 продовжено строк на подання відзиву.

13.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позивача відкликати позовну заяву та укласти новий договір на поставку.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що дії відповідача були спрямовані на виконання умов договору, але затримка поставки товару була спричинена відсутністю підприємства, яке мало б фахівців для повірки товару, визначеного у договорі поставки. Крім того зазначив, що пропущення строків обумовлено смертю директора. Разом з тим, зазначає, що строк дії договору закінчився 31.12.2023.

31.05.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, а заміна керівника підприємства не впливає на виконання зобов`язання за договором. У свою чергу, відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження неможливості виконання зобов`язання з поставки обладнання у визначені строки у зв`язку з настанням обставин непереборної сили.

02.10.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких він повторно просить позивача відкликати позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо неможливості здійснити поставку у встановлені строк надає копії документів щодо листування з контрагентами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

31.07.2023 між Приватним підприємством "Вагова компанія "Міка" (далі постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар`єр" (далі покупець, позивач) укладено договір поставки №2732/23 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору покупець доручає, а постачальник приймає на себе зобов`язання по виготовленню обладнання технічного призначення - Ваги кранові ЄрМак ВКрк-30 з передачею даних до ПЕОМ (далі продукція) відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору, та поставці продукції на місце її використання та обслуговування.

Покупець зобов`язується прийняти і сплатити поставку продукції на умовах даного договору (п. 1.3 договору).

Номенклатура, кількість, вартість та термін виконання робіт вказуються в специфікації до даного договору, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 1.4 договору).

Приписами пункту 2.1 договору встановлено, що оплата за поставку продукції виконується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку на оплату в термін 5 (п`яти) календарних днів, якщо інший порядок оплати не вказаний у специфікації до договору.

Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати продукції за цим договором, не передав продукцію у встановлений цим договором строк, покупець має право за власним вибором вимагати від постачальника передачі оплаченої продукція або повернення покупцеві суми попередньої оплати. У випадку прийняття покупцем рішення про повернення постачальником суми попередньої оплати, покупець направляє постачальнику відповідне письмове повідомлення з вимогою повернути попередню оплату. Сторони дійшли згоди, що у випадку повернення постачальником суми попередньої оплати за продукцію, що не була поставлена постачальником, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу в розмірі 3 (три) % від суми попередньої оплати та від дня перерахування покупцем попередньої оплати до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати, а також пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми попередньої оплати від дня перерахування покупцем попередньої оплати до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати.

Відповідно до пункту 3.1 договору термін постачання вказується в специфікації до договору.

Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір розпочинає діяти з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.

16.10.2023 між сторонами підписано специфікацію (додаток №1) до договору (а.с. 10 (зворотній бік) том 1), відповідно до умов якої сторони визначили, найменування товару, кількість товару, порядок оплати та його вартість. Умовами специфікації визначено:

Найменування товару Ваги кранові Єрмак ВКрк-30 з передачею даних до ПЕОМ у складі: 1. модуль вантажоприймальний (МГП) з датчиком ваги; 2. ваговий термінал; 3. ретранслятор; 4. зарядний пристрій для МГП, загальною вартістю 108420,00грн з ПДВ.

Умови поставки: протягом 30-ти календарних днів після здійснення передплати.

02.08.2023 відповідач направив позивачу рахунок на оплату №32 від 02.08.2023 з зазначенням реквізитів договору №2732/23 від 31.07.2023 на загальну суму 108420,00грн (а.с. 11 том 1).

Позивач в той же день здійснив повну оплату у сумі 108420,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №615 від 02.08.2023 (а.с. 12 том 1).

Договір поставки №2732/23 від 31.07.2023 та специфікація №1 від 31.07.2023 (додаток №1 до договору) не містить підписів та печатки відповідача, однак враховуючи виставлений відповідачем рахунок на оплату №32 від 02.08.2023 із посиланнями на реквізити зазначеного договору, прийняття відповідачем за ним оплати, листи відповідача з посиланням на даний договір, господарський суд доходить до висновку, що між сторонами укладений договір поставки №2732/23 від 31.07.2023 та специфікація №1 до нього.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 01.09.2023, однак, відповідач на момент подачі позову свої зобов`язання за договором не виконав.

У зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 118165,79грн, в тому числі: 108420,00грн сума боргу сплаченого авансу, 6894,20грн втрати від інфляції, 2851,59грн три відсотки річних.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено вимогу вих.№84 від 25.12.2023, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 20. 21 том 1).

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого авансового внеску, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк поставки, докази поставки, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами зобов`язання позивача щодо здійснення оплати за товар виконані 02.08.2023, відповідно до додатку №1 до договору.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов договору відповідач повинен був поставити товар у строки, встановлені договором та додатком 1 до нього.

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.1 договору та додатку №1 (специфікації №1) до договору термін поставки товару, приймаючи до уваги отримання 02.08.2023 відповідачем оплати за товар, суд зазначає, що строк поставки товару є таким, що настав 01.09.2023, прострочення з 02.09.2023.

Відповідач не надав суду доказів поставки товару.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина третя статті 693 Цивільного кодексу України).

За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 25.12.2023 направив відповідачу поштовим зв`язком вимогу №84 від 25.12.2023 про повернення сплаченої за договором передоплати в сумі 108420,00грн (а.с. 20-22 том 1).

Господарський суд зазначає, що направленням вимоги №84 від 25.12.2023 позивач реалізував своє право, передбачене частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, на повернення суми попередньої оплати.

Доводи відповідача не підтверджені належними й допустимими доказами та не спростовують обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог. Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 108420,00грн відповідач суду не надав.

Щодо заперечень відповідача, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що посилання відповідача на технічну неможливість Державного підприємства "Укрметртестстандарт" здійснити повірку ваг кранових ЄрМак ВКрк-30, а також листування з Державним підприємством "Дніпростандартметрологія" щодо строків повірки ваг кранових ЄрМак ВКрк-30 є безпідставними.

Листи Державного підприємства "Укрметртестстандарт" та Державного підприємства "Дніпростандартметрологія", не є належними і допустимими доказами наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, зазначені листи не засвідчують факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та не є підставами для відтермінування виконання взятих на себе зобов`язань із поставки продукції.

Інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання із своєчасної поставки продукції у встановлений строк матеріли справи не містять і відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що матеріалами справи не підтверджено настання форс-мажорних обставин для відповідача, які б унеможливлювали виконання ним своїх зобов`язань із своєчасної поставки продукції, тому суд відхиляє заперечення відповідача, як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

При цьому господарський суд зазначає, що предметом спору є стягнення з відповідача саме попередньої оплати, а не штрафних санкцій за невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару.

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, а тому відхиляються господарським судом.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 108420,00грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення три відсотки річних розраховані у загальній сумі 2851,59грн за загальний період з 25.09.2023 по 09.08.2024 (320 календарних днів) із суми заборгованості 108420,00грн.

Щодо періоду нарахування трьох відсотків річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторони домовились, що якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати продукції за цим договором, не передав продукцію у встановлений цим договором строк, покупець має право за власним вибором вимагати від постачальника передачі оплаченої продукція або повернення покупцеві суми попередньої оплати. У випадку прийняття покупцем рішення про повернення постачальником суми попередньої оплати, покупець направляє постачальнику відповідне письмове повідомлення з вимогою повернути попередню оплату. Сторони дійшли згоди, що у випадку повернення постачальником суми попередньої оплати за продукцію, що не була поставлена постачальником, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу в розмірі 3 (три) % від суми попередньої оплати та від дня перерахування покупцем попередньої оплати до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати, а також пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми попередньої оплати від дня перерахування покупцем попередньої оплати до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати (пункт 2.3 договору).

Враховуючи викладене, нарахування 3% річних слід здійснювати з 03.08.2023, однак враховуючи межі позовних вимог господарським судом здійснюється перевірка в межах заявленого позивачем періоду нарахування з 25.09.2023 по 09.08.2024.

Перевіркою розрахунку 3% річних, судом встановлено, що позивачем не враховано кількість днів у відповідному році, за який здійснюється нарахування, у зв`язку з чим, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 2846,19грн за період з 25.09.2023 по 09.08.2024.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, які розраховані у загальній сумі 6894,20грн за загальний період з жовтня 2022 року по червень 2024 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин у справі, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 108420,00грн основного боргу (суми попередньої оплати), 2846,19грн трьох відсотків річних, 6894,20грн інфляційних втрат.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі та надана їм правова оцінка.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 3027,86грн.

Керуючись статтями. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар`єр" до Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 11816,40грн, з якої: 108420,00грн основного боргу (суми попередньої оплати), 2851,59грн трьох відсотків річних, 6894,20грн інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, ідентифікаційний код 19097947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар`єр" (12135, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Червоногранітне, вул. Гранітна, буд. 1, ідентифікаційний код 38215153) 108420,00грн основного боргу (суми попередньої оплати), 2846,19грн трьох відсотків річних, 6894,20грн інфляційних втрат та 3027,86грн витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар`єр" 5,40грн - трьох відсотків річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 14.10.2024.

Суддя В.О. Татарчук